Назустріч VII Національному з’їзду фармацевтів Фармацевтична енциклопедія. Діячі вітчизняної фармації: Державна установа «Інститут фармакології та токсикології» Національної академії медичних наук України

25 Червня 2010 11:44 Поділитися
Назустріч VII Національному з’їзду фармацевтів України та в рамках підготовки другого (переробленого та доповненого) видання «Фармацевтичної енциклопедії» — у рубриці «Персоналії української фармації», ми пропонуємо читачам ознайомитися з добіркою енциклопедичних статей, присвячених фаховому та науковому доробку вчених ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України.

БУХТІАРОВА Тетяна Анатоліївна (07.01.1952, Київ) — доктор медичних наук (1999), старший науковий співробітник (1990), директор ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН Украї­ни (з 2007).

Закінчила Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця (1976).

Працювала: лаборант з вищою освітою (1977), молодший науковий співробітник та заочний аспірант (1979–1985), старший науковий співробітник (1985), провідний науковий співробітник (1992), заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (1997–2000), перший заступник директора ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України (2000), директор ДУ «Інститут фармакології та токсикології» АМН України (2007).

Напрями наукових досліджень: фармакологічна регуляція болю та запалення, створення нових ненаркотичних анальгетиків та нестероїдних протизапальних препаратів.

Наукові здобутки: автор ЛП Амізон (протизапальний та анальгетичний засіб з інтерфероногенними властивостями), Хлофіден (протипухлинний), Піродазол (анальгетик); брала участь у створенні нормативних документів, які регламентують процедуру експертизи та реєстрації ЛП, створенні інформаційної моделі ДФЦ МОЗ України. Автор близько 160 наукових праць, у т.ч. 20 патентів та 2 монографій. Підготувала одного кандидата та одного доктора наук.

Основні праці: Ефективність нового українськог­о препарату «Амізон» при хронічному токсичному гепатиті та його вплив на показники пероксидації ліпідів і систем антиоксидантного захисту // Ліки. — 2000. — № 5 (співавт.); Фармакокінетика піродазолу при больовому синдромі // Медична хімія. — 2000, Т. 2. — № 2 (співавт.); Моделювання й прогнозування біологічної активності неопіатних анальгетиків // Ліки. — 2001. — № 3–4 (співавт.); Квантово-хімічний аналіз механізму дії неопіатног­о анальгетика «Амізон» // Журнал АМН України. — 2001, Т. 7. — № 2 (співавт.); Основні принципи GLP. У кн.: Доклінічні дослідження лікарських засобів: Методичні рекомендації. — К., 2001; Фармакокінетика і фармакодинаміка нового неопіоїдного аналгетика піродазолу при внутрішньом’язовому введенні // Ліки. — 2002. — № 5–6 (співавт.).

А.А. Царенко

ГРИГОР’ЄВА Ганна Саввівна (20.08.1949, с. Нова Гута Хмельницької обл.) — доктор хімічних наук (1992), заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (з 2001).

Закінчила: хімічний факультет Національного університету ім. Т.Г. Шевченка (1971); аспірантуру Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України (1975).

Працювала: інженер; молодший науковий співробітник; старший науковий співробітник Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН Украї­ни (1975–1993); головний науковий співробітник (1993); заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (з 2001) та головний науковий співробітник, експерт ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України.

Напрями наукових досліджень: фармацевтична, біокординаційна та супрамолекулярна хімія.

Наукові здобутки: автор близько 200 наукових праць, серед них 2 монографії, 5 патентів, 2 методичні рекомендації. Автор 6 оригінальних ЛП (Антраль, Вітам, Есмін, Ліолів, Ліпофлавон у 2 лікарських формах).

Основні праці: Комплексообразование меди с биологически активными аминокислотными лигандами (канд. дис.). — К, 1976; Координационно-химические аспекты оптимизации фармакологического эффекта лекарственных средств классов НПВС и симпатомиметических катехоламинов (докт. дис.). — Х., 1992; Possible application of coordination compounds for correction of biometal metabolism in different pathologies // Inorg. Chim. Acta (Bioinorg. Chem.). — 1983. — № 79 (співавт.); Координационные соединения метал­лов в медицине: Монографія. — К., 1986 (співавт.); Оптимизация фармакотерапевтической активности био­металлов при комплексообразовании с НПВС // Микроэлементы в медицине. — 2001, Вып. 1; Metal complelex composition in pharmacological modification of postradiation effets in hemopoeiesis system // Metal ions in biology and medicine. — 2001, Vol. 7 (співавт.); Oсобливості кардіопротекторної дії ліпосомальної форми кверцетину на моделі доксорубіцинової кардіоміопатії // Ліки. — 2004. — № 5–6 (співавт.); Вплив кверцетину на структуру і властивості фосфоліпідного шару ліпосом // Досягнення біології та медицини. — 2005. — № 2 (співавт.); New Liposomal formulation for application in ophthalmology. — London 2006 (співав.).

А.А. Царенко

ДАНИЛЕНКО Володимир Семенович (22.03.1937, м. Новий Оскол Бєлгородської обл. — 21.02.2000, Київ) — доктор медичних наук (1990), професор (1992), один із провідних токсикологів у галузі спеціальної токсикології, зробив великий внесок у розбудову системи державної експертизи та реєстрації ЛП в Україні.

Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1961).

Працював: ординатор хірургічного відділу районної лікарні м. Боярка (1961), аспірант Інституту фармакології та токсикології АМН України (1962–1965), старший науковий співробітник (1968), завідувач відділу фармакології природних речовин (з 1976); заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (1976–1987 та 1992–2000); заступник та голова Фармакологічного комітету МОЗ України (1995–1997).

Напрями наукових досліджень: вивчення сполук рослинного та тваринного походження, токсикологія природних речовин, пошук ЛП для лікування отруєнь на основі речовин природного походження.

Наукові здобутки: автор близько 300 наукових праць, монографій та довідників, 30 винаходів, 7 ЛП. Підготував 8 кандидатів наук.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981), Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1984).

Основні праці: Острые отравления растениями: Справочник. — К., 1986 (співавт.); Рецепты сборов лекарственных растений. Нетрадиционные методы лечения. — К., 1992 (співавт.); Фармакологические и токсикологические аспекты зоотоксикологии / В сб. Фармакология и токсикология. — К., 1992; Отрути тваринного походження як джерело одержання лікарських препаратів // Ліки. — 1995. — № 6 (співавт.); 700 рецептов фитотерапии. — К., 1995 (співавт.).

Літ.: Архів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Г.С. Григор’єва

Мохорт Микола Антонович (06.02.1937, с. Миньківка Житомирської обл.) — доктор медичних наук (1972), професор (1982), завідувач відділу фармакології серцево-судинних засобів ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (з 1976).

Закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця (1960).

Працював: педіат­р районної лікарні м. Киє­ва (1960); аспірант кафедри педіатрії Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1963); лаборант, молодший науковий співробітник (1966), старший науковий співробітник (1972), завідувач лабораторії, потім відділу (з 1976) ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України.

Напрями наукових досліджень: вивчення патогенетичних механізмів дії речовин загально­отруйної, ноцицептивної та антихолінестеразної дії, вивчення механізмів дії, залежностей структура — дія в ряді протизапальних, вітамінних ЛП, антагоністів кальцію — похідних 1,4?дигідропіридину, а також пошук шляхів зниження токсичності та оптимізації застосування ЛП у клінічній практиці.

Наукові здобутки: під його керівництвом та за безпосередньою участю розроблені критерії оцінки тяжкості уражень речовинами загально­отруйного та ноцицептивного типу дії. Вперше показана роль гістамінергічної та серитонінергічної систем організму в прояві токсичних ефектів речовин ноцицептивної та антихолінестеразної дії. Обґрунтовано теорію рецепторного типу дії ноцицептивних ксенобіотиків на чутливі ноцицептори; створено та впроваджено в практику антидоти: Антиціан, Фіцилін, Алоксим та рекомендації щодо їх використання при ураженнях антихолінестеразними речовинами блокаторів Н1?гістамінових рецепторів. Створені, вивчені та впроваджені в практику охорони здоров’я ЛП: мефенамінова кислота, мазь Мефенат, Піримідант, Антраль, Есмін та інші, обґрунтовані шляхи зниження токсичності та оптимізації застосування ЛП шляхом синтезу координаційних сполук та «посадкою» їх на цеоліти. Автор понад 280 наукови­х праць, у тому числі 7 монографій, понад 20 методичних рекомендацій та багатьох інструкцій з клінічного та доклінічного вивчення й медичного застосування ЛП та антидотів; співавтор упроваджених у практику охорони здоров’я 8 нових ЛП та 3 антидотів, а також різних типів спецзасобів та спецвиробів. Має понад 70 авторських свідоцтв та патентів, у т.ч. 10 зарубіжних. Підготував 7 докторів та 28 кандидатів наук.

Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденом Трудового Червоного Прапора.

Основні праці: Нестероидные противовоспалительные средства: Монография. — К., 1975 (співавт.); Фармакотерапия заболеваний слизистой оболочки полости рта и ткани пародонта: Монография. — К., 1991 (співавт.); Фармакологическое воздействие на чувствительные нервные окончания: Монография. — К., 1991 (співавт.); Теория и практика местного лечения гнойных ран: Монография. — К., 1995 (співавт.); Фармакодинамика и пути поиска кардиотонических лекарственных средств: Монография. — К., 1999 (співавт.).

С.В. Покровська

ОВРУЦЬКИЙ Владислав Матвійович (01.07.1936, м. Таганрог Ростовської обл.) — доктор хімічних наук (1988), завідувач лабораторії фізіологічно активних речовин ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (1988–2002).

Закінчив: Одеське військово-морське медичне училище (1957), Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут (1963).

Працював: інженер зміни, начальник дільниці, технолог цеху, заступник начальника цеху, начальник цеху, старший інженер виробничо-технічного відділу Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова (1961); молодший науковий співробітник (1971), старший науковий співробітник (1975), завідувач лабораторії фізіологічно активних речовин ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (1988–2002).

Напрями наукової роботи: розроблення теоретичних основ пошуку та синтез нових БАР у класах фосфорильованих хлоретиламінів, гідразидів кислот фосфору, монофосфонатів, похідних ундецилової кислоти, розроблення біокисних металсилікатних сумішей.

Наукові здобутки: автор понад 300 наукових праць, у т.ч. 12 патентів України, 40 авторських свідоцтв, 4 монографій, 3 підручників; упровадив 5 препаратів у практику охорони здоров’я та 4 ЛП — у ветеринарну практику.

Основні праці: Гидразиды кислот фосфора // Успехи химии. — 1986, Вып. 4 (співавт.); Исследования в области фосфорилированных хлорэтиламинов и хлорэтилгидразидов как потенциальных антибластических препаратов (канд. дис.). — К., 1974; Синтез и исследование противоопухолевых соединений — гидразидов и уреидов кислот фосфора (докт. дис.). — К., 1988; Фосфорорганические соединения в химиотерапии злокачественных новообразований // Сб. «Физиологически активные вещества». — 1993, Вып. 25 (співавт.); Синтез гидразидов и УФ-спектры гидразидов и гидразонов кислот фосфора // Журн. общ. химии. — 1977. — № 2 (співавт.); Синтез и противоопухолевая активность диариловых эфиров N,N-ди(2?хлорэтил) гидразидов фосфорных кислот / В кн.: Химиотерапия опухолей в СССР. — М., 1978, Вып. 25 (співав­т.); Химические превращения гидразидов кислот фосфора ?. Взаимодействие гидразидов кислот фосфора с метансульфохлоридом, этиловым эфиром хлоругольной кислоты, карбонильными соединениями // Журн. общ. химии. — 1977. — № 3 (співавт.); Синтез и антибластическая активность гидразидов фосфорилированных хлорэтиламинов, модифицированных нитроксилами радикалов // Хим.-фармац. журн. — 1992. — № 5 (співавт.); Химические превращения гидразидов кислот фосфора ??. Взаимодействие гидразидов кислот фосфора с моносахаридами // Журн. общ. химии. — 1981. — № 8 (співавт.); Химические превращения гидразидов кислот фосфора ???. Взаимодействие гидразидов кислот фосфора со стероидами и некоторые физико-химические свойства продуктов реакции // Журн. общ. химии. — 1984. — № 2 (співавт.); Синтез и противоопухолевая активность диметилгидразидов ариловых эфиров N,N-ди(2?хлорэтил) амидофосфорных кислот / В кн.: Химиотерапия опухолей в СССР. — М., 1981, Вып. 33 (співавт.).

Літ.: Архів ДУ «Інститут фармакології та токсикології» АМН України.

А.А. Царенко

ПОРТНЯГІНА Віра Олександрівна (17.05.1928, м. Каїнськ Новосибірської обл. — 02.10.2005, м. Боярка Київської обл.) — доктор хімічних наук (1972), завідувач лабораторії хімічного синтезу (1976–1990) Київського НДІ фармакології та токсикології, заслужений винахідник СРСР (1989) та УРСР (1978).

Закінчила хімічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1950).

Працювала: молодший науковий співробітник (1953), старший науковий співробітник (1958), керівник лабораторії хімічного синтезу (1965–1990) Київського НДІ фармакології та токсикології.

Напрями наукових досліджень: синтез потенційних БАР гетероциклічного ряду, тіолових препаратів антидотного типу, серцево-судинних та протизапальних речовин.

Наукові здобутки: автор близько 200 наукових праць, 70 авторських свідоцтв, 5 зарубіжних патентів. Підготувала 3 кандидатів та одного доктора наук. Співавтор препаратів Унітіол, Оксатіол, Піримідант, Алоксим, Ізамбен, Амізон.

Нагороджена: знаками «Отличник здравоохранения» (1968), «Заслужений винахідник» (1973), медалями «За доблестный труд» (1970), «За трудовую доблесть» (1976), «Ветеран праці» (1979).

Основні праці: Конденсація карбонільних сполук з о-амінофенілмеркаптанами (канд. дис.). — К., 1955; Спецробота (докт. дис.). — К., 1972.; Алифатические и жирноароматические бистриазены // Укр. хим. журн. — 1959, Т. 25 (співавт.); 2(?,-Димеркаптопропокси) этансульфонат натрия — аналог унитиола // Укр. хим. журн. — 1962, Т. 28 (співавт.); Синтез некоторых меркаптопроизводных пиридина и пиримидина // Укр. хим. журн. — 1966, Т. 32 (співавт.); Зависимость между строением и фармакологическим действием в ряду некоторых пиримидиновых производных гидразина / Сб. «Фармакология и токсикология». — К., 1968, Вып. 1 (співавт.); Производные гидразинопиримидинов // Хим.-фармац. журн. — 1970, Вып. 7 (співавт.); 1,3?Диметилмеркаптоизопропил-2?тиопиримидины // ХГС. — 1970. — № 5 (співавт.); Гуанидиновые производные азотистых гетероциклов // ХГС. — 1971. — № 2 (співавт.); Синтез и противовоспалительные свойства карбоксифениламидов 1?окисей никотиновой и изоникотиновой кислот // Хим.-фармац. журн. — 1979, Вып. 7 (співавт.); Синтез и противовоспалительные свойства о-карбоксифениламинопиримидинов // Хим.-фармац. журн. — 1983, Вып. 11 (співавт.); Ароматические аминокетоны и азотистые гетероциклы, содержащие 3,4,5?триметоксибензоильную группу // Укр. хим. журн. — 1984, Вып. 9 (співавт.); Экспресс-метод определения антиокислительной активности лекарственных веществ // Хим.-фармац. журн. — 1985, Вып. 5 (соавт.); Амиды 3,4,5?триметоксибензойной кислоты // Укр. хим. журн. — 1986. — № 5 (співавт.).

Літ.: Архів Державної установи «Інститут фармакології та токсикології» АМН України.

Г.С. Григор’єва

Проценко Лора Дмитрівна (18.03.1927, м. Городище Черкаської обл.) — доктор хімічних наук (1971), професор (1981), завідувач лабораторії Київського НДІ фармакології та токсикології (1960–1984).

Закінчила хімічний факультет Націо­нального університету ім. Т.Г. Шевченка (1951).

Працювала: аспірант Інституту органічної хімії АН УРСР (1951–1953); молодший науковий співробітник Українськог­о науково-дослідного санітарно-хімічного інституту МОЗ УРСР (1953); старший науковий співробітник (1954), завідувач лабораторії Київського НДІ фармакології та токсикології (1960–1986).

Напрям наукових досліджень: хімія БАР.

Наукові здобутки: створила нові класи протипухлинних речовин та 2 ЛП антидотної дії. У медичній практиці знайшли застосування 4 ЛП (Етимідин, Бензотеф, Фторбензотеф, Дійодбензотеф) і 2 ЛП антидотної дії. Автор близько 200 наукових публікацій, монографій, довідника та 68 авторських свідоцтв. Підготувала 2 докторів та 7 кандидатів наук.

Основні праці: Протипухлинний препарат бензотеф: монографія. — К., 1973 (співавт.); Хімія й фармакологія синтетичних протипухлинних препаратів: Довідник. — К., 1985 (співавт.); Етиленфосфоліпіди з протипухлинною дією. — К., 1962 (співавт.); До питання про залежність між хімічною будовою й біологічною дією етиленімінопохідних кислот фосфору. — К., 1978 (співавт.).

Літ.: Архів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Г.С. Григор’єва

РОДІОНОВ Петро Володимирович (08.09.1896, с. Бесідки Київської обл. — 1993, Київ) — доктор медичних наук (1944), професор (1947), заслужений діяч науки України (1962), директор (1945), заступник директора з наукової роботи (1951–1975) Київського НДІ фармакології та токсикології МОЗ України.

Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1925).

Працював: ординатор 1?ї лікарні Південно-Західної залізниці (1925); асистент (1928), доцент (1932) кафедри фармакології Київського медичного інституту; завідувач токсикологічного відділу (1934), заступник директора з наукової роботи (1939) Київського санітарно-хімічного інституту; завідувач токсикологічної лабораторії (1942) Всесоюзного інституту патології та терапії інтоксикацій; заступник директора з наукової роботи (1944); директор (1945), заступник директора з наукової роботи (1951–1975) УНДСХІ (нині ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України).

Напрями наукових досліджень: вивчення патогенезу токсичного набряку легень та терапії уражених задушливими отруйними речовинами (дифосген, хлорпікрип, фосгеноксин) та вивчення патології й терапії інтоксикацій трихлоретиламіном, вивчення патогенезу отруєнь високотоксичними отруйними речовинами та ефективний пошук антидотних препаратів.

Наукові здобутки: на основі похідних трихлоретиламіну були створені протипухлинні ЛП, які Фармакологічним комітетом МОЗ СРСР були рекомендовані для клінічного застосування (Ембітол (1958), Етимідин (1958), Бензотеф (1961)); автор близько 200 наукових та науково-методичних праць, серед них — 8 винаходів, курс лекцій для лікарів, посібник для лікарів та фармацевтів, рецептурний довідник та інші, які опубліковані в спецвиданнях. Підготував 7 кандидатів та 2 докторів наук.

Основні праці: Как оказать помощь при отравлении боевыми отравляющими веществами. — К., 1944; Рецептурный справочник. — К., 1954–1977 (витримав 7 видань); Краткий курс лекций по фосфорорганическим веществам: Пособие для врачей и работников мед. службы МПВО. — К., 1959; Противоопухолевый препарат бензотеф. — К., 1973 (співавт).

Літ.: Архів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Т.А. Бухтіарова

СТЕФАНОВ Олександр Вікторович (18.09.1950, м. Макіївка Донецької обл. — 28.11.2007, Київ) — доктор біологічних наук (1988), професор (1996), академік АМН України (2002), лауреат Державної премії Украї­ни (2003), директор ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (1992–2007); очолював ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України (2000–2005). Зробив великий внесок в організацію системи експертизи ЛП і створення нормативної бази процесу їх реєстра­ції в Україні та гармонізації її з вимогами світової практики.

Закінчив Одеський медичний інститут ім. М.І. Пирогова (1973).

Працював: лікар-терапевт районної лікарні м. Котовськ Одеської обл. (1973); старший лаборант (1975), молодший науковий співробітник (1975), старший науковий співробітник (1980) Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця (Київ); старший науковий співробітник (1985), завідувач лабораторії (1988) Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна (Київ); директор ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (1992–2007).

Напрями наукових досліджень: фундаментальні та прикладні дослідження в галузі ліпосомофармакології, вивчення механізмів формування та фармакокорекція ендотелійзалежних судинних реакцій та метаболізму при гіпоксії, радіації та інших чинників.

Наукові здобутки: автор першого в світі освоє­ного промисловістю препарату Ліпін та інших (Ліолів, Антраль, Вітам, Ліпофлавон, Есмін). Ініціатор упровадження в Україні принципів міжнародної системи належної лабораторної практики (GLP) при доклінічному вивченні ліків; автор понад 300 наукових праць, у тому числі 24 патентів. Підготував 3 докторів та 8 кандидатів наук. Був президентом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація фармакологів України», головою міжвідомчої проблемної комісії «Фармакологія», членом наукової ради при Президії НАМН України, головою експертної ради ВАК України з медико-біологічних та фармацевтичних наук, головним редактором наукових журналів «Ліки» і «Вісник фармакології та фармації», членом редакційних рад низки інших фахових видань в Україні та Російській Федерації.

Основні наукові праці: Сучасні принципи спрямованого транспорту лікарських засобів. Ліпосомальні транспортні системи // Фармакологічний вісник. — 1998. — № 1 (співавт.); Медикаментозне забезпечення населення: проблеми і перспективи їх розв’язання // Вісник фармакології та фармації. – 2001. — № 7–8 (співавт.); The EDHF-dependent but not NO-dependent component of the acetilcholine-induced relaxation of the rabbitaorta is resistant to ionized radiation EDHF-2000 // Harwood Academic Publishers. — 2001 (співавт.); Meckanisms of endothelial dysfunction after ionied irradiation and its prevention by d-tocopherol // I. Physiol. — 2000, SP; Saline containing phosphatidylcholine liposomes possess the ability to restore endothelial function damaged resulting from y-irradiation // J. Physiol. and Pharmacol. — 2002, Vol. 533. — № 4; Arrhytmogenic peroxynitrite-induced alteration in mammalian heart contractility and its prevention with quercetin-filled liposomes // Cardiovasc. Toxicol. — 2002. — № 2 (співавт.); Effects of nitric oxide donors on vascular smooth muscles depend on vascular smooth muscle pre-activation // Cardiovasc. Toxicol. — 2002. — № 2.

Літ.: Архів ДУ «Інститут фармакології та токсикології» АМН України.

Т.А. Бухтіарова

ТРІНУС Федір Петрович (25.02.1924, c. Старий Любар Житомирської обл.) — доктор медичних наук (1965), професор (1969), лауреат Державної премії України (1976 р.), заслужений діяч нау­ки і техніки України (1981), член-кореспондент РАМН (1984), член-кореспондент HAH Украї­ни (1992), член-кореспондент АМН України (1993), завідувач відділу протизапальних та анальгезуючих засобів ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (з 1987).

Закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця (1952).

Працював: аспірант (1952), асистент (1956), доцент (1961–1965) Київськог­о медичного інституту ім. О.О. Богомольця; директор ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України» (з 1965); завідувач відділу загальної фармакології на громадських засадах (1965), завідувач відділу фармакології протизапальних та анальгезуючих засобів (з 1987).

Напрями наукових досліджень: механізми дії нестероїдних антифлогістиків, неопіоїдних анальгетиків, протипухлинних препаратів та антидотів.

Наукові здобутки: вивчив та впровадив у клінічну та ветеринарну практику низку ЛП (Амізон, Піримідант) та антидоти (Антиціан, Алоксим). Автор понад 400 наукових праць, у тому числі — 4 монографій,  165 авторських свідоцтв, 5 патентів. Підготував 10 докторів та 16 кандидатів наук.

Основні наукові праці: Фармакологический справочник. Витримав 8 видань (8?е вид. — К., 1998); Нестероидные противовоспалительные средства: Монография. — К., 1975 (співавт.); Фармакологическая регуляция воспаления: Монография. — К., 1975 (співавт.); Квантово-хімічний аналіз механізму дії неопіатного анальгетика «Амізон» // Журнал АМН України. — 2001, Т. 7. — № 2 (співавт.); Фармакокінетика і фармакодинаміка нового неопіоїдного анальгетика піродазолу при внутрішньом’язовому введенні // Ліки. — 2002. — № 5–6 (співавт.).

Літ.: Ф.П. Трінус (к 60?летию со дня рождения) // Фармакол. и токсикол. — 1984. — № 47.

Т.А. Бухтіарова

ЦУРКАН Олександр Олександрович (14.07.1938, с. Красний Кут Луганської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1981), професор (1982), академік Міжнародної академії інформатизації, завідувач лабораторії з контролю якості ЛП ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (з 1999).

Закінчив Запорізький фармацевтичний інститут (1960).

Працював: асистент кафедри фармацевтичної хімії ЗМІ (1960–1962); начальник цеху вітамінного заводу, м. Умань (1962); аспірант кафедри фармацевтичної хімії Ленінградського хіміко-фармацевтичного інституту (1964); асистент, доцент та завідувач кафедри фармацевтичної хімії Рязанського медичного університету ім. І.П. Павлова (1967); начальник Управління науки і техніки Держкоммедбіопрому України (1996); завідувач лабораторії з контролю якості ЛП (з 1999) та професор кафедри фармацевтичної хімії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1999–2003); професор кафедри фармацевтичної хімії Медичного інституту Української асоціації народної медицини (з 2003). З 1997 р. — головний редактор «Фармацевтичного журналу».

Напрями наукових досліджень: синтез БАР похідних азолів протипухлинної та протигрибкової дії; дослідження методів аналізу окремих БАР у рослинних сумішах.

Наукові здобутки: автор понад 300 наукових та навчально-методичниїх праць, серед них понад 50 авторських свідоцтв та патентів, навчальний посібник. Підготував одного доктора та 18 кандидатів наук.

Основні праці: Синтез и исследование ?-хлорэтиламинопроизводных в ряду 1,3,4?тиадиазола (канд. дис.). — Л., 1967; Синтез биологически активных циклических производных селеномочевины, селеносемикарбазида и их тиоаналогов (докт. дис.). — Рязань, 1980; Фармацевтична промисловість України на шляху впровадження міжнародних норм Належної виробничої практики // Фармац. журн. — 2000. — № 1; Вплив румосолу на перебіг гострого експериментального інфаркту міокарда // Вісник фармації. — 2001, Т. 4. — № 28; Антиаритмічний ефект румосолу у щурів з адреналін-індукованою системою // Клінічна фармація. — 2002, Т. 6. — № 1; Напрямки формування фармацевтичної термінології // Фармац. журн. — 2004. — № 2; Кульбаба лікарська: розроблення методик аналізу флавоноїдів // Фітотерапія. — 2006. — № 3; Ідентифікація флавоноїдів та ситостеринів у листі каштану кінського // Вісник Вінницького національного медуніверситету. — 2007. — № 11; Вміст біологічно активних речовин у надземній частині кульбаби лікарської залежно від фази вегетації // Фармац. часопис. — 2007. — № 4.

Літ.: Архів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

А.А. Царенко

ЧЕРКЕС Олександр Ілліч (03.05.1894, Харків — 1974, Харків) — доктор медичних наук (1936), професор (1940), видатний вчений, фармаколог і токсиколог, академік АМН СРСР, заслужений діяч науки і техніки України.

Закінчив медичний факультет Харківського університету (1917).

Працював: стипендіат кафедри загальної патології (1917), асистент, доцент кафедри фармакології (1922), завідувач кафедри фармакології (1930) Харківського медичного університету. Одночасно — завідувач відділу токсикології Українського інституту гігієни праці та профзахворювань (1925–1936); заступник директора з наукової роботи Київського інституту фармакології та токсикології (1934), завідувач відділу цього ж інституту (1947).

Напрями наукових досліджень: вивчення фармакологічної регуляції судинного тонусу з застосуванням гангліоблокаторів, симпатолітиків, блокаторів адренорецепторів, інгібіторів моноаміно­оксидази, гіпохолестеринемічних препаратів.

Наукові здобутки: автор теорії трофічної дії серцевих глікозидів; узагальненої експериментальної терапії при отруєннях солями важких металів (свинець, миш’як, кадмій та ін.), окисом вуглецю, бензолом, його нітро- і амідопохідними. На підставі аналізу токсикодинаміки гіпоксидних отрут запропонував класифікацію токсичних гіпоксій (1935); запропонував нові серцево-судинні ЛП (Бензогексоній, Пірілен, Цетаміфен) та досить ефективний антидот Унітіол. Автор понад 150 наукових праць, зокрема навчальних посібників, монографій.

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.

Основні праці: Основы токсикологии боевых отравляющих веществ. — М., 1943 (7 видань); О реакции организма на лекарства и яды. — Х., 1938; Справочник по фармакотерапии. — М., 1945; Руководство по токсикологии отравляющих веществ. — К., 1964 (співавт.).

Літ.: Александр Ильич Черкес (к 80?летию со дня рождения). В кн.: Фармакологія та токсикологія. — К., 1974; Архів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Т.А. Бухтіарова

ШАРИКІНА Надія Іванівна (14.12.1939, Санкт-Петербург) — доктор медичних наук (1982), професор (1992), завідувач відділу онкофармакології ДУ «Інститут фармакології та токсикології» АМН України (з 1986); очолювала Фармакологічний комітет МОЗ України (1992–1997), зробила значний внесок у його організацію, становлення й розвиток.

Закінчила Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця (1966).

Працювала: молодший науковий співробітник (1966), старший науковий співробітник (1977), завідувач відділу онкофармакології (1986) ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України.

Напрями наукових досліджень: пошук, вивчення та впровадження в онкологічну практику нових протипухлинних препаратів та медичних технологій.

Наукові здобутки: автор близько 700 наукових та методичних праць, співавтор 4 нових ЛП (Хлофіден, Бротеофін, Мебіфон, Лективир), 48 патентів. Підготувала одного доктора та 8 кандидатів наук.

Основні праці: Проблемы химиотерапии опухолей // Экспериментальная онкология. — 1982, Т. 4. — № 4 (співавт.); Незалежний Фармакологічний комітет // Економічний часопис. — 1997. — № 1; Сучасні можливості лікарської дії на ріст та процеси метастазування злоякісних пухлин // Ліки. — 2003. — № 3–4 (співавт.); Мебіфон — ефективний вітчизняний препарат групи бісфосфонатів // Онкологія. — 2007, Т. 9, № 2 (співавт.); Фармакологічні властивості та механізми дії фторпіримідинів // Фармакологія та лікарська токсикологія. — 2008. — № 1–3 (співавт.); Доклінічні дослідження лікарських засобів: Методичні рекомендації. — К., 2001.

Літ.: Архів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

С.В. Покровська
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті