Національний календар профілактичних щеплень. Які зміни чекають у майбутньому?

20–26 квітня 2009 р. в Україні проводитиметься Європейський тиждень імунізації «Попередь. Захисти. Зроби щеплення», започаткований у 2005 р. за ініціативи Європейського бюро ВООЗ. Його мета — пропаганда імунізації та підвищення рівня інформованості населення щодо захисту від інфекційних захворювань за допомогою вакцинації. 25 березня 2009 р. у рамках підготовки до проведення Європейського тижня імунізації в МОЗ України відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Календар щеплень в Україні» під головуванням Василя Лазоришинця, заступника міністра охорони здоров’я. У цьому заході взяли участь головні позаштатні фахівці МОЗ України зі спеціальностей педіатрія, епідеміологія, терапія, інфекційні хвороби, імунологія, дитячі інфекційні хвороби, співробітники профільних кафедр медичних ВНЗ та закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів, представники МОЗ України, голови лікарських асоціацій, експерти ВООЗ та ЮНІСЕФ.

Відкриваючи засідання, В. Лазоришинець зазначив, що наказом МОЗ України від 03.02.2006 р. № 48 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу імунобіологічних препаратів» затверджено Національний календар профілактичних щеплень. До створення зазначеного документа і нормативних актів, які регулюють питання вакцинації, було залучено висококваліфікованих фахівців провідних науково-дослідних інститутів та клінік педіатричного, інфекційного, імунологічного профілю. Офіційна позиція МОЗ щодо проведення щеплень з метою профілактики інфекційних захворювань базується на рекомендаціях ВООЗ, яких дотримуються розвинені країни світу, де забезпечення високого рівня охоплення щепленнями належить до пріоритетних завдань національної безпеки.

Дотримання схем імунізації, затверджених Національним календарем профілактичних щеплень, дозволяє запобігти більше ніж 600 тис. випадків захворювань на кір, дифтерію, коклюш, поліомієліт, епідемічний паротит, краснуху та гемофільну інфекцію та 35 тис. смертей. «Перспектива інтеграції в ЄС вимагає об’єднання зусиль не лише медичних працівників, а й політиків, державних діячів задля підтримки проведення профілактичних щеплень з метою запобігання поширенню інфекцій, що призводять до тяжких захворювань, інвалідності та смерті, а також є економічним тягарем для системи охорони здоров’я», — підкреслив В. Лазоришинець. Антивакцинальна кампанія, яка розгорнулася в Україні влітку та восени 2008 р., призвела до великої кількості відмов від щеплень у деяких регіонах від 10 до 25% дітей, які підлягали плановій вакцинації. Безумовно, імунізація — одне з найбільш економічно ефективних сучасних досягнень у галузі охорони здоров’я. Провадження продуманої державної політики в цьому напрямку та пов’язані з нею витрати потрібно розглядати як інвестиції.

Вікторія Задорожна, завідуюча лабораторією поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, доктор медичних наук, професор доповіла про відповідність Національного календаря профілактичних щеплень сучасним вимогам. Відмінності у схемах імунізації у різних країнах зумовлені особливостями епідемічної ситуації з кожним інфекційним захворюванням; станом специфічного популяційного імунітету населення; економічними можливостями країни; наявністю власного виробництва імунобіологічних препаратів. Важливу роль відіграє і державна політика щодо питань імунізації — належний рівень контролю за якістю імунобіологічних препаратів, розвиток наукового потенціалу, наявність державної програми імунопрофілактики та її економічна підтримка.

Національний календар профілактичних щеплень. Які зміни чекають у майбутньому 

Окремо доповідач зупинилася на оптимізації схеми щеплень проти поліомієліту. Нині досягнуто великого успіху у боротьбі з цим захворюванням завдяки багаторічній імунізації пероральною поліомієлітною вакциною. Її масове застосування з 1969 р. дозволило знизити захворюваність з приблизно 3 тис. випадків до поодиноких, а також підтримувати її на спорадичному рівні протягом приблизно 30 років. Останній випадок виділення «дикого» поліовірусу в Україні зареєстровано в 1993 р. Проте при застосуванні пероральної поліомієлітної вакцини існує ризик виникнення вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту. Зважаючи на цю проблему, а також спираючись на досвід США та інших країн, у Календар щеплень було додано інактивовану поліомієлітну вакцину для проведення перших двох щеплень дітям, а при наявності протипоказань до пероральної поліомієлітної вакцини інактивовану можна застосовувати на всіх етапах вакцинального комплексу. Лабораторією поліомієліту та інших ентеровірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України було досліджено ефективність цієї схеми, яка виявилася значно вищою, ніж така із застосуванням лише пероральної поліомієлітної вакцини. Особливо відзначено ефективність імунної відповіді до поліовірусу типу 3, популяційний імунітет до якого після багаторічного застосування пероральної поліомієлітної вакцини був значно гірший, ніж до поліовірусів типу 1 та 2.

Доповідаючи про доцільність введення в Календар щеплень вакцинації проти гемофільної (Hib) інфекції, В. Задорожна зауважила, що на підставі аналізу дитячої захворюваності в Україні на Hib-менінгіт щорічно хворіють 80–240 дітей віком до 5 років (із них помирають 4–12); на Hib-пневмонію — 400–1200 (із них помирають 20–60).

Доповідач зазначила, що в нашій країні проводиться вакцинація проти 10 інфекційних захворювань — і це одна з найбільш прогресивних схем імунізації серед країн пострадянського простору. Календар профілактичних щеплень США передбачає вакцинацію проти 16 інфекційних захворювань, Німеччини та Швейцарії — 13, Австрії та Франції — 12. Досвід цих країн свідчить, що Календар профілактичних щеплень України потребує подальшого вдосконалення з вивченням доцільності імунізації від менінгококової, пневмококової, ротавірусної інфекції, вітряної віспи.

Людмила Чернишова, завідуюча кафедрою дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, головний позаштатний фахівець МОЗ зі спеціальності дитяча імунологія, голова Всеукраїнської асоціації «Дитяча імунологія», доктор медичних наук, професор зазначила, що згідно з даними ВООЗ гострі респіраторні інфекції (у більшості випадків пневмонія), кір та діарея — основні причини смерті дітей віком до 5 років у країнах, які розвиваються. Згідно з даними МОЗ за 2007 р. в Україні головними причинами смерті серед цієї вікової групи пацієнтів стали: пневмонія (204 випадки, в тому числі 123 дитини віком до 1 року), менінгіт та менінгококова інфекція (115 випадків, серед яких 62 дитини віком до 1 року), септицемія (98 випадків, серед яких 62 дитини віком до 1 року).

Частота Hib-пневмоній (серед рентгенологічно підтверджених) у дітей віком до 5 років становить 34% (за даними досліджень Л.І. Чернишової, Н.П. Винник, О.І. Поліщук). В етіологічній структурі гнійного менінгіту у дітей віком від 1 міс до 5 років 41% становить менінгокок, 32% — пневмокок, 18% — Hib-інфекція, 6% — інші мікроорганізми. Введення в Календар профілактичних щеплень вакцинації проти Hib-інфекції у 2006 р. ґрунтується на результатах цих досліджень. Так, наприклад, після включення у 1986 р. в Календар щеплень США кон’югованої вакцини рівень захворюваності на Hib-менінгіт серед дітей віком до 5 років знизився майже у 4 рази.

Моніторинг ефективності вакцинації проти Hib-інфекції в Києві у 2007–2008 рр. показав, що рівень тяжкого перебігу пневмоній у дітей, яким проведено щеплення цією вакциною, майже вдвічі нижчий, ніж серед нещеплених.

Доповідач зауважила, що у багатьох країнах у календар щеплень включено і вакцинацію проти ротавірусної інфекції. Доцільність її впровадження в Україні підтверджується даними епідемічного нагляду за ротавірусною інфекцією, проведеного в Києві та Одесі у 2008 р. Так, за рік під епідемічний нагляд взято 92% дітей, госпіталізованих з діареєю до інфекційного відділення Київської дитячої клінічної лікарні № 1, з яких у 62,2% отримано позитивний результат при дослідженні випорожнень на ротавірус. В Одеській інфекційній лікарні у 2008 р. під епідемічним наглядом знаходилися 87% дітей, госпіталізованих з приводу діареї, з яких у 43,7% також отримано позитивний результат при дослідженні випорожнень на ротавірус.

Федір Лапій, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії ім. П.Л. Шупика, кандидат медичних наук наголосив на необхідності застосування в Україні комбінованих п’яти- та шестивалентних вакцин, імунізація якими у дітей з перших років життя дозволяє знизити ін’єкційне навантаження, кількість відвідувань поліклініки з метою проведення щеплень та значно спрощує організацію проведення імунопрофілактики. Полівалентні комбіновані вакцини (як безальтернативні) впевнено зайняли своє місце у проведенні імунопрофілактики в США, Канаді, Японії, а також більшості країн Європи. Сучасні вакцини дозволяють на 95% зменшити кількість антигенів, які вводяться в організм. Так, у 1980 р. вакцини проти дифтерії, правця, коклюшу (з цільноклітинним компонентом), поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи сумарно містили 3041 антиген. Сучасні вакцини проти цих захворювань, а також коклюшу (з ацелюлярним компонентом), гепатиту В, вітряної віспи, пневмококу, Hib-інфекції сумарно містять лише 123–126 антигенів.

Ф. Лапій зауважив, що значна перевага комбінованих вакцин — зниження ін’єкційного навантаження на дитячий організм. В Україні завдяки цьому за перші 2 роки життя дитині проводять 9 щеплень замість 17. Це також зменшує кількість відвідувань поліклініки, полегшує облік післявакцинальних ускладнень та реакцій, підвищує рівень охоплення щепленнями за віком та їх епідеміологічну ефективність. Економічний ефект від їх застосування полягає у зменшенні витрат на зберігання, транспортування вакцин, зниженні навантаження на медичний персонал.

Катерина Булавінова, спеціаліст з інфекційних хвороб та імунізації Європейського бюро ВООЗ в Україні зазначила, що охоплення щепленнями в нашій країні (в залежності від захворювання) становило від 80 до 95% населення, але сьогодні цей показник знижується через масові відмови від вакцинації внаслідок розгорнутої антивакцинальної кампанії. Інфекція може бути контрольованою лише за умови, що вакцинований прошарок населення становитиме не менше 90–95% загальної кількості, тому в майбутньому варто очікувати підвищення рівня захворюваності. У формуванні позитивного ставлення населення до питань вакцинації активну участь повинні взяти медичні працівники — надавати батькам повну та об’єктивну інформацію щодо імунізації.

У процесі обговорення проблемних питань імунопрофілактики учасники круглого столу також відзначили необхідність вивчення як важливості обов’язкової вакцинації немовлят проти туберкульозу, так і доцільності ревакцинації у 7 та 14 років у зв’язку з відсутністю переконливих доказів щодо її ефективності, а також вивчення ефективності проведення щорічної туберкулінодіагностики у дітей.

Зміни епідемічної ситуації в Україні та поява інноваційних вакцин неминуче призведуть до корекції Національного календаря профілактичних щеплень. На завершення круглого столу його учасники внесли пропозицію створити при МОЗ України Координаційну раду, яка розглядатиме проблемні питання вакцинації в країні. До її складу увійдуть провідні фахівці у сфері імунізації а також представники громадськості. Крім того, МОЗ України прийнято рішення щодо регулярного проведення подібних круглих столів для медичних працівників у всіх регіонах країни. n

Ганна Барміна,
фото автора

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті