Формування сучасного медичного права в Україні: за матеріалами ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції

Минулого року на сторінках нашого видання ми висвітлювали роботу Всеукраїнської науково-практичної конференції «Теоретико-правові засади формування сучасного медичного права в Україні», яка відбулася на базі Полтавського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Враховуючи актуальність питань правової освіти медичних працівників, організатори заходу ініціювали регулярне проведення такого науково-практичного форуму. Нинішнього року, 18 жовтня, Полтавський юридичний інститут гостинно вітав учасників ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої актуальним проблемам формування сучасного медичного права в Україні. Організатором заходу традиційно виступив Полтавський юридичний інститут. Конференція відбулася за підтримки Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної громадської організації (ПОГО) «Асоціація працівників фармацевтичної галузі». Інформаційні партнери — видання «Щотижневик АПТЕКА» та «Український медичний часопис».

Олег Бущан, директор Полтавського юридичного інституту, кандидат юридичних наук, доцентГотуючись до конференції, організаційний комітет мав на меті сприяння обміну практичними і теоретичними напрацюваннями учасників конференції у сфері медичного права; розробку напрямів удосконалення діючого законодавства в галузі охорони здоров’я. Про це повідомив, відкриваючи захід, Олег Бущан, директор Полтавського юридичного інституту, кандидат юридичних наук, доцент. Він привітав присутніх та подякував усім, хто взяв участь в організації та роботі конференції.

О. Бущан зазначив, що в системі охорони здоров’я України відбуваються суттєві зміни, а відтак, змінюється система фахової підготовки організаторів охорони здоров’я та правознавців. Нині як ніколи потребують осмислення міжнародні правові стандарти захисту прав людини у сфері охорони здоров’я, а саме: предмет, метод и система медичного права, зміст правового регулювання основних типів суспільних відносин, що виникають у сфері охорони здоров’я, включаючи правовий статус закладів охорони здоров’я, правові режими здійснення медичної та фармацевтичної діяльності, засади нормативно-правового й договірного забезпечення та юридична відповідальність. Саме тому питання правової освіти в Україні є надзвичайно важливими.

О. Бущан побажав учасникам конференції плідної роботи та висловив надію, що їх напрацювання сприятимуть подальшому прогресу в розвитку системи охорони здоров’я в цілому та її правовому забезпеченню зокрема. Завершуючи виступ, директор Полтавського юридичного інституту повідомив, що відтепер всеукраїнська конференція з медичного права проводитиметься на базі Полтавського юридичного інституту щорічно. Зокрема, навесні наступного року планується проведення семінару з медичного права, а наступної осені відбудеться ІІІ Всеукраїнська конференція з медичного права. Доповідач підкреслив, що двері інституту відкриті для всіх бажаючих взяти участь в обговоренні питань медичного права, формуванні його основних засад та правовому навчанні.

Олександр Оглобля, начальник відділу медичних кад­рів Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністраціїУчасників конференції привітав Олександр Оглобля, начальник відділу медичних кад­рів Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації. Його доповідь була присвячена інтеграції медицини й права як шляху до удосконалення підготовки фахівців галузі охорони здоров’я.

Доповідач зазначив, що сьогодні в суспільстві відбуваються суттєві зміни, як політичні, так і соціальні. Це, безумовно, впливає на розвиток системи охорони здоров’я, а відтак — і на її ефективність.

Як зауважив О. Оглобля, до основних показників, які визначають ефективність державної політики у сфері охорони здоров’я, можна віднести рівень задоволення громадян якістю та доступністю медичних послуг. Крім того, об’єктивним показником ефективності державної політики у цій сфері є стан здоров’я населення країни. До речі, цей показник безпосередньо впливає на подальший розвиток держави.

Крім того, одним з важливих аспектів, що характеризує стан медичної галузі, є забезпечення гарантії захисту громадянина в разі захворювання та втрати ним працездатності. Його реалізація лежить в основі систем охорони здоров’я, які функціонують у розвинених країнах.

У той же час в Україні галузь охорони здоров’я стикається з труднощами під час запровадження європейських засад. У першу чергу вони обумовлені проблемами правовідносин. Вони стосуються як пацієнтів, так і працівників цієї галузі, і полягають у правових колізіях, які містить українське законодавство. «Ще декілька років тому в українському праві не існувало такого напрямку, як медичне право, — нагадав доповідач. — При цьому визначити особливості правовідносин у цій галузі нормами господарського та цивільного права неможливо». Тому МОЗ України виступило ініціатором запровадження медичного права в Україні. Його вивчатимуть у медичних та юридичних вузах.

Ініціатива МОЗ щодо запровадження медичного права вперше була реалізована на Полтавщині. Нині фахівці з медичного права навчаються в Полтавському юридичному інституті. Із цим провідним вузом країни активно співпрацюють медичні навчальні заклади. «Сьогодні ні в кого немає сумнівів щодо необхідності підвищення рівня правової освіти фахівців галузі охорони здоров’я. І Полтавщина має позитивний досвід у цій сфері», — підкреслив О. Оглобля. Зокрема, Департамент охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації спільно з Полтавським юридичним інститутом успішно вирішує питання правової освіти медичних кадрів. «Нині більшість організаторів галузі охорони здоров’я не мають юридичної освіти, більше того, заклади охорони здоров’я не мають ефективної юридичної служби. Тому випускники Полтавського юридичного інституту, які вивчали медичне право, вельми затребувані в галузі охорони здоров’я», — наголосив доповідач, завершуючи виступ.

Ірина Голованова, завідуюча кафедрою соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з біостатистикоюІрина Голованова, завідуюча кафедрою соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з біостатистикою та медичним правознавством Вищого навчального державного закладу України «Медична стоматологічна академія», доктор медичних наук, професор, присвятила свою доповідь актуальності медичного права у світлі реформування галузі охорони здоров’я.

Вона зазначила, що розбудова країни як демократичної суверенної держави передбачає розвиток правової освіти громадян, становлення правових інституцій, дотримання верховенства права в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Чому питання правового забезпечення в медичній сфері останнім часом набувають особливої актуальності? По-перше, це обумовлено розвитком приватної медицини. Вона потребує юридичної регламентації. По-друге, застосування новітніх технологій у медичній допомозі (зокрема, мова йде про репродуктивну медицину, трансплантологію тощо) також вимагає формування нових правовідносин у сфері охорони здоров’я. По-третє, удосконалення управлінської діяльності та реформування медичної галузі, безумовно, потребують ефективного правового забезпечення. Тому вивчення медичного права обов’язково необхідне фахівцям галузі охорони здоров’я.

Серед основних проблем, які нині можна виокремити в правовому забезпеченні системи охорони здоров’я, доповідач звернула увагу на наявність прогалин у законодавстві, недостатню правову грамотність медичних і фармацевтичних працівників і, як наслідок цього, — їх правовий нігілізм, недостатній правовий захист як медичних і фармацевтичних працівників, так і пацієнтів. Крім того, євроінтеграційні процеси, що відбуваються в нашій країні, вимагають поступової гармонізації українського законодавства в галузі охорони здоров’я і медичної освіти з нормами ЄС. «Досвід європейських країн свідчить про те, що підготовка кваліфікованих кадрів у медичній сфері в умовах реформування неможлива без викладання медичного права», — зазначила І. Голованова.

Доповідач нагадала, що у 2002 р. Уряд затвердив постанову «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки». Серед іншого ця програма передбачає забезпечення підготовки високо­кваліфікованих фахівців з організації та управління охороною здоров’я шляхом створення факультетів медичного менеджменту та маркетингу з відповідними кафедрами — менеджменту, маркетингу та економіки, психології, медичного права, соціології, а також кафедрами соціальної медицини, організації охорони здоров’я. «Настав час підбити підсумки — чи зроблено в Україні все необхідне для забезпечення якісної освіти фахівців медицини та фармації, якщо далеко не в усіх вузах функціонують кафедри з медичного права?», — зауважила науковець.

Оскільки проблема правової освіти фахівців галузі охорони здоров’я донині не втрачає актуальності, І. Голованова поділилася успішним досвідом співпраці Медичної стоматологічної академії з Полтавським юридичним інститутом у сфері підготовки фахівців, які впевнено орієнтуються в медико-правових питаннях. У рамках цієї спільної роботи застосовуються інтерактивні методи навчання, наприклад моделювання судового процесу. Такий підхід до викладання наукової дисципліни полегшує процес засвоєння навчального матеріалу. Завершуючи доповідь, І. Голованова подякувала фахівцям Полтавського юридичного інституту за активне сприяння вивченню медичного права студентами Медичної стоматологічної академії.

Олена ДашковськаОлена Дашковська, завідуюча кафедрою теорії права та конституційного права, заступник директора Полтавського юридичного інституту з навчальної та наукової роботи, доктор юридичних наук, професор, у доповіді висвітлила основні принципи реалізації права людини на охорону здоров’я.

Науковець зауважила, що система права, серед іншого, відображає суспільні цінності. Охорона здоров’я — це досить широка сфера для реалізації прав людини. Законодавство України визнає необхідність закріплення на рівні нормативно-правових актів вимог і принципів забезпечення права людини на охорону здоров’я. Зокрема, статтею 4 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» визначено основні принципи охорони здоров’я, а саме: визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з голов­них чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина у сфері охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш незахищених верств населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров’я; орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у сфері охорони здоров’я; попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я; багато­укладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції; децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.

Доповідач зазначила, що, крім вище­згаданих принципів, для успішної реалізації права людини на охорону здоров’я важливою є інформованість пацієнта про стан його здоров’я. На основі повної інформації про стан здоров’я пацієнт спільно з лікарем приймає рішення про необхідність того чи іншого медичного втручання та його межі. Реалізація права на отримання такої інформації регламентується Цивільним кодексом України, зокрема статтею 285. Відповідно до цієї статті повнолітня фізична особа має право на достовірну й повну інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров’я.

Принцип доступності медичної допомоги — не менш важлива умова реалізації права людини на охорону здоров’я. Він включає такі аспекти, як доступність основних лікарських засобів та медичних послуг, що передбачає право вибору лікаря. Принцип доступності медичної допомоги має на увазі, у тому числі, її надання на безоплатній основі у випадках, передбачених законодавством. Конституційний суд України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29.05.2002 р. № 10-рп роз’яснив, що порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та перелік таких послуг мають бути визначені законом. «На жаль, на сьогодні в законодавстві перелік таких послуг визначений не повною мірою», — зауважила О. Дашковська.

Доповідач також звернула увагу на принцип пріоритетності профілактичної спрямованості медичної допомоги. Тому питання організаційно-правового забезпечення здорового способу життя набувають особливої актуальності. Відповідно до статті 32 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» держава сприяє утвердженню здорового способу життя населення шляхом поширення наукових знань з питань охорони здоров’я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення, створення необхідних умов, у тому числі медичного контролю, для заняття фізкультурою, спортом і туризмом, розвиток мережі лікувально-фізкультурних закладів, профілакторіїв, баз відпочинку та інших оздоровчих закладів; на боротьбу із шкідливими для здоров’я людини звичками, встановлення системи соціально-економічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя.

Всеукраїнська науково-практична конференція «Теоретико-правові засади формування сучасного медичного права в Україні»

Важливим принципом реалізації права людини на охорону здоров’я є максимальна незалежність лікаря під час виконання ним професійних обов’язків. Приймаючи рішення щодо застосування під час лікування тих чи інших методів, лікар повинен враховувати виключно їх потенційну користь для пацієнта. У зв’язку із цим встановлення й розвиток лікарського самоврядування — важливий аспект реалізації права людини на охорону здоров’я. Лікарське самоврядування передбачає надання професійній спільноті деяких повноважень, які нині знаходяться в компетенції регуляторних органів. Зокрема, мова йде про атестацію лікарів, ліцензування медичної практики, захист прав медичних працівників та інше.

Олена Приходько, керівник проекту «Аптека on-line»Олена Приходько, керівник проекту «Аптека on-line», у доповіді про стан реалізації Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, користуючись нагодою поспілкуватися з фахівцями права, озвучила питання, яке турбує працівників аптечних закладів у світлі змін системи відшкодування вартості антигіпертензивних ліків. Так, нині немає чіткої відповіді щодо того, як повинен розраховуватися рівень часткового відшкодування, якщо референтна ціна перевищує фактичну роздрібну вартість лікарського засобу.

З одного боку, представники МОЗ під час заходів, присвячених роз’ясненню питань реалізації цього Пілотного проекту, пропонують аптечним працівникам відпускати такі ліки безоплатно, тобто відшкодування їх вартості здійснюватиметься на рівні 100%. З іншого боку, Закон України «Про державний бюджет на 2013 рік» передбачає виділення державних коштів на часткове відшкодування вартості лікарських засобів. Постанова КМУ від 25.04.2012 р. № 340 також передбачає відпрацювання механізму часткового відшко­дування вартості ліків за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Більше того, постановою КМУ від 05.09.2012 р. № 907 затверджено Порядок часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою.

Отже, нині, з юридичної точки зору, правових підстав для здійснення повного відшкодування вартості антигіпертензивних ліків з боку держави немає.

Олександр Лемешко, завідуючий кафедрою публічного права Полтавського юридичного інститутуОлександр Лемешко, завідуючий кафедрою публічного права Полтавського юридичного інституту, кандидат юридичних наук, доцент, зосередив увагу учасників конференції на кримінально-правовому захисті у сфері охорони здоров’я.

Доповідач зазначив, що в контексті кримінально-правового захисту перш за все мова йде про пацієнта і, відповідно, постає питання про відповідальність медичних и фармацевтичних працівників. Нині розвиток цієї сфери права проходить складний етап, що обумовлено прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу. Науковець також повідомив, що останнім часом держава активно залучає Юридичну академію України і Національну академію правових наук України до процесу формування нового законодавства.

За словами О. Лемешка, на даний час процесуальне законодавство порівняно з кримінальним значно прогресувало. Якщо Кримінальний кодекс встановлює види кримінальних правопорушень та відповідальність, то Кримінально-процесуальний кодекс визначає процедуру розслідування кримінальних правопорушень, порядок здійснення кримінального провадження, діяльність суду та інше.

Чого слід очікувати у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу? Згідно із цим документом існує 2 категорії потерпілих від кримінальних правопорушень — фізичні та юридичні особи. Потерпіла юридична особа може бути представником пуб­лічної або приватної сфери.

Кримінально-процесуальний кодекс встановлює два порядки розслідування кримінальних правопорушень, серед яких виділяють кримінальні проступки та кримінальні злочини. У зв’язку із цим логічно очікувати оновлення Кримінального кодексу, адже нині в ньому не враховано таке поняття, як кримінальний проступок.

Кримінальний кодекс України в контексті захисту від кримінальних правопорушень у медичній галузі містить розділ ІІ «Злочини проти життя та здоров’я особи» та розділ XIII «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення». Тобто, злочини проти здоров’я розглядаються як окрема група серед злочинів у сфері обігу підконтрольних речовин. Отже, на сьогодні в Кримінальному кодексі немає окремого розділу, присвяченого злочинам проти здоров’я особи.

Останнім часом у Кримінальний кодекс України вносяться зміни, які передбачають встановлення відповідальності за злочини проти здоров’я особи. Наприклад, поряд з відповідальністю за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником з’явилася відповідальність за порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів; фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів.

Завершуючи доповідь, О. Лемешко звернув увагу на те, що кількість статей, які передбачають відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони здоров’я, постійно збільшується, а відтак, слід очікувати посилення кримінально-правового тиску на працівників медичної галузі. Тому правова освіта має для медичних і фармацевтичних працівників не­абияке значення.

Анатолій Козаченко, кандидат юридичних наук, доцент права Полтавського юридичного інститутуАнатолій Козаченко, кандидат юридичних наук, доцент права Полтавського юридичного інституту, у своєму виступі здійснив цікавий екскурс в історію, представивши доповідь про законодавство Російської імперії щодо страхової медицини та участі Полтавського земства в організації роботи лікарняних кас. Процес становлення основних засад страхової медицини розпочався наприкінці ХІХ ст. З подальшим розвитком законодавства у цій сфері було прийнято закон, який регламентував роботу лікарняних кас. По суті, вони виконували функції страхових фондів, які функціонували на окремих промислових підприємствах.

Отже, інформація, яку надав науковець, свідчить про те, що наша країна, і зокрема Полтавська область, має історичний досвід у сфері роботи лікарняних кас. Можливо, тому лікарняна каса Полтавщини ефективно функціонує й нині, а станом на 01.01.2013 р. налічує 25 273 члени. Цей успішний досвід уже багато років можуть брати до уваги інші регіони України.

Ірини Вороніної, наукового співробітника Інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук УкраїниЗацікавленість аудиторії викликала доповідь Ірини Вороніної, наукового співробітника Інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України, присвячена проблемі правового регулювання утилізації медичних відходів в Україні.

Якщо говорити про глобальний рівень, то вивченням питань утилізації медичних відходів займаються громадські організації. Проб­лема медичних відходів має велике значення для суспільного здоров’я, адже, наприклад, збудники небезпечних інфекційних захворювань, що потрапляють на медичні вироби та інструменти під час лікування, зберігають життєздатність досить тривалий час.

Нині в Україні спостерігається кричуща ситуація у сфері поводження з медичними відходами. Так, виявлено випадки, коли медичні відходи після гінекологічних втручань у приватному секторі медицини потрапляли в каналізацію. Викликає занепокоєння питання щодо поводження з відходами протитуберкульозних закладів охорони здоров’я. Утилізація медичних відходів у нашій країні здійснюється двома шляхами: 2/3 відходів (шприци, системи крапельниць, перев’язувальний матеріал та інше) змішують з побутовими відходами та вивозять на сміттєзвалища, 1/3 відходів (біо­псійний, операційний, секційний матеріал) збирають у ємності з формаліном, після чого здійснюють їх захоронення або кремацію.

ВООЗ визначає широкий перелік медичних відходів, до яких, крім інших, віднесено відходи ветеринарної практики, лабораторні, ті, що виникають під час догляду за пацієнтами вдома, тощо. В окрему групу виділяються фармацевтичні препарати.

Європейське законодавство містить широкий спектр правових норм у сфері регулювання утилізації медичних відходів. Наприклад, у цій сфері діє Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, яка відносить медичні відходи до небезпечних. За визначенням цієї конвенції це відходи, отримані в результаті лікарського догляду за пацієнтами в лікарнях, поліклініках та клініках. Україна ратифікувала Базельську конвенцію, але вона має обмежений вплив на процес утилізації медичних відходів, адже стосується транскордонного перевезення відходів. Закон України «Про відходи» містить положення щодо запровадження стандартизації у сфері поводження з відходами, але на даний час ситуація залишається незмінною.

І. Вороніна підкреслила, що проблема законодавчого врегулювання у сфері утилізації медичних відходів потребує вирішення, і цей процес має носити системний характер, базуватися на економічних розрахунках та передбачати вирішення комплексу питань, у тому числі щодо кваліфікації працівників цієї сфери, засад дозвільної політики, контролю та відповідальності за порушення законодавства.

Євген Греков, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри приватного права Полтавського юридичного інститутуЄвген Греков, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри приватного права Полтавського юридичного інституту, розповів про проблеми патентного права у фармацевтичній сфері.

У законодавстві розвинених країн міститься низка норм, які покликані нівелювати негативні наслідки тривалого патентного захисту, враховуючи те, що такий захист може бути продовжений, наприклад, у разі виявлення додаткових корисних властивостей інноваційного препарату.

У нашій країні патентний захист триває 20 років. Тобто, протягом цього часу власник реєстраційного посвідчення на такий препарат має монополію на українському ринку. Без­умовно, таке виняткове положення має підґрунтя, зокрема, мова йде про значну вартість фармацевтичної розробки та високий рівень інновацій у цій сфері. Проте, на думку науковця, стратегія захисту патентних прав, яка існує в Україні, є неприйнятною на сучасному етапі, адже вона зменшує доступність нових ліків для громадян нашої країни. Не секрет, що генерики коштують менше, ніж оригінальний препарат. Отже, протягом 20 років більшість наших громадян вимушені купувати необхідні ліки за високою ціною або навіть не можуть придбати їх, оскільки відповідні генерики відсутні на ринку.

Судові спори у сфері захисту патентних прав дуже високовартісні та тривалі. Тому протидія наслідкам патентного захисту повинна починатися ще на етапі прийняття рішення щодо допуску препарату на ринок, а для цього необхідно мати законодавчі можливості. «Проблема тривалих «вічнозелених» патентів обумовлена недоліками законодавства у сфері патентування. У розвинених країнах патентується продукт або процес. А в нашій країні можна запатентувати способи застосування, нову лікарську форму конкретного препарату або нову композицію його складових і т.д.», — зазначив Є. Греков.

Олена Батигіна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри приватного права Полтавського юридичного інститутуОлена Батигіна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри приватного права Полтавського юридичного інституту, представила доповідь про особливості державної підтримки медичних та фармацевтичних працівників, які працюють та проживають у сільській місцевості. Вона зазначила, що необхідність державної підтримки цих працівників обумовлена низьким рівнем медичного та фармацевтичного забезпечення населення, що мешкає в сільській місцевості. Ситуація ускладнюється вкрай незадовільним рівнем соціального захисту медичних та фармацевтичних працівників. Без запровадження з боку держави для них додатковий гарантій мова про поліпшення ситуації у сфері медичного і фармацевтичного обслуговування сільського населення не може йти.

Згідно зі статтею 77 Основ законодавства про охорону здоров’я визначені професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників. Пункти «і», «м» та «н» цієї статті стосуються сільських медиків та фармацевтів. Отже, нині такі працівники, серед іншого, мають право на безоплатне користування житлом з освітленням і опаленням; безоплатне отримання земельної ділянки; пільгові умови кредитування для побудови приватного житла, придбання транспортного засобу. Але, на жаль, реалізація згаданих прав не врахована в інших законодавчих актах, зокрема в Законі України «Про державний бюджет на 2013 р.», Податковому кодексі України, Земельному кодексі та ін.

Андрій Олефір, аспірант кафедри господарського права Полтавського юридичного інститутуАндрій Олефір, аспірант кафедри господарського права Полтавського юридичного інституту, присвятив свій виступ передумовам реформування у сфері державних закупівель.

Доповідач зауважив, що успіх реформування системи охорони здоров’я залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. У цьому контексті варто згадати про те, що протягом останніх років Україна ратифікувала велику кількість міжнародних документів, і при цьому не завжди враховувалися інтереси її громадян.

Нині у сфері державних закупівель галузі охорони здоров’я виявляють багато зловживань, внаслідок чого Україна щорічно втрачає значні кошти. «Унікальність нинішньої ситуації у цій сфері не в тому, що ми не знаємо, як боротися зі зловживаннями, а в тому, що для вирішення цієї проблеми нічого не робиться», — наголосив науковець. Так, однією з таких проблем є участь у державних закупівлях торговельних посередників. Хоча якщо б положення статті 16 Закону України «Про здійс­нення державних закупівель» застосовувалися повною мірою, то такі компанії були б усунені з цієї сфери.

Для протидії участі посередників у державних закупівлях доповідач порадив вимагати від учасників торгів інформації щодо того, чи здійснюють вони господарську діяльність з виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг, що є предметом їх пропозицій, до конкурсних торгів. Також, на думку науковця, учасникам закупівель слід заборонити після укладання договору про закупівлю залучати до поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, що є предметом їх пропозицій, до конкурсних торгів без згоди замовника інших суб’єктів господарювання — субпідрядників.

Іван Демченко, завідуючий кафедрою медичного та фармацевтичного права Національного медичного університету ім. О.О. БогомольцяІван Демченко, завідуючий кафедрою медичного та фармацевтичного права Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, кандидат юридичних наук, ознайомив учасників конференції з питаннями, пов’язаними з євроінтеграційними процесами у сфері законодавчого забезпечення системи охорони здоров’я. Він звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 4 Договору про функціонування ЄС, питання охорони здоров’я не потребують повної гармонізації законодавства держав — учасниць ЄС. У той же час у рамках співробітництва з ЄС Україна має здійс­нити реформу сфери охорони здоров’я з дотриманням європейських засад щодо реалізації прав громадян. Наша країна вже зробила перші кроки в напрямку запровадження цих засад. Зокрема, мова йде про пілотний проект, який передбачає відшкодування вартості ліків з боку держави. Тобто, це перший знач­ний крок на шляху до страхової медицини.

Завершуючи доповідь, І. Демченко зауважив, що Україна при запровадженні європейських підходів до розбудови нової системи охорони здоров’я має взяти до уваги кращий світовий досвід та врахувати національні особливості.

Підбиваючи підсумок конференції, хотілося б звернути увагу на послідовність її організаторів, які доклали багато зусиль, щоб зробити цей науково-практичний захід регулярним. Редакція «Щотижневика АПТЕКА» бажає учасникам та організаторам конференції наполегливості та успіхів у вирішенні питань щодо формування основних засад медичного права в Україні.

Олена Приходько,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Panda 04.11.2013 6:44
Да, о госзакупках все правильно подметил вообще интересная тема бабки гос-во занимает экономит на людях а само жируетттт

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті