Нова модель охорони здоров’я: яку реформу пропонує МОЗ

15 липня в МОЗ України відбулося спільне засідання Колегії та Вченої ради МОЗ України під головуванням Віктора Шафранського, виконуючого обов’язки міністра охорони здоров’я України. У заході взяли участь народні депутати України, керівники регіональних структурних підрозділів з питань охорони здоров’я, ректори медичних та фармацевтичного вищих навчальних закладів, академіки, науковці, головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, головні лікарі. Під час засідання Колегії було розглянуто 2 важливих питання: проект Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України, а також стан імунопрофілактики та стратегія її розвитку в державі.

Присутніх привітали народні депутати Ольга Богомолець, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Оксана Корчинська, її перший заступник, Олександр Співаковський, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

Нова модель охорони здоров’я

Першим питанням на порядку денному стояв розгляд проекту Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України, яку презентував Віктор Шафранський. Він підкреслив, що будувати нове неможливо, не проаналізувавши вхідні умови та не маючи загального плану. Основними інтегрованими показниками соціально-економічного розвитку держави є показники середньої очікуваної тривалості життя при народженні та показники смертності населення. Сьогодні тривалість життя в державі на 10 років менша, ніж у ЄС, тенденцію до зростання демонструє показник смертності населення, який в 2,3 раза вищий, ніж у Європі. У структурі поширеності захворювань серед населення у 2015 р. переважають хвороби системи кровообігу (31%), органів дихання (19,8%), органів травлення (9,9%).

В. Шафранський зазначив: «Залежність населення від стану охорони здоров’я є надзвичайно високою: 3,8% домогосподарств щороку зазнають фінансової катастрофи, пов’язаної з лікуванням; 10–12% опиняються залученими до лікування родичів, друзів, колег; 92% громадян бояться, що зазнають фінансової скрути у випадку хвороби членів родини. Україна є світовим лідером за кількістю медичної інфраструктури і в той же час — аутсайдером за фінансовою захищеністю пацієнтів у випадку лікування та якістю допомоги. Наша країна залишається єдиною в Європі, де громадяни несуть на собі весь тягар необхідності сплати вартості ліків».

Організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні та інші фундаментальні помилки заважають Україні отримувати вигоду від власного людського капіталу, навіть незважаючи на те, що українці витрачають на охорону здоров’я значну частку свого доходу. Крім того, існує величезна невідповідність між тим, що обіцяє держава, і тим, що вона може забезпечити.

За роки незалежності здійснювалися численні спроби медичної реформи, але їх так і не було завершено. Сьогодні в державі на рівні всіх гілок влади є політична воля щодо прийняття спільного бачення нової системи охорони здоров’я. Розробка проекту Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я відбувалася за співпраці МОЗ з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, кращими віт­чизняними та міжнародними експертами, із врахуванням позитивних практик, оптимізації отриманого досвіду та наукових доробок.

Як зазначив заступник міністра, метою концепції є збереження й зміцнення здоров’я населення задля загального блага, відтворення та примноження людського потенціалу держави, задоволення об’єктивних потреб населення у якісній медичній допомозі шляхом комплексної розбудови правових, управлінських, фінансово-економічних, структурних, інформаційних, міжсекторальних, комунікаційних та інших компонентів системи охорони здоров’я.

Нова національна система охорони здо­ров’я має орієнтуватися на такі принципи:

  • гарантований пакет послуг, що доступний кожному громадянину;
  • дотримання національних стандартів якості та професіоналізму;
  • взаємоповага пацієнтів та медичних працівників;
  • співпраця різних секторів економіки, служб, організацій в інтересах пацієнтів, громад та населення (міжсекторальна взаємодія);
  • співвідношення ціна-якість та найбільш ефективне, справедливе та стійке використання обмежених ресурсів;
  • підзвітність громадам і пацієнтам.

В основу її покладено такі концептуальні напрямки:

1) фінансування системи охорони здо­ров’я як ключова складова, яка забезпечує адекватне виконання всіх інших функцій системи та передбачає запровадження страхової (контракт­ної) моделі фінансування, визначення гарантованого пакета медичної допомоги на принципах універсального охоплення, автономізацію медичних закладів, багатоканальність фінансування (у тому числі легалізація співоплати);

2) медичне обслуговування–пріоритетний розвиток первинної ланки охорони здоров’я, оптимізація мережі закладів вторинного та третинного рівня через формування госпітальних округів з багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування, ефективної маршрутизації і диспетчеризації екстреної медичної допомоги, впровадження системи управління якістю медичного обслуговування;

3) доступність лікарських засобів — за рахунок впровадження механізмів референтного ціноутворення та реімбурсації;

4) охорона громадського здоров’я з акцентом на профілактиці захворювань, імунопрофілактиці, ефективному реагуванні на епідемічні виклики, формуванні здорового способу життя;

5) комунікації — здійснення випереджаючого інформаційно-комунікаційного забезпечення та моніторингу громадської думки;

6) кадри — довгострокове планування, створення системи безперервного професійного розвитку, залучення професійного та студентського самоврядування до питань освіти, забезпечення адекватної оплати праці медичних працівників та ефективного її стимулювання;

7) наука — забезпечення наукового супроводу національної системи охорони здоров’я та розвитку наукових досліджень, визначення першочергових пріоритетів для їх підтримки за допомогою бюджетних коштів, запровадження грантового методу фінансування науки та сприяння отриманню грантів з міжнародних джерел;

8) розвиток інформатизації та електронної системи охорони здоров’я E-health — запровадження уніфікованих медичних записів, формування багаторівневої інформаційної системи, національних баз даних лікарів, пацієнтів, закладів охорони здоров’я, інтеграція в світовий інформаційний простір;

9) система управління реформами — зміцнення напрямків первинної медико-санітарної допомоги, медсестринства, громадського здоров’я, впровадження професійного самоврядування, системи громадського нагляду, підвищення компетентності керівних кадрів.

Реформа фінансування

Безумовно, найважливішою складовою проекту Концепції є реформа фінансування охорони здоров’я. Це ключова функція системи, адже відсутність належної моделі фінансування призводить до відсутності важелів для забезпечення управління системою в цілому, ефективного планування та використання її ресурсів, прозорості, підзвітності та справедливості системи.

Очікується запровадження страхової моделі фінансування, у тому числі й на первинному рівні, впорядкування мережі вторинної ланки через госпітальні округи, запуск реімбурсації та реферування цін на ліки. Кошти платників податків, які сьогодні йдуть на утримання закладів, будуть спрямовані на страхування громадян у випадку хвороб. Важливим завданням є визначення гарантованого пакета медичних послуг, який буде різним для різних рівнів надання допомоги: передбачається 100% покриття первинної та екстреної медичної допомоги, часткова спів­оплата для пацієнтів, що отримують вторинну та третинну допомогу, а також часткове або повне відшкодування вартості ліків при амбулаторному лікуванні.

Для цього потрібно утворити національного страховика. Досвід інших країн свідчить, що він може існувати у вигляді Національної агенції з фінансування (яка не збиратиме гроші, а буде оперувати коштами бюджету), або Фонду медичного страхування, який збиратиме внески.

Реформа фінансування передбачає перехід на контракти з постачальниками медичних послуг у межах державного гарантованого пакета медичної допомоги, оплата здійснюватиметься за надану послугу.

Первинна та вторинна ланка

Особлива увага приділятиметься розвитку первинної допомоги на засадах сімейної медицини. «Населення має право вільного вибору сімейного лікаря, а ми пропонуємо укладати угоди між ними. Один раз на рік пацієнт обиратиме лікаря загальної практики. Угода також буде укладена і між лікарем та громадою (району, міста), яка гарантуватиме оплату не тільки в залежності від кількості прикріпленого населення, а й від якості наданих послуг. Укладені угоди стануть основою національного депозитарію медичної інформації, яка стане базою для роботи національного страховика», — підкреслив В. Шафранський.

Уже в цьому році МОЗ треба розробити та затвердити програму реформи фінансування, законопроект про державне медичне страхування та створення національного страховика, визначити гарантований пакет медичної допомоги та розпочати формування національного депозитарію.

Реформуванню підлягає і вторинна ланка — буде створено госпітальні округи, до складу яких увійдуть лікарня інтенсивного лікування першого (>100 тис. населення) та/або другого рівня (>200 тис.), а також інші спеціалізовані заклади (перелік наразі опрацьовується). Зона обслуговування становитиме 60 км, а час доїзду «швидкої» — 60 хв. Засадничі основи формування госпітальних округів — якість, доступність та безпека медичної допомоги, які буде забезпечено за рахунок цього формування.

В. Шафранський привернув увагу учасників Колегії до новації, що містить проект Концепції. Це створення рад госпітальних округів, які стануть консультаційними органами для формування рішень щодо розподілу коштів медичної субвенції між закладами вторинного рівня; реструктуризації закладів; призначення та звільнення керівників бюджетних установ.

Фінансування вторинної медичної допомоги пропонується здійснювати з обласного бюджету. Рада госпітального округу формує пропозиції щодо розподілу коштів субвенції на надання вторинної медичної допомоги між установами, що входять до госпітального округу, в межах обсягів, які розраховуються як добуток нормативу бюджетної забезпеченості на кількість населення округу. Обласна рада передбачає фінансування відповідних установ в обсягах, які є не меншими від визначених пропозицій. Для цього в 2016 р. владі потрібно затвердити порядок формування госпітальних округів, типові договори про медичне обслуговування з постачальником послуг, сприяти наданню автономії постачальникам медичної допомоги.

Доступність ліків

Особливу увагу було приділено доступу до ліків з метою зменшення тягаря оплати медикаментів. Це планується зробити шляхом введення реімбурсації та процедури реферування цін. МОЗ планує у серпні 2016 р. затвердити принципи референтного ціноутворення та декларування граничних оптово-відпускних цін.

Розрахунок граничної оптово-відпускної ціни передбачає використання механізму зов­нішнього та внутрішнього референтного ціноутворення. «Зовнішнє застосовуватиметься для визначення граничної оптово-відпускної ціни оригінального препарату як середньоарифметичне значення серед 3 найнижчих цін на цей препарат серед країн, визнаних референтними. Ми пропонуємо віднести до переліку таких країн Польщу, Латвію, Словаччину, Сербію, Угорщину, Чехію, Болгарію, Молдову. Механізм внутрішнього референтного ціноутворення буде застосовано для генеричних ліків, коли ціна першого генерика має бути на 20% нижчою від зареєстрованого в Україні оригінального, а кожного наступного — на 10% від попередньо зареєстрованого, але не менше ніж 50% від ціни на оригінальний препарат», — розповів виконуючий обов’язки міністра.

Рішення про реєстрацію ціни буде прийматися постійно діючою комісією МОЗ з регулювання цін на лікарські засоби, до якої ввійдуть фахівці Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів, Міністерства соціальної політики.

Було повідомлено, що відповідний проект постанови КМУ «Про референтне ціноутворення на лікарські засоби» надіслано на погодження до органів виконавчої влади з наступним винесенням на розгляд Уряду.

Доступність ліків — не лише їх ціна. МОЗ пропонує Уряду запровадити систему реімбурсації в аптечному сегменті. У пріоритеті будуть ті хвороби, що впливають на основні показники здоров’я населення, — серцево-судинні захворювання та цукровий діабет. Відшкодовуватиметься вартість лише ліків, що ввійдуть до нового Націо­нального переліку основних лікарських засобів, над редакцією якого вже почав працювати експертний комітет. Очікується, що його буде сформовано до 1 січня 2017 р.

Крім того, на затвердженні в центральних органах виконавчої влади знаходиться проект постанови КМУ «Про запровадження механізму пов­ного/часткового відшкодування лікарських засобів», яким пропонується затвердити механізм повного/часткового відшкодування вартості препаратів з 1 жовтня 2016 р. для лікування певних категорій захворювань.

В. Шафранський підкреслив: «Без політичного консенсусу та політичної волі роботи пліч-о-пліч з профільним Комітетом зміни неможливі. Ми налаштовані на це та демонструємо щиру прихильність Комітетові».

Він також наголосив на необхідності об’єднання ініціатив законодавчої та виконавчої влади в сфері охорони здоров’я, зокрема, розроблених народними депутатами законопроектів та проектів урядових рішень. Так, серед важливих проектів законів В. Шафранський відзначив наступні: «Про засади державної політики охорони здоров’я» (№ 2409а), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» (№ 2309а-д), «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні» (№ 4456), «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань фінансування охорони здоров’я» (№ 4457).

104917

Дуже важливо, що нарешті досягнуто політичного консенсусу — автори законопроектів, усі політичні сили, представлені в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, керівництво МОЗ рішуче налаштовані на зміни.

Очікується, що імплементація Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України дозволить на період до 2020 р.:

1) підвищити результативність системи охорони здоров’я — збільшити середню тривалість життя на 0,7–1 рік, знизити рівень смертності населення працездатного віку на 20%, малюкової та материнської смертності на 17 та 12% відповідно, догоспітальної (на 8%) та госпітальної летальності від різних причин (гострого інфаркту міокарда — на 25%, інсультів — на 30%, травм — на 35%), cформувати у населення відповідальне ставлення до власного здоров’я;

2) підвищити ефективність використання ресурсів галузі — збільшити частку витрат на первинну медичну допомогу до 25–27% від загальних обсягів фінансування галузі охорони здоров’я з усіх джерел з паралельним зменшенням частки витрат на стаціонарну допомогу до 46%; знизити рівень госпіталізації на 20%; скоротити середню тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі до 8,3 дня; довести рівень забезпечення ліжками для інтенсивного лікування в закладах вторинної та третинної медичної допомоги (багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування та ліжка для інтенсивного лікування високо­спеціалізованих центрів) до рівня країн Центральної та Східної Європи (46 на 10 тис. населення);

3) підвищити рівень задоволеності населення медичним обслуговуванням на 20%.

Фінансування заходів для реалізації Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України здійснюється з державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються в бюджетах на відповідний рік, за рахунок міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел фінансування, передбачених законодавством.

В. Шафранський подякував за допомогу в розробці проекту Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України Комітетові Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, міжнародному фонду «Відродження», Світовому банку, бюро ВООЗ в Україні, Агентству США з міжнародного розвитку, а також Системі покращеного доступу до лікарських засобів та фармацевтичних послуг в Україні (Systems for Improved Access to Pharmaceuticals and Services — SIAPS).

Колегія МОЗ схвалила проект даної Концепції як основу. Розбудова нової національної моделі охорони здоров’я розпочнеться після затвердження Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України Урядом.

Рішення Колегії МОЗ України щодо Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України

Виходячи із основних положень доповіді в.о. міністра В. Шафранського Колегія вирішила:

  • схвалити проект Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України (термін — ІІІ кв. 2016 р.).

Заступнику міністра охорони здо­ров’я Р. Ілику, керівникам структурних підрозділів МОЗ України:

  • в установленому порядку подати проект Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України Кабінетові міністрів України на затвердження (термін — ІІІ кв. 2016 р.);
  • розробити план заходів щодо реалізації Концепції (термін — ІІІ кв. 2016 р.).

Керівникам структурних підрозділів з охорони здоров’я обласних, Київської міської державних адміністрацій ознайомити медичних працівників з проектом Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я України (термін — ІІІ кв. 2016 р.).

Імунопрофілактика в Україні

Наступним на порядку денному стояв розгляд питань імунопрофілактики та стратегії її розвитку в державі, які висвітлив Роман Ілик — заступник міністра охорони здоров’я України. 31 грудня 2015 р. завершилася дія Закону України «Про затвердження загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 роки», тому надзвичайно важливо розробити нову стратегію імунопрофілактики.

«На сьогодні є декілька ключових проблем у цій царині. Це відсутність достатньої кількості зареєстрованих імунобіологічних препаратів, обмежений ринок вакцин, які можуть застосовуватися в Україні, ускладнений процес закупівлі вакцин, обмежений доступ до імунобіологічних препаратів для попередження та лікування рідкісних інфекційних захворювань. Ключовими загрозами для нашої країни є зростання показника смертності від інфекційних захворювань, критичний рівень охоплення щепленнями, значна кількість відмов від вакцинації, незахищеність об’єднаних громад від інфекцій, зростання прошарку невакцинованих дітей та мобілізованих, військовозобов’язаних дорослих, неадекватне використання медичних протипоказань до щеплень», — зауважив заступник міністра охорони здоров’я України.

Україна як член європейської спільноти повинна дотримуватися взятих на себе зобов’язань у рамках Медико-санітарних правил. У разі їх невиконання країна наражається на серйозні обмеження. «Нагадаю про спалах дикого поліомієліту в Таджикистані, коли країна була повністю ізольована (скасована можливість вільного пересування громадян за її межі) та зазнала значних торговельних обмежень», — наголосив доповідач.

Рівень охоплення вакцинацією в Україні критичний. Так, у червні 2016 р. рівень охоплення щепленнями проти туберкульозу дітей становив 9,7%, проти кашлюку, дифтерії, правця — 1,3%, кору, паротиту, краснухи — 21,4%, гепатиту В — 13%. Це може призвести в майбутньому до спалахів інфекційних захворювань, які становлять загрозу для здоров’я, життя людей та економіки країни. «Низькі рівні щеплень проти кашлюку протягом останніх років призвели до зростання захворюваності на 68% у 2016 р. порівняно з попереднім роком. Критичний рівень охоплення щепленнями проти кору, дифтерії може призвести до захворювань вже найближчим часом», — додав заступник міністра.

Р. Ілик також повідомив, що 13 липня в Росії було зафіксовано один випадок бубонної чуми: «Здається, що це неможливе та далеке, але в 2015 р. в США на бубонну чуму захворіла дів­чина, а в 2014 р. на Мадагаскарі — 40 осіб. Якщо ми думаємо, що рідкісні захворювання минули людство, ми сильно помиляємося».

Він також висловив занепокоєння, що на фоні значної щорічної кількості хворих на грип, рівень профілактичних щеплень жодним чином не впливає на попередження епідемії. Минулого епідемічного сезону перехворіло близько 5,8 млн хворих, із яких померла 391 особа. Це спричинило значне фінансове навантаження на державу — тільки на стаціонарну медичну допомогу під час епідемії грипу було витрачено 35,9 млрд грн.

Діючий календар профілактичних щеплень в Україні, за словами Р. Ілика, потребує перегляду. Наразі він передбачає вакцинацію проти 10 інфекцій, у той час як у світі їх кількість є більшою. До календаря щеплень в Австрії входить 17 інфекцій, США — 16, Швейцарії — 14, Ірландії, Німеччині, Латвії — по 13.

За період 2009–2015 рр. загальнодержавна програма з імунопрофілактики була недофінансована на 900 млн грн., або на 42% від усього обсягу. З усіх її напрямків у Державному бюджеті було передбачено видатки лише на закупівлю вакцин та виробів для контролю дотримання вимог холодового ланцюга та в обсягах, що не відповідають затвердженим у програмі.

У 2015 р. закупівлі вакцин було передано міжнародним організаціям. Так, Дитячому фонду ООН ЮНІСЕФ було перераховано 312, 2 млн грн., за які він мав придбати наступні вакцини:

  • КПК (1,264 млн доз);
  • проти гепатиту В (1,79 млн доз);
  • БЦЖ (2,5172 млн доз);
  • АКДП (1,77 млн доз);
  • АДП-М (5,12 млн доз);
  • проти сказу (0,091393 млн доз);
  • бівалентна ОПВ (2,755 млн доз).

Програма розвитку ООН отримала 260,9 млн грн. для закупівлі вакцини Пентаксим (414 млн доз) та проти ХІБ-інфекції (174 млн доз).

Станом на 15 липня в Україну поставлено 22% КПК вакцини, 20% проти гепатиту В, 33,5% проти ХІБ-інфекції, 100% Пентаксиму. Очікується, що на початок серпня країна на 100% буде забезпечена вакцинами проти сказу, БЦЖ та ОПВ.

«Ми повинні не боротися з наслідками — спалахами, а працювати на випередження. Імунопрофілактика — це питання національної безпеки, тому вже розпочато роботу над національною стратегією імунопрофілактики в Україні на 2017–2022 рр.», — відзначив доповідач. У стратегії буде закладено наступні принципи:

  • стабільність програми імунопрофілактики (фінансування, постачання, кадровий потенціал);
  • якість та безпека послуг імунізації;
  • прийняття рішень, що ґрунтуються на доказовій медицині та передовому досвіді глобального рівня;
  • гармонізація та відповідність глобальним та реальним документам з імунізації, які підписано країною.

Стратегія ставитиме такі цілі, як стабільне 100% фінансування, охоплення базовими вакцинами більше 95% населення, забезпечення доступу до вакцин та послуг імунізації цільового населення, яке мало вакцинуватися в 2008–2015 рр. для забезпечення усунення прогалин в імунітеті, підтримка статусу країни, вільної від поліомієліту, елімінація кору та краснухи.

Рішення Колегії МОЗ

Імунопрофілактика в Україні. Аналіз стану. проблемні питання. Шляхи вирішення

1. Взяти до відома інформацію заступника міністра охорони здоров’я Р. Ілика, керівників структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської міської державних адміністрацій, запрошених.

2. Визнати захист населення від інфекційних хвороб, які керуються засобами специфічної профілактики, як одне з пріоритетних питань національної безпеки держави.

3. Заступнику міністра (Р. Ілику), Управлінню громадського здоров’я (С. Осташко), Медичному департаменту (В. Кравченку), Департаменту правового забезпечення діяльності МОЗ (О. Правило):

  • підготувати звернення до Президента України з проханням розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання імунопрофілактики та визначити їх як важливу складову національної безпеки країни, для виконання яких залучити зацікавлені центральні органи виконавчої влади (липень 2016 р.);
  • переглянути склад та обов’язки Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики для підготовки пропозицій щодо внесення змін до Законів України, що регламентують порядок проведення щеп­лень населення (серпень 2016 р.);
  • забезпечити розробку Національної стратегії імунопрофілактики в Україні на 2017–2022 рр. із залученням усіх зацікавлених відомств, міністерств та громадських організацій (листопад 2016 р.);
  • вжити заходів щодо створення стратегічного запасу імунобіологічних препаратів для екстреної профілактики та лікування таких небезпечних інфекційних хвороб, як ботулізм, правець, сказ, дифтерія, протиотрути від укусів змій та павуків (серпень–­вересень 2016 р.);
  • з метою підготовки до епідсезону 2016–2017 рр. захворюваності на грип Національній технічній групі експертів з питань імунопрофілактики розглянути питання щодо необхідності здійснення закупівлі вакцин проти сезонного грипу для проведення вакцинації у визначених групах ризику відповідно до законодавства (липень–серпень 2016 р.);
  • підготувати пропозиції щодо розробки та впровадження «паспорту імунізації» для дітей, що було передбачено Загальнодержавною програмою захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 рр. (вересень 2016 р.);
  • опрацювати пропозиції Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики щодо змін до чинного календаря профілактичних щеплень відповідно до сучасних наукових тенденцій із залученням Національної академії медичних наук України (вересень–жовтень 2016 р.);

2. Вищим медичним навчальним закладам:

  • переглянути підготовки медичних працівників з питань імунопрофілактики та розробити освітні програми для широких верств населення щодо збереження здоров’я та необхідності проведення профілактичних щеплень та подати на затвердження в установленому порядку до МОЗ України (серпень 2016 р.);

4. Заступнику міністра (Р. Ілику), Управлінню фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції, Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками, ДП «Державний експертний центр України»:

  • внести пропозиції щодо доцільності запровадження власного виробництва медичних імунобіологічних препаратів на базі існуючих підприємств з метою сталого безперервного забезпечення окремими імунобіологічними препаратами (вересень–жовтень 2016 р.).

Окрім стратегії, буде розроблено новий календар профілактичних щеплень. Важливою складовою успіху, на думку доповідача, є розвиток власного виробництва вакцин та підготовка кваліфікованих медичних кадрів, багаторічні контракти з провідними виробниками, створення ефективної системи моніторингу інфекцій. На належному рівні має бути також і інформаційна кампанія на підтримку вакцинації.

Масова імунізація населення

Вікторія Задорожна, директор ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України», висвітлила проблемні питання масової імунізації населення, які набувають особливої актуальності в умовах вкрай низького охоплення вакцинацією населення країни.

Було розглянуто особливості додаткової імунізації проти поліомієліту, яка відбулася в 2015–2016 рр. Так, протягом І туру (19.10.2015–19.11.2015 рр.) вакцину ОПВ отримало близько 64% дітей віком від 2 міс до 6 років, протягом ІІ туру (30.11.2015–19.12.2015 рр.) — 71,7% дітей цього ж віку, а протягом ІІІ туру (25.01.2016–26.02.2016 рр.) — 80,7% дітей віком до 10 років.

Які ж уроки було винесено з цієї кампанії? На жаль, під час її проведення враховувався принцип лише колективного захисту, а не індивідуального. У І турі цільовою групою мали стати діти віком 2 міс–10 років, натомість взяли участь діти віком до 6 років.

Осінній період року однозначно знизив ефективність заходу. Планувалося закінчити всі тури до кінця року, але ІІІ тур було перенесено на кінець січня 2016 р. Це співпало з оголошенням епідемії грипу, коли всі колективні заходи навпаки мають скасовуватися. Раніше в такий час припинялися навіть планові щеплення, оскільки дитина могла бути в інкубаційному періоді грипу або захворіти на нього в післявакцинальний період. Це б негативно вплинуло на рівень індивідуального захисту, перебіг грипу, спричинило підвищення ризику післявакцинальних ускладнень та, відповідно, сформувало негативне ставлення до вакцинації.

Доповідач підкреслила: ще з початку планування додаткової імунізації проти поліомієліту було багато спірних питань, які потім широко висвітлювалися в ЗМІ. Це аж ніяк не сприяло прихильності не лише батьків, а й медичних працівників. Агітаційна кампанія також не спрацювала, так як просто відлякувала, а не заохочувала. Через спірні питання щодо класифікації спалаху, викликаного вакциноасоційованим вірусом поліомієліту, медики також не демонстрували масову прихильність до заходу. До того ж рекомендації представників ВООЗ іноді були наполегливими та не враховували певних нюансів України — нормативно-правових, медичних, суспільних. Не завжди дослухалися й до наукових обґрунтувань.

Підводячи підсумки, В. Задорожна наголосила, що, відповідно до озвучених у 2013 р. вис­новків Стратегічної консультативної групи експертів з імунізації, успіх національних програм імунізації залежить від системи поставок вакцин і устаткування. Програми імунізації будуть залишатися маргінальними без функціонування системи, заснованої на 6 «правильностях» (правильна вакцина, у правильній кількості, у правильному місці, у правильний час, у правильних умовах, за правильною ціною), та без забезпечення безперебійної наявності якісних імунобіологічних препаратів у місці проведення вакцинації.

Колегія МОЗ взяла до відома вищезазначену інформацію та наголосила на необхідності розгляду питання імунопрофілактики на засіданні Ради національної безпеки і оборони України.

Ганна Барміна
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті