Перший розділ конференції під назвою «Бюджет і життя» відкрив Леонід Гуляницький, доктор технічних наук, професор, Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, з доповіддю «Ринки: ніщо так не постійно, як зміни», у якій окреслив вектори розвитку світової та української економіки. Прогнози провідних міжнародних організацій щодо зростання світового ВВП у 2017 р. знаходяться в межах 3,0–3,5%, а у 2018 р. — 3,2–3,6%. При цьому в 2017 р. драйверами зростання світової економіки виступили країни Єврозони та Японія, хоча в 2016 р. такими були США та Китай.
Щодо темпів розвитку економіки США, незважаючи на зміну адміністрації, прогнози є досить оптимістичними. У 2017 р. очікується зростання ВВП на 2,2%, а в 2018 р. — на 2,3%. Однак у той же час зростає і державний борг країни.
Економіка країн Єврозони також розвивається, за підсумками I кв. 2017 р. темпи зростання ВВП до відповідного періоду попереднього року становили 1,9%, а вже у II кв. цей показник підвищився до 2,1%. Також варто відзначити, що в січні 2017 р. торговельний баланс країн Єврозони був від’ємним, однак, починаючи з лютого, поступово збільшується щомісяця, досягнувши в червні показника у 26,6 млрд євро.
У 2017 р., за даними «Bloomberg», прогнозується зростання ВВП Японії на 4%. При цьому економіка Японії в останні десятиріччя розвивається стабільно.
Стосовно динаміки курсу долара по відношенню до євро доповідач зазначив, що з початку 2017 р. відмічається укріплення євровалюти. Так, у грудні минулого року курс долара по відношенню до євро становив 1,05, а вже в серпні — 1,18. При цьому Центр фінансових прогнозів (Financial Forecast Center) передбачає укріплення євро до кінця року, а з початку 2018 р. долар почне потроху відігравати свої позиції.
Упродовж багатьох років Китай є одним з ключових драйверів зростання світової економіки, та, на жаль, останнім часом і в Піднебесній справи стали дещо погіршуватися. Так, з 2013 р. намітився чіткий тренд на уповільнення темпів зростання ВВП Китаю. Цей показник за підсумками 2016 р. становить 6,6%. Окрім того, фіксується зростання державного боргу Китаю, який у 2016 р. становить 20,1% ВВП.
Л. Гуляницький не оминув увагою і ключові економічні показники Російської Федерації (РФ), відзначивши, що Федеральна служба державної статистики РФ надає дані про зростання ВВП на 0,5% у I кв. 2017 р. та 1,4% у II кв., а рівень інфляції протягом 2017 р. коливається в межах 4%. Щодо курсу рубля по відношенню до долара США, то відзначалося укріплення російської валюти до квітня 2017 р., однак з травня позиції рубля почали слабшати. Доповідач зазначив, що важливу роль в ослабленні російської валюти відіграють запроваджені щодо РФ санкції. Ще одним негативним фактором, який впливає на економіку РФ, є зменшення кількості зареєстрованих підприємців та фермерів, яке почали відмічати з 2012 р. При цьому кількість підприємців, що припинили свою діяльність, неухильно зростає.
Одним з небагатьох показників, якими може похвалитися РФ, — це збільшення витрат на фінансування оборонного комплексу, які в 2016 р. сягнули 5,3% ВВП та збільшилися порівняно з 2015 р. на 8,2%. Збільшення витрат на оборону вивело РФ на 3-тє місце у світі за обсягами видатків на оборону після США та Китаю.
Також спікер відзначив помітне зменшення обсягів Резервного фонду РФ за останні 3 роки — з 87,4 млрд дол. США у січні 2014 р. до 17,1 млрд дол. у вересні 2017 р. Експерти порахували, що закордонний капітал росіян дорівнює всім фінансовим активам РФ та втричі перевищує обсяг міжнародних резервів Центрального банку РФ.
Доповідач навів динаміку Bloomberg Commodity Index, який представляє широко диверсифікований індекс цін на сировинні товари, відзначивши його суттєве зниження в останні роки. Це свідчить про те, що розвиток економіки країн з високою часткою сировинної складової має досить сумнівні перспективи.
Стосовно показників розвитку економіки України спікер відзначив, що, за даними Державної служби статистики України (ДСС), у I кв. 2017 р. темпи зростання реального ВВП становили 2,5% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, у II кв. цей показник становив 2,4%. Відзначається і позитивна динаміка роздрібного продажу, який за підсумками січня–липня 2017 р. зріс на 8%. Крім того, у 2017 р. зафіксовано підвищення індексу реальної заробітної плати та обсягів реального наявного доходу домогосподарств у порівнянні з минулим роком.
Щодо прогнозів зростання ВВП України та курсу гривні на найближчі роки Л. Гуляницький представив прогнози за базовим сценарієм, які зазначені в Бюджетній резолюції до 2020 р., ухваленій Кабінетом Міністрів України. Зростання ВВП прогнозується в 2017 р. на рівні 1,9%, у 2018 р. — 3%, у 2019 р. — 3,6% і у 2020 р. — 4%. При цьому середньорічний курс гривні по відношенню до долара США становитиме 27,8 грн. за 1 дол. у 2017 р.; 29,3 грн. — у 2018 р.; 30,5 грн. — у 2019 р. та 31 грн. у 2020 р.
Враховуючи економічні прогнози Уряду, доповідач представив прогностичні показники розвитку фармацевтичного ринку України. Так, у 2017 р. його зростання у доларовому вираженні становитиме 10,9%, а в 2018 р. — 15,3%. На завершення доповідач підкреслив, що прогноз — це не те, що буде, а те, що може бути.
Сергій Іщенко, директор компанії «Proxima Research», виступив з доповіддю «Фізіологія декомпресії», у якій навів детальний аналіз ключових трендів розвитку фармацевтичного ринку та економічних факторів, які впливають на його розвиток.
Незважаючи на запровадження програми реімбурсації, розвиток фармацевтичного ринку в поточному році повністю залежить від добробуту українського споживача. За підсумками 7 міс 2017 р., частка роздрібного сегменту фармринку становить 90% в грошовому та 94% в натуральному вираженні. Таким чином, важливо розглянути, як почуває себе той самий споживач.
За даними ДСС України, зберігається позитивна тенденція до підвищення доходів населення в національній валюті. Так, за підсумками І кв. 2017 р., номінальний дохід українців збільшився на 7%, а реальний — на 2%. Щодо рівня заробітної плати ДСС фіксує приріст номінальної заробітної плати в липні 2017р. на рівні 37% по відношенню до аналогічного періоду попереднього року, а реальної — 17%. Підвищення добробуту населення є позитивним фактором, однак кількість цього населення постійно зменшується. За даними ДСС, на початку 2014 р. кількість населення в Україні становила 45,4 млн осіб, а на початку 2017 р. — 42,5 млн. При цьому ця цифра наведена з урахуванням непідконтрольних українській владі територій, тобто фактична кількість населення є меншою та, за розрахунками доповідача, може становити близько 39,5 млн осіб.
Продовжуючи тему демографії, спікер зазначив, що за останні 3 роки в Україні суттєво зросло пенсійне навантаження на працюючу частку населення. За підсумками 2016 р., на 100 працюючих припадає 77 пенсіонерів. Окрім того, зберігається від’ємний баланс народжуваності та смертності. Відзначається старіння населення, частка населення віком старше 60 років постійно збільшується. Також постійно підвищується і середній вік населення. При цьому середня тривалість життя в Україні найнижча серед країн Європи та нижча навіть у порівнянні з найближчими сусідами — Росією та Білоруссю.
С. Іщенко зазначив, що в Україні домогосподарства змушені все більше і більше витрачати на охорону здоров’я, оскільки фінансування галузі з боку держави постійно зменшується і в 2017 р. становить близько 3% ВВП. Приблизно такий самий показник закладено і в бюджет на 2018 р. У рамках доповіді, зокрема, проаналізовано обсяги роздрібного споживання на душу населення в Україні та в її найближчих сусідів — Росії та Білорусі. Так, в Україні цей показник становить близько 55 дол. на рік, що в 2 рази менше порівняно із сусідами.
Переходячи безпосередньо до показників українського фармринку, С. Іщенко відзначив значне збільшення обсягів фармринку (включаючи роздрібний та госпітальний сегменти) в доларовому вираженні (на рівні 13%), а також збільшення споживання в упаковках (на 8%) за підсумками 7 міс 2017 р. Поточні показники розвитку роздрібного ринку лікарських засобів досить оптимістичні. За підсумками січня–серпня 2017 р. споживання ліків у роздрібному сегменті збільшилося на 23% в гривневому вираженні, у доларовому еквіваленті — на 18% та в упаковках — на 10%. При цьому до обсягів ринку 2013 р. в доларовому вираженні ще дуже далеко.
У порівнянні з темпами зростання загального роздрібного товарообігу країни фармринок демонструє більш високі показники. При цьому зростання ринку обумовлено переважно за рахунок збільшення обсягів продажу в упаковках та перерозподілу споживання в бік високовартісних препаратів. Щодо інфляційної складової, то, за даними ДСС, темпи підвищення цін на фармацевтичну продукцію значно нижчі порівняно з багатьма іншими галузями, зокрема й продуктів харчування.
У структурі товарів «аптечного кошика» в останні 2 роки фіксується чіткий тренд збільшення частки дієтичних добавок, що пов’язано з перереєстрацію деяких лікарських засобів як дієтичних добавок.
Після кризи 2014–2015 рр. ситуація на фармринку стабілізувалася, зокрема, співвідношення зарубіжних та вітчизняних лікарських засобів за останні півтора року практично не змінюється, встановився паритет на рівні 62/38% в грошовому та 25/75% в натуральному вираженні. Розглядаючи індекс інфляції імпортних та українських ліків, доповідач зазначив, що в період зростання курсу долара ціни на препарати зарубіжного виробництва зростали досить швидко, тоді як українські виробники мали змогу більш гнучко управляти ціною. У посткризовий період, коли курс долара стабілізувався, українські ліки дорожчають більш високими темпами.
Аналіз стратегій топ-30 фармкомпаній при роботі з ціною в посткризовий період свідчить, що компанії, які значно підвищили ціну, наростили свою частку на ринку в грошовому вираженні, але втратили в натуральному. Компанії, які помірно підвищили ціну, збільшили частку в упаковках та зберегли в грошовому вираженні. А компанії, які незначно підвищили ціну, втратили частку ринку як в грошовому, так і в натуральному вираженні, оскільки не мали змоги активно промотувати свої препарати.
Також доповідач навів приклади стратегій фармацевтичних компаній у посткризовий період при роботі з продуктовим портфелем, серед яких відзначив наступні:
- стратегія «me too», коли на ринок в певному сегменті виводиться препарат-генерик з нижчою ціною, ніж у конкурентів, що дозволяє відвоювати частку ринку в лідера сегменту. Ця стратегія короткострокова, оскільки швидко призводить до насичення сегмента та перманентної цінової конкуренції;
- стратегія «small innovation», коли в певний сегмент ринку виводиться брендований генерик з таким самим складом діючих речовин, але з трохи іншими формою випуску або дозуванням. Це дозволяє активно промотувати препарат, що сприяє активному збільшенню його частки в сегменті;
- стратегія «innovation», коли на ринок виводяться нові молекули. Така стратегія дозволяє не швидкоплинно, а поступово зростати в своєму сегменті. Вона є найбільш затратною, довгостроковою і найбільш привабливою.
У сфері промоційних зусиль фармкомпаній чітко проглядається тенденція в бік мультиканального маркетингу.
С. Іщенко не оминув увагою систему реімбурсації, яка стартувала в Україні з 1 квітня 2017 р. в рамках урядової програми «Доступні ліки», зазначивши, що обсяг бюджетних коштів, виділених на реімбурсацію, у загальному ринку лікарських засобів становить близько 1% споживання. При цьому за зростання споживання виробник платить зниженням вартості ліків.
Досвід Польщі демонструє негативний вплив запровадження реімбурсації на обсяг ринку в грошовому вираженні, однак Україні це не загрожує, оскільки обсяг коштів, виділених державою на відшкодування вартості лікарських засобів, незначний.
Щодо ходу реалізації програми реімбурсації, відзначається зростання споживання лікарських засобів за міжнародними непатентованими назвами (МНН), які включені до системи реімбурсації. Однак якщо розглянути споживання лікарських засобів у рамках цих МНН, вартість яких відшкодовується та не відшкодовується державою, то така тенденція частково обумовлена зменшенням споживання препаратів, вартість яких не відшкодовується. Тобто спостерігається перерозподіл споживання в бік препаратів, вартість яких відшкодовується.
Підбиваючи проміжні підсумки реалізації програми «Доступні ліки», доповідач навів цифри з офіційних джерел. За даними МОЗ України, у програмі задіяно близько 6200 аптек. Однак фактично перелік аптек, який зазначено на сайті МОЗ по регіонах, налічує близько 4900 торгових точок. При цьому, як свідчить телефонне опитування, далеко не всі ці аптеки беруть участь у програмі. За перші 3 міс реалізації програми державою було профінансовано 3,6 млн рецептів на загальну суму 126 млн грн.
Розглядаючи сегмент дистрибуції, доповідач підкреслив, що топ-5 компаній формують 90% обсягів поставок лікарських засобів в аптечні мережі.
Спікер розглянув і тенденції розвитку аптечного бізнесу, наголосивши на прискоренні консолідації аптечних мереж. На сьогодні топ-100 аптечних мереж акумулюють 71% роздрібного товарообігу.
Розглядаючи більш детально лідерів аптечного сегменту, слід відзначити суттєве збільшення кількості торгових точок, при цьому частка в загальному обсязі товарообігу залишається майже незмінною. Це свідчить про те, що зменшується виторг на 1 торгову точку. Таким чином, сьогодні конкуренція в сегменті роздрібного ринку вийшла на новий рівень, аптеки конкурують не тільки з конкурентами, а й з аптеками власної мережі.
При цьому деякі крупні аптечні мережі є мультибрендовими та просувають декілька форматів брендів аптечних мереж: високовартісний, низьковартісний, середній, сервісний та ін. Аналіз розподілу аптечних точок двох лідируючих брендів аптечних мереж по регіонах показав, що вони представлені майже в усіх областях України. Це ще раз підтверджує високий рівень конкуренції.
На завершення доповіді С. Іщенко представив прогноз розвитку роздрібного фармацевтичного ринку України на 2017 та 2018 р. У 2017 р. прогнозується зростання ринку в національній валюті на рівні 20,5–21,6%, а в 2018 р. — 17,9–22,8%. Зростання ринку в натуральному вираженні прогнозується на рівні 8,4–9,1% у 2017 р. та 7,0–8,2% у 2018 р.
У 2017 р. обсяги споживання на українському фармринку можуть сягнути 2,5 млрд дол., що становить близько 0,2% загального обсягу Глобальної Фарми.
Враховуючи темпи розвитку, є підстави для повернення українського фармринку у фокус міжнародних фармацевтичних компаній у 2020 р.
Тему економічної ситуації в Україні продовжив Олександр Савченко, ректор Міжнародного інституту бізнесу, представивши доповідь «Людський капітал та додана вартість». На початку спікер навів власні прогнози щодо розвитку економічної ситуації в Україні. Так, на кінець поточного року очікується зростання ВВП на рівні 1,7–1,9%, курс долара — 27–28 грн., а рівень інфляції сягне 12–13%. У наступному році прогнозується курс долара на рівні 28–29 грн., інфляція — 9–10%, а темпи зростання ВВП — 2,5–2,6%.
Доповідач поділився з учасниками конференцією формулою для розрахунку курсу долара. По-перше, курс залежить від попиту: якщо попит на долар перевищує пропозицію, то його курс зростає, і навпаки. Для прогнозування курсу на 2–3 роки необхідно враховувати темпи економічного зростання та рівень інфляції в США та Україні. Тобто якщо в Україні темпи зростання економіки вищі, ніж у США, то курс долара має знижуватися. Також значною мірою на курс впливає рівень інфляції. При цьому навіть якщо є стала тенденція до зниження рівня інфляції в Україні до рівня в США (там вона, як правило, на рівні 2%), курс долара має знижуватися. Однак є ще зовнішні фактори впливу на курс, такі як монетарна політика Національного банку та економічна політика Уряду. Сьогодні монетарна політика НБУ, навпаки, негативно впливає на курс, оскільки викуповується валюта на міжбанківському ринку для поповнення золотовалютних резервів, що посилює попит на долар, та емітується надлишкова гривня. Це робиться з метою накопичення валюти для повернення міжнародних кредитів у 2018–2019 рр. на суму 11 млрд дол. У бюджетах на 2018–2019 рр. на обслуговування державного боргу має бути закладено 300 млрд грн.
У вересні Уряд вийшов на зовнішній ринок та залучив 3 млрд дол. на 15 років під надзвичайно високий відсоток — 7,375%, це найвищий відсоток у світі.
На прикладі цього запозичення доповідач пояснив, чому така економічна ситуація в країні. Варто відзначити, що Міжнародний валютний фонд надає Україні кредити під 2,5%, а Світовий банк — ще дешевше. При цьому 2 млрд дол. з цього запозичення будуть спрямовані на реструктуризацію боргу в 2019–2020 рр. Незрозуміло, яка необхідність була виходити на ринок саме зараз, адже ситуація в країні покращується, і вартість облігацій, відповідно, знижується. На думку доповідача, Уряду необхідно було вийти на ринок з 1 млрд дол. і не на 15, а на 5 років. У такому випадку відсоток по кредиту становив би менше 5%, оскільки чим більший термін, тим вищий відсоток. На жаль, такі суперечливі рішення Уряду домінують в Україні.
Переходячи безпосередньо до теми людського потенціалу країни, О. Савченко зазначив, що, на жаль, існує міф, що українці — це освічені, культурні, працьовиті, тобто по суті ідеальні люди на планеті. Однак аналіз свідчить, що це далеко не так. Отже, за статистикою, в середньому українець купує, а відповідно, і читає, вдесятеро менше книжок, ніж європеєць. Щодо культурного потенціалу, то порівняно з європейцями українці в 12 разів рідше ходять у кіно та на концерти, та в 20 разів — у театр. Стосовно освіти, то в Україні 80% випускників шкіл вступають до вищих навчальних закладів, у той час як в Німеччині цей показник становить 27%, а в США — 32%. Таким чином, в Україні у ВНЗ вступає багато дітей, які інтелектуально не здатні опанувати знання вищої школи, а потім вони йдуть працювати на будівництво або виїжджають за кордон, де працюють як некваліфіковані робітники.
Також доповідач зазначив, що в Україні дуже низька якість робочої сили, і в цій сфері необхідно робити революцію. Як приклад, навів ситуацію в науковій сфері, відзначивши необхідність зміни структури управління, оскільки на сьогодні середній вік директора інституту перевищує 80 років. У такому віці займатися наукою практично неможливо. Таким чином, фінансування науки спрямовується не на розвиток людей та втілення їх ідей, а зводиться фактично до фінансування керівництва, приміщень тощо.
Користуючись нагодою, О. Савченко презентував свою книгу «Антиукраїнець, або воля до боротьби, поразки чи зради», присвячену вирішенню соціально-економічних проблем, які стоять перед Україною. У книзі наведені рекомендації щодо того, як зробити Україну успішною, а українців — заможними.
Однією з базових порад є вивчення англійської мови, оскільки аналіз свідчить, що в різних країнах є чітка кореляція між ВВП на душу населення та питомою вагою осіб, які розмовляють англійською мовою.
Також доповідач відзначив, що, проаналізувавши історичні факти, дійшов висновку, що в критичні моменти історії України рішення приймали «антиукраїнці», до яких віднесені «малороси», «хохли», прихильники Московсько-православної цивілізації, а також корупційна українська еліта. Це люди, які, на думку автора, гальмують якісні зміни в країні, тому він запропонував скласти рейтинг «100 антиукраїнців» у кожній сфері діяльності. Наприклад, за помилки чи шахрайство у банківсько-фінансовій сфері за останні 3 роки українці заплатили більше 250 млрд грн. При цьому жоден винуватець досі не покараний. Кредити видавалися компаніям, наближеним до керівників і власників банківських установ, які в подальшому не поверталися. Топ-100 таких кредитів становлять близько 200 млрд грн., отже, необхідно заводити кримінальні справи, ідентифікувати всіх учасників таких оборудок та притягнути їх до відповідальності. Поки це не буде зроблено, країна постійно буде знаходитися в кризовому стані.
На завершення свого виступу спікер озвучив можливі вектори розвитку України. Перший — і найбільш вірогідний сценарій «статус-кво» буде збережений ще на 25 років, тобто нічого не змінюється: імітація реформ, високий рівень корупції, низькі темпи зростання ВВП. Другий — це передача влади на аутсорсинг нашим зовнішнім партнерам, таким як США та ЄС. При такому сценарії країни, які вкладають в Україну гроші — США та ЄС, прийматимуть рішення і стосовно ключових керівників країни та нестимуть за них відповідальність. Запровадження такої системи управління на 5 років могло би зруйнувати корупційний ланцюг, який «душить» Україну і веде до того, що ми залишаємося найбіднішою країною Європи. Проте такий сценарій малоймовірний. І третій, найбільш революційний сценарій, який стає більш вірогідним, — це прихід до влади диктатора-реформатора, який зможе зламати існуючу в країні систему. У світовій історії є багато таких прикладів — Піночет в Чилі, Саакашвілі в Грузії тощо.
За останніх двох сценаріїв темпи розвитку економіки будуть значно вищими, ніж маємо зараз, та становитимуть більше 10%, однак вірогідність таких сценаріїв хоч і існує, проте досить низька.
Завершився перший розділ конференції доповіддю «Глобальні виклики перед фармацевтичною галуззю: можливий вплив на фармацевтичний бізнес в Україні», яку представив Віктор Пушкарьов, директор Регіону СНД компанії «Оріон Корпорейшн», віце-президент Асоціації міжнародних фармацевтичних виробників України «AIPM Ukraine».
Серед ключових тем для обговорення доповідач відзначив такі:
- вірогідність глобальних змін системи визначення вартості фармацевтичної продукції;
- економіка охорони здоров’я в порівнянні з економікою в цілому — ціновий тиск і його наслідки;
- мотивація інноваційного сегменту й плоди цього в довгостроковій перспективі в частині доступності технологій;
- нові вимоги маркування загрожують дезорганізувати виробництво;
- зміни регуляторних правил країн регіону — що це означає для України?
Декілька років тому керівництво Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювало дискусію, присвячену змінам у системі ціноутворення. Сьогодні компанії самостійно встановлюють оптимальну ціну на лікарські засоби, виходячи з реалій ринків, на які виводиться препарат. При цьому ВООЗ пропонує кардинально змінити підходи до ціноутворення фармкомпаніями, які хочуть отримати фінансування з державних або міжнародних фондів. Запропоновані зміни загалом передбачають обмеження для фармацевтичних компаній у частині зарахування витрат на розробку препаратів до їх вартості, що може суттєво знизити мотивацію компаній до інвестування в пошук нових технологій. На захист індустрії та інтересів тих, хто потребує новітніх технологій, стала Міжнародна федерація фармацевтичних виробників та асоціацій (International Federation of Pharmaceutical Manufactures & Associations — ІFPMA), яка роз’яснює можливі наслідки в разі втрати індустрією можливості проводити нові розробки. Це дуже важливе питання обговорювалося на сесії Світової асамблеї охорони здоров’я в Женеві, на саміті G-20 в Берліні та форумі справедливого ціноутворення в Амстердамі.
При цьому стурбованість державних органів зрозуміла, оскільки в розвинених країнах витрати на охорону здоров’я зростають значно вищими темпами, ніж ВВП цих країн. Тому уряди таких держав мають шукати кошти на фінансування зростаючого споживання або стримувати це зростання. Одним з механізмів стримування такого зростання є система референтного ціноутворення.
Стосовно ситуації в інноваційному сегменті, компанія IMS систематизувала дані про вихід нових молекул на ринок. Аналіз свідчить, що в 2016 р. зареєстровано 19 нових молекул, що значно менше порівняно з попередніми роками (близько 45 нових молекул). Це пов’язано з підвищенням вартості фармацевтичних розробок, посиленням вимог до продуктів, зокрема доказової бази в частині ефективності та безпеки. Якщо тренд зменшення кількості нових молекул збережеться, то з часом це може стати значною проблемою для фармринку, оскільки означатиме, що в майбутньому лише для 19 продуктів на ринку з’являться генерики.
Ще одним викликом для фармкомпаній є запровадження серіалізації та агрегації продукції. У ЄС прийнято директиву про маркування, яка зобов’язує наносити індивідуальне маркування на кожну упаковку лікарських засобів. З часом стало зрозуміло, що цей процес не безкоштовний та призводить до здорожчання ліків. У ЄС кінцевий термін запровадження цих норм призначено на ІІ кв. 2019 р., що співпадає з раптовими вимогами деяких інших країн щодо запровадження серіалізації. Це суттєво підвищить навантаження на індустрію, пов’язане з придбанням необхідного обладнання. За оцінками експертів, запровадження цих норм призведе до здорожчання 1 упаковки лікарських засобів в середньому на 10 євроцентів. Тому важливо в разі необхідності розробити для України таке рішення, яке б враховувало досвід ЄС та не створювало зайвого навантаження на галузь, яке може вкрай негативно позначитися на собівартості, а згодом і на ціні ліків.
Підсумовуючи вищенаведене, доповідач представив план дій для української індустрії:
- що стосується зростання цінового тиску на індустрію, то необхідна активізація спільних дій щодо обґрунтування логіки ціноутворення й узгодження дій влади щодо зниження собівартості продукції за рахунок гармонізації регулювання та усунення необґрунтованих заходів, що підвищують собівартість продукції;
- необхідна активна позиція індустрії в частині сприяння виходу на ринок інноваційних продуктів — розумні заходи стимуляції й усунення демотивуючих факторів;
- важлива спільна робота з владою щодо оптимізації регуляторного навантаження на галузь та визначення розумних строків запровадження серіалізації, якщо таке буде визнано за необхідне;
- перевагами фармсектору України в порівнянні з іншими країнами регіону є:
- відсутність цінового тиску на сегменти, які не фінансуються державою;
- відсутність проблем, пов’язаних із допуском зареєстрованої продукції, у тому числі обмеження строків дії раніше виданих реєстраційних посвідчень, як це відбувається на ринках країн Євроазійського союзу;
- відсутність проблем з інспекцією виробничих майданчиків на предмет відповідності екзотичним стандартам, оскільки Україна є повноважним членом PIC/S;
- визнання регуляторних експертиз країн із сильним регуляторним полем і визнання реєстрацій ЕМА/FDA.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим