У фокусі — система медико‑ COMMIT WORK;фармацевтичного забезпечення сільського населення

Розпочав роботу конференції Володимир Тандура, заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань. Він звернув увагу присутніх на той факт, що захід є одним із перших за цією тематикою, що відбувається на чернігівській землі, і має на меті зробити свій внесок у підвищення фахового рівня медичних і фармацевтичних працівників, які працюють у районних центрах та селах Чернігівської області, що є важливою умовою поліпшення якості надання медико-фармацевтичної допомоги жителям села.

Важливо, що окремо на конференції розглядаються соціально-економічні чинники сучасного стану системи охорони здоров’я в сільських населених пунктах, адже створення для працівників системи охорони здоров’я належних умов праці та проживання є однією з головних передумов докорінної зміни ситуації на краще. В. Тандура також висловив переконання, що подібні зустрічі, на яких відомі діячі вітчизняної фармацевтичної науки та освіти розповідають своїм колегам-практикам про нові відкриття та досягнення у фармацевтичній галузі, сприятимуть втіленню в життя прогресивних розробок української та зарубіжної науки.

Пульс роботи фармацевтичної галузі Чернігівщини знайшов своє відображення в доповіді Людмили Федорової, головного державного інспектора з контролю якості лікарських засобів у Чернігівській області. Як зазначила доповідачка, державна інспекція з контролю якості лікарських засобів у Чернігівській області тісно співпрацює з іншими регуляторними та правоохоронними органами регіону. Спільними зусиллями була розроблена дієва система боротьби з проявами незаконної діяльності окремих операторів фармацевтичного ринку області, обігом неякісної фармацевтичної продукції чи фальсифікатів. Так, при виявленні подібних випадків державна інспекція в Чернігівській області подає відповідний запит до місцевого управління боротьби з економічними злочинами МВС України. Подальша робота в кожному конкретному випадку проводиться за участю експертів правоохоронних органів, які здійснюють відповідну оперативно-розшукову діяльність, правову оцінку виявлених порушень та, за необхідності, беруть участь у підготовці відповідних звітів, запитів чи подань до прокуратури або судових інстанцій. І навпаки, доволі часто правоохоронні органи залучають спеціалістів територіальної інспекції для надання відповідної консультативної допомоги.

Для участі в конференції «Наукова фармація та фармація — селу» зібралися знані в галузі фахівці

Які ж проблеми в контексті вищесказаного притаманні для сільської та районної фармації? Л. Федорова зазначила, що з її досвіду роботи, ретельного моніторингу потребує процедура тендерних закупівель препаратів районними ЛПУ, оскільки фактором ризику у виникненні непорозумінь чи порушень у цій сфері є недостатній рівень поінформованості працівників медичних закладів щодо своїх професійних прав та обов’язків, а також географічна віддаленість медичних установ від районних та обласних центрів. Саме тому проведення подібних конференцій у районних центрах має також просвітницько-профілактичне значення, оскільки знання, отримані працівниками системи охорони здоров’я, мають допомогти їм краще орієнтуватись у різних аспектах своєї практичної діяльності. На думку доповідачки, також доцільно чітко прописати процедуру притягнення винних до кримінальної відповідальності у свідомому розповсюдженні фальсифікатів і неякісних ЛЗ, а не обмежуватися заходами, передбаченими кодексами про адміністративні та цивільні правопорушення, зокрема знищенням виявлених фальсифікатів та штрафними санкціями. Також необхідно усунути неузгодженості в процедурі надання фармацевтичної гуманітарної допомоги жителям сільських населених пунктів від іноземних компаній. Так, Л. Федорова зазначила, що непоодинокими є випадки, коли імпортна фармацевтична продукція надходить до районних чи селищних ЛПУ без інструкцій для застосування державною мовою та даних про її реєстрацію в Україні чи в країні-донорі. Це дуже ускладнює її використання.

Особливе значення, на думку доповідачки, має створення дієвого зворотного зв’язку між фармацевтичними працівниками та регіональними і центральними регуляторними галузевими органами. Фахівці, які працюють у сільській місцевості, повинні мати можливість не лише оперативно повідомляти про ситуацію на місцях, але й отримувати необхідні консультації та поради. Тому доцільно налагодити ефективний канал інтернет-зв’язку, в ідеалі — створити спеціалізовану базу даних, наприклад, ліцензійну й інформаційно-правову, та забезпечити уніфікований доступ до неї компетентних організацій та осіб. Також запорукою оптимізації системи забезпечення ЛЗ сільського населення є поєднання зусиль та конструктивна співпраця місцевих, регіональних і центральних регуляторних органів.

Продовжуючи тему попередньої доповіді, Михайло Піщук, начальник відділу інспектування та контролю за діяльністю територіальних державних інспекцій Державної інспекції з контролю лікарських засобів МОЗ України, озвучив той факт, що найчастішим порушенням роботи аптечних закладів у сільській місцевості є недотримання умов зберігання фармацевтичної продукції. Досить часто причиною цього є об’єктивний фактор — застаріла матеріально-технічна база аптечних складських приміщень. Тому значні зусилля держави та місцевих органів влади мають бути спрямовані на її оновлення — ремонт чи закупівлю відповідного обладнання, перепланування чи виділення нових площ. Потрібно вдосконалити систему охорони приміщень аптек та, зокрема, сильнодіючих і наркотичних ЛЗ, що в них зберігаються. Також доцільно активізувати роз’яснювальну роботу серед фармацевтичних працівників щодо аспектів роботи в сучасних умовах згідно з вимогами, прописаними в нових регуляторних документах. Важливо надавати консультативну допомогу у формуванні актуального асортименту фармацевтичної продукції, представленої в сільських аптечних закладах. Цьому технічно повинні сприяти й місцеві органи влади. М. Піщук окремо зупинився на необхідності вдосконалення системи контролю за якістю сировини, яка використовується для екстемпорального виготовлення ЛЗ у сільських та районних аптеках, оскільки це є вагомою складовою надання фармацевтичної допомоги місцевому населенню.

Питанню створення належних соціальних умов для роботи фармацевтичних працівників у сільській місцевості присвятив свій виступ Дмитро Волох, завідувач кафедри організації і економіки фармації НМУ ім. О.О. Богомольця. На його думку, виконання саме цієї умови є чи не найголовнішим аргументом для вирішення кадрової проблеми — дефіциту фармацевтичних і медичних працівників у сільських населених пунктах. Д. Волох переконаний, що для заохочення молодих фахівців працювати в селі, треба якомога швидше вирішити соціально-побутові питання: забезпечити їх житлом та службовим автотранспортом, ввести спеціальні доплати, надати їм земельні ділянки для ведення підсобного господарства тощо. Також має бути вдосконалено та відповідним чином адаптовано програму навчальної підготовки фармацевтів та провізорів, які висловлять своє бажання працювати в районних центрах чи сільській місцевості.

Микола Пономаренко, завідувач кафедри організації і економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика, наголосив на необхідності чіткого визначення статусу вповноважених осіб аптечних закладів, на яких покладено обов’язки з контролю за якістю фармацевтичної продукції, що надходить до аптеки. Він переконаний у доцільності внесення до штатного розкладу аптеки відповідної посади. Це юридично надасть фахівцю, який її обійматиме, більше прав при співпраці з регуляторними та правоохоронними органами, а також із представниками фірм-постачальників. Також, на думку М. Пономаренка, потребує перегляду система перевірок діяльності аптечних закладів. Вони мають бути комплексними, оскільки це відволікає спеціалістів аптек від роботи, практично блокує діяльність аптечного закладу. Особливо негативно це впливає на забезпечення ЛЗ жителів сільських населених пунктів. Доповідач також висловив думку щодо доцільності лібералізації умов відкриття та роботи на селі комерційних аптечних закладів.

Не розв’язаною залишається й проблема правового захисту працівників аптек. Виступаючий наголосив на необхідності чіткого розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення у фармацевтичній сфері. Про необхідність цього, як зазначив М. Пономаренко, свідчить той факт, що кількість кримінальних справ, порушених проти працівників аптек за відпуск рецептурних препаратів без надання відвідувачами відповідного документа, інколи переважає над такими, які стосуються серйозніших порушень у сферах виробництва, дистриб’юції чи постачання ЛЗ. Певну роль у цьому відіграє правова необізнаність та незахищеність рядових працівників аптек.

Олена Гриценко, професор кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії НМАПО ім. П.Л. Шупика, у своїй доповіді висвітлила етичні питання практичної діяльності лікарів та провізорів. Зокрема вона висловилась за створення відповідних етичних комітетів у кожній ЛПУ, а не лише в окремих підрозділах МОЗ, громадських фахових організацій та вузів. Також, на думку О. Гриценко, задля забезпечення правових норм та етичних принципів фармакотерапії лікарям або провізорам першого столу аптеки доцільно інформувати пацієнтів у зрозумілій для них формі щодо головних принципів призначеного їм лікування та його можливих наслідків. Більше того, при призначенні ЛЗ, які можуть спричинити серйозну побічну дію, лікарю слід отримати відповідну згоду пацієнта чи осіб, які представляють його інтереси. Подібних принципів слід дотримуватись і працівникам сільських аптек під час відпуску безрецептурних ЛЗ, адже в жителів села з різних причин не завжди є можливість отримати відповідну консультацію в медичного працівника щодо прийому препаратів.

Раїса Коритнюк, завідуюча кафедрою технології виготовлення ліків та клінічної фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика, продовжуючи тему доповіді своєї колеги, окремо зупинилась на особливостях реалізації принципів фармацевтичної опіки в сільській місцевості. На її думку, працівникам аптечних закладів слід не тільки консультувати пацієнтів щодо властивостей та аспектів прийому безрецептурних ЛЗ, але й цікавитись, чи зрозуміли вони вказівки лікаря щодо прийому рецептурних препаратів. Якщо якісь нюанси залишились нез’ясованими, необхідно рекомендувати пацієнтам знову звернутися до фахівця з відповідним запитанням. Задля підвищення ефективності роботи фармацевтичних працівників у сільській місцевості, їх доцільно направляти на спеціальні курси підвищення кваліфікації, зокрема, з клінічної фармації. Це дозволить їм краще орієнтуватись, який препарат OTC-групи доцільніше рекомендувати відвідувачам аптеки в конкретних випадках. Водночас, сільським фармацевтам необхідно усвідомлювати високий рівень відповідальності за наслідки своєї роботи, враховуючи порівняно низьку поінформованість сільських мешканців щодо певних принципів відповідального самолікування.

Микола Дейкун, начальник управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації, оприлюднив точку зору місцевих органів влади щодо шляхів удосконалення системи медико-фармацевтичного забезпечення жителів районних центрів та сільських населених пунктів. Так, на його думку, проблему дефіциту медичних і фармацевтичних працівників на селі потрібно вирішувати комплексно. Як варіант — створення сільських медичних амбулаторій сімейного типу. Аптечний заклад може стати одним із підрозділів певної ЛПУ, до штату якої відповідно буде введено посаду провізора чи фармацевта. Зі свого боку Тамара Зименко, директор з комерційних питань КП «Ліки України» Чернігівської обласної ради, запропонувала відновити квоти для вступу абітурієнтів — жителів сільської місцевості — до фармацевтичних вузів, попередньо підписавши з ними контракт, яким би було передбачено повернення їх на батьківщину після закінчення навчання. Водночас їм мають бути забезпечені гідні умови для роботи та проживання. Микола Колесников, головний лікар Носівської центральної районної лікарні, також висловив переконання, що відправною точкою реформування системи медико-фармацевтичного забезпечення сільського населення має стати створення інституту сімейних лікарів. Паралельно з підготовкою відповідних спеціалістів у вузах і на курсах перекваліфікації доцільно спростити процедуру надання цього статусу середньому медичному персоналу та лікарям, які тривалий час працюють у сільській місцевості чи районних центрах. Змістовною також була доповідь Олега Гордіна, головного державного санітарного лікаря Носівського району, про санітарно-епідеміологічну обстановку на ввіреній йому території.

На завершення конференції Анатолій Фищук, заступник голови Носівської районної державної адміністрації, подякував її організаторам за увагу до проблем фармацевтичного забезпечення жителів сільської місцевості. Він також зазначив, що місцеві органи влади повинні не лише сприяти, але й бути ініціаторами проведення подібних заходів, адже покращання медико-фармацевтичного забезпечення сільського населення — справа загальнодержавна.

Оскільки за час, відведений на конференцію, обговорити всі тематичні проблеми виявилося не можливо, наш кореспондент попросив учасників окремо прокоментувати деякі питання.

Дмитро Волох:
— Іще раз наголошую, задля успішного реформування системи фармацевтичної допомоги сільському населенню відповідні заходи повинні мати комплексний характер: навчальні програми потрібно адаптувати до сучасних реалій діяльності вітчизняної фармацевтичної галузі, навчити фахівців застосовувати на практиці надбання вітчизняної та світової фармацевтичної науки. Таким чином, гаслом таких перетворень має стати принцип «наука заради практики». Проведення подібних конференцій і є одним із дієвих методів його втілення.

Микола Пономаренко:
— Наскільки мені відомо, одним із актуальних питань сільської фармації є правові аспекти забезпечення населення ЛЗ через фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП). Причиною виникнення непорозумінь у цій царині є відсутність чітко прописаної та нормативно затвердженої процедури відпуску ЛЗ працівниками ФАПів. На мою думку, оптимальним є механізм, згідно з яким фельдшер за відповідним договором із центральною районною аптекою бере в останньої продукцію на реалізацію. При цьому, я переконаний, безпідставно розглядати ФАП як аптечний заклад, а медичних працівників — як його співробітників. Також у певних ситуаціях має бути збережено систему послуг із доставки ЛЗ поштовим транспортом чи кур’єром, якщо є можливість забезпечити відповідні технічні умови.

Олена Гриценко:
— Доповнюючи висловлювання свого колеги, хочу ще раз акцентувати увагу на необхідності введення в штат ФАПу посади фармацевта, або навчати медичних сестер і фельдшерів, які потім працюватимуть у селі, за програмами з поглибленим вивченням клінічних аспектів фармакотерапії. Процедурно легше виконати першу умову, оскільки простіше змінити кадрову політику на місцях, аніж вносити відповідні поправки до нормативно-правових актів, прийнятих центральними органами влади.

Раїса Коритнюк:
— Асортимент сільських аптек повинен враховувати особливості епідемічної ситуації в місцевих населених пунктах. Забезпечити це мають районні регуляторні органи системи охорони здоров’я. Окрім того, співпраця між лікарями та фармацевтами, які працюють у сільській місцевості, має відбуватися на принципово новому, більш тісному колегіальному рівні. Також слід створити ефективну систему оптимізації впливу на роботу сільських аптечних закладів комерційних фармацевтичних фірм, щоб вони враховували поряд із інтересами бізнесу дійсні потреби місцевого населення. n

Олександр Сіроштан, фото автора