Новий виток розвитку традицій київської фармацевтичної школи

Восени 2006 р. Національному медичному університету ім. О.О. Богомольця виповнюється 165 років. Про внесок цього славетного навчального медичного закладу в розвиток вітчизняної, а також світової медицини можна говорити довго. Водночас окремо слід пригадати, що історія університету невід’ємно пов’язана з розвитком медичної та фармацевтичної київських шкіл. Про це яскраво свідчить не лише минуле університету, але й його сьогодення: у 1997 р. в НМУ ім. О.О. Богомольця було відкрито фармацевтичний факультет. Напередодні свята кореспондент «Щотижневика АПТЕКА» попросив співробітників фармацевтичного факультету в контексті історії НМУ ім. О.О. Богомольця розповісти про становлення київської фармацевтичної школи, про те, яку роль при цьому відігравали навчальні заклади — попередники медичного університету та чим сьогодні живе фармацевтичний факультет НМУ.

Участь у бесіді з нашим кореспондентом взяли завідуючий кафедрою організації та економіки фармації, один із ініціаторів створення фармацевтичного факультету в НМУ (очолював фармацевтичний факультет НМУ в 1997–2004 рр.) Дмитро Волох (Д.В.), декан фармацевтичного факультету НМУ Ірина Ніженковська (І.Н.), заступник декана фармацевтичного факультету (заочна форма навчання) Любов Бутко (Л.Б.), викладач кафедри організації та економіки фармації, директор КП «Аптека-музей», розташованого на Подолі в Києві Наталія Шолойко (Н.Ш.) та викладач кафедри організації та економіки фармації Лілія Гала (Л.Г.).

— Якщо пригадати історію становлення столичної медичної та фармацевтичної шкіл, які, на ваш погляд, причини зумовили відкриття фармацевтичного факультету при НМУ ім. О.О. Богомольця?

І.Н.: На це запитання по праву повинні відповісти наші шановні співрозмовники — Наталія Шолойко, яка як фахівець з історії фармації допоможе відтворити історичний хід подій та відслідкувати основні етапи розвитку столичної фармацевтичної школи, та перший декан фармацевтичного факультету Дмитро Волох — людина, яка є одним із ініціаторів та організаторів його відкриття.

Н.Ш.: Справді, якщо проаналізувати історичні матеріали, очевидним є той факт, що історія розвитку в Україні фармації як науки невід’ємно пов’язана зі становленням та розвитком київської медичної та фармацевтичних шкіл. Наприклад, одними з перших прадавніх документальних історичних згадувань є хроніки Києво-Печерського монастиря, які свідчать про те, що вже в ХІ ст. серед його монахів були люди, які присвячували своє життя наданню медичної допомоги іншим. Більше того, згодом при монастирі було створено лікарню, в якій пацієнти могли безкоштовно отримати терапевтичну, хірургічну та психоневрологічну допомогу. Монастирські цілителі готували порошки, мазі, настоянки та відвари. Це може свідчити про те, що виготовлення простих форм лікарських засобів вже тоді мало системний та організований характер.

Якщо ж розглядати становлення та розвиток київської фармацевтичної школи в контексті історії НМУ, то умовною точкою відліку може бути заснування в 1834 р. Київського університету Святого Володимира. У 1840 р. російським імператором Миколою І був підписаний рескрипт про відкриття в його складі медичного факультету. Але перші студенти-медики змогли розпочати навчання лише через рік, коли було знайдене приміщення, пристосоване для навчального процесу. Ним виявилася колишня садиба капітана Корфа, яка знаходилася в Маріїнському парку навпроти теперішнього Будинку офіцерів. На наш погляд, саме з моменту, коли медичний факультет отримав постійну «прописку», розпочинаються власне становлення та розвиток київської фармацевтичної школи як самостійної галузі.

Справа в тому, що згодом при медичному факультеті була відкрита спеціальна аптека, яка не тільки забезпечувала населення столиці лікарськими засобами, але й слугувала навчальною базою для підготовки фармацевтів за системою учнівства. Випускники цього своєрідного фармацевтичного навчального закладу могли працювати в аптеках на посаді помічника аптекаря та продовжити свою фармацевтичну кар’єру.

Після 3–5 років роботи помічниками аптекарів вони, згідно з «Постановою медичного департаменту Міністерства внутрішніх справ Російської Імперії» від 1838 р., мали право скласти іспити для отримання вищої кваліфікації аптечних працівників — «аптекар». Що цікаво, власники аптек повинні були якісно навчати своїх помічників, більше того, коли їх підопічним через встановлений термін за декілька спроб не вдавалося скласти іспит та отримати кваліфікаційний рівень аптекаря, цей факт міг стати причиною спеціального розслідування, ініційованого державними регуляторними органами. Якщо з’ясовувалося, що причиною невдач майбутнього аптекаря є неякісний освітній процес, організований власником аптеки, то останнього могли оштрафувати або взагалі позбавити ліцензії на здійснення професійної діяльності. Окрім того, помічникам аптекарів дозволялося самостійно відкривати аптечні заклади в місцях, де був їх гострий дефіцит. Звичайно, їм дозволялося надавати дещо обмежений перелік фармацевтичних послуг.

Згодом на базі університетської аптеки при медичному факультеті було відкрито дві окремі лабораторії: хімічна та фармакологічна. Ну й звичайно, історичну картину розвитку київської фармацевтичної школи за часів Російської Імперії можна більш точно уявити завдяки аптеці, яка не тільки збереглася до наших днів, але й продовжує функціонувати як діючий аптечний заклад. Я маю на увазі аптеку-музей на Подолі, історію діяльності якої розпочато в XVIII ст. Протягом багатьох років цей аптечний заклад залишався кращим у Києві. Загалом, кількість аптек у столиці наприкінці XVIII ст. становила 4, а на початку XIX ст. — вже 6.

Учасники розмови (зліва направо): Наталія Шолойко, Любов Бутко, Дмитро Волох, Ірина Ніженковська, Лілія Гала
Учасники розмови (зліва направо): Наталія Шолойко, Любов Бутко, Дмитро Волох, Ірина Ніженковська, Лілія Гала

Д.В.: Наступний етап історії київської фармацевтичної школи датується початком 20-х років ХХ ст., коли було створено Київський медичний інститут. Він став правонаступником медичного факультету університету Святого Володимира. Згодом також був створений Київський фармацевтичний інститут, але як самостійний столичний науково-освітній заклад він проіснував до 1935 р., коли згідно з рішенням Верховної Ради УРСР його було переведено до Одеси, а у 1959 р. — до Запоріжжя, де на його базі був створений Запорізький фармацевтичний інститут. У складі цього закладу невдовзі був відкритий медичний факультет, який здійснював підготовку лікарів. Згодом Запорізький фармацевтичний інститут було перейменовано на Запорізький медичний інститут, у складі якого й до сьогодні функціонує фармацевтичний факультет. На наш погляд, київська фармацевтична школа зробила вагомий внесок у розвиток фармацевтичної науки та освіти в інших містах України.

Що стосується необхідності поновлення роботи в Києві вищих фармацевтичних освітніх закладів, то перші спроби відновити історичну справедливість були здійснені столичними освітянами та науковцями у 80-х роках минулого століття. На жаль, з багатьох причин тоді реалізувати задумане не вдалося.

Відкрити фармацевтичний факультет у складі Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця вдалося вже лише після набуття Україною незалежності — в 1997 р. Цій події передував ряд організаційних та підготовчих заходів.

Важливою передумовою формування фармацевтичного факультету НМУ, на мій погляд, стала активна підтримка цієї ідеї колишнім міністром охорони здоров’я України Віталієм Москаленком. Завдяки його розумінню вдалося вирішити цілу низку важливих для фармацевтичного факультету питань, зокрема було відкрито заочну форму навчання, організовано та реорганізовано з урахуванням потреб факультету кафедри НМУ тощо. На сьогодні В. Москаленко, працюючи на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця, продовжує приділяти велику увагу покращанню матеріально-технічної бази як всього університету, так і нашого факультету зокрема.

Відкриття в складі НМУ фармацевтичного факультету є достойним логічним продовженням та новим витком розвитку київської фармацевтичної школи. Крім того, відкриття нашого факультету зумовлене, перш за все, суто об’єктивними факторами. Не секрет, що в українській фармацевтичній галузі на сьогодні є значний дефіцит кваліфікованих спеціалістів. Я вже не кажу про те, що за деякими важливими для ринку спеціальностями фармацевтичні вузи України поки що взагалі не готують фахівців.

Особливої актуальності, на мій погляд, ці питання набувають у столиці, оскільки в Києві сконцентрована велика кількість різнопрофільних операторів фармацевтичного ринку: це підприємства — виробники лікарських засобів, представництва вітчизняних та зарубіжних фармацевтичних компаній, потужні оптові та роздрібні мережі, в тому числі й ті, які працюють не лише на теренах нашого регіону, але й за його межами. Їх кількість, за нашими спостереженнями, з кожним роком зростає. Ми переконані, що робота нашого факультету відчутно допоможе розв’язати проблему дефіциту кадрів не лише на київському, але й на українському фармацевтичному ринку.

— На яких засадах сформована тактика та стратегія роботи фармацевтичного факультету НМУ сьогодні? Що робить його привабливим для абітурієнтів та конкурентоспроможним на вітчизняному ринку вищої фармацевтичної освіти?

І.Н.: Щоб відповідь на Ваше запитання була більш повною, дозволю собі оприлюднити деякі статистичні показники діяльності нашого факультету за останній час, так би мовити життя факультету в цифрах та фактах. Минулого року фармацевтичний факультет НМУ отримав вищий — IV — рівень акредитації. На сьогодні кількість студентів-фармацевтів у НМУ становить 1034: з них 458 та 576 навчаються на денній та заочній формах навчання відповідно. Цього року для фармацевтичної галузі ми підготували 91 провізора, 56 провізорів-інтернів та 2 магістра фармації. Серед цьогорічних випускників — представники дванадцяти регіонів України. На факультеті також навчається 41 студент — громадянин іншої держави.

Окрім освітянської діяльності, фармацевтичний факультет займається й науково-дослідницькою роботою. Наш факультет бере участь у розробках нових технологій виготовлення лікарських засобів та нових лікарських форм, в удосконаленні методичних підходів у клінічній апробації і вивченні біоеквівалентності препаратів, сучасних методів аналізу лікарських засобів, проведенні актуальних організаційно-економічних і маркетингових досліджень у фармації.

Ми вдосконалюємо організацію навчального процесу на нашому факультеті та реагуємо на зміни, які відбуваються на ринку вищої фармацевтичної освіти. У межах, дозволених законодавством, фахівці нашого факультету щорічно переглядають кількісний та якісний склад навчальних програм для студентів. Акцент у викладанні ми намагаємося робити на актуальних для вітчизняного та світового фармацевтичного ринків питаннях.

Так, особлива увага приділяється якості викладання таких дисциплін, як менеджмент та маркетинг у фармації. Окремо розглядаються принципи мерчандайзингу та фармацевтичної опіки в цій галузі. Водночас навчальні програми нашого факультету адаптовані до таких в інших фармацевтичних вузах України, що дозволяє студентам-фармацевтам уникнути складнощів при переведенні з одного навчального закладу до іншого. Особливу увагу колектив факультету приділяє системі заочного навчання студентів — досить актуальному та розповсюдженому явищу в системі вищої фармацевтичної освіти.

Популярність заочної форми навчання зумовлена наполегливими прагненнями працівників фармацевтичної та медичної галузей підвищувати свій професіоналізм чи отримувати нову спеціальність.

Л.Б.: Справді, з 2000 р., коли на нашому факультеті була відкрита заочна форма навчання, кількість студентів, які бажають навчатися без відриву від виробництва, постійно збільшується. У 2006 р. відбувся перший випуск студентів-заочників нашого факультету. До кінця цього року прогнозована кількість студентів, які вступлять на заочну форму навчання на нашому факультеті, — близько 200 осіб. Таким чином, загальна кількість студентів-заочників наступного року може сягнути майже 750 осіб.

На фармацевтичному факультеті НМУ більшість студентів-заочників — працівники київських фармацевтичних підприємств та компаній, які подальший розвиток своєї кар’єри пов’язують з отриманням вищої фармацевтичної освіти чи опануванням додаткових спеціальностей. Більше того, досить часто фармацевтичні компанії за власною ініціативою направляють перспективних працівників отримувати вищу фармацевтичну освіту на нашому факультеті. Не рідкістю також стали випадки, коли на наш факультет вступають студенти-медики НМУ чи лікарі, які працюють у фармацевтичних компаніях та бажають на рівних спілкуватися зі своїми колегами-фармацевтами.

Л.Г.: Також, на наш погляд, дозволяє підвищити фаховий рівень наших випускників прогресивна форма контролю рівня їх знань. Студентам, які під час навчання демонстрували високі показники, при закінченні факультету пропонується складати відповідні державні іспити або ж захищати дипломну роботу.

Досвід роботи факультету свідчить про те, що з кожним роком кількість випускників, які обирають останнє, неухильно збільшується. Цей факт, на мій погляд, може пояснюватися тим, що дипломна робота для молодого фахівця може стати вдалим стартом у його науковій чи діловій кар’єрі. Адже теми дипломних робіт студенти можуть обирати на лише із запропонованих фармацевтичним факультетом, але й самостійно, в тому числі й приблизно орієнтуючись на свій імовірний подальший робочий шлях чи, що притаманно більше для заочників, на інтереси компаній, в яких вони працюють.

Так, сьогодні серед тем дипломних робіт наших студентів домінують маркетинг, менеджмент та економіка в фармації.

Д.В.: Але чи не головними, на наш погляд, привабливими рисами фармацевтичного факультету НМУ є такі факти. Завдяки тому, що наш факультет створений на базі НМУ — вузу з потужним науково-освітнім потенціалом та іменитим професорсько-викладацьким складом — студенти-фармацевти мають змогу не лише опановувати суто фармацевтичні науки, але й отримувати необхідні медико-клінічні знання, які дозволятимуть їм краще орієнтуватися у відповідних практичних аспектах розробки, випробовування та застосування лікарських засобів. Таким чином, вдається створити систему комплексної та якісної підготовки фахівця для системи охорони здоров’я.

І, нарешті, стратегічне значення для нашого факультету також має місце його розташування — столиця України. У Києві знаходиться велика кількість знакових для вітчизняної фармацевтичної галузі підприємств, представництв іноземних фармацевтичних компаній, відповідні регуляторні державні органи, відомі науково-дослідницькі та лікувально-профілактичні установи тощо. Врешті-решт, Міністерство охорони здоров’я та Академія медичних наук України також розташовані в столиці.

Випускники факультету, на наш погляд, можуть мати певні преференції при працевлаштуванні на столичному фармацевтичному ринку, адже в процесі навчання вони не лише мають можливість опановувати практичні аспекти своєї майбутньої професії у вищезазначених установах та компаніях, але й паралельно працювати там.

Окрім того, значна частина наших студентів — жителі Києва, а значить, для них більш зручно буде залишитися працювати в рідному місті чи його передмісті. Водночас знання, які отримують наші випускники, дозволяють їм досить впевнено почуватися на теренах українського фармацевтичного ринку.

І.Н.: Напередодні 165-ї річниці НМУ ім. О.О. Богомольця наш колектив може впевнено заявити: фармацевтичний факультет відбувся, що є достойним продовженням історії не лише київської, але й української фармацевтичної школи. n

Олександр Сіроштан, фото Ігоря Кривінського

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті