Біоеквівалентність як метод доведення ефективності генерика

Наше видання продовжує висвітлювати наукові заходи, що проходили у рамках VIII Національного з’їзду фармацевтів України, який відбувся 13–16 вересня 2016 р. Один з найцікавіших — сателітний симпозіум компанії «Фармак» на тему «Актуальність проведення досліджень з біо­еквівалентності лікарських засобів в Україні. Важливі аспекти поняття «генерична заміна» привернув увагу широкого кола фахівців. Модераторами заходу виступили Ігор Зупанець, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ, та Надія Жукова, начальник управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності ДП «Державний експертний центр МОЗ України».

Як відомо, якість, безпека та ефективність — ключові характеристики лікарських засобів.

Якість лікарського засобу гарантується через стандарти виробництва. З 2013 р. вимоги міжнародного стандарту належної виробничої практики стали обов’язковими для лікарських засобів, що знаходяться в обігу на ринку України. Вітчизняні виробники розпочали процес модернізації виробництв відповідно до цього стандарту наприкінці 1990-х років. Відповідність фармацевтичного виробництва стандарту належної виробничої практики є гарантією якості лікарського засобу.

Щодо безпеки, то це питання лежить у площині системи фармаконагляду, тобто нагляду за препаратом у процесі його медичного застосування. Відповідно до визначення ВООЗ фармаконагляд — це наукові дослідження та діяльність, пов’язана із виявленням, оцінкою, розумінням і запобіганням небажаним явищам або будь-яким іншим проблемам, пов’язаним з препаратом у тому числі. Безумовно, це важливий процес, до якого мають долучатися не лише власники реєстраційних посвідчень на лікарські засоби, а й лікарі та пацієнти.

Наразі ж мова йде про ефективність лікарських засобів, які перебувають в обігу на українському фармацевтичному ринку. Відповідно до визначення, наведеного у наказі МОЗ України від 23.07.2015 р. № 460, ефективність лікарського засобу — сприятлива діагностична, лікувальна чи профілактична дія на встановлення характеру захворювання, його перебіг, тривалість або корекцію стану чи фізіологічних функцій організму людини відповідно до показань до застосування, зазначених в інструкції для медичного застосування.

У розвинених країнах рішення щодо допуску препарату на ринок ухвалюється на основі поданого заявником до регуляторного органу пакету документів. Якщо йдеться про оригінальний препарат або лікарський засіб, який є першим у своє­му класі на ринку країни, то заявник має подавати повне досьє, що містить інформацію про результати доклінічних та клінічних досліджень.

Для отримання дозволу на розміщення на ринку для генеричного препарату заявник може подавати скорочене досьє, в якому містяться дані щодо результатів порівняльних досліджень з референтним препаратом — оригінальним або генеричним, зареєстрованим за пов­ним досьє.

Одним із методів порівняльного дослідження є встановлення біоеквівалентності. За визначенням наказу МОЗ України від 23.07.2015 р. № 460, лікарські засоби біоеквівалентні, якщо вони є фармацевтично еквівалентними або фармацевтично альтернативними і якщо їх біодо­ступність після введення в одній і тій самій молярній дозі подібна до такого ступеня, що ефекти цих лікарських засобів щодо ефективності та безпеки є по суті однаковими.

З огляду на те, що фармацевтичний ринок Україні є в основному генеричним, питання щодо проведення порівняльних досліджень, в тому числі з біоеквівалентності, мають неабияку актуальність.

В авангарді руху України до стандартів доказової медицини у контексті доведення ефективності лікарських засобів знаходиться компанія «Фармак», яка ініціювала проведення сателітного симпозіуму щодо актуальності проведення досліджень з біоеквівалентності лікарських засобів в Україні.

Учасників заходу привітала Філя Жебровська, генеральний директор ПАТ «Фармак».

Вона зауважила, що дороговартісні препарати недоступні для більшості українців. Ситуація погіршується тим, що держава не бере участі у фінансуванні амбулаторного застосування лікарських засобів. Майже 90% препаратів у роздрібному сегменті українці придбавають за власні кошти.

Але завдяки тому, що в Україні існує розвинена фармацевтична промисловість, громадяни країни мають можливість купувати необхідні лікарські засоби за прийнятною ціною. Важливо те, що українські виробники перейшли на європейські стандарти належної виробничої практики, що гарантує якість продукції, а її ефективність доводиться за допомогою досліджень, зокрема біоеквівалентності, для таблетованих лікарських форм.

Зазначимо, що у зв’язку з проголошенням курсу на євроінтеграцію Україна має гармонізувати власне законодавство з вимогами ЄС. Це стосується й обігу лікарських засобів. Країни Східної Європи вже пройшли цей шлях, коли приєднувалися до Співтовариства.

Кшиштоф Копець, віце-президент Польського союзу роботодавців у фармацевтичній промисловості, розповів про польський досвід гармонізації національних процедур з вимогами ЄС у контексті ринку генеричних лікарських засобів.

Експерт повідомив, що Польський союз роботодавців фармацевтичної промислово­сті представляє інтереси вітчизняних виробників генеричних препаратів. Місія союзу полягає у підтримці польської фармацевтичної проми­словості, яка надає пацієнтам доступ до сучасних і безпечних лікарських засобів. Польський союз роботодавців фармацевтичної промисловості є частиною Конфедерації Lewiatan (http://www.konfederacjalewiatan.pl), яка є однією з найвпливовіших бізнес-асоціацій у Польщі, та асоціації «Ліки для Європи» (Medicines for Europe) (http://www.medicinesforeurope.com).

К. Копець має багаторічний досвід роботи у фармацевтичному секторі. Він працював помічником в юридичній компанії «Linklaters», пізніше — начальником відділу лікарського забезпечення і цін в Департаменті політики та фармації при Міністерстві охорони здоров’я Польщі. Також експерт має досвід роботи у сфері відшкодування вартості лікарських засобів, брав участь у переговорах щодо вартості продуктів, в тому числі включених до позитивних списків. Крім того, доповідач працював у країнах ЄС, зокрема у складі робочих груп з регуляторних питань у сфері обігу лікарських засобів.

Щодо гармонізації обігу лікарських засобів з вимогами ЄС експерт розповів, що відповідно до Договору про приєднання (Treaty of Accession), до якого Польща долучилася у 2003 р., препарати, призначені для застосування людиною, та ветеринарні ліки, дозволені до обігу на польському ринку до вступу Польщі в ЄС, були визнані такими, що не відповідають вимогам директив ЄС стосовно безпеки, ефективності та якості.

До 31 грудня 2008 р. заявники мали надати необхідні документи для продовження дозволу на маркетинг. Отже, власники дозволу, зацікавлені в його подальшому продовженні, були змушені привести у відповідність з європейськими вимогами документацію на лікарські засоби до цієї дати.

У 2001 р. Польща ухвалила Закон про фармацевтичне право, гармонізований із вимогами ЄС. Адаптація документації лікарських засобів до нових вимог польського фармацевтичного права була не зобов’язанням, а правом власника дозволу на маркетинг, якщо він мав бажання залишити свою продукцію на ринку після 31 грудня 2008 р.

Тому ініціатива щодо адаптації документації на лікарські засоби до нових вимог надходила з боку фармацевтичних компаній. Роль Управління з реєстрації лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичних біологічних продуктів та Міністерства охорони здоров’я республіки Польща полягала в оцінці цієї документації у контексті якості, безпеки та ефективності заявлених препаратів. Бюро реєстрації має єдині критерії для порівняння даних і забезпечення рівного ставлення до всіх власників дозволу на маркетинг.

Поновлення дозволу на маркетинг, який включав адаптацію документації до вимог фармацевтичного права, проводився у наступні VII етапів:

  • I етап (офіційна оцінка заявки) — перевірка документації шляхом листування із заявником;
  • II етап (оцінка якості) — оцінка хімічної, фармацевтичної та біологічної документації;
  • III етап (оцінка безпеки) — оцінка періодичних оновлюваних звітів з безпеки й клінічних звітів для періодично оновлюваних ­звітів з безпеки;
  • IV етап (безпека/оцінка ефективності) — оцінка токсикологічної та фармакологічної документації;
  • V етап (ефективність/оцінка безпеки) — оцінка клінічної документації;
  • VI етап — оцінка інформації про продукт, яка включає коротку характеристику лікарського засобу, листок-вкладку для пацієнтів та етикетку й зовнішню упаковку (у разі ветеринарного препарату — ветеринарна характеристика продукту та листок-вкладка);
  • VII етап — підготовка доповіді голови Управління та проект рішення міністра охорони здоров’я.

Те, що фармацевтична промисловість бачить для себе як виклик, несе неабиякі вигоди для споживачів. Гармонізація документації та запровадження стандартів якості вимагають суттєвих витрат з боку виробників, але для пацієнтів це є гарантією якості, безпеки та ефективності лікарських засобів.

56788

Експерт у загальних рисах окреслив кожний етап роботи для продовження дозволу на маркетингу.

I етап

Після подання заявки власника торгової ліцензії Управління з реєстрації лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичних біологічних продуктів проводять формальну оцінку документів. Тобто перевіряється, чи всі елементи містить досьє, чи представлені усі додаткові документи, передбачені положеннями закону про фармацевтичне право. Слід зазначити, що в процесі узгодження понад 22 тис. ли­стів були направлені власникам дозволів на маркетинг, завдяки чому було забезпечено їх активну участь у кожному етапі процесу.

II етап

Оцінка якості лікарських засобів у процесі узгодження документації для продовження дозволу на маркетинг здійснювалася на основі хімічної, фармацевтичної та біологічної документації, що подається власниками дозволу на маркетинг. Якість лікарських засобів оцінювалася основному як якість активних речовин. У процесі гармонізації можна було замінити поточних виробників активних речовин іншими, активні речовини яких мали значно вищі показники яко­сті. Значна кількість власників дозволів на маркетинг скористалися цією можливістю.

III етап

Ключовим елементом оцінки документації лікарських засобів є оцінка безпеки їх застосування. На даному етапі оцінка стосується головним чином періодично оновлюваних звітів з безпеки. Це документи, які містять інформацію щодо випадків ускладнень, пов’язаних із застосуванням конкретних ліків, зібрана компанією за визначений період часу.

Огляд цих даних дозволяє отримати відповіді на наступні питання:

  • чи може лікарський засіб надалі застосовуватися у світлі нових даних;
  • які зміни в інформації про лікарський засіб необхідно відобразити для того, щоб обмежити можливість виникнення побічних реакцій або щоб їх передбачити;
  • чи варто застосовувати інші заходи з метою підвищення безпеки застосування лікарського засобу (наприклад обмежений доступ, обмеження маркетингу або, у крайньому разі унеможливлення застосування лікарського засобу).

IV етап

Наступний етап включає оцінку безпеки продукту, а також його ефективності. Для цього здійснюється аналіз документів, що стосуються фармакологічних властивостей продукту і його токсичності та документів з біоеквівалентності.

Оцінка біоеквівалентності передбачає встановлення еквівалентності генеричних лікарських засобів еталонним, які доступні на національному ринку або в будь-якій країні ЄС.

Виконання досліджень біоеквівалентності є фактичною базою для оцінки змісту короткої характеристики лікарського засобу та перевірки безпеки лікарських засобів, які застосовуються у медичній практиці.

V етап

Оцінка ефективності лікарського засобу, яка в основному передбачає оцінку клінічної документації, що дозволило:

  • перевірити терапевтичні показання до застосування лікарських засобів із викори­станням сучасних знань (наприклад мова йде про видалення застарілих рекомендацій або підтвердження рекомендацій на основі тривалого клінічного досвіду);
  • об’єднати терапевтичні показання для оригінальних продуктів та їх еквівалентів на польському ринку;
  • оновити дату оцінки безпеки медичного застосування лікарського засобу, пов’язану з оцінкою співвідношення користь/ризик.

VI етап

Оцінка інформації щодо продукту — важлива частина процесу адаптації документації до нових вимог законодавства. Інформація щодо лікарського засобу включає значущий обсяг різних відомостей, а саме: коротку характеристику продукту (Summary of Product Characteristics — SPC) або коротку характеристику продукту для ветеринарії (Summary Product Characteristic for Veterinary Medicinal Product — SPCv), упаковку й маркування, листок-вкладку для пацієнтів.

SPC (SPCv) є відкритим документом, що містить характеристику лікарського засобу й створюється на основі документації з якості, безпеки та ефективності. Його можна вважати паспортом лікарського засобу.

На цьому етапі оцінювалися наступні аспекти:

  • відповідність документації з якості, безпеки та ефективності короткій характеристиці продукту (SPC);
  • відповідність листка-вкладки для пацієнтів короткій характеристиці продукту (SPC) (у разі ветеринарних лікарських засобів відповідності листівці SPCv);
  • відповідність документації Закону щодо фармацевтичного права та іншим керівним принципам;
  • лінгвістичні аспекти (коректність медичної термінології, стилістична коректність тощо).

VII етап

У разі позитивної оцінки процес закінчувався ухваленням рішення щодо продовження дозволу на маркетинг за підписом міністра охорони здоров’я ще на 5 років.

Польський уряд виконав усі зобов’язання, що передбачені у Договорі про приєднання.

Національний бюджет витрат (Міністерство охорони здоров’я й Бюро реєстрації) на процес гармонізації документації становив близько 31 млн злотих. Кількість лікарських засобів, дозволених до застосування на польському ринку, зменшилася на 2729.

Віталій Усенко, медичний директор ПАТ «Фармак», запитав К. Копеця, яким чином проводилася процедура гармонізації документів для ОТС-препаратів, лікарських засобів із доб­ре вивченим медичним застосуванням, гомео­патичних та традиційних лікарських засобів? Польський експерт пояснив, що до таких ліків застосовувалася інша процедура. Більшість з ОТС-препаратів, лікарських засобів із добре вивченим медичним застосуванням та інших лікарських засобів локального виробництва, які не підлягають реімбурсації, залишилися на ринку Польщі. 7 етапів поновлення дозволу на маркетинг застосовувалися лише для рецептурних лікарських засобів, які можуть бути включені до переліку реімбурсованих ліків.

Відповідаючи на питання, чи існує національна процедура реєстрації лікарських засобів, окрім централізованої і децентралізованої процедур, К. Копець підтвердив, що така процедура існує як у Польщі, так і в інших країнах ЄС, але лікарські засоби, які отримують дозвіл на маркетинг за національною процедурою, можуть застосовуватися лише в цій країні, такі ліки не дозволені до медичного застосування в інших країнах ЄС.

У наступних публікаціях ми продовжимо висвітлювати питання щодо досліджень біоеквівалентності лікарських засобів, які розглядалися під час сателітного симпозіуму.

Олена Приходько,
фото надані компанією «Фармак»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті