Менопауза без табу: від втрат до можливостей

Менопауза — це природно. А чи комфортно?

Менопауза — важлива фізіологічна подія в певний період життя кожної жінки, що характеризується постійним припиненням менструального циклу у жінки протягом щонайменше 12 міс поспіль (Delanerollea G. et al., 2025). Більшість жінок вступають у період менопаузи у віковому діапазоні 49–52 років (Koothirezhi R. et al., 2023).

Прояви менопаузи, найпоширенішими з яких є зміни менструального циклу за тривалістю (довший або коротший) та кількістю виділень (рясніші або менші за об’ємом), вазомоторні симптоми (припливи, підвищене потовиділення уночі), зміни настрою, когнітивні розлади («туман» у голові), порушення сну, опорно-рухові симптоми, зниження лібідо, відчуття «повзання комах під шкірою», сечостатеві прояви (сухість піхви, диспареунія, позиви або часте сечовипускання, рецидивні інфекції сечовивідних шляхів) тощо (Magraith K. et al., 2023), часто плутають зі старінням, і вони негативно впливають на якість життя (Koothirezhi R. et al., 2023).

Примітно, що менопауза може виникнути не лише як наслідок фізіологічних вікових змін, а й бути спричиненою певним терапевтичним втручанням: наприклад, хіміє- або променевою терапією, або ж через хірургічне видалення яєчників. Близько 75% жінок відчувають симптоми під час періоду перименопаузи та після менопаузи, причому 25% відчувають помірні або тяжкі симптоми, що впливають на якість їхнього життя (Magraith K. et al., 2023).

Оскільки тривалість життя людей у світі зростає, можна припустити, що все більше жінок проводять значну частину свого життя в періоді постменопаузи (за прогнозами, до 2030 р. у світі буде знаходитися у цьому періоді понад 1,2 млрд жінок). Це робить менопаузу глобальною проблемою здоров’я з підвищеною потребою у відповідному лікуванні та доступі до надання необхідних медичних послуг (Delanerollea G. et al., 2025).

Часто, зокрема й через культурну стигму (упередження), жінки в період менопаузи не звертаються по медичну допомогу, що може призвести до розвитку ускладнень, відсутності підтримки на роботі, емоційної ізоляції та навіть раннього виходу на пенсію (Delanerollea G. et al., 2025). Що стосується клінічної сторони проблеми, то менопауза здебільшого асоційована з такими ускладненнями, як серцево-судинні розлади (ризик розвитку вищий порівняно з таким у жінок з перед­часною менопаузою (віком <40 років), остеопороз (стан, при якому кістки стають крихкими через низьку щільність, що призводить до підвищення ризику розвитку переломів) та урогенітальна атрофія (поширене ускладнення, проявами якого є сухість піхви, нетримання сечі та підвищена схильність до розвитку інфекцій сечовивідних шляхів). Фактори ризику, як-от нездоровий спосіб життя, вплив навколишнього середовища та несприятливі кліматичні умови, погіршують негативні наслідки для здоров’я у осіб, які переживають менопаузу (Delanerollea G. et al., 2025).

Як допомогти жінці в період менопаузи?

Догляд при менопаузі має бути інклюзивним та індивідуалізованим і, що важливо, спрямованим на подолання стигми. Для цього потрібна глобальна співпраця у сферах досліджень та розробки доказових методів для всіх груп населення. Важливо розширити доступ до надання медичної допомоги, зокрема за допомогою створення належної соціальної підтримки жінок у цей непростий період їхнього життя (наприклад формування груп взаємодопомоги, підтримка на роботі тощо) (Delanerollea G. et al., 2025).

Метою допомоги має бути не лише усунення симптомів, а й довгострокове збереження здоров’я та соціальної активності.

Ведення симптомів менопаузи включає моніторинг стану пацієнтки (загальний стан здоров’я, поточні симптоми та проблеми), а також оцінювання рівня ризиків розвитку ускладнень. Залежно від індивідуальних симптомів, терапія може включати як нефармакологічну, так і фармакологічну (зокрема гормональну та негормональну) підтримку (Magraith K. et al., 2023).

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) залишається одним із найбільш обґрунтованих методів терапевтичної допомоги, яка сприяє усуненню помірних та тяжких вазомоторних симптомів, що може призначати лікар. Акцент має ставитися на індивідуальному підборі дозувань, шляхах введення (перорально, трансдермально) та тривалості терапії, обов’язково враховуючи наявність протипоказань (наприклад рак молочної залози в анамнезі чи тромбоемболічна патологія) (Cameron C.R. et al., 2024).

Цікаво, що історія ЗГТ дещо суперечлива: спочатку вона швидко набула популярності завдяки швидкому полегшенню стану, однак брак знань про можливі побічні ефекти (зокрема вплив на ендометрій) з часом обмежив її застосування (серед іншого, через некоректну інтерпретацію досліджень). На сьогодні визначено, що ЗГТ є важливим та корисним втручанням у жінок із симптомами протягом 10 років після початку періоду менопаузи або у віці до 60 років (Cagnacci A. et al., 2019). Фармацевт, відпускаючи жінці призначені лікарем препарати для ЗГТ, має проконсультувати щодо ймовірних ризиків та розповісти про особ­ливості цього виду лікування, розвіюючи міфи та страхи, які часто заважають жінкам адекватно реагувати на відповідне терапевтичне втручання.

Для пацієнток із протипоказаннями до ЗГТ (Witten T. et al., 2024) лікар може призначати лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), застосування яких, як свідчать дослідження, може сприяти зниженню частоти та тяжкості перебігу припливів у жінок у період менопаузи та постменопаузи (Stubbs C. et al., 2017), а також селективними модуляторами естрогенових рецепторів (зумовлюють відновлення змін, пов’язаних з вульвовагінальною атрофією, та зменшення вираженості симптомів диспареунії) (Eder S.E., 2014).

Модифікація способу життя та харчування при менопаузі є одним із ключових елементів допомоги, що можуть бути інтегровані у повсякденне життя жінки. Зокрема, йдеться про:

• заохочення до регулярних фізичних вправ з обтяженням, як-от ходьба або силові тренування (наприклад силові тренування для збільшення сили, підвищення фізичної активності, щільності кісток, а також гормонального та метаболічного рівнів (Capel-Alcaraz A.M. et al., 2023));
• оптимізацію харчування (необхідно обрати варіант, який дозволить людині змінити спосіб життя в довго­строковій перспективі та сформувати нову систему звичок здорового харчування (Erdélyi A. et al., 2023)); гігієни сну (припливи, особливо підвищене потовиділення вночі, та зміни настрою, зокрема депресія, можуть спричиняти розвиток депривації сну, впоратися з якою може допомогти застосування безрецептурних седативних та снодійних засобів, зниження температури в спальні, уникання споживання кави перед сном тощо (http://www.nia.nih.gov);
• відповідну психологічну підтримку (тренінги з управління стресом, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), при використанні якої отримані початкові докази того, що вона може бути корисним втручанням з метою управління вазомоторними симптомами, коливаннями настрою та проблемами зі сном, пов’язаними з менопаузою);
• альтернативні підходи, включно з практикою усвідомленості, йогою та акупунктурою (ці підходи можна розглядати як компонент терапевтичної стратегії і як окреме потенційно корисне втручання) (Samami E. et al., 2022; Delanerollea G. et al., 2025).

Фармацевт як один із найбільш доступних фахівців у сфері охорони здоров’я має змогу надавати вищезазначені рекомендації з модифікації способу життя, емпатійно підтримувати жінку у непростий для неї період життя, а також радити прийом безрецептурних лікарських засобів та дієтичних добавок, біологічно активні речовини у складі яких можуть чинити сприятливий вплив на симптоми менопаузи. Зокрема, йдеться про фітоестрогени — групу нестероїдних поліфенольних речовин рослинного походження — ізофлавони (містяться в соєвих бобах) та лігнани (містяться в насінні льону, цільнозернових продуктах, бобових, фруктах та овочах), які зазвичай можуть стати в нагоді з метою зменшення вираженості вазомоторних симптомів, пов’язаних з менопаузою (Rowe I.J. et al., 2021). Хімічна структура ізофлавонів та лігнанів подібна до структури естрадіолу, і ці сполуки, можливо, зумовлюють естрогенний або антиестрогенний ефект залежно від рівня естрогену в плазмі крові (Chen M.N. et al., 2015).

Ще одне потенційно корисне втручання — вітамін D та кальцій, прийом яких може стати доцільним превентивним рішенням для підтримки опорно-рухового апарату під час менопаузи, особливо якщо жінка має підвищений ризик розвитку остеопорозу. Зокрема, Європейське товариство клінічних та економічних аспектів остеопорозу та остеоартриту (European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis and Osteoarthritis — ESCOO) рекомендує пацієнтам, які отримують фармакологічну терапію для захисту кісток, щоденно додатково приймати кальцій (від 500 мг до 1200 мг) та вітамін D (від 400 МО до 800 МО) (Keen M.U. et al., 2025).

Зниження рівня естрогену у жінок у період постменопаузи призводить до функціональних та анатомічних змін у сечо­статевому тракті. Найбільш поширеними та тривожними симптомами є вагінальна сухість, диспареунія та зменшення змащення, що може суттєво вплинути на якість життя цих жінок, головним чином тих, хто веде статеве життя. Одним з актуальних втручань при менопаузальній сухості та дискомфорті (урогенітальному синдромі), що не потребує консультації лікаря, яке може порадити фармацевт та яке може суттєво підвищувати якість життя жінки, є використання вагінальних зволожувачів та лубрикантів. Так, вагінальні зволожувачі слід наносити регулярно, зазвичай 1–3 р/тиж (шляхом «прилипання» до слизової оболонки піхви вони сприяють зволоженню, яке стимулює змащення; крім того, покращується цілісність, еластичність та гнучкість тканин). Зволожувачі є варіантом для жінок з легкими та помірними симптомами, хоча зрештою потребують гормональної терапії. Лубриканти можуть бути продуктами на водній, силіконовій або олійній основі, які не всмоктуються шкірою чи слизовою оболонкою. Їх використання сприяє тимчасовому зменшенню вираженості сухості та болю у піхві під час статевого акту, може знизити ступінь тяжкості подразнення, спричиненого тертям об тканини (Sarmento A.C.A. et al., 2021).

У підсумку хотілося б зазначити, що менопауза — це не лише медичний, а й складний соціальний досвід, на який значно впливають культурні чинники, спосіб життя, економіка та соціальна підтримка (Cowell A.C. et al., 2024). І цей часом доволі непростий етап у житті жінки потребує не замовчування чи приховування, а інформованої підтримки та активної профілактики. Міждисциплінарний підхід, що базується на новітніх клінічних рекомендаціях та емпатії, може дати змогу жінці пройти цей особливий період у житті «без табу» та, використавши доступні можливості, реалізувати свій жіночий потенціал без втрат.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!