Зустрічайте весну без алергії!

Алергічний риніт — це запалення слизової оболонки носа, зумовлене дією алергенів, що проявляється такими клінічними симптомами, як ринорея, закладеність носа, свербіж та чхання. Це поширене захворювання, частота якого у загальній популяції становить 10–20% (Ильина Н.И., 2000). За визначенням, наведеним у документі, розробленому експертами програми ARIA (Allergic rhinitis and its impact on asthma, 2001) та ВООЗ, алергічний риніт є глобальною проблемою сфери охорони здоров’я, що зумовлено його значною поширеністю, ймовірною трансформацією у певної кількості хворих у бронхіальну астму, відчутними економічними збитками, пов’язаними з витратами на його лікування. Крім того, це захворювання істотно погіршує якість життя пацієнтів, призводячи до невротизації, обмеження фізичної, професійної та соціальної активності, порушення сну (Лусс Л.В., 2002).

Залежно від особливостей перебігу захворювання алергічний риніт поділяють на цілорічний (персистувальний) та сезонний (інтермітуючий). Причиною розвитку цілорічного алергічного риніту є різні алергени: побутові, професійні, лікарські, харчові. Симптоматика цього захворювання зберігається практично протягом усього року, без виражених сезонних коливань. Симптоми сезонного алергічного риніту, спричиненого появою у повітрі алергенів пилку тих чи інших рослин, маніфестують і згасають щороку приблизно в один і той самий час — у період цвітіння рослин, до пилку яких у хворого підвищена чутливість. Таким чином, за орієнтовними термінами цвітіння окремих видів рослин (таблиця) та розвитку захворювання можна встановити групу пилкових алергенів, на які реагує пацієнт, своєчасно вжити заходів профілактики та призначити відповідне лікування.

Таблиця

Орієнтовні терміни цвітіння рослин в Україні
(Пухлик Б.М., 2002)

Для вибору правильної тактики лікування хворих на  алергічний риніт та інші полінози важливо знати патогенетичні механізми їх розвитку. Провідну роль у патогенезі цих захворювань відіграють алергічні реакції негайного типу. У відповідь на  потрапляння пилкових алергенів на слизові оболонки дихальних шляхів та очей починають вироблятися антитіла (імуноглобуліни класу Е), які при поєднанні з алергенами утворюють імунні комплекси. Останні фіксуються на мембранах тучних клітин (базофілів), спричинюючи їх дегрануляцію — вивільнення провідного медіатора алергічних реакцій гістаміну та низки інших біологічно активних речовин (лейкотрієнів, простагландинів, брадикініну тощо). Під їх впливом розширюються капіляри, підвищується проникність судин і виникає свербіння, чхання, ринорея. Крім того, у 50–70% хворих на сезонний алергічний риніт розвивається кон’юнктивіт, що характеризується свербежем і почервонінням шкіри повік, сльозотечею; при тривалому перебігу захворювання може виникати пилкова бронхіальна астма, ураження травного тракту, що проявляються нудотою, блюванням, проносом (Пухлик Б.М., 2002).

Лікування алергічного риніту, як і будь-яких інших алергічних захворювань, розпочинається з усунення контакту з причинним фактором — алергеном. Необхідно максимально обмежити контакт з пилком: не виходити на вулицю у час, коли його концентрація у повітрі найвища, щільно зачиняти вікна, носити сонцезахисні окуляри, дотримуватися елімінаційної дієти, яка виключає продукти, що містять перехресні з пилком алергени, тимчасово переїхати в іншу кліматичну зону (Ильина Н.И., 2000). Але, на жаль, для більшості хворих повне виключення контакту з алергеном з тих чи інших причин неможливе. Тому слід своєчасно розпочинати адекватну фармакотерапію, яка базується на сучасних уявленнях про патогенетичні механізми розвитку алергічного риніту і передбачає використання 4 основних груп лікарських засобів: деконгестантів (судинозвужувальні препарати), антигістамінних препаратів, кромонів («стабілізаторів мембран» тучних клітин), глюкокортикостероїдів. Але, на  жаль, застосування деяких препаратів обмежується через можливий розвиток серйозних побічних ефектів (антигістамінні препарати I покоління, глюкокортикостероїди) або неможливість тривалого використання (деконгестанти). Тому перспективним є місцеве застосування кромонів, побічна дія яких мінімальна, та антигістамінних препаратів II покоління, які в рекомендованих терапевтичних дозах не зумовлюють седативного ефекту та мають більш тривалу (до 24 год) дію. Саме до цих фармакотерапевтичних груп належать препарати КРОМОГЕКСАЛ (кромогліциєва кислота) та ЛОРАНО (лоратадин), які на фармацевтичному ринку України представляє компанія «Гексал АГ» (Німеччина).

КРОМОГЕКСАЛ виявляє протиалергічну і протизапальну (попереджає розвиток алергічного запалення) дію. Він стабілізує мембрани базофілів, гальмуючи їх дегрануляцію, що перешкоджає вивільненню медіаторів алергічного запалення — гістаміну, брадикініну тощо. Цей механізм дії препарату є універсальним стосовно всіх слизових оболонок (бронхів, носа, очей, кишечнику). КРОМОГЕКСАЛ випускається у формі 2% назального спрею у флаконі з дозатором по 15 мл та 2% очних крапель у флаконі по 10 мл, які використовують при алергічних кон’юнктивітах. Спрей застосовують по 1 вприскуванню 4 рази (за необхідністю — до 6 разів) на добу в кожний носовий хід, а очні краплі — по 1 краплі 4 рази (за необхідності до 6–8) на  добу в кожне око. Тривалість лікування визначають індивідуально, залежно від клінічного перебігу хвороби. Важливо, що застосування КРОМОГЕКСАЛУ можливе й у пацієнтів, професійна діяльність яких потребує підвищеної концентрації уваги (керування автомобілем, робота за верстатами та ін.), а прийом цього препарату одночасно з іншими лікарськими засобами є безпечним.

Ще один протиалергійний засіб, який пропонує компанія «Гексал АГ», — селективний блокатор Н₁-рецепторів ЛОРАНО. Нині засоби цієї групи залишаються препаратами вибору в лікуванні алергічних захворювань (Гарячкина Л.А., 2001). Механізм його дії, як і всіх антигістамінних препаратів, базується на попередженні шляхом блокади Н₁-рецепторів реалізації патологічних ефектів гістаміну. Крім того, ЛОРАНО інгібує дегрануляцію тучних клітин і блокує такі вторинні медіатори запалення, як простагландини і лейкотрієни. ЛОРАНО застосовується для лікування різноманітних алергічних захворювань, одним із головних показань до його прийому є алергічний риніт. Препарат не виявляє седативних і холіноблокуючих властивостей, не потенціює дію алкоголю.

Отже, цвітіння рослин вже розпочинається, і сучасні ефективні та безпечні лікарські засоби КРОМОГЕКСАЛ та ЛОРАНО стануть у нагоді багатьом пацієнтам з алергічним ринітом та кон’юнктивітом. Не марнуйте чарівних весняних днів! o

Олена Барсукова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!