Засідання Колегії МОЗ: підбито підсумки діяльності у 2015 р.

Вітаючи присутніх, Олександр Квіташвілі, міністр охорони здоров’я, відзначив основні досягнення галузі:

• повна зміна системи державних закупівель лікарських засобів, що зрушила з місця процес передачі закупівельної функції від МОЗ міжнародним організаціям;
• затвердження нових правил ліцензування медичної практики;
• підготовка пакета законопроектів з реформування щодо автономії медичних закладів та зміни системи їх фінансування;
• проведення аудиту та підготовка нормативної бази для створення Центру громадського здоров’я;
• початок реалізації спільного зі Світовим банком проекту, спрямованого на інвестування в розвиток охорони здоров’я у 8 областях країни.

У 2016 р. МОЗ України визначено 5 наступних стратегічних напрямів реформ для того, щоб система охорони здоров’я здатна була відповідати на реальні потреби людей, забезпечувати доступні та якісні послуги й гарантувати фінансовий захист:

1) нова система фінансування медичних послуг;

2) оновлена служба первинної медичної допомоги (ПМД);

3) нова система державних закупівель лікарських засобів;

4) реформа системи громадського здоров’я;

5) реформа фармацевтичного сектору.

Удосконалення надання медичної допомоги

Доповідь Віктора Шафранського, заступника міністра охорони здоров’я України, була присвячена удосконаленню надання медичної допомоги населенню. Під час планування дій важливе місце посідає використання основних показників захворюваності. У структурі поширеності хвороб 1-ше місце займають хвороби системи кровообігу, 2-ге — органів дихання, 3-тє — органів травлення. Протягом останніх 5 років відзначається тенденція до поступового збільшення в цій структурі частки новоутворень, ендокринних захворювань, хвороб нервової та сечостатевої систем. Що стосується первинної захворюваності, там превалюють хвороби органів дихання, за ними йдуть хвороби системи кровообігу та сечостатевої системи.

Минулого року в структурі причин смерті українців на 1-му місці залишалися хвороби системи кровообігу (67,3%), далі — новоутворення (13,3%) та зовнішні причини смерті (6,3%).

Порівняно з 2014 р. наступного року спостерігалася тенденція до підвищення загального коефіцієнту смертності у 8 областях (причому суттєво — у Закарпатській та Херсонській обл.). Рівень первинної інвалідності становив 35,7 на 10 тис. населення України, її основними причинами залишалися хвороби системи кровообігу, новоутворення та захворювання кістково-м’язової системи.

Надання перинатальної допомоги

Аналіз стану медичної галузі В. Шафранський розпочав з рівня надання перинатальної допомоги. Сьогодні в Україні організовано й працює 9 перинатальних центрів ІІІ рівня у Дніпропетровській, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Полтавській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій обл. Не завершено будівництво в Івано-Франківській, Волинській, Львівській, Тернопільській, Черкаській та Чернівецькій обл. У зв’язку з нестабільною та складною соціально-економічною ситуацією в 2015 р. кількість пологів зменшилася із 502 тис. до 400 тис. на рік. На тлі цього зросла кількість абортів. У зв’язку з міграцією населення із зони проведення АТО та тимчасовою окупацією Криму, частини Донецької та Луганської обл. змінився кадровий потенціал (із 12 тис. акушерів-гінекологів лишилося 10 тис.), а також знизився рівень матеріально-технічного оснащення та кількість закладів, що надають акушерсько-гінекологічну допомогу.

Серед основних проблем на шляху удосконалення перинатальної допомоги було названо наступні:

• неефективна взаємодія на різних етапах надання допомоги;
• недостатня кількість навчальних тренінгових центрів різних рівнів;
• відсутність розробки та впровадження положень про реанімаційно-консультативні центри в акушерстві, гінекології та неонатології;
• невирішеність питання лабораторного та транспортного забезпечення у разі невідкладних станів у вагітних та новонароджених.

Первинна медична допомога

За словами В. Шафранського, пріоритетом галузі на сьогодні залишається розвиток ПМД. Сьогодні в усій країні створюють центри ПМД, розширюється мережа амбулаторій в сільській місцевості. За підсумками 2015 р. близько 90% населення країни охоплено медичною допомогою на рівні амбулаторій загальної практики — сімейної медицини, що на 13% більше, ніж у 2014 р. Проте 24% амбулаторій у селі та 45% у містах розташовані у приміщеннях, що потребують капітального ремонту. Лише 16% амбулаторій у центрах ПМД оснащено медичним обладнанням відповідно до табелів оснащення, і тільки 46% мають автотранспорт. Укомплектовано тільки 66% посад лікарів загальної практики — сімейної медицини. Такі фахівці обслуговують 74,5% сільського населення та 43% — міського. Заступник міністра констатував, що на сьогодні так і не завершено розмежування первинної та вторинної медичної допомоги в ряді регіонів.

Потрібний комплексний підхід до удосконалення ПМД, який полягає в наступних кроках:

• систематизації нормативно-правової бази;
• визначенні питомої ваги коштів державного бюджету на фінансування ПМД;
• покращенні оснащеності закладів ПМД, у тому числі транспортом;
• застосуванні економічних стимулів для медичних працівників;
• підвищенні ролі медсестер у наданні ПМД;
• внесенні змін до програми додипломної підготовки лікарів та медсестер загальної практики — сімейної медицини.

Екстрена медична допомога

Заступник міністра повідомив, що в Україні діє 25 центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та близько 3 тис. бригад. Укомплектованість працівниками наступна: лікарі — 74%; молодші спеціалісти з медичною освітою — 91%. 16,5% працівників досягли пенсійного віку.

МОЗ планує подальше реформування екстреної медичної допомоги. Зокрема, буде продовжено роботу зі створення оперативно-диспетчерських служб та відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, забезпечення їх матеріально-технічними та лікарськими засобами. Буде удосконалено систему підготовки спеціалістів з медицини невідкладних станів, а також звернено увагу на формування позитивного ставлення населення та медичних працівників до екстреної медичної допомоги.

Значні зусилля, за словами заступника міністра, спрямовано й на удосконалення травматологічної, хірургічної, кардіологічної, онкологічної допомоги населенню, проведення медико-психологічної реабілітації учасників АТО та лікування демобілізованих.

Стандартизація медичної допомоги

В. Шафранський також зупинився на стані розробки медико-технологічних документів. Так, до 1 червня 2016 р. наказами МОЗ планується затвердити 102 медико-технологічних документи, 175 уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, 9 стандартів медичної допомоги, 114 адаптованих клінічних настанов, рекомендованих як джерела найкращої клінічної практики. До їх розробки залучено головних позаштатних спеціалістів, провідних фахівців за різними напрямками, керівників обласних закладів охорони здоров’я. Але після їх затвердження потрібно активізувати роботу в регіонах з метою розробки, впровадження та дотримання локальних протоколів. Потребує уваги моніторинг індикаторів якості медичної допомоги та лікування. Важливим кроком є залучення лікарів та професійних асоціацій до громадського обговорення протоколів.

Реформа фінансування

Ігор Перегінець, заступник міністра охорони здоров’я, у своєму виступі висвітлив питання реформування фінансування галузі, яка на сьогодні має безліч проблем. Це застаріла інфраструктура закладів, фрагментарне управління системою, недосконалий розподіл ресурсів, високий рівень захворюваності на неінфекційні хвороби, немічна первинна ланка, практично відсутня система попередження хвороб. Майбутня реформа передбачає перехід від абстрактної «безкоштовної» охорони здоров’я до конкретно визначеного державного гарантованого пакета медичних послуг, від бюджетних закладів охорони здоров’я до автономних некомерційних державних чи муніципальних підприємств, від фінансування ліжко-місця — до оплати за надані медичні послуги. Цього можливо досягти шляхом створення єдиного замовника медичних послуг — Національної агенції з фінансування охорони здоров’я, застосування нових механізмів оплати медичних послуг — за принципом «гроші йдуть за пацієнтом», автономії медичних закладів, впровадження гарантованого пакета медичних послуг.

Гарантований державою пакет послуг буде однаковим для кожного громадянина і оплачуватиметься Національною агенцією незалежно від місця проживання громадян. У той же час реформування забезпечить нові можливості для громад у контексті децентралізації: фінансову захищеність у разі катастрофічно дорогого лікування; покращення якості послуг (усунення дублювання), інвестиції в розвиток медичних закладів, які дозволять створити робочі місця та привабити медичних туристів. Місцева влада відповідатиме за громадське здоров’я та профілактику захворювань.

Планується, що до 2017 р. буде запроваджено автономізацію медичних закладів, створено Національну агенцію та впроваджено гарантований пакет медичних послуг. За таких умов нові механізми оплати послуг запрацюють в 2019 р., а в 2020 р. їх буде інтегровано по всій країні.

«Впровадження реформи фінансування спільно з іншими важливими напрямками реформ — оновленою службою первинної медичної допомоги, новою системою державних закупівель, реформою громадського здоров’я, фармацевтичного сектору — здатне відповісти на потреби пацієнтів, гарантувати їм доступні та якісні послуги і фінансовий захист», — зазначив І. Перегінець.

Фармацевтична галузь

Про реформу фармацевтичної галузі в 2015 р. доповіла Олександра Павленко, перший заступник міністра охорони здоров’я. Вона представила перелік прийнятих регуляторних актів, розроблених експертною групою з дерегуляції фармацевтичного ринку, яка працювала в МОЗ з квітня 2015 р. до березня 2016 р., зокрема це накази МОЗ України:

• від 15.04.2015 р. № 220 «Про взаємодію Міністерства охорони здоров’я України та ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» (із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України від 30.10.2015 р. № 707);
• від 22.07.2015 р. № 452 «Про внесення змін до порядку проведення підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики»;
• від 23.07.2015 р. № 460 «Про внесення змін до порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення та затвердження порядку перевірки матеріалів, доданих до заяви про державну реєстрацію окремих лікарських засобів, щодо їх обсягу»;
• від 01.10.2015 р. № 639 «Про внесення змін до порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань»;
• від 12.10.2015 р. № 674 «Про внесення змін до Положення про Центральний формулярний комітет Міністерства охорони здоров’я України»;
• від 09.10.2015 р. № 660 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2011 р. № 1000»;
• від 23.11.2015 р. № 764 «Про внесення змін до Переліку товарів, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи»;
• від 17.02.2016 р. № 99 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 р. № 360»;
• від 11.02.2016 р. № 84 «Про затвердження положення про Національний перелік основних лікарських засобів та положення про Експертний комітет з відбору та використання основних лікарських засобів».

Також було прийнято ряд Урядових постанов:

• від 22.04.2015 р. № 449 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (щодо спрощеного механізму декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, які можуть закуповуватися за кошти державного бюджету, та встановлення єдиного рівня роздрібної надбавки у розмірі 25%);
• від 07.10.2015 р. № 804 «Про внесення змін до Порядку здійснення державного контро­лю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну»;
• від 09.12.2015 р. № 1134 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 і від 25 березня 2009 р. № 333» щодо Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (виключення з наз­ви словосполучення «і виробів медичного призначення»);
• від 23 березня 2016 р. № 240 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (подовження дії перехідного періоду до 01.07.2017 р., протягом якого можливе надання на ринку та/або введення в експлуатацію медичних виробів на підставі чинного свідоцтва про державну реєстрацію);

Очікується, що найближчим часом буде прийнято наступні документи:

• проект постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» щодо скасування необхідності декларування зміни оптово-відпускних цін на медичні вироби;
• проект наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16 липня 2012 року № 533» (щодо Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення);
• проект наказу МОЗ «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України» (зміни до наказу МОЗ від 27 грудня 2006 р. № 898 щодо затвердження Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування).

Один із ключових напрямків діяльності Міністерства, за словами О. Павленко, — робота над розробкою і впровадженням Національної політики з лікарських засобів (National Drug Policy), яку слід розробити та подати в КМУ до 30 червня 2016 р. відповідно до плану дій Уряду.

Документ має базуватися на рекомендаціях ВООЗ та практиці країн ЄС, і бути спрямованим на забезпечення країни якісними, ефективними, безпечними та доступними лікарськими засобами, а також раціональне їх застосування. Національну політику з лікарських засобів буде затверджено постановою КМУ, вона міститиме 9 розділів:

• відбір основних лікарських засобів шляхом створення Національного переліку основних лікарських засобів;
• доступність лікарських засобів (забезпечення наявності ліків та їх цінове регулювання);
• фінансування системи лікарських засобів (державне фінансування лікування пріоритетних захворювань, малозабезпечених та вразливих верств населення та підтримка відшкодування вартості препаратів в рамках державного фінансування та державно-приватного партнерства);
• налагодження системи постачання лікарських засобів (належна практика закупівель, постачання при гострих та надзвичайних ситуаціях, належна утилізація);
• регуляторні аспекти та забезпечення якості лікарських засобів;
• раціональне застосування лікарських засобів;
• дослідження лікарських засобів, доступ до них, якість та раціональне використання, клінічні дослідження;
• розвиток кадрових ресурсів для фармацевтичного сектору;
• моніторинг та оцінка.

Епідеміологічний нагляд

Святослав Протас, тимчасово виконуючий обов’язки голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі — Держсанепідемслужба України), представив підсумки діяльності відомства та завдання на майбутнє. За його словами, Держсанепідемслужба України в минулому році працювала в незвичних умовах реформ та мораторію на проведення перевірок. Нині відбувається трансформація та переформатування системи санітарно-епідеміологічного нагляду в межах інституту громадського здоров’я.

«Увесь 2015 р. був складний, адже багатотисячна галузь працювала в режимі реформування з помісячним ручним фінансуванням, — наголосив тимчасово виконуючий обов’язки головного державного санітарного лікаря України. — Завдяки фахівцям із кожного регіону, які ні на секунду не зупиняли своєї діяльності та у таких умовах забезпечили адекватне реагування на минулорічні події, серед них — і епідемія грипу в Україні».

Аналіз захворюваності на інфекційні хвороби в Україні свідчить про тенденцію до її зниження. Але у 2015 р. зареєстровано активізацію епідемічного процесу та деяке зростання захворюваності (466,57 на 100 тис. населення проти 457,03 у 2014 р.). Зокрема, непокоїть зростання за минулий рік показників захворюваності на ентерити, кашлюк (+64,92%), хворобу Лайма (+2%), вірусний менінгіт (+15,58%), гострий гепатит С (+5,94%), хронічні вірусні гепатити (+2,57%), бактеріологічно та гістологічно підтверджений туберкульоз (+1,65%).

Протягом року працівники Держсанепідемслужби України здійснили 222 760 епідеміологічних розслідувань, провели 224 844 протиепідемічні заходи у вогнищах інфекційних хвороб. За рік силами Держсанепідемслужби України обстежено 271 995 контактних осіб у вогнищах, за епідемічними показниками з профілактичною метою обстежено 597 216 людей. Було виявлено 2977 бактеріоносіїв.

За звітний період 18 379 бактеріологічних досліджень мали позитивні результати. Для потреб соціально-гігієнічного моніторингу було проведено понад 7,6 млн лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань. Фахівці Держсанепідемслужби України розслідували та підтвердили 1811 випадків хронічних професійних захворювань та 13 гострих профзахворювань.

Як підкреслив С. Протас, завданням на наступний рік є не тільки налагодження епідеміологічного нагляду (спостереження), а й повернення довіри до галузі охорони здоров’я загалом. Конт­роль не властивий лікарській діяльності, тому фахівці Держсанепідемслужби України відходитимуть від контролю, а дедалі більше опікуватимуться станом здорових людей. Тож у служби залишається медична складова діяльності — епідеміологічний нагляд, профілактика інфекційних та неінфекційних хвороб.

До керівників обласних департаментів охорони здоров’я звернулась народний депутат Оксана Корчинська, перший заступник голови Комітету Верхов­ної Ради з питань охорони здоров’я. Наразі йде 4-та хвиля демобілізації, під час якої із зони АТО повернуться близько 700 медичних працівників. Їм потрібна така ж сама допомога і соціалізація, як і звичайним військовослужбовцям. Потрібно максимально реалізувати можливість обміну досвідом з колегами, адже їх знання, отримані в умовах військових дій, є безцінними.

Також залишається питання, ким замістити цих фахівців, оскільки нову хвилю мобілізації не оголошено. Минулого місяця Верхов­на Рада України прийняла за основу проект закону «Про внесення змін до статті 11 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо проходження студентами вищих медичних, фармацевтичних навчальних закладів військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби в обов’язковому порядку)» (реєстраційний № 2210а). «Держава матиме медиків — офіцерів запасу, але це буде лише через 6 років», — підкреслила вона.

За словами народного депутата Ірини Сисоєнко, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, суспільство і галузь знаходяться в постійному очікуванні реформ, але все впирається в діяльність Парламенту. Комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров’я підготовано 18 законопроектів щодо реформування медичної галузі, але поки що всі вони залишаються без розгляду. У тому числі це й законопроект щодо автономізації медичних закладів, який дасть початок довгоочікуваній реформі. «Я звернулася до спікера Верховної Ради з вимогою винести законопроекти, що стосуються реформування даної сфери, терміново на розгляд Верховної Ради. Він пообіцяв, що найближчим часом це буде зроблено», — зазначила І. Сисоєнко.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!