Біофармацевтичний кластер при створенні ліків. Частина перша. До історії формування біофармацевтичного напрямку в Харківському фармацевтичному інституті

Сьогодні біофармацію можна вважати найбільш успішним напрямком фармацевтичної промисловості. Біофармацевтичний сектор стрімко набирає оберти: серед притаманних йому рис — швидкий приріст як кількості ухвалених для маркетингу біопрепаратів, так і щорічних обсягів продажу цих продуктів (чи не вдвічі випереджає темпи зростання глобального фармацевтичного ринку загалом). Завдяки інноваційним рішенням та найсучаснішим технологіям розробляються ефективні біопрепарати, вкрай актуальні для системи охорони здоров’я. Але як все починалося? До уваги читача історико-бібліографічний нарис розвитку біофармації, підготовлений професорсько-викладацьким колективом Національного фармацевтичного університету (ректор — член-кореспондент НАН України В.П. Черних).

Біофармацевтичний кластер при створенні ліків Частина перша. До історії формування біофармацевтичного напрямку в Харківському фармацевтичному інституті

Фармацевтична технологія* як наука з виробництва ліків сформувалася не так давно, хоча людство завжди використовувало ліки при різних хворобах. Тривалий час фармацевтична технологія як складова частина фармації займалася питаннями узагальнення, обґрунтування та вдосконалення техніки приготування ліків емпіричним шляхом. З розвитком промисловості формується й наука виробництва ліків з використанням технічного обладнання в умовах заводу. І тільки в 30-ті роки минулого століття під впливом інтенсивного розвитку хімії, біології, медицини та інших дотичних до фармації дисциплін починається розвиток теоретичних і експериментальних досліджень, складаються перші підручники та посібники.

У 60-ті роки ХХ ст. формується новий науково-практичний напрямок, який отримав назву біо­фармація. Цей термін був уведений в 1961 р., головним чином під впливом праць J. Levi та J. Wagner (США), які описали явища терапевтичної нееквівалентності ліків, що містили однакові дози активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) у тотожних лікарських формах і цілком відповідали вимогам фармакопеї, але відрізнялися методами виготовлення або наявністю інших допоміжних речовин.

Вирішення загадки терапевтичної нееквівалентності таких ліків вимагало перегляду теоретичної спадщини фармації, наявності нового мислення, широких експериментальних досліджень терапевтичного ефекту ліків з урахуванням змінних фармацевтичних чинників (фізичного стану активних і допоміжних речовин, їх простої хімічної модифікації, лікарської форми, технологічних процесів, що використовувалися під час виготовлення ліків), широкого використання сучасних точних високочутливих методів дослідження й новітньої наукової техніки.

З розробленням біофармацевтичної концепції змінні чинники (фармацевтичні, фізіологічні, біохімічні) набувають біологічного значення, тобто таких, що впливають на ефективність ліків та формування їх біоеквівалентності. Ліки при цьому розглядаються як діалектично цілісна специфічна фізико-хімічна система з обов’язковим урахуванням впливу змінних фармацевтичних і біологічних чинників.

Природно, що формуванню біофармацевтичної концепції передували широкі експериментальні дослідження, які проводилися в усьому світі, та компетентне обговорення отриманих на той час експериментальних результатів. Таке обговорення відбувалося на міжнародних симпозіумах з біофармації та фармакокінетики ліків у 1970, 1974, 1978 та 1982 роках у Братиславі (завдяки професору Ладиславу Затурецькому, який був незмінним їх організатором) [14, 40, 42, 68] та цілої низки регіональних науково-практичних конференцій та фармацевтичних з’їздів, де обов’язково планувалася робота секції з біофармації [5, 6, 25, 28, 47, 48, 49, 55, 65]. Участь у міжнародних наукових форумах була не лише цікавою, де можна було поспілкуватися з вченими світового рівня, але й практично значущою, де можна апробувати свої напрацювання, що безумовно сприяло появі нового, нестандартного на той час мислення стосовно формування терапевтичної нееквівалентності ліків.

Основний висновок, зроблений ученими внаслідок аналізу результатів численних біофармацевтичних досліджень, на той час полягав у тому, що ефективність ліків може бути визначена лише при ретельному вивченні впливу як фармацевтичних, так і біологічних змінних чинників, кожний з яких зумовлює домінуючий вплив на окремих етапах «життя» препарату, починаючи зі створення та виробництва і закінчуючи раціональним використанням.

Слід зауважити, що перші роботи в напрямку біофармації в нашій країні були опубліковані А.І. Тенцовою, І.С. Ажгіхіним, І.О. Муравйовим, Г.С. Башурою, М.Т. Алюшиним та ін.

Автори цього повідомлення хотіли б зупинитися на біофармацевтичних дослідженнях, проведених науковцями-технологами на початковій фазі формування біофармацевтичного кластеру в Харківському фармацевтичному інституті (70–80-ті роки минулого століття), які увінчалися практичним виведенням на фармацевтичний ринок низки новітніх фармацевтичних препаратів у формі мазей, аерозолів, полімерних плівок, які й сьогодні з успіхом конкурують з подібними ліками.

Вибір мазей як об’єкта біофармацевтичних досліджень приваблював тим, що вони широко використовуються в медичній практиці, у них можна інкорпорувати різноманітні речовини за терапевтичними, фізико-хімічними властивостями та концентрацією, змінювати технологічні прийоми виготовлення, склад мазевої основи, структурно-реологічні властивості, фармакодинаміку та вид лікувальної дії (поверхнева, місцева, локальна) залежно від призначення (дерматологія, хірургія, комбустіологія, проктологія, офтальмологія, гінекологія) тощо.

Велика кількість прописів мазевих основ привернула нашу увагу до їх класифікації, спонукала запропонувати нові основи [20, 25, 31, 33, 34, 53, 62], поділити їх на більш дрібні підгрупи, що полегшує вибір носія з необхідними властивостями залежно від цілей застосування ліків.

Відповідно до біофармацевтичної концепції мазева основа розглядається як активний компонент, що забезпечує необхідний терапевтичний ефект мазі, впливає на її якісні та кількісні характеристики, забезпечуючи необхідну консистенцію ліків.

У мазях широко використовують поверхнево-активні (ПАР) та інші допоміжні речовини, які обумовлюють властивості фармацевтичної системи (стабільність, консистенцію), виступають у ролі солюбілізаторів активних речовин, впливають на швидкість і повноту їх вивільнення та всмоктування, знижують поверхневий натяг між ліками й тканинами, що полегшує дифузію активних речовин крізь тканини, а в цілому покращують терапевтичні, технологічні, споживчі та інші характеристики ліків. Тому нами приділялася увага можливості використання ПАР у фармацевтичній практиці [49, 52], особливо з метою солюбілізації активних речовин [1, 4, 27, 51] та дослідженню їх впливу на процеси взаємодії між активними і допоміжними речовинами [8, 16, 27, 41, 68], у тому числі консервантами [50, 58].

Особлива увага приділялася вивченню впливу змінних чинників на процеси вивільнення та всмоктування активних речовин і в першу чергу під час розроблення багатокомпонентних мазей різного складу [7, 29, 39, 42, 54, 66]. Перелік змінних чинників, які вивчалися, змінювався залежно від призначення мазі, фізико-хімічних властивостей і фармакологічної групи (антибіотики, сульфаніламіди, місцеві анестетики) активних речовин [11, 13, 25, 28, 30, 31, 47], цілей дослідження. Змінювалися також методи вивчення [7, 66], за необхідності процеси всмоктування вивчалися з використанням радіоактивних міток [55].

У дослідженнях певна увага приділялася також виду лікарської форми як важливого чинника впливу на терапевтичну ефективність ліків. Від правильного вибору лікарської форми та шляхів її введення, а також технології виробництва [39] фармацевтичного препарату в багатьох випадках залежали оптимальна дія, дозування АФІ та зведення до мінімуму їх небажаної дії [28, 47, 55].

Під час розроблення ліків значна увага приділялася їх призначенню. Так, хірургічні мазі мають змішуватися з вмістом рани, мати добру поглинаючу рідини здатність та розсмоктуватися без їх видалення, тоді як дерматологічні мазі мають змащувати поверхню, не змінювати нормальні функції шкіри, рН тощо. Оскільки ідеальних основ немає, використовувалися комбіновані основи, склад яких теоретично обґрунтовувався. Із цією метою нами вивчалися осмотичні властивості допоміжних речовин, за необхідності розроблялися методики, апаратурне оформлення й практичне їх освоєння, а результати цих напрацювань використовувалися під час розроблення комбінованих мазей з регульованими осмотичними властивостями [5, 24].

Вивчалися також структурно-механічні (реологічні) властивості мазей, які використовуються для вирішення як технічних інженерних завдань (вибір оптимальних режимів під час виробництва фармацевтичної продукції, проектування обладнання й поточних ліній), так і технології мазей (гомогенізація, вальцювання, транспортування трубопроводами, фасування) та їх застосування (витискування із туб, нанесення на проблемну ділянку), а також можуть слугувати для об’єктивного контролю їх якості на етапах створення, виробництва, зберігання й застосування сировини та готової фармацевтичної продукції [2, 9, 14, 16, 46, 48]. Накопичені дані з цього напрямку дозволили розробити методи контролю виробництва мазей зі стандартними реологічними (споживчими) характеристиками, які нині широко використовуються під час розроблення нових мазей, кремів, гелів, а також увійшли до навчальної [3] та наукової літератури [2, 9].

Проведені біофармацевтичні дослідження дозволили відпрацювати й теоретично обґрунтувати склад і технологію низки фармацевтичних препаратів, що значно полегшило впровадження їх у виробництво. Було встановлено, що багато антибіотиків та інших АФІ значно краще вивільняються та всмоктуються через шкіру з водорозчинних і водозмивних мазевих основ [24, 28, 55]. Зокрема, поліміксинова мазь на метилцелюлозному гелі виявилася набагато активнішою, ніж на гідрофілізованій вазеліновій основі, яка використовувалася при її виробництві. Однак дослідження в заводських умовах (Московський ХФЗ ім. Л.Я. Карнова) показали, що гель має високі еластичні властивості, швидко висихає, малорухомий і непридатний для виробництва. Нами був запропонований новий пропис водорозчинної основи, яка під час відпрацювання в умовах центральної заводської лабораторії отримала позитивні висновки [31]. Були також запропоновані склад і технологія неоміцинової мазі на натрію карбоксиметилцелюлозному гелі [25]. Біофармацевтичні дослідження мазей з антимікробними та іншими речовинами дозволили зробити висновок, що застосовуючи раціональні технологічні прийоми з урахуванням властивостей АФІ та носія, можна значно підвищити активність мазі, змінити кінетику її дії. Особливо відповідальними у цьому відношенні є фармацевтичні чинники, які змінюють поверхневі властивості компонентів та агрегатний стан мазі, інтенсифікують біологічні контакти з тканинами організму.

Аналіз результатів біофармацевтичних досліджень дозволив створити лікарські системи для лікування інфікованих ран і опіків, де всі компоненти були активними й кожен окремо «контролював» той чи інший фактор запалення: надлишкову гідратацію тканини, некроз, пригнічення інфекції, больового синдрому, евакуацію вмісту рани у першій фазі або стимулювання росту грануляції у другій фазі, або формування епітелізації та забезпечення повного загоювання рани у третій фазі запалення.

З урахуванням патології розвитку процесу запалення інфікованої рани були розроблені, експериментально обґрунтовані та впроваджені в промислове виробництво багатокомпонентні лікарські системи (мазі) для лікування інфікованих ран: Левосин [44, 62, 71], Левомеколь [45, 61, 62], Діоксиколь [35, 36], Йодметриксилен [38, 57], до складу яких входили протимікробні речовини (левоміцетин, сульфадиметоксин, діоксидин, йодовідон), місцевий анестетик тримекаїн, який не втрачав своєї активності за наявності гною, активний модулятор обмінних процесів у тканині — метилурацил. Виражені осмотичні властивості систем забезпечувалися полімерами (поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 1500) [24, 57], які не лише очищали рану від гною (за рахунок активного відтоку ексудату в пов’язку), але й підвищували активність антибіотика, забезпечували певні технологічні, терапевтичні, споживчі характеристики та пролонгування дії АФІ [35, 36, 38, 45]. Ефективність лікарських систем була добре вивчена у провідних клінічних центрах колишнього СРСР (Інститут хірургії ім. О.В. Вишневського АМН СРСР, Центральний інститут травматології й ортопедії ім. М.М. Пріорова, Всесоюзний науковий центр хірургії АМН СРСР, Військово-медична академія ім. С.М. Кірова та ін.), а також в екстремальних умовах Афганістану під час бойових дій та Вірменії під час ліквідації наслідків землетрусу. Пізніше у незалежних клінічних дослідженнях (Оксфорд–Київ, 1995) Левосин посів 1-ше місце за ефективністю і був внесений до Переліку першочергових заходів при виникненні надзвичайних ситуацій в країнах ЄС, а Левомеколь, за даними фірми «Нижфарм» (РФ), увійшов до першої десятки найбільш затребуваних ліків за ефективністю та ціною.

Була також розроблена технологія багатокомпонентних лікарських систем для лікування ран у 2-й фазі ранового процесу — Метилдіоксилін [43], мазі іншого призначення [12, 22, 32], технологія очних [26, 37] і стоматологічних полімерних плівок [19] та інших лікарських препаратів [18].

Плідно проводилися біофармацевтичні дослідження в напрямку розроблення та експериментального обґрунтування складу й технології ліків у формі аерозолів [15, 17, 23, 60, 67, 69, 72]. Були розроблені аерозолі для застосування у стоматології [17], проктології [60, 67], лікування ран, що мали кровоспинні, знеболювальні та антимікробні властивості [21] тощо.

Були проведені всебічні біофармацевтичні дослідження впливу розчинників на поверхнево-активні, колоїдно-міцелярні та піноутворювальні властивості різних ПАР [72], впливу АФІ на матеріали пакування і, навпаки, різних допоміжних речовин на бактерицидні властивості антисептиків, вивчена залежність реологічних параметрів системи від різних змінних фармацевтичних чинників [21]. За результатами біофармацевтичних досліджень була розроблена низка ліків різнопланового медичного призначення у формі пінних аерозолів, що були впроваджені у виробництво. Наприклад, Цемезоль у 1985 р. був упроваджений у виробництво на Ленінградському ВХФО «Октябрь».

Результати всебічних біофармацевтичних досліджень дозволили розробити нові підходи до створення фармацевтичних препаратів у формі мазей, аерозолів, полімерних плівок, емульсій, а також розробити методичні рекомендації , відомчі інструкції, інформаційні листи тощо, збагатили методичну спрямованість викладання фармацевтичної технології у ВНЗ, слугували багатим наоч­ним матеріалом для підвищення ефективності та покращення споживання ліків, дали новий поштовх до перегляду навчальних посібників, сформували нове мислення про терапевтичну ефективність ліків.

Далі буде.

І.М. Перцев, О.А. Рубан,
Т.І. Тамм, Д.І. Дмітрієвський
Національний фармацевтичний університет
*Термін «фармацевтична технологія» об’єднує всі технологічні напрямки, пов’язані з виробництвом (виготовленням) ліків

СПИСОК Літератури

1. «Способ перевода эритромицина в водный раствор» № 703925 от 25.11.77 г. / Г.С. Башура, Д.И. Дмитриевский, И.М. Перцев и др.
2. Аркуша А.А., Безуглый В.Д., Перцев И.М. Оценка консистенции липофильных мазей // Хим.-фармац. журн. — 1981. — № 10. — С. 95–98.
3. Аркуша А.А., Перцев И.М. Оценка и контроль консистенции мазей с использованием программ (Информационное письмо). — К., РЦНМИ, МЗ УССР, вып. 10 по проблеме «Фармация», 1983. — 2 с.
4. Башура Г.С., Кабачний Г.І., Перцев І.М. Солюбілізація в технології ліків // Фармац. журн. — 1974. — № 5. — С. 26–35.
5. Башура Г.С., Муравьев И.А., Перцев И.М., Пиминов А.Ф. Лекарственная форма и действие лекарственных веществ // Соврем. пробл. фармац. науки и практики: Тез. докл. II съезда фармацевтов УССР. — К., 1972. — С. 260–262.
6. Биофармацевтические аспекты исследования при создании лекарств / Д.П. Сало, И.М. Перцев, Д.И. Дмитриевский и др. // Материалы (тезисы) I съезда фармацевтов Таджикистана. — Душанбе, 1979. — С. 106.
7. Біологічні методи оцінки звільнення лікарських речовин з мазей / І.М. Перцев, Г.С. Башура, Д.П. Сало та ін. // Фармац. журн. — 1972. — № 4. — С. 7–13.
8. Визначення обезболюючих властивостей деяких місцевих анестетиків / В.І. Чуєшов, В.А. Нікітін, О.Г. Башура та ін. // Фармац. журн. — 1988. — № 5. — С. 58–61.
9. Влияние природы носителя на кинетику высвобождения ряда лекарственных веществ и потребительские свойства мягких лекарств / И.М. Перцев, Б.М. Даценко, А.А. Аркуша и др. // 4th Symposium on Biopharmaceutics and Pharmacokinetics with International Participation sponsored by International Pharmaceutical Federation (May 24–27, 1982, Štrbskĕě Pleso, Czechoslovakia). — Štrbskĕě Pleso, Czechoslovakia, 1982. — Р. 136.
10. Вовк Н.В. Разработка и совершенствование составов и технологии мазей противовоспалительного действия // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1989. — 23 с.
11. Вплив природи мазевої основи та рідких добавок на звільнення левоміцетину з мазей / І.М. Перцев, Д.П. Сало, О.І. Буханець та ін. // Фармац. журн. — 1974. — № 4. — С. 66–72.
12. Гунько В.Г. Разработка состава и технологии многокомпонентной мази для лечения гнойных ран во второй фазе раневого процесса // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1982. — 23 с.
13. Гунько В.Г., Перцев И.М., Даценко Б.М. Вивчення кінетики звільнення метилурацилу з різних мазевих основ // Фармац. журн. — 1980. — № 5. — С. 73–74.
14. Гунько В.Г., Перцев І.М., Даценко Б.М., Белов С.Г. Проблеми створення осмотично активних лікарських систем для зовнішнього використання // Фармац. журн. — 1991. — № 3. — С. 62–67.
15. Дильбарханов Р.Д., Ляпунов Н.А., Чуешов В.И., Ляпунова О.А. Влияние растворителей на поверхностно-активные, коллоидно-мицелярные и пенообразующие свойства твина-80 // Фармация. — 1982. — № 6. — С. 37–39.
16. Дмитриевский Д.И., Никитин В.А., Шевченко И.А. Применение беспропеллентной аэрозольной упаковки в стоматологии // В сб.: Результаты и перспективы научных исследований по биотехнологии и фармации, Тез. докл. Всесоюз. научн. конф. — Л., 1989. — С. 125–126.
17. Дмитриевский Д.И., Перцев И.М. Изучение взаимодействия бисчетвертичных аммониевых солей этония и тиония со вспомогательными веществами // Фармация. — 1984. — № 3. — С. 22–25.
18. Дмитрієвский Д.І., Калайчева С.Г. Вплив лікарських та допоміжних речовин на реологічні властивості рицинової олії // Фармац. журн. — 1990. — № 1. — С. 62–63.
19. Дмитрієвський Д.І., Масленніков О.І., Видашенко В.М., Чечерська Л.Ф. Фізико-хімічне дослідження твердих дисперсій еритроміцину з полівінілпіролідоном // Фармац. журн. — 1985. — № 4. — С. 52–55.
20. Дмитрієвський Д.І., Перцев І.М. Вивчення розчинності твердих дисперсій еритроміцину з полівінілпіролідоном // Фармац. журн. — 1984. — № 5. — С. 48–57.
21. Дмитрієвський Д.І., Перцев І.М., Башура Г.С. Вивчення взаємодії сорбінової кислоти з емульгаторами Т-1 і Т-2 // Фармац. журн. — 1974. — № 6. — С. 75–76.
22. Дружинин Е.Б. Комплексный препарат «Сульфамеколь» при местном лечении инфицированных ожогов и ран // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1986. — 24 с.
23. Егоров И.А., Гризодуб В.И., Нападов М.А., Чуешов В.И. Исследование стоматологических дисков на полимерной основе // IV Всесоюзн. симпозиум «Синтетические полимеры медицинского назначения» (тез. докл.). — Алма-Ата, 1983. — С. 180.
24. Изучение биологической доступности лекарственных веществ в зависимости от вида лекарственной формы / И.М. Перцев, Д.П. Сало, В.Ф. Десенко и др. // Тез. докл. III съезда фармацевтов УССР. — Х., 1979. — С. 109–110.
25. Изучение новой водорастворимой основы и неомициновой мази, изготовленной на этой основе / И.М. Перцев, Л.Д. Халеева, В.А. Калиман и др. // III Всесоюзн. съезд фармацевтов: Тез. докл. (Кишинев, 14–17 октября, 1980). — Кишинев: Тимпул, 1980. — С. 87–88.
26. Куприянов-Ашин Е.Г. Биофармацевтическое обоснование и разработка состава и технологии лекарственных форм бактериальной рибонуклеазы // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1988. — 24 с.
27. Ляпунова О.О. Разработка технологии пенных препаратов в аэрозольной упаковке для применения в проктологии // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1986. — 24 с.
28. Мазі. VІІ. До питання звільнення антибіотиків з мазевих основ різної хімічної природи / І.М. Перцев, Г.С. Башура, О.І. П’ятикоп та ін. // Фармац. журн. — 1974. — № 2. — С. 42–49.
29. Мазі. Звільнення і всмоктування лікарських речовин з мазевих основ та фактори, що впливають на терапевтичну ефективність мазей / І.М. Перцев, Г.С. Башура, Д.П. Сало та ін. // Фармац. журн. — 1972. — № 3. — С. 18–25; № 6. — С. 15–22.
30. Мазі. ІХ. Вивчення активності місцевоанестезуючих речовин в основах різної хімічної природи / І.М. Перцев, Г.С. Башура, Л.Д. Халєєва та ін. // Фармац. журн. — 1976. — № 1. — С. 42–46.
31. Мазі. ХІІ. Поліміксинова мазь на водорозчинній основі / І.М. Перцев, О.Х. Пімінов, Н.М. Аврущенко та ін. // Фармац. журн. — 1979. — № 1. — С. 39–45.
32. Мазь «Диоксиколь» (проспект) / Б.М. Даценко, Т.И. Тамм, И.М. Перцев и др. — М.: ВНИИ СЭНТИ НПО «Медбиоэкономика», 1990. — 7 с.
33. Местное лечение гнойных ран / Б.М. Даценко, Б.М. Костюченок, И.М. Перцев, В.Н. Калиниченко // Хирургия, 1984. — № 1. — С. 136–141.
34. Местное медикаментозное лечение гнойных ран: Методические рекомендации / М.И. Кузин, Б.М. Костюченок, Б.М. Даценко, I.М. Перцев и др. — М.: МЗ СССР, 1985. — 18 с.
35. Многокомпонентные мази на гидрофильной основе для профилактики и лечения местной гнойной инфекции. Сообщение 1. Мазь «Левомеколь» / Б.М. Даценко, И.М. Перцев, В.Г. Гунько и др. // Новые лекарственные препараты: Экспресс-информация. — М.: НПО «Союзмед­информ», 1989. — Вып. 10. — С. 15–20.
36. Многокомпонентные мази на гидрофильной основе для профилактики и лечения местной гнойной инфекции. Сообщение 3. Мазь «Диоксиколь» / Б.М. Даценко, Т.И. Тамм, Д.И. Дмитриевский, И.М. Перцев и др. // Новые лекарственные препараты: Экспресс-информация. — М.: НПО «Союзмединформ», 1989. — Вып. 12. — С. 16–20.
37. Мусиенко Н.Б. Разработка состава и технологии комбинированной мази и суппозиториев с противовоспалительными лекарственными средствами // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1986. — 24 с.
38. Перцев И.М. Биофармацевтическое обоснование составов и технологии мазей с антибактериальными и анестезирующими веществами // Автореф. дис. на ступінь д-ра фармац. наук, 15.00.01. — Х.: МЗ УССР, Харьковский Государственный фармацевтический институт, 1979. — 32 с.
39. Перцев И.М. Влияние некоторых технологических факторов на терапевтическую эффективность мазей // Хим.-фармац. журн. — 1977. — № 1. — С. 101–105.
40. Перцев И.М., Аркуша А.А., Гунько В.Г. Использование структурно-механических характеристик при разработке новых медицинских мазей // В кн.: Физико-химическая механика дисперсных систем и материалов. — К.: Наукова думка, 1983. — Ч. 2. — С. 262–263.
41. Перцев И.М., Башура Г.С., Алюшин М.Т., Дмитриевский Д.И. К вопросу взаимодействия лекарственных и вспомогательных веществ // Фармация. — 1973. — № 5. — С. 67–77.
42. Перцев И.М., Башура Г.С., Пиминов А.Ф. Мазевая основа и эффективность антибиотиков // 2nd Symposium on Biopharmaceutics and Pharmacokinetics with International Participation sponsored by International Pharmaceutical Federation (May 20–24, 1974, Smolenice, Czechoslovakia). — Smolenice, Czechoslovakia, 1974. — Р. 26.
43. Перцев И.М., Гунько В.Г., Даценко Б.М. Мазь «Левомеколь» (проспект). — М.: ВНИИСЭНТИ «Медбиоэкономика», 1988. — 7 с.
44. Перцев И.М., Гунько В.Г., Даценко Б.М. Мазь «Левосин» (проспект). — М.: ВНИИСЭНТИ «Медбиоэкономика», 1987. — 8 с.
45. Перцев И.М., Даценко Б.М., Калиниченко В.Н., Гунько В.Г. Многокомпонентные мази на гидрофильной основе для профилактики и лечения местной гнойной инфекции. Сообщение 2. Мазь «Левосин» // Новые лекарственные препараты: Экспресс-информация. — М.: НПО «Союзмединформ», 1989. — Вып. 11. — С. 17–21.
46. Перцев И.М., Даценко Б.М., Крошко Л.К., Калиниченко В.Н. Изучение осмотических свойств некоторых лекарств // Тез. докл. III съезда фармацевтов УССР. — Х., 1979. — С. 89.
47. Перцев И.М., Десенко В.Ф., Даценко Б.М. Биофармацевтические исследования мягких лекарств с антимикробными веществами // III Всесоюзн. съезд фармацевтов: Тез. докл. (Кишинев, 14–17 октября, 1980). — Кишинев: Тимпул, 1980. — С. 156–157.
48. Перцев И.М., Десенко В.Ф., Косяк А.И., Косяк Л.Я. Влияние вида лекарственной формы и способа введения на процесс распределения норсульфазола в биожидкостях и тканях организма // Тез. докл. III съезда фармацевтов УССР. — Х., 1979. — С. 110.
49. Перцев И.М., Дмитриевский Д.И., Стрельников Л.С. Влияние ПАВ на терапевтическую эффективность лекарств // Всесоюз. симпоз. «Физиологическая роль поверхностно-активных веществ»: Тез. докл. — Черновцы, 1975. — С. 80–82.
50. Перцев И.М., Хохлова Л.Н., Дмитриевский Д.И. Зависимость антимикробной активности химических консервантов в суспензиях от некоторых фармацевтических факторов // Хим.-фармац. журн. — 1984. — № 9. — С. 1110–1113.
51. Перцев И.М., Христенко Л.А., Рачев Д.Р. Влияние вспомогательных веществ на фармакокинетику лекарственных средств в виде ГЛП // 4th Symposium on Biopharmaceutics and Pharmacokinetics with International Participation sponsored by International Pharmaceutical Federation (May 24–27, 1982, Štrbskĕě Pleso, Czechoslovakia). — Štrbskĕě Pleso,ĕ Czechoslovakia, 1982. — Р. 134.
52. Перцев І.М., Башура Г.С., Муравйов І.О., Лабунський Е.В. Застосування поверхнево-активних речовин у фармацевтичній практиці // Фармац. журн. — 1972. — № 2. — С. 5–13.
53. Перцев І.М., Башура Г.С., Муравйов І.О., Пімінов О.Х. Класифікація мазевих основ та їх роль при терапевтичній оцінці мазей // Фармац. журн. — 1971. — № 4. — С. 3–10; № 5. — С. 3–10.
54. Перцев І.М., Сало Д.П., Десенко В.Ф., Вороніна Л.М. Дослідження звільнення лікарських речовин з мазей з врахуванням їх розчинності та дисперсності // Фармац. журн. — 1977. — № 3. — С. 72–75.
55. Перцев І.М., Чуєшов В.І., Шевченко Л.Д. Вивчення всмоктування стрептоміцину сульфату з мазей, приготовлених на різних мазевих основах, та виведення його з організму // Вісник фармації. — 1994. — № 3–4. — С. 125–128.
56. Постольник И.Ю. Разработка технологии и изучение стабильности растворов для инъекций некоторых веществ спазмолитического действия // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1984. — 24 с.
57. Приготовление и биофармацевтическое исследование основ и мазей с антибиотиками и сульфаниламидными препаратами / Д.П. Сало, И.М. Перцев, А.С. Лехан и др. // Материалы II Всесоюз. съезда фармацевтов. — Рига, 1974. — С. 8–9.
58. Про взаємодію консервантів з поверхнево-активними та високомолекулярними речовинами / І.М. Перцев, Г.С. Башура, Д.І. Дмитрієвський та ін. // Фармац. журн. — 1973. — № 5. — С. 19–27.
59. Проблема гемостаза и создание лекарственных форм для борьбы с ним: методические рекомендации / В.И. Чуешов, Г.С. Башура, Р.Д. Дильбарханов и др. — Алма-Ата, 1985. — 49 с.
60. Рачев Д., Дмитриевский Д., Перцев И. Очни лекарствени пластинки с платифилин тартарат // Фармация (НРБ), 1982. — № 5. — С. 37–41.
61. Сало Д.П. Использование глинистых материалов для приготовления лекарств // Автореф. дис. д-ра фармац. наук. — М., 1968. — 27 с.
62. Современные подходы к созданию лекарственных препаратов для местного лечения гнойных ран / Б.М. Даценко, И.М. Перцев, Д.И. Дмитриевский и др. // Международный хирургический конгресс «Раны, ожоги, повязки». — Тель-Авив, 1990. — С. 87.
63. Теория и практика местного лечения гнойных ран (проблемы лекарственной терапии): монография / Под ред. проф. Б.М. Даценко. — К.: Здоров’я, 1985. — 380 с.
64. Технология фармацевтических эмульсий и биодоступность лекарственных веществ: Методические рекомендации / Н.А. Ляпунов, И.М. Перцев, О.А. Ляпунова и др. — Х.: МЗ УССР Харьк. фарм. ин-т, 1986. — 21 с.
65. Фармацевтичні та медико-бiологiчнi аспекти лiкiв: навч. посiб. / I.М. Перцев, О.Х. Пiмiнов, М.М. Слободянюк та ін. / За ред. I.М. Перцева. — Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. — 728 с.
66. Фізико-хімічні та мікробіологічні методи оцінки звільнення лікарських речовин з мазей / І.М. Перцев, Г.С. Башура, Д.П. Сало та ін. // Фармац. журн. — 1972. — № 5. — С. 6–12.
67. Христенко Л.А. Разработка технологии глазных лекарственных форм с аренарином и их исследование // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1981. — 20 с.
68. Цагареишвили Г.В., Башура Г.С., Перцев И.М. О взаимодействии лекарственных и вспомогательных веществ // 2nd Symposium on Biopharmaceutics and Pharmacokinetics with International Participation sponsored by International Pharmaceutical Federation (May 20–24, 1974, Smolenice, Czechoslovakia). — Smolenice, Czechoslovakia, 1974. — Р. 28–29.
69. Чуешов В.И. Биофармацевтические исследования пенных аэрозолей кровоостанавливающего действия // Всесоюзн. науч. конф. «Научно-технический прогресс и оптимизация технологических процессов создания лекарственных препаратов» (тез. докл.). — Львов, 1987. — С. 232–233.
70. Чуешов В.И. Теоретическое и экспериментальное обоснование технологии пенных аэрозолей кровоостанавливающего, обезболивающего и антимикробного действия // Автореф. дис. д-ра фармац. наук. — Х., 1986. — 41 с.
71. Чуешов В.И. Физико-химические и биофармацевтические исследования модифицированных аэросилов с целью их использования для приготовления эмульсионных мазевых основ // Автореф. дис. канд. фармац. наук. — Х., 1974. — 22 с.
72. Pertsev I.M., Dmitrievskij D.I. Biopharmaceutical Approach to the Formulation of an Aerosol Preparation in Proctological Practice // 3rd Symposium on Biopharmaceutics and Pharmacokinetics with International Participation sponsored by International Pharmaceutical Federation (May 22–25, 1978, Bratislava, Czechoslovakia). — Bratislava, Czechoslovakia, 1978. — Р. 38.

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті