Розвиток фармацевтичної практики. Фокус на допомозі пацієнтові

ПОСІБНИК ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА МІЖНАРОДНОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ФЕДЕРАЦІЇ, РЕДАКЦІЯ 2006 р.
УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД* ПІД ЗАГАЛЬНОЮ РЕДАКЦІЄЮ В.П. ЧЕРНИХА

ГЛАВА 1. ФАРМАЦЕВТИ У СКЛАДІ КОМАНДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ПОЛІТИЧНА ПЕРСПЕКТИВА

 

1. Нова парадигма фармацевтичної практики (продовження)

1.5. Нові виміри фармацевтичної практики (закінчення)

1.5.7. Клінічна фармація

Розвиток фармацевтичної практики. Фокус на допомозі пацієнтовіТермін «клінічна фармація» було введено для визначення роботи фармацевтів, основна діяльність яких полягає у взаємодії з іншими членами медичної команди, спілкуванні з пацієнтами та оцінці їх стану, наданні індивідуальних лікувальних рекомендацій, відслідковуванні відповіді пацієнтів на медикаментозну терапію та наданні інформації стосовно ліків. Працюючи головним чином у лікувальних установах та закладах з надання невідкладної медичної допомоги, клінічні фармацевти надають переважно пацієнторієнтовані, аніж препараторієнтовані послуги. У деяких країнах фармацевтичний фах зазнав таких разючих змін, що орієнтована на пацієнта клінічна фармація стає для більшості фармацевтів скоріше правилом, аніж винятком. Втім, клінічна фармація все ще практикується переважно у стаціонарах та лікувально-профілактичних закладах, де є можливість використовувати як клінічні дані пацієнтів, так і взаємодію з колегами по медичній команді.

Медична карта хворого або історія хвороби пацієнта — це юридичний документ, що містить інформацію про стан пацієнта на момент госпіталізації, анамнестичні дані та результати фізикальних обстежень, щоденні записи медичних працівників, які спостерігають за динамікою стану хворого, консультації спеціалістів, медсестринські записи про виконання призначень, результати лабораторних аналізів, діагностичних процедур та радіодіагностичних обстежень, дієтологічні рекомендації та опис хірургічних втручань. Більшість медичних карт включає розділ для записів стосовно призначень лікарських засобів та перебігу лікування в контексті клінічної фармації, коригування дозового режиму з огляду на фармакокінетичні аспекти та інших лікувальних коментарів та рекомендацій.

Клінічна фармація потребує експертного рівня знань у сфері терапії, глибокого розуміння патогенезу захворювання та високої обізнаності стосовно лікарських препаратів. До того ж клінічна фармація вимагає добрих комунікативних навичок та вільного володіння медичною термінологією, уміння здійснювати моніторинг лікарських засобів та надавати інформацію про препарати, здібностей для розробки плану лікування, оцінки та інтерпретації даних фізикальних та лабораторних обстежень (Hepler C.D. Clinical pharmacy, pharmaceutical care, and the quality of drug therapy. Pharmacotherapy. 2004 Nov; 24 (11): 1491–98).

Підбір доз з огляду на фармакокінетичні характеристики та моніторинг належить до розряду спеціальних знань та послуг, що надаються з боку клінічних фармацевтів. Вони часто відіграють роль активних членів медичної команди, беручи участь у палатних обходах з долученням до колегіального обговорення лікувальних стратегій безпосередньо біля ліжка хворого.

Значення клінічної фармації добре вивчено і доведено для стаціонарних умов, втім меншою мірою для амбулаторних та на рівні громад. Перше визнання цінності клінікофармацевтичного обслуговування припадає на 70–80-ті роки минулого століття.

У США багато освітніх закладів фармацевтичного спрямування включили до своїх навчальних програм вимогу, щоб усі студенти-фармацевти вивчали клінічну фармацію, отримуючи тим самим можливість для подальшого навчання у докторантурі з клінічної фармації.

1.5.8. Фармаконагляд

Наступним значущим питанням є безпека ліків. На фоні зростаючої конкуренції між фармацевтичними виробниками препарати можуть реєструватися і виходити на ринки різних країн одночасно. В результаті побічні реакції не завжди можна легко фіксувати та систематично відслідковувати. Фармаконагляд — це структурований процес моніторингу та виявлення побічних ефектів лікарських засобів (ПЕЛЗ) у визначеному контексті (WHO policy perspectives on medicines. Pharmacovigilance: ensuring the safe use of medicines. Geneva: World Health Organization; 2004. Опубліковано: http://www.who.int/medicines).

Відомості, що надходять з таких джерел, як центри з інформації про ліки, токсикології та фармаконагляду, мають високу достовірність та значну навчальну цінність для управління безпекою лікарських засобів. Виявлені проблеми, пов’язані з використанням лікарських засобів, необхідно оцінити, проаналізувати, дослідити та сповістити про них уповноважені регуляторні органи, медичних працівників та суспільство. Фармаконагляд включає розповсюдження такої інформації. У деяких випадках виникає необхідність відкликати та вилучити препарат з ринку — і цей процес потребує злагоджених дій з боку всіх сторін, задіяних у ланцюгу медикаментозного постачання. І фармацевти роблять неабиякий по значущості внесок у здійснення постмаркетингового моніторингу та фармаконагляду. Більше про це можна дізнатися, завітавши на веб-сторінку ВООЗ: http://mednet2.who.int/mdra/default.htm.

1.6. Цінність професійних послуг фармацевта

Впливаючи на стан здоров’я конкретного пацієнта, фармацевтична допомога поліпшує якість та співвідношення витрат щодо ефективності системи охорони здоров’я. Поліпшення на мікрорівні спричинюють оптимізацію загальної ситуації на макрорівні, тобто громади виграють від покращеного стану здоров’я кожного свого члена. Врешті населення у цілому отримує користь від здійснених системних вдосконалень.

Послуги, що надають фармацевти в рамках сфокусованої на пацієнтові допомоги, зумовлюють підвищення лікувальних та економічних результатів, зменшення кількості ПЕЛЗ, підвищення рівня якості життя, сприяють зменшенню захворюваності та смертності (Strand L.M. et al. The impact of pharmaceutical care practice on the practitioner and the patient in the ambulatory practice setting: twenty-five years of experience. Curr Pharm Des 2004; 10 (31): 3987–4001; Berenguer B. et al. Pharmaceutical care: past, present and future. Curr Pharm Deс 2004; 10 (31): 3931–46).

Досягнення цих результатів стає можливим завдяки поступовому розширенню традиційних ролей фармацевтів і в деяких випадках створенню міждисциплінарних програм управління медикаментозною терапією. Втім, на шляху докорінного поліпшення системи громадської охорони здоров’я потенціал фармацевтів здебільшого ще й досі залишається незадіяним.

Нещодавно було проведено аналітичні дослідження для оцінки ефективності професійного обслуговування з боку фармацевтів з урахуванням результатів, що їх було досягнуто у споживачів цих послуг, та, за можливості, критеріїв економічної вигоди. Отримані дані демонструють цінність цілого ряду послуг, у тому числі пролонгованого лікування після виписки зі стаціонару та просвітньої діяльності, спрямованої як на споживачів, так і на медичних працівників. Загалом, проведений аналіз надає вагомі безсумнівні докази на підтвердження значної цінності професійного аптечного обслуговування для покращання результатів як фармакотерапії для окремого пацієнта, так і застосування ліків на рівні громади.

Інше дослідження, яке було проведено в Австралії й мало на меті оцінити економічний вплив зростання рівня клінічних втручань на рівні комунальних аптек, виявило, що професійна діяльність добре освічених та належним чином мотивованих фармацевтів дозволяє у 6 разів скоротити витрати на медичну допомогу, відпуск ліків та загальні витрати аптек порівняно з контрольною групою, де був відсутній такий рівень підготовки та заохочення. Було підраховано, що належно підготовлений та мотивований фармацевт може заощадити для системи охорони здоров’я кошти на суму 15 млн австралійских дол., або близько 100 млн дол. США на рік (Benrimoj S.I. et al. Economic impact of increased clinical intervention rates in community pharmacy. A randomised trial of the effect of education and a professional allowance. Pharmacoeconomics 2000 Nov;18 (5): 459–68). Подібні результати було отримано у США (Shumock G.T. et al. Evidence of the economic benefit of clinical pharmacy services: 1996–2000. Pharmacotherapy 2003; 23 (1): 113–32).

Адекватний рівень матеріальної винагороди фармацевтів є ключовим фактором для забезпечення їх просування шляхом належної аптечної практики й зокрема — фармацевтичної допомоги. Проте заходи із забезпечення належного рівня відшкодування праці фармацевта потребують вичерпних документальних підтверджень того, що саме робить фармацевт для покращання отримуваних результатів, а також визнання з боку платників того факту, що діяльність фармацевтів дійсно спричиняє економічний зиск.

1.6.1. Класифікація видів діяльності аптечної практики (КВДАП)

Чим більше фармацевти спрямовують свою практичну діяльність у русло надання фармацевтичної допомоги, тим незаперечнішою постає нагальна необхідність у чіткій та широковживаній класифікації видів діяльності, з яких складається аптечна практика. Існує багато систем для фіксування роботи фармацевтів, проте до сьогодні професійне співтовариство позбавлене загальноприйнятого комплексу індикаторів для характеристики або документування цих видів діяльності в рамках єдиної термінологічно-понятійної моделі.

КВДАП, розроблена Американською асоціацією фармацевтів (Pharmacy Practice Activity Classification (PPAC), American Pharmacy Association Academy of Pharmaceutical Research and Science. Опубліковано: http://www.aphanet.org/default.htm), пропонує єдине термінологічне підгрунтя, яке, за умови послідовного використання, дозволяє співставляти дані, отримані в ході різних досліджень. Це, в свою чергу, може сприяти розробці баз даних для статистично значущого визначення різновидів діяльності фармацевтів, спрямованої на пацієнта, та їх впливу на поліпшення результатів фармакотерапії в окремого пацієнта та використання ресурсів. Подібні системи вже використовуються в рамках інших медичних спрямувань (наприклад серед практикуючих лікарів, у сестринській справі). Важлива мета КВДАП — створити тверде підгрунтя для просування систем матеріального заохочення, які можуть використовуватися для оплати праці шляхом нарахувань.

КВДАП сфокусована насамперед на діяльності дипломованих фармацевтів, що практикують у широкому колі закладів системи охорони здоров’я. Класифікація охоплює низку різновидів фармацевтичної діяльності від традиційного відпуску ліків до надання допомоги в рамках безпосереднього обслуговування пацієнта (блок 1.2.). Між тим зазначається, що фармацевтам притаманні також інші функції — у фармацевтичній промисловості, сфері управління, уповноважених регуляторних органах, професійних асоціаціях, громадській охороні здоров’я, навчальних закладах, — які не мають прямого відношення до допомоги пацієнтові.

Користь від узгодженого використання уніфікованої класифікаційної системи полягає у наступному:

  • Сприяння визнанню фармацевтичної допомоги як ключового компонента аптечної практики, що веде до розуміння значущості та необхідності винагороди за надання послуг фармацевтичної допомоги.
  • Зміцнення міждисциплінарної взаємодії та заохочення співпраці з іншими медичними працівниками шляхом колегіального визначення спільних завдань та прийняття рішень щодо необхідних пацієнтові втручань.
  • Сприяння проведенню системних досліджень щодо оцінки вартості обслуговування в рамках поліпшення допомоги пацієнтові.
  • Надання фармацевтам додаткових важелів для кращого управління власною практичною діяльністю (самоменеджмент).
  • Допомога у розробці систем забезпечення якості та практичних настанов з якості медичної допомоги.
  • Сприяння внесенню відомостей щодо заходів фармацевтичної допомоги до комп’ютеризованих інформаційних систем реєстрації пацієнтів.
Блок 1.2.
Класифікація видів діяльності аптечної практики

А. Забезпечення належної терапії та її результатів

А.1. Забезпечення належної фармакотерапії.

A.2. Забезпечення розуміння та прихильності пацієнта до свого плану лікування.

A.3. Моніторинг результатів та звітність.

Б. Відпуск ліків та медичних виробів.

Б.1. Обробка рецепта або медичного замовлення.

Б.2. Приготування лікарського препарату.

Б.3. Відпуск лікарського препарату або медичного виробу.

В. Санітарно-просвітницька діяльність та профілактика захворювань.

В.1. Надання клініко-профілактичних послуг.

В.2. Нагляд та інформування щодо проблем у громадській системі охорони здоров’я.

В.3. Пропаганда безпечного застосування ліків у суспільстві.

Д. Менеджмент систем охорони здоров’я.

Д.1. Управління практичною діяльністю.

Д.2. Регулювання обігу ліків на всіх рівнях системи охорони здоров’я.

Д.3. Управління застосуванням ліків у системі охорони здоров’я.

Д.4. Участь у дослідницькій діяльності.

Д.5. Залучення до міждисциплінарного партнерства.

1.7. Фармацевт — член медичної команди

Медична команда складається з фармацевта та всіх медичних працівників, які відповідають за надання йому допомоги. Склад цієї команди має бути чітко визначеним, а взаємодія між її учасниками активною. Важливу роль у цій команді мають відігравати фармацевти. Всі свої знання, вміння та навички вони повинні задіяти для виконання цієї нової ролі, яка синтезує традиційну фармацевтичну науку з клінічними гранями медичної допомоги пацієнтові, елементами клінічного мислення, управлінськими та комунікативними навичками, активною взаємодією у рамках медичної команди та колегіальним вирішенням проблем, пов’язаних із застосуванням лікарських засобів.

Щоб стати повноправними учасниками медичної команди, фармацевти мають взяти на себе виконання стрижневих вимог, які висуваються до задіяних у цій сфері медичних працівників: відкритість, відповідальність, загальнодоступність з метою обслуговування цілих груп населення, дотримання конфіденційності та орієнтованість на пацієнта. Запорукою цілковитої інтеграції фармацевтів до складу медичної команди має стати належний рівень їх компетентності, достатній для того, щоб не лише мати власну професійну думку, але й гідно обстоювати її.

У 1999 р. було засновано Всесвітній альянс медичних професій (World Health Professions Alliance), покликаний сприяти тіснішій співпраці між МФФ, Світовою медичною асоціацією (World Medical Association — WMA), Міжнародною радою медичних сестер (International Council of Nurses — ICN) та Світовою стоматологічною федерацією (World Dental Federation — FDI). Мета організації — сприяти урядам країн, організаторам охорони здоров’я та ВООЗ у справі кращого надання якісної та економічно обгрунтованої медичної допомоги в усьому світі (www.whpa.org). Об’єднуючи понад 20 млн професіоналів охорони здоров’я в усьому світі, цей альянс створює цінне джерело знань та професійного досвіду.

 

WHO_brochure_en.ai FIP-AR-2007-8.ai
World Health Organization
Medicines Policy and Standards
20 Avenue Appia
1211 Geneva 27
Switzerland
International Pharmaceutical Federation
P.O. Box 84200
2508 AE The Hague
The Netherlands
Коментарі надсилати:
Факс: +41 22 791 41 67; E-mail: everardm@who.int
Факс: +31 70 302 19 99; E-mail: fip@fip.org

 

Продовження у наступних числах «Щотижневика АПТЕКА» та на www.apteka.ua

* Продовження. Початок див.:«Щотижневик АПТЕКА» № 32 (703) від 17 серпня та № 33 (704) від 25 серпня 2009 р.

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті