АПАУ готова до впровадження електронного рецепта — Володимир Руденко

Система охорони здоров’я України поступово трансформується, й це відчув аптечний сегмент — майже 2 роки триває програма реімбурсації «Доступні ліки». З 1 квітня 2019 р. її адмініструватиме Національна служба здоров’я України (НСЗУ), а замість паперових рецептів використовуватимуться електронні. На останньому засіданні Уряд ухвалив пакет документів, необхідних для передачі адміністрування програми «Доступні ліки» НСЗУ та запровадження електронного рецепта. Чи впораються учасники цієї програми без паперових рецептів? Безумовно, це важливе, але не єдине питання, що турбує на сьогодні аптечний бізнес. Напередодні виборів роздрібна ланка фармацевтичного ринку традиційно привертає увагу законотворців та регуляторів, які пропонують власні ініціативи з регулювання ринку. Як сприймають оператори ринку ці ініціативи, які проблеми їх насправді турбують та які шляхи вирішення вони бачать? На ці питання відповів Володимир Руденко, директор Громадської спілки «Аптечна професійна асоціація України» (далі — АПАУ), доктор фармацевтичних наук, професор в інтерв’ю для нашого видання.

— Володимире Васильовичу, як відомо нещодавно в Парламенті зареєстровано дві законодавчі ініціативи щодо регулювання аптечного сегмента — це законопроекти № 8591 та № 9372. Скажіть, будь ласка, як їх сприймають члени АПАУ?

— Минулий рік був насиченим на різні події, пов’язані з намаганням зламати те, що працює. Можливо не ідеально, але працює. На моє переконання, радикальні заходи, які пропонують розробники згаданих законопроектів, точно не підуть на користь споживачам фармацевтичної продукції. Прикриваючись гучними гаслами про захист прав пацієнтів, ініціатори радикальних законодавчих змін насправді мають на меті перерозподіл аптечного ринку через запровадження жорстких вимог до власників аптечних підприємств.

Якщо подивитися на європейський досвід, то можна переконатися, що в більшості країн ЄС немає такого жорсткого регулювання аптечного сегмента, як пропонують ініціатори законопроекту № 8591. Дійсно, у певних країнах існують вимоги до власників аптек щодо профільної освіти, у інших — щодо кількості аптек у одного суб’єкта, а в деяких європейських державах діє ліберальне регулювання. Деякі країни, наприклад Польща, лише запроваджують додаткові обмеження, у той час коли інші, наприклад Італія, скасовують. Кожна країна має розвиватися своїм шляхом. Можливо, досвід дійсно дружньої для нас держави — Польщі — не найкращий. Це моя особиста думка як фахівця, який більше 35 років працює в галузі.

До речі, нещодавно профільний комітет розглянув доопрацьовану редакцію законопроекту № 8591 і рекомендував Парламенту підтримати документ у першому читанні.Отже, будемо знайо­митися з новелами та найближчим часом надамо коментарі.

Щодо другого законопроекту за № 9372 зауважу, що його автор — кандидат у Президенти, якому потрібен хороший PR. До речі парламентські вибори не за горами. Тому я гадаю, що це не останній законопроект, який стосується регулювання фармацевтичного ринку. Можливо, незабаром з’явиться ще декілька подібних ініціатив від різних політичних сил. Але вони не нестимуть користі для пацієнтів, тому що неможливо вирішити проблеми галузі через посилення регуляторного тиску на аптечний сегмент.

АПАУ постійно наголошує, що аптечна ланка — остання в товаропровідному ланцюгу, аптека лише опосередковано впливає на роздрібну ціну, але не формує її. Тому звинувачення в «захмарних» націнках або відсотках маркетингових договорів безпідставні. Не лише зарубіжні, а й українські виробники підтверджують, що застосовують маркетингові заходи стимулювання реалізації товару, який виробляють. Це не заборонено чинним законодавством.

— На Вашу думку, які проблеми є в галузі?

— Будемо спиратися на факти. На сьогодні дефіциту лікарських засобів у нашій країні немає, працює програма реімбурсації «Доступні ліки», пацієнти з цукровим діабетом забезпечені інсуліном — це з одного боку. З іншого — у лікарнях пацієнти лікуються переважно за власний рахунок, у сфері застосування Національного переліку лікарських засобів є проблеми. А головне — це брак фінансування галузі. Виникає питання, навіщо надувати мильні бульбашки у вигляді ініціатив з регулювання роздрібного сегмента? Потрібно вирішувати глобальні проблеми галузі — запроваджувати державне медичне страхування, створювати умови для розвитку приватного медичного страхування, впроваджувати референтне ціноутворення та регулювати ціни на всіх ланках — виробник, дистриб’ютор, аптека. Це те, до чого йде сьогодні команда КМУ та МОЗ. Моя особиста думка — вони йдуть правильним шляхом. На сьогодні ми освоюємо елементи страхової медицини. Як відомо, в Україні створено НСЗУ, яка фінансуватиме первинну, а в найближчій перспективі — вторинну та третинну ланки. З 1 квітня 2019 р. до НСЗУ переходить функція адміністрування програми реімбурсації «Доступні ліки». Це дійсно прозора ефективна програма.

Профільне Міністерство має вирішити проблеми у сфері маркетингу лікарських засобів. Відомо, що Антимонопольний комітет України (АМКУ) надав рекомендації МОЗ України щодо розробки нормативно-правового акта, якими встановлюватимуться правила промоції лікарських засобів. Сподіваюся, що найближчим часом проект документа буде оприлюднений для громадського обговорення.

— Наприкінці минулого року у ЗМІ почався ажіотаж з приводу ухвалення нових законодавчих вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) у сфері роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Як Ви ставитеся до цих новел?

— Ажіотаж був пов’язаний з ухваленням Верховною Радою України Закону України № 2628-VIII. Законом внесено зміни до Податкового кодексу України та Закону України № 265/95-ВР щодо застосування РРО. Важливо, що цей закон передбачає вимогу обов’язково застосовувати РРО у сфері роздрібної реалізації лікарських засобів. Це означає, що споживач при придбанні препарату завжди має отримати фіскальний чек. За його наявності споживач може повернути неякісні ліки в аптеку, але, звичайно, якщо є відповідне розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба). Щодо медичних виробів діють інші вимоги законодавства. Цю категорію продукції споживачі мають право повертати за певних умов, але також за наявності фіскального чека.

Наша громадська організація підтримує нові законодавчі ініціативи щодо РРО. Насправді це не так вже й дорого, як стверджують деякі громадські активісти. На сьогодні мобільні телефони та інші гаджети, якими користуються представники так званого малого бізнесу, іноді коштують дорожче, ніж РРО, цей касовий пристрій сьогодні можна придбати за 3–4 тис. грн. Вважаю, що громадські активісти, що захищають права фізичних осіб — підприємців (ФОП) занадто драматизують прийнятий законодавчий акт. До того ж у перспективі очікується запровадження e-чека, а це відкриє нові можливості для надання фіскального чека споживачу.

Між тим на сьогодні є законодавча ініціатива стосовно скасування нових вимог щодо РРО під час реалізації лікарських засобів. Її автори — народні депутати, які нещодавно виступили з ініціативами стосовно посилення вимог до власників аптечних закладів, кількості аптек тощо.

Процитую публічні заяви народного депутата Ірини Сисоєнко, озвучені у 2015 р. «Якщо аптека не має РРО, то проконтролювати, що саме й за якою ціною реалізовано споживачеві, неможливо. Відтак створюються умови для реалізації неякісної та навіть фальсифікованої продукції або реалізації за завищеною ціною. Тому, на моє переконання, РРО має бути встановлений у кожному аптечному закладі, у першу чергу з огляду на захист прав людини на якісне та доступне лікування». Цікаво, чому за кілька років погляди народного депутата кардинально змінилися? Чи не впливає на це передвиборчий популізм?

— Нині з боку окремих політиків та громадських діячів можна почути звинувачення в бік приватних аптечних підприємств, мовляв, вони не бажають брати участь у соціальних програмах. Розкажіть, будь ласка, про cоціальну складову роботи підприємств, які входять до складу АПАУ?

— Усі члени АПАУ беруть участь у соціальних програмах. Твердження, що соціально важливі функції із забезпечення населення лікарськими засобами виконують лише комунальні аптеки — хибне. Аптечні заклади приватної форми власності беруть участь у програмі реімбурсації «Доступні ліки». На моє переконання, адміністрування програми НСЗУ стимулюватиме її розвиток, адже для укладання угоди з єдиним платником потрібно відповідати чітким вимогам. Тобто процедура відбору учасників цілком прозора та зрозуміла.

Щодо інших програм, то тут є різні проблеми. Наприклад, забезпечення препаратами інсуліну. Департаменти охорони здоров’я, органи місцевої влади обирають певну кількість аптек, з якими укладаються угоди на отримання відшкодування вартості препаратів інсуліну, так само як у програмі «Доступні ліки», поки вона не перейшла до адміністрування НСЗУ. Я, як директор АПАУ, вхожу до складу комісії при Департаменті охорони здоров’я, яка визначає аптечні заклади для участі в пілотному проекті з реімбурсації препаратів інсуліну. Ця комісія працює за застарілими критеріями, які не враховують ринкові відносини, не відповідають вимогам до аптечних закладів. Внаслідок цього відбувається упереджений відбір аптек для участі в цьому проекті й дуже обмежене коло аптечних закладів допущені до його реалізації. Впевнений, що такі комісії однаково працюють в усіх регіонах України. Як наслідок, у м. Київ лише одна структура бере участь у проекті з відшкодування вартості препаратів інсуліну — це КП «Фармація», а бажають брати участь і приватні підприємства. АПАУ не згодна з рішенням комісії й нещодавно ми звернулися з цього приводу до АМКУ.

Тобто приватні підприємства мають бажання виконувати соціальні функції, але розпорядники бюджетних коштів не зацікавлені в конкуренції. Чим швидше всі соціальні програми, спрямовані на забезпечення населення лікарськими засобами, перейдуть до адміністрування НСЗУ, тим більше аптек долучиться до цього процесу. Сподіваюся, що урядова програма «Доступні ліки» незабаром це доведе, а коло аптек, які отримуватимуть відшкодування, значно збільшиться.

Стосовно виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки повідомляю, що деякі члени АПАУ отримали ліцензію на цей вид діяльності. І тепер вони мають головний біль. Це збиткова діяльність, адже обсяги реалізації такої продукції дуже малі.

У деяких європейських країнах, де зберіглася традиція аптечного виготовлення, наприклад у Польщі, дійсно багато аптек займаються цим видом діяльності. При цьому ліцензійні вимоги до виготовлення в асептичних умовах надзвичайно спрощені. Йдеться про нестерильні зовнішні лікарські форми, присипки, очні краплі, мікстури, тощо.

А у нас аптечні заготовки потрібно щорічно погоджувати в Держлікслужбі. Невже складові до мікстури, винайдені сотні років тому, наприклад мікстура Кватера, потребують щорічного погодження? Й щоб не казали прихильники аптечного виготовлення, але ринок збуту дуже маленький. Лікарі не вміють і не хочуть писати прописи, тому попиту немає. Великі медичні центри, які займаються лікуванням дерматологічних захворювань, деякі офтальмологічні клініки потребують певних екстемпоральних ліків, й лікарі цих закладів видають прописи. Але це мізерний обсяг замовлень.

Справа в тому, що більшість препаратів, які раніше виготовлялися в умовах аптеки, на сьогодні випускають українські виробники. Для аптечного виготовлення залишилися нестійкі форми або непопулярні ліки. На область достатньо кількох аптек з виготовленням, аби задовольнити потребу. До речі, й у радянські часи далеко не кожна аптека займалася виготовленням.

Ще одне питання — субстанції. Насправді на сьогодні в Україні немає з чого виготовляти ліки в умовах аптеки. Ми не маємо доступу до субстанцій. Дивно, чому про цю проблему не згадують громадські діячі, які підтримують ідею відродження екстемпорального виготовлення. Від них ми чуємо гасла, що кожна аптека має виготовляти, але ніхто не каже з чого. Виробники привозять субстанції виключно для власних потреб. Безумовно, відсутність субстанцій — це величезна проблема, до того ж вибір наявного на ринку обладнання, необхідного для відкриття та ведення такого виду діяльності, обмежений.

Щодо участі в забезпеченні паліативної допомоги зазначу, що деякі члени АПАУ мають відповідну ліцензію. При цьому відповідно до Ліцензійних умов такий аптечний заклад повинен забезпечити схоронність, звітність, логістику. Тобто такий вид діяльності потребує додаткових витрат. Але далеко не всі аптечні заклади можуть отримувати товар. В Україні існує 3 заводи — виробники наркотичних та психотропних лікарських засобів. Вони мають налагоджену систему збуту, й у це коло сторонніх не допускають. Члени АПАУ, які мають ліцензії на роздрібну та оптову торгівлю ліками, що містять підконтрольні речовини, хочуть брати участь у тендерах, але їх не допускають. Виробники створили умови, за яких такий товар можна придбати лише в певних постачальників. Ми вважаємо, що в цьому сегменті створена штучна монополія. Тому вкотре наголошуємо: держава має визначитися, скільки таких аптек потрібно — 1 на 10 аптек мережі, або інше співвідношення, але не потрібно казати, що кожна аптека має реалізовувати підконтрольні лікарські засоби. Дійсно, проблема з доступністю паліативної допомоги на сьогодні є, і наша Асоціація запрошувала регуляторів для діалогу щодо вирішення даного питання. Потрібно визначити квоти або необхідну кількість таких аптек, адже реалізація наркотичних препаратів — це суттєві затрати.

Таким чином, якщо казати загалом про бажання приватних підприємств брати участь у соціальних програмах, то в разі якщо будуть створені рівні умови для всіх потенційних учасників, то ефективність цих програм підвищиться, а приватні заклади активно братимуть у них участь. Що б не казали про соціальні функції аптечного закладу, але він зможе існувати лише якщо є кошти на його утримання.

— Як триває підготовка до дотримання нових правил урядової програми «Доступні ліки», які у членів Асоціації є зауваження, зокрема щодо електронного рецепта, які ризики Ви вбачаєте у його запровадженні?

— Члени АПАУ надзвичайно зацікавлені взяти участь у цій програмі. Нещодавно відбулася щорічна конференція АПАУ, у заході взяли участь представники НСЗУ й у нас була дуже жвава дискусія щодо окремих нюансів реалізації програми. Позитив полягає в тому, що команда НСЗУ дійсно має велике бажання реалізувати амбітні плани щодо запровадження електронного рецепта і ми будемо їм у цьому допомагати. АПАУ надала низку пропозицій, у тому числі технічного характеру. Наголошую, учасники АПАУ беруть участь у програмі із самого початку, залучалися у процес розробки нормативно-правової бази для її впровадження та реалізації. Тобто у нас уже накопичений достатній досвід. Наразі більшість питань стосується електронного документообігу — електронні реєстри, звіти та рецепт. Якщо все це запрацює, то це буде величезна перемога всіх — МОЗ, НСЗУ, КМУ, аптечного сектору. Дуже сподіваюся на те, що ми впораємся без паперового рецепта. Принаймні члени АПАУ готові до впровадження електронного рецепта, деякі учасники вже почали працювати із його функціоналом у тестовому режимі.

Також з представниками НСЗУ ми обговорювали питання щодо створення реєстру фармацевтичних фахівців. НСЗУ зацікавлена в такому реєстрі, й вона починає його створювати разом з МОЗ України. На мій погляд, такий реєстр має створити та адмініструвати державний орган, а не громадська організація. Ми також зацікавлені у створенні такого реєстру, адже члени АПАУ виступають за прозорість та професіоналізм. Безумовно, рецептурні препарати повинні відпускати лише фахівців з вищою фармацевтичною освітою. Разом з тим, у окремих регіонах відчутний брак таких фахівців. Реєстр фармацевтичних фахівців дозволить побачити, де дефіцит, а де надлишок кадрів, та з огляду на це впливати на ситуацію. Крім того, ми побачимо реальну кількість фахівців, задіяних в аптечному сегменті.

— Які плани має АПАУ на 2019 р.?

— АПАУ — це найбільша профільна асоціація, яка об’єднує більше 35 учасників. Тому ми плануємо залишатися лідерами. Ми будемо працювати із законодавчими ініціативами щодо регулювання ринку, доводити свою правоту при відстоюванні професійних інтересів, братимемо участь в усіх заходах, які проводитиме влада стосовно регулювання обігу лікарських засобів та аптечної діяльності. Готові до конст­руктивного діалогу з владою та іншими учасниками фармацевтичної галузі. Наші учасники інвестують у розвиток української економіки, створюють багато робочих місць. Ми зацікавлені в тому, щоб бізнес-середовище мало сприятливий клімат для розвитку й будемо активно над цим працювати, а громадяни України отримували якісні й ефективні лікарські засоби. АПАУ входить до лав Української ради бізнесу. Багато ініціатив у вигляді законів ухвалені за підтримки цієї громадської організації. Ми плануємо тісно співпрацювати з МОЗ та НСЗУ й сподіваємося, що перелік препаратів, які підлягатимуть реімбурсації, буде розширюватися.

Олена Приходько

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи