Проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування

Як уже повідомлялося у нашому виданні (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 17 (738) від 03.05.2010 р.), наприкінці квітня у Львові відбулася ІV Всеукраїнська (ІІІ Міжнародна) конференція «Медичне право України: проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування населення». У рамках заходу були обговорені питання, присвячені хоспісній та паліативній допомозі, а також правам пацієнтів при її наданні.

За результатами конференції прийнято резолюцію, при підготовці якої були враховані:

  • лист МОЗ України від 03.08.2006 р. № 08.01-22/2088 «Про створення першої в Україні кафедри медичного права на базі Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця»;
  • наказ МОЗ України від 19.10.2009 р. № 749 «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «лікар» у вищих навчальних закладах ІІІ—ІV рівнів акредитації за спеціальностями «лікувальна справа», «педіатрія», «медико-профілактична справа»;
  • типова навчальна програма з дисципліни «Медичне право» для студентів медичних ВНЗ ІІІ—ІV рівнів акредитації, погоджена Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України (20.12.2009 р.) і затверджена МОЗ України (29.12.2009 р.);
  • міжнародні тенденції розвитку медичного права у напрямі активного обміну досвідом світової медико-правової спільноти, зокрема Зальцбурзькі семінари «Здоров’я та право», що стали щорічними (перший — 11–18.02.2007 р.; другий — 10–16.02.2008 р.; третій — 22–28.03.2009 р.; Зальцбург, Австрія), чесько-український обмін досвідом за підтримки програми «Схід–Схід: партнерство без кордонів» Міжнародного фонду «Відродження» (25.10.–04.11.2008 р., Львів — Вознесенськ — Донецьк — Київ), польсько-український обмін досвідом (01–08.04.2009 р., Краків — Ольштин — Варшава), міжнародний тренінг щодо викладання медичного права (31.03–03.04.2009 р., Єреван, Вірменія) і функціонування сайта щодо захисту прав людини у галузі охорони здоров’я (04.04.2009 р., Єреван, Вірменія); конференція з медичного права Російської Федерації (Москва, Росія);
  • резолюції І Всеукраїнської науково-практичної конференції з медичного права «Медичне право України: проблеми становлення і розвитку» (19–20.04.2007 р., Львів), ІІ Всеукраїнської (І Міжнародної) науково-практичної конференції з медичного права «Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)» (17–18.04.2008 р., Львів) та ІІІ Всеукраїнської (ІІ Міжнародної) науково-практичної конференції з медичного права «Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я» (23–24.04.2009 р., Львів).

Тетяна Грузєва, доктор медичних наук, професор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, у своїй доповіді зупинилася на питаннях обґрунтування та впровадження дисципліни «Медичне право» у навчальному курсі підготовки фахівців медичної галузі.

Як зазначила доповідач ще на минулорічній конференції (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 19 (690) від 11.05.2009 р.), співробітниками Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця спільно з провідними спеціалістами інших наукових та навчальних закладів юридичного профілю за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» розроблено типову навчальну програму з дисципліни «Медичне право» для студентів медичних ВНЗ України ІІІ–ІV рівнів акредитації (затверджена МОЗ України 29.12.2009 р.).

Цю програму складено для спеціальностей 7.110101 «лікувальна справа», 7.110104 «педіатрія», 7.110105 «медико-профілактична справа» напряму підготовки 1101 «медицина». Дисципліна «Медичне право» вивчається на ІV та V курсах.

Метою її викладання студентам медичних ВНЗ є, насамперед, їх ознайомлення з нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері організації охорони здоров’я та здійснення медичної практики, оволодіння теоретичними знаннями з питань медичного права, а також практичними навичками їх застосування при здійсненні професійної діяльності. Основні з них:

  • правовий статус пацієнта, медичного та фармацевтичного працівника, закладу охорони здоров’я;
  • правове регулювання надання окремих видів медичної допомоги;
  • відповідальність за правопорушення, що вчиняються у галузі охорони здоров’я;
  • юридичні засоби захисту прав і законних інтересів пацієнтів та медичних працівників.

«Надзвичайно важливим є питання кадрового забезпечення викладання медичного права у медичних ВНЗ», — зазначила доповідач.

Анатолій Голунов, доктор кібернетичних наук, професор Відкритого міжнародного університету «Україна», розповів про сучасні моделі управління медико-соціальною допомогою населення.

Основна вимога до сучасної системи державного управління у цій сфері — організація раціональної медичної, медико-соціальної, соціально-медичної та соціальної допомоги населенню, заснованої на принципах медичної та економічної доцільності. Необхідна система управління, яка б сприяла наданню найбільш раціонального (з медико-соціальної точки зору) та найменш затратного (з економічної точки зору) обсягу відповідних послуг, зокрема впровадження сучасних механізмів розподілу фондів та обсягів зазначених послуг за рівнями її надання з урахуванням пріоритету первинної ланки як основного, найменш затратного рівня.

На сучасному етапі, на думку доповідача, важливо запровадити організаційно-економічний механізм управління фінансуванням діяльності у медико-соціальній сфері відповідно до обсягу і якості наданих послуг. Це необхідно зробити незалежно від джерел фінансування з функціональним розділенням їх вартості за рівнем надання медичної допомоги та організаційною інтеграцією управління з пріоритетом інституції лікарів загальної практики — сімейної медицини.

А. Голунов окреслив основні шляхи забезпечення доступності медико-соціальної допомоги: диференціація інвестиційних потоків стосовно видів допомоги, класів ризику та верств населення; наближення медичної допомоги до людей; удосконалення нормативної бази медико-соціальної сфери.

Оптимальною формою фінансування при цьому вважається поособове нормативне фінансування за кількістю прикріпленого населення — мешканців регіону обслуговування. За таких умов поособовий норматив фінансування може здійснюватися на основі нормативу фінансування територіальної програми і диференціюватися на поособові нормативи для оплати стаціонарної медичної, медико-соціальної допомоги; надання консультативної та лікувальної допомоги спеціалістами; забезпечення господарської діяльності й оплати праці спеціалістів медичних та соціальних закладів.

На секційних засіданнях конференції у ході обговорення проблеми надання паліативної допомоги вказувалося, що забезпечення адекватного знеболення — це складова частина такої допомоги та невід’ємне право пацієнта.

У рекомендаціях ВООЗ наголошується, що навіть в умовах існування різних методик знеболення у випадках, коли рівень болю підвищується від помірного до сильного, опіоїдні анальгетики є необхідними і незамінними для усунення больового синдрому. Проте проблема доступності таких засобів залишається актуальною, а причини її виникнення схожі в більшості країн світу. Одна з основних — жорстке національ­не законодавство щодо регулювання обігу наркотичних речовин, до яких відносяться опіоїдні анальгетики. Існує також ряд інших причин, серед яких:

  • недостатність знань і навичок у медичних і фармацевтичних працівників у сфері надання паліативної допомоги;
  • побоювання пацієнтів і їх родичів відносно можливості виникнення залежності і побічних реакцій при застосуванні морфіну;
  • недостатньо розвинені системи надання допомоги інкурабельним хворим і постачання наркотичних анальгетиків.

Варто наголосити, що лише комплекс дій, спрямований на подолання усіх перешкод, сприятиме позитивним зрушенням у сфері паліативної допомоги.

Олеся Кісєльова, фото автора

ВИТЯГ З РЕЗОЛЮЦІЇ

Ми — учасники IV Всеукраїнської (ІІІ Міжнародної) науково-практичної конференції «Медичне право України: проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування населення» (22–24 квітня 2010 р., Львів), представники юридичних та медичних ВНЗ, органів державної влади і місцевого самоврядування, правозастосувальних та правоохоронних органів, закладів охорони здоров’я, ЗМІ, страхових організацій, об’єднань громадян, спираючись на позитивний досвід представників медико-правової доктрини і практики США, Російської Федерації, Республіки Польща, Республіки Молдови, Республіки Білорусь, одностайно домовились про таке:

  1. Сприяти становленню і розвитку кафедр медичного права у всіх медичних ВНЗ України на виконання, зокрема п. 17 Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р., щодо створення кафедр медичного права з належною викладацькою укомплектованістю та навчально-методичним забезпеченням;
  2. Ініціювати інституційно-організаційні заходи для підготовки викладацького складу для викладання навчальної дисципліни «Медичне право», зважаючи на незначну кількість фахівців у цій царині;
  3. Сприяти активізації процесу впровадження медичного права як навчальної дисципліни шляхом належної імплементації курсу «Медичне право України» в навчальний процес медичних ВНЗ, що здійснюють підготовку фахівців з 2010–2011 навчальних років з одночасним навчально-методичним забезпеченням курсу;
  4. Ініціювати створення робочої групи для розробки навчальної програми з дисципліни «Медичне право» для ВНЗ, які здійснюють підготовку фахівців за юридичним напрямом, враховуючи тенденції щодо викладання цієї дисципліни у ВНЗ за спеціальністю «правознавство» та необхідність уніфікованого підходу до праворозуміння цієї галузі;
  5. Проводити щорічні науково-практичні конференції, міжнародні міждисциплінарні семінари, симпозіуми, круглі столи, стажування з метою обговорення і розв’язання проблем медичного права та біоетики;
  6. Брати участь і організовувати правопро­світницькі, навчальні тренінги/семінари, школи для представників правозахисних, правозастосовних, правоохоронних органів й організацій;
  7. Сприяти ЗМІ у висвітленні проблематики медичного права та біоетики, зокрема в контексті захисту прав суб’єктів медичних правовідносин, забезпечення дотримання прав людини в царині охорони здоров’я, а також у формуванні громадської думки про необхідність функціонування закладів надання паліативної і хоспісної допомоги, в утвердженні у суспільстві позитивного ставлення й усвідомлення філософії паліативної і хоспісної допомоги;
  8. Підтримувати діяльність Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», місія якої — розвиток медичного права як галузі права, науки і навчальної дисципліни та біоетики;
  9. Активізувати співпрацю Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України» з органами влади, зокрема Міністерством охорони здоров’я України та Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я щодо утвердження і розвитку медичного права в Україні;
  10. Сприяти акумулюванню і поширенню позитивного національного досвіду та імплементації зарубіжних надбань у сфері паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування;
  11. Проводити щорічні міжнародні конкурси в царині медичного права для студентів, молодих дослідників, науковців, практиків у різних номінаціях, що сприятиме розвитку докт­рини й удосконаленню практики у цій новій галузі правової науки;
  12. Сприяти розвитку доктрини і практики медичного права шляхом підтримки видання загальнодержавного науково-практичного журналу «Медичне право» та його спеціальних випусків. Підготувати другий номер спеціального випуску журналу «Медичне право», присвяченого висвітленню питань надання паліативної допомоги в Україні: від науки до практики, джерельних ресурсів;
  13. Підтримувати якісне, креативне функціонування двомовного сайта Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України» (www.medicallaw.org.ua), що має стати запорукою розширення доступу до інформації, джерел, правових консультацій у галузі медичного права. Вміле поєднання доктрини і практики на сайті допоможе акумулювати як національний, так і зарубіжний позитивний досвід у царині медичного права і забезпечити його активну імплементацію у діяльність фізичних і юридичних осіб, яких цікавить подіб­на проблематика;
  14. Сприяти функціонуванню Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Фундація медичного права та біоетики України», створеного з метою забезпечення справедливого, швидкого та ефективного правосуддя при розгляді спорів, які виникають у ході правовідносин у сфері охорони здоров’я, та примирення осіб, котрі до нього звернулися;
  15. Розширити міжнародну співпрацю у царині медичного права шляхом укладення меморандумів, договорів про співпрацю, реалізації спільних проектів, проведення науково-просвітніх заходів з окресленої проблематики, а також стажування, обміну досвідом тощо;
  16. Звернутися до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства фінансів, Міністерства праці і соціальної політики із пропозиціями:
  • активізувати нормотворчу діяльність у галузі охорони здоров’я, зокрема в контексті системного реформування законодавчого забезпечення охорони здоров’я, що стане належним підґрунтям для всіх інших змін і модернізації галузі;
  • розробити Концепцію реформування законодавчого забезпечення охорони здоров’я України — комплексну програму, в якій за допомогою послідовно визначених етапів буде окреслено вектор законо­творення у галузі охорони здоров’я;
  • забезпечити належні умови, підстави і механізми, в тому числі законодавчі (насамперед адекватно відпрацювати понятійно-категоріальний апарат, що закладає підвалини праворозуміння і подальшого нормотворення у цій царині) й інституційні, для надання паліативної і хоспісної допомоги;
  • оптимізувати вітчизняну державну політику і нормативно-правову базу з метою забезпечення реалізації прав пацієнтів, у тому числі права на доступність ефективного знеболення з використанням опіоїдних анальгетиків та психотропних лікарських засобів;
  • розширити мережу закладів, які надають паліативну і хоспісну допомогу, забезпечити функціонування різних організаційних форм надання паліативної допомоги і створення спеціалізованих хоспісів для деяких нозологій (наприклад ВІЛ-інфікованих) чи категорій осіб (наприклад дітей);
  • розробити модель оптимізації обсягів й фінансових затрат на надання медико-соціальної допомоги, забезпечити персоналізацію обсягів медико-соціальних послуг і затрат на її надання, удосконалити існуючі управлінські механізми;
  • залучати фахівців медико-правової доктрини і практики до робочих груп, громадських колегій, дорадчих органів з метою оптимізації нормотворчої, правоохоронної, правозастосовної і правопросвітньої діяльності.

За дорученням учасників конференції— голова оргкомітету, доцент, кандидат юридичних наук, президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», доцент Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, головний редактор журналу «Медичне право», член Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я, голова Постійно діючого третейського суду, президент юридичної фірми «MedLex», адвокат Ірина Сенюта

23 квітня 2010 р., Львів

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті