У рамках VII Міжнародного медичного форуму і V Ювілейного міжнародного медичного конгресу ТОВ «Стандарти Технології Розвиток»\STD Ltd разом з ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» провели семінар для учасників ринку роздрібної реалізації лікарських засобів на тему «GPP. Роль фармацевтичного працівника в суспільстві та системі охороні здоров’я, його сфера відповідальності».Як відомо, наразі в Україні відсутні єдині стандарти якості аптечних послуг. Однак добросовісні учасники ринку роздрібної реалізації ліків намагаються створити сприятливі умови і задовольнити потреби пацієнтів — не тільки «не нашкодити», але й сприяти отриманню хороших результатів медикаментозного лікування.
Місією фармацевтичної практики є сприяння поліпшенню здоров’я і допомога пацієнтам з метою найкращого застосовування лікарських засобів. Про роль фармацевтичного працівника в суспільстві та охороні здоров’я розповів голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» Олег Клімов.
Перш ніж перейти до основної теми, доповідач коротко ознайомив учасників семінару з діяльністю ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», яка об’єднує фахівців фармації за професійною ознакою — тих, хто має фармацевтичну освіту і працює в закладах освіти, охорони здоров’я, на виробництві, в аптеках, системі контролю якості лікарських засобів.
«У цьому році в структурі ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» ми створили молодіжний департамент. Ми запрошуємо до членства студентів останніх курсів вищих навчальних закладів», — наголосив О. Клімов.
У минулому році ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» було прийнято до лав Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP) у якості постійного організаційного члена. Таким чином, ця самоврядна організація стала єдиним офіційним і повноважним представником України на світовій фармацевтичній арені.
FIP — неурядова організація, яка об’єднує близько 150 неурядових професійних організацій, до яких входять фармацевти. «Тобто все, що я сьогодні розповідатиму — це не тільки моя особиста точка зору, а й офіційна позиція FIP, оскільки статут нашої організації повністю відповідає вимогам FIP», — зауважив О. Клімов.
Як в усьому світі називається професія людини, яка має вищу фармацевтичну освіту? Це — фармацевт. В Україні ж — це провізор. Фармацевти — це особи, які, здобувши вищу фармацевтичну освіту, мають право безпосереднього контакту з пацієнтом, самостійно приймають рішення щодо препарату, який необхідний хворому, яку заміну можна провести для нього, тобто ті, хто несе персональну відповідальність.
Ряд професійних громадських організацій виступили категорично проти позиції ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» і законопроекту «Про фармацевтичне самоврядування» в частині персональної відповідальності фармацевта за надання фармацевтичної послуги.
Світова назва професії з середньою фармацевтичною освітою — технік, помічник фармацевта тощо, які не мають права безпосереднього контакту з пацієнтом. Такі працівники зобов’язані працювати під наглядом ліцензованого фармацевта з вищою фармацевтичною освітою.
Окремо доповідач зупинився на питанні форми навчання фармацевтів. Так, у світовій практиці розвинутих країн підготовка фармацевтичних фахівців (вища спеціальна освіта) із заочною формою навчання відсутня.
Денна форма навчання для фармацевтів існує у вигляді різних моделей, але їх об’єднує необхідність безперервної освіти. Дистанційна форма навчання — спосіб підвищення кваліфікації або перепідготовки, чудове джерело для отримання нових знань, але ні в якому разі не спосіб одержання основного диплома (світова практика).
Диплом українського зразка потребує процедури його підтвердження.
На прохання Національної аптечної палати Польщі () у вересні 2015 р. О. Клімов відвідав урочистості, присвячені святкуванню Дня аптекаря, у рамках яких підписано Меморандум про співпрацю. Меморандум укладено у тому числі з метою встановлення партнерських стосунків — польські колеги допомагають українцям, які отримали вищу фармацевтичну освіту в Україні, підтвердити (нострифікувати) диплом для того, щоб вони мали можливість працювати в Польщі.
«Що необхідно зробити для зміни підходів до підготовки кадрів і ролі фармацевтичного самоврядування в цілому? Я наведу 3 приклади — досвід підготовки фармацевтичних фахівців у Великобританії, США та Польщі», — зазначив О. Клімов.
Так, у США з метою боротьби з корупцією у сфері фармацевтичної освіти функцію визначення знань передано від викладачів навчальних закладів Фармацевтичним управлінням штатів (State Board of Pharmacy), до яких входять представники професійних громадських організацій і на громадських засадах приймають іспити. Другий крок для отримання персональної ліцензії для працевлаштування в аптеці — проходження резидентури (1–2 роки, складання іспитів за близько 400 програмами).
У Великобританії навчальні програми фармацевтичних навчальних закладів затверджуються Королівським фармацевтичним союзом (Royal Pharmaceutical Society — RPS), до якого входять представники громадських організацій — вчені, практики, науковці. Після закінчення навчання особа обов’язково складає іспити на підтвердження кваліфікації, отримує статус члена RPS і ліцензію на право власної (персональної) фармацевтичної практики. У цій країні запроваджено систему обов’язкової безперервної освіти (Standartsfor continuing development), розроблену Генеральною фармацевтичною радою (General Pharmaceutical Council — GPC). Система передбачає щорічну реєстрацію фахівцем обсягу своєї практики в базі GPC, відсутність якої призводить до анулювання ліцензії на власну фармацевтичну практику.
У Польщі запроваджено 5-річну вищу фармацевтичну освіту, після завершення якої передбачено отримання кваліфікації магістра. Надалі необхідно пройти 6-місячну безоплатну виробничу практику в аптеці під наглядом ліцензованого фармацевта. Після цього відбувається захист дипломної роботи на отримання звання магістра фармації і здається іспит в Національній аптечній палаті Польщі.
Станом на 1 січня 2016 р. аптечна мережа України налічує 19 794 аптечних заклади (без урахування зони АТО та АР Крим), з них: аптек — 15 373; аптечних пунктів — 4 421. Кількість фармацевтичних фахівців, що працюють, — 54 тис. осіб, з них 29 983 — провізори (56%), 24 017 — фармацевти (44%).
За словами О. Клімова, на рівні експертної групи з дерегуляції фармацевтичного ринку при МОЗ України (до речі, 25 квітня 2016 р. відбулося її останнє засідання і після звільнення першого заступника міністра охорони здоров’я, голови експертної групи Олександри Павленко діяльність групи призупинено) піднімалося й опрацьовувалося питання щодо відображення в нових Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва, оптової, роздрібної торгівлі та імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) положення, яким передбачається зобов’язати аптечні заклади, розміщені на території лікувально-профілактичних закладів, мати у штаті клінічного провізора. «Тоді можна буде говорити про солідарну відповідальність лікаря і провізора», — зауважив доповідач.
О. Клімов зробив короткий екскурс в історію розробки стандартів належної аптечної практики (Good Pharmacy Practice — GPP), повідомивши, що у 1975 р. з’явився термін «фармацевтична допомога» — відповідальне забезпечення лікарськими засобами з метою досягнення конкретних результатів, що покращують якість життя пацієнта. У 1993 р. FIP розроблено першу настанову з GPP з метою використання національними фармацевтичними організаціями та урядами країн для впровадження стандартів надання фармацевтичної допомоги. У 1997 р. після погодження з Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) на Раді FIP було прийнято переглянуту версію настанови з GPP. Останнім кроком у розробці стандартів став 2011 р. — FIP спільно з ВООЗ затвердили оновлену версію настанови з GPP — «Належна аптечна практика: стандарти якості аптечних послуг».
Перед розробкою та впровадженням національних стандартів з належної аптечної практики FIP рекомендує наступне:
- розробкою стандартів з належної аптечної практики мають займатися професійні громадські організації, а не державні установи;
- визначити роль фармацевта в суспільстві та в системі охорони здоров’я, також сферу його відповідальності;
- визначити на законодавчому рівні, хто має право займатися фармацевтичною практикою;
- визначити, що таке фармацевтична діяльність і її сфери;
- забезпечити цілісність ланцюжка поставок лікарських засобів та їх якість.
Метою запровадження належної аптечної практики в Україні є вклад в покращення здоров’я та надання допомоги пацієнтам з проблемами здоров’я.
Основна роль фармацевтів у контексті належної аптечної практики:
- виготовлення, отримання, зберігання, розподіл, прийняття рішень, відпуск та утилізація лікарських засобів;
- ефективне управління медикаментозною терапією;
- підтримка та покращення професійної діяльності;
- вклад в покращення ефективності системи охорони здоров’я та суспільного здоров’я.
Знайомлячи з переліком нормативних документів МОЗ України, які регламентують діяльність аптечних закладів, О. Клімов зауважив, що не всі з них доведено до широкого загалу. Зокрема, наказом МОЗ України від 11.04.2016 р. № 339 затверджено склад робочої групи з розробки Національної політики України щодо лікарських засобів (далі — Національна політика), яка розпочала свою роботу в рамках 9 підгруп за різними напрямками (забезпечення доступності ліків, системи постачання, кадрові ресурси тощо) на початку цього року. Систематично до роботи над Drug Policy залучаються експерти ВООЗ, які проводять консультативні зустрічі з підгрупами. Національну політику визначено вектором, необхідним для подальшої планової роботи Міністерства.
У рамках дискусії учасники семінару обговорили питання щодо мотивації підприємців запроваджувати належну аптечну практику, ініціативу щодо відповідального зберігання в аптеках лікарських засобів, що не належать ліцензіату, умови вступу до лав ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» та ін. Окремо учасники дискусії зупинилися на розробці Національної політики. Зокрема, висловлено бажання щодо публічності процесу й залучення громадськості до обговорення проекту з попереднім його оприлюдненням на сайті МОЗ України.
Станіслав Князьков, національний фахівець у справах фармацевтичного забезпечення Бюро ВООЗ в Україні, звернув увагу на структурні відмінності законодавчих систем України та країн — членів ЄС. Останні є частиною багаторівневої ієрархічної законодавчої моделі, у якої національне законодавство є лише однією з ланок юридичного простору. «Імплементація норм, визначених як обов’язкових на рівні ЄС, не гарантує у межах однієї країни наявності всіх положень, які мають забезпечити сталість, ефективність та якість фармацевтичних послуг», — зазначив він.
С. Князьков продовжив: «Хотів би звернути увагу, що, крім загальноєвропейського рівня, є підрівні національного законодавства кожної країни і чітко визначено, що віднесено до рівня ЄС (те, у чому країни — члени ЄС дійшли консенсусу), а що — до індивідуальної юрисдикції кожної країни».
Питання доступності лікарських засобів для населення належать саме до національного рівня. У країнах ЄС є різні підходи і можливості забезпечення доступності ліків. Наприклад, те, що може дозволити собі суспільство у Великобританії, є недосяжним для спільноти Чехії. Ці питання слід для себе також відзначати й враховувати — варто чи ні відображати їх на рівні закону. «Мені здається, що належна аптечна практика дає чітку відповідь на це питання, коли говорить про те, що головне завдання провізора — забезпечити благополуччя пацієнта. Доступність лікарських засобів у розумінні благополуччя, мені здається, посідає ключове місце», — зауважив експерт.
Що стосується практики зберігання лікарських засобів, то, за словами С. Князькова, є види діяльності, які не пов’язані з дистрибуцією, відпуском препаратів, і, здається, наразі вони випадають з-під регулювання в Україні. Тому перенесення на них положень, що регулюють належне зберігання, і уніфікація вимог до зберігання протягом всього ланцюга поставок ліків від виробника до пацієнта, на думку експерта, зіграє позитивну роль у забезпеченні якості препаратів.
«Окремо хотілося б відзначити довге співробітництво ВООЗ і FIP. FIP є однією з організацій, яка брала участь у створенні ВООЗ. Обидві організації пов’язує багаторічна співпраця і її можливе перенесення на національний рівень створюватиме додаткові ціннісні орієнтири. У зв’язку з цим хочу відзначити особливу роль, яку відіграють саморегулівні структури в професійному забезпеченні роботи фармацевтичних працівників. У цьому контексті ВООЗ підтримує підходи, пов’язані з самоуправлінням медичних та фармацевтичних працівників, і відзначає якість, яку ці організації забезпечують у процесі надання допомоги пацієнтам, зокрема фармацевтичну опіку», — наголосив С. Князьков.
Він також звернув увагу на окремі положення належної аптечної практики щодо надання фармацевтичної опіки. І якщо мова йде про безрецептурний відпуск препаратів, то варто говорити про те, що провізору перш ніж надавати такі послуги, може бути необхідно отримати певні діагностичні дані.
Внесок провізора в систему охорони здоров’я є вкрай важливим. Ми рідко говоримо про те, що над усім світом нависла загроза резистентності. Зараз в Україні спостерігається епідемія мультирезистентного туберкульозу — однієї із складових цієї проблеми. «Ми знаємо, наскільки важливо забезпечити правильну фармацевтичну опіку для подолання викликів антибіотикорезистентності. Роль фармацевтичного працівника є вкрай важливою і у профілактиці неінфекційних захворювань, у пропаганді здорового способу життя, адже відомо, що дешевше попередити хворобу, ніж потім її лікувати», — прокоментував С. Князьков.
Продовжуючи питання ролі фармацевтів у контексті належної аптечної практики, експерт навів приклад США, де наразі професійна спільнота фармацевтичних працівників бореться за те, щоб їм надали статус провайдера медичних послуг і перш за все можливість проводити роботу з вакцинації населення в межах аптечних закладів.
Наостанок, говорячи про формування Національної політики, фахівець повідомив, що робота над її розробкою триває декілька місяців. Відповідно до 8 складових, визначених ВООЗ, створено тематичні підгрупи, які готують пропозиції для їх подальшого зведення в єдиний документ. «Процес напрацювання відбувається не гладко, оскільки вектори інтересів у фармацевтичній сфері дуже часто взаємопротилежні», — зауважив експерт. Однак під час останньої місії, здійсненої європейським Бюро ВООЗ у квітні цього року, відзначено, що Україна таки змогла досягти консенсусу, кінцева мета якого — запропонувати пацієнтам якісні, ефективні та доступні ліки і фармацевтичну послугу належного рівня. Наразі перед країною стоять виклики, пов’язані з економічними проблемами та ситуацією на Сході України, які диктують певні методи досягнення цілей, поставлених перед Національною політикою. Національна політика має окреслити короткострокові, середньострокові й довгострокові цілі. Практичні аспекти їх реалізації відображаються у Плані дій, створення якого буде наступним етапом цього процесу.
У цілому семінар розкрив перед учасниками необхідність впровадження в країні стандартів GPP як логічного продовження всіх належних практик, що стосуються фармацевтичної діяльності. Було зосереджено увагу на ролі фармацевтичного працівника в суспільстві та охороні здоров’я, його сфері відповідальності, а також висвітлено підґрунтя для змін чинного законодавства.
ТОВ «Стандарти Технології Розвиток» запрошує фармацевтичну спільноту взяти участь у семінарі «GPP. Належна аптечна практика», який відбудеться 4 липня 2016 р. в Києві.
фото автора
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим