Вітамін D Reloaded: чому цей нутрієнт має бути у сучасних рекомендаціях?

Основне про вітамін D

Вітамін D надходить в організм у двох основних формах: вітамін D_₂ (ергокальциферол), що міститься переважно в рослинних продуктах і грибах, та вітамін D_₃ (холекальциферол), який надходить із продуктів тваринного походження або синтезується в шкірі людини під дією ультрафіолетового випромінювання спектра UVB (ультрафіолет типу B).

Після надходження в організм вітамін D транспортується до печінки, де за участю ферментів системи цитохрому P450 відбувається його перше гідроксилювання з утворенням 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) — основної циркулюючої та найбільш стабільної форми, що використовується для оцінки забезпеченості організму вітаміном D. У плазмі крові 25(OH)D переважно зв’язується з вітамін-D-зв’язувальним білком, що забезпечує його тривалий період напіввиведення. Кінцева активація відбувається переважно в нирках (а також, як показано, у багатьох інших тканинах-мішенях, як-от клітини імунної системи, епітелій кишечнику, плацента (Bikle D.D., 2025)) шляхом 1α-гідроксилювання з утворенням 1,25-дигідроксивітаміну D (1,25(OH)₂D, кальцитріолу) — біологічно активної гормональної форми. Саме кальцитріол реалізує свої ефекти через зв’язування з рецептором вітаміну D (Vitamin D Receptor — VDR), який належить до родини ядерних рецепторів — транскрипційних факторів (Ramasamy I., 2020).

Тривалий час вважалося, що функції 1,25(OH)₂D обмежуються регуляцією кальцієво-фосфорного обміну та підтримкою мінеральної щільності кісткової тканини. Однак сучасні дослідження переконливо довели, що VDR експресується майже в усіх типах клітин організму, включаючи кардіоміоцити, нейрони, клітини ендотелію, епітелію та імунної системи. Саме ця широка тканинна локалізація рецепторів пояснює системний характер дії вітаміну D та дає підстави розглядати його не лише як вітамін, а як плейотропний стероїдний прогормон (Ramasamy I., 2020).

До ключових біологічних ефектів вітаміну D належать такі:

• генетичний контроль. Комплекс кальцитріол — VDR безпосередньо регулює експресію сотень, а за деякими оцінками — понад тисячі генів, залучених до процесів клітинного росту, диференціації, апоптозу, імунної відповіді та метаболізму. Таким чином, вітамін D виступає центральним регулятором численних біохімічних і фізіологічних процесів, координуючи їх на рівні геному (Ryan J.W. et al., 2015);
• імуномодуляція. Рецептори VDR наявні майже в усіх клітинах імунної системи, включаючи B- і T-лімфоцити, NK-клітини, дендритні клітини та моноцити. Більше того, макрофаги, дендритні клітини, а також деякі субпопуляції B- і T-клітин здатні локально синтезувати кальцитріол завдяки експресії ферменту 1α-гідроксилази. Після активації VDR вітамін D модулює експресію генів, відповідальних за синтез цитокінів, знижуючи продукцію прозапальних медіаторів (інтерлейкін (IL)-6, фактор некрозу пухлин (TNF)-α) та стимулюючи синтез протизапальних факторів. Він також впливає на диференціацію, дозрівання та функціональну активність клітин імунної системи, формуючи більш толерантну та збалансовану імунну відповідь (Fenercioglu A.K., 2024).

Примітно, що низка досліджень виявила стійку асоціацію між низькими рівнями 25(OH)D і підвищеним ризиком тяжкого перебігу COVID-19 (Raisi-Estabragh Z. et al., 2021; Albergamo A. et al., 2022; Ben-Eltriki M. et al., 2022). Це пояснюється роллю вітаміну D в індукції антимікробних пептидів, зокрема кателіцидину (LL-37) та дефензинів — ключових компонентів вродженого імунітету, здатних безпосередньо ушкоджувати мембрани вірусів і бактерій та модулювати запальну відповідь (Kiran Belur et al., 2022). Таким чином, вітамін D слід розглядати не як противірусний засіб, а як імуномодулювальний фактор, що впливає на адекватність і збалансованість імунної реакції.

Протизапальна дія. Вітамін D здатний пригнічувати сигнальні шляхи NF-κB та MAPK, що призводить до зниження експресії прозапальних генів. Саме ці механізми лежать в основі досліджень, які розглядають вітамін D як потенційний допоміжний чинник у профілактиці та комплексному лікуванні запальних і аутоімунних захворювань, серцево-судинної патології, метаболічного синдрому, нейродегенеративних станів і запальних захворювань кишечнику (Fenercioglu A.K., 2024).

Вплив на серцево-судинну систему. Активація VDR бере участь у пригніченні ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, сприяючи регуляції артеріального тиску (Li Y.C. et al., 2004). Крім того, адекватна VDR-сигналізація знижує проліферацію гладком’язових клітин судин і ризик судинної кальцифікації, що має важливе значення для судинного захисту (Demer L.L. et al., 2018).

Серед додаткових ефектів вітаміну D слід відзначити його участь в обміні речовин: VDR у β-клітинах підшлункової залози бере участь у регуляції секреції інсуліну та чутливості тканин до нього, а дефіцит вітаміну D асоціюється з підвищеним ризиком інсулінорезистентності та цукрового діабету ІІ типу (Al-Shoumer K.A. et al., 2015; Wu J. et al., 2023).

Рецептори VDR у волосяних фолікулах є критично важливими для ініціації анагенової фази росту волосся. Генетичні дефекти VDR можуть призводити до алопеції навіть за нормального рівня вітаміну D у крові (Demay M.B., 2018).

Крім того, VDR широко експресується в структурах головного мозку. Його активація сприяє синтезу нейротрофічних факторів, зменшенню вираженості нейрозапалення та підтримці виживання нейронів, що розглядається як потенційний механізм нейропротекторної дії вітаміну D (Shi Y. et al., 2024).

Як бачимо, вітамін D є не просто мікронутрієнтом, а багатофункціональним регулятором, який через систему VDR інтегрується в ключові процеси імунної, ендокринної, серцево-судинної та нервової регуляції, формуючи системний вплив на здоров’я людини.

Чому виникає «збій»?

У сучасних умовах раціон більшості людей часто не забезпечує надходження достатньої кількості вітаміну D. Додатково на його статус суттєво впливають чинники зовнішнього середовища — тривале перебування в приміщеннях, використання сонцезахисних засобів і одягу, що обмежує шкірний синтез вітаміну D, урбанізація та атмосферне забруднення. Свою роль відіграють і індивідуальні особливості здоров’я, зокрема надмірна маса тіла, малорухливий спосіб життя, а також генетичні та ферментативні порушення. Сукупність цих факторів практично не залишає можливості підтримувати оптимальний рівень цього прогормону в крові протягом усього календарного року.

Наслідком є доволі приголомшлива статистика: близько 1 млрд людей у світі мають дефіцит вітаміну D, тоді як ще у 50% населення виявляють його недостатність (Sizar O. et al., 2023). І йдеться не лише про класичні клінічні прояви, такі як аліментарний рахіт і остеомаляція, що негативно впливають на ріст і розвиток немовлят, дітей і підлітків, але й про віддалені наслідки в дорослому віці, які можуть істотно підвищувати ризик тяжких, а інколи й летальних ускладнень (Munns C.F. et al., 2016).

Важливо зазначити, що знижена ефективність вітаміну D може бути зумовлена не лише його недостатнім надходженням, особливо в періоди обмеженої інсоляції або за харчового дефіциту, а й генетичними, імунологічними та поведінковими чинниками. Зокрема, навіть за адекватного споживання або нормальних сироваткових концентрацій 25(OH)D біологічна дія вітаміну D може залишатися зниженою (Lukaszuk J.M. et al., 2017). Однією з можливих причин цього феномена є поліморфізми гена рецептора вітаміну D (VDR). Йдеться не про дефект рецептора як такого, а про структурно-функціональні варіації, які знижують його афінність до кальцитріолу або ефективність взаємодії з внутрішньоклітинними кофакторами та ДНК. Унаслідок цього передача сигналу на рівні геному порушується, і клітини реагують на вітамін D слабше, ніж очікується. Саме тому за наявності нормальних лабораторних показників організм може перебувати у стані функціонального дефіциту. Зокрема, деякі дослідження вказують на потенційний зв’язок поліморфізмів гена VDR із підвищеним ризиком розвитку хвороби Альцгеймера та легких когнітивних порушень (Liu N. et al., 2021).

З огляду на наведені дані, профілактика дефіциту вітаміну D, а відповідно й зниження ризику пов’язаних із ним негативних наслідків для здоров’я, потребує застосування додаткової саплементації у значної частини населення, особливо в осінньо-зимовий період.

Зміна уявлень про дефіцит: де межа норми?

Свого часу, рекомендуючи прийом вітаміну D, основна увага зводилася до визначення концентрації кальцидіолу (25(OH)D) у сироватці крові — показника, що найбільш точно відображає поточний статус вітаміну D в організмі. Зокрема, Ендокринологічне товариство (Endocrine Society)*, визначає цільові значення 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D)  на рівні 30–50 нг/мл, особливо у групах підвищеного ризику або за наявності хронічних захворювань, рівень 25(OH)D <20 нг/мл відповідає дефіциту, а 20–30 нг/мл — його недостатності.

Водночас накопичений масив доказових даних засвідчив, що у багатьох дослідженнях відмічали методологічні неточності, плутанину чинників і різні види упередженості. У зв’язку з цим переконливий причинно-наслідковий зв’язок між зниженим статусом вітаміну D, оціненим лабораторно, та розвитком багатьох позакісткових захворювань залишається недоведеним. Саме ці неповністю підтверджені асоціації у минулі роки сприяли широкому, а подекуди й необґрунтованому або надмірному, застосуванню препаратів вітаміну D, а також посиленню лабораторного скринінгу серед загальної здорової популяції. З урахуванням зазначених проблемних аспектів були переглянуті та оновлені рекомендації* щодо застосування вітаміну D, які стосуються як дитячого населення, так і загалом здорових дорослих осіб без додаткових клінічних показань до визначення рівня 25(OH)D, зокрема за відсутності таких станів, як гіпокальціємія.

Тому сьогодні рекомендованим* є емпіричний прийом вітаміну D та наступні дозування за категоріями:

• немовлята віком від 0 до 12 міс належать до групи найвищого ризику, оскільки дефіцит вітаміну D у цей період може призводити до розвитку аліментарного рахіту та імуносупресії (Esposito S. et al., 2015; Mailhot G. et al., 2020; Stoica A.B. et al., 2023). Тому для цієї вікової категорії показаний обов’язковий емпіричний прийом вітаміну D у дозі 400 МО (10 мкг) щодня незалежно від типу вигодовування (Jullien S., 2021). Верхня допустима межа споживання, за даними Європейського агентства з безпеки харчових продуктів (The European Food Safety Authority — EFSA)**, становить до 6 міс — 25 мкг/добу, у віці 6–12 міс — 35 мкг/добу;
• дітям і підліткам віком від 1 до 18 років для профілактики рахіту та потенційного зниження ризику респіраторних інфекцій рекомендовано емпіричний прийом вітаміну D у дозах 300–2000 МО (7,5–50 мкг) на добу*;
• для дорослого населення та осіб із певними клінічними станами встановлені наступні режими дозування: у віці 18–70 років — 600 МО (15 мкг), старше 70 років — 800 МО (20 мкг), що має особливе значення для зниження ризику загальної смертності. Для дорослих із високим ризиком розвитку переддіабету рекомендована доза становить 3500 МО (88 мкг) на добу як доповнення до модифікації способу життя. У період вагітності рекомендований прийом 2500 МО (63 мкг) на добу з метою зниження ризику прееклампсії та передчасних пологів.

В оновлених рекомендаціях* окремо наголошується на доцільності щоденного прийому низьких доз вітаміну D на відміну від інтермітуючих схем із застосуванням високих доз.

Синергія нутрієнтів: що важливо враховувати?

Рекомендуючи прийом вітаміну D, слід враховувати його взаємодію з іншими нутрієнтами. Зокрема, ефективність і профіль безпеки вітаміну D значною мірою залежать від його синергії з вітаміном K_₂, який спрямовує кальцій у кісткову тканину та запобігає його патологічному відкладенню в судинній стінці, що має принципове значення для зниження серцево-судинних ризиків (van Ballegooijen A.J. et al., 2017).

Не менш важливою є роль магнію — необхідного кофактора ферментів, відповідальних за гепатичну та ниркову активацію вітаміну D. За умов дефіциту Mg навіть адекватні дози вітаміну D можуть залишатися функціонально неефективними (DiNicolantonio J.J. et al., 2021).

Отже, вітамін D сьогодні слід розглядати не просто як дієтичне доповнення, а як базовий інструмент превентивної медицини. Адже, як бачимо, він є фундаментом метаболічного балансу, імунної резистентності, ментального здоров’я та здорового довголіття, що обґрунтовує його центральне місце в сучасних клінічних і фармацевтичних рекомендаціях.

Інна Грабова

*Вітамін D для профілактики захворювань: клінічні практичні рекомендації ендокринологічного товариства («Vitamin D for the Prevention of Disease: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline, The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism», Demay M.B. et al., 2024).
**Оновлення допустимого верхнього рівня споживання вітаміну D для немовлят («Outcome of a public consultation on the Draft Scientific Opinion of the EFSA Panel on Dietetic Products, Nutrition and Allergies (NDA) on the update of the tolerable upper intake level for vitamin D for infants», EFSA, 2018).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!