Досягнення та перспективи на майбутнє: ЦГЗ презентував звіт про результати оцінювання кількості людей, які живуть з ВІЛ станом на початок 2019 р.

Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні залишається одним із пріо­ритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та є предметом міжнародних зобов’язань. Про це йдеться у звіті Центру громадського здоров’я (ЦГЗ) «Націо­нальна оцінка ситуації ВІЛ/СНІДу в Україні станом на початок 2019 року».

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ/СНІД, або ЮНЕЙДС (Joint United Nations Programme on HIV/AIDS — UNAIDS), Україна продовжує залишатися регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії.

Інформаційне забезпечення системи епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією в Украї­ні здійснюється на основі результатів специфічних серологічних досліджень, які спрямовані на виявлення в крові маркерів ВІЛ.

Частка ВІЛ-позитивних результатів тестування становить близько 1% серед загального масиву обстежень на ВІЛ-інфекцію. Показник регулярного охоплення ВІЛ-позитивних осіб медичним наглядом протягом останніх років постійно підвищується й у 2018 р. сягнув 82,5%.

Для ефективного планування заходів із протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу потрібна точна інформація про тенденції розвитку епідемічного процесу на тривалий період. Дана інформація ґрунтується на ретроспективних даних про поширеність захворювання серед населення, результатах інтегрованих біоповедінкових досліджень (ІБПД), а також на даних програмного моніторингу профілактичних та лікувальних заходів.

Відповідно до оновлених даних ВООЗ на початок 2019 р. в Україні мешкало 239 тис. ВІЛ-позитивних людей віком від 15 років і старше. Це становить 0,64% від кількості населення цієї вікової категорії.

За офіційною статистикою, станом на 01.01.2019 р. під медичним наглядом у закладах служби з профілактики та боротьби зі СНІДом перебувало 137,2 тис. громадян України, а з урахуванням доступних даних щодо тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей та анексованої АР Крим кількість ВІЛ-позитивних осіб в Україні дорівнює близько 169,4 тис.

Таким чином, співвідношення між оціночними та фактичними даними щодо кількості людей, які живуть з ВІЛ, становить 1,4:1, що відповідає майже третині із загальної кількості ВІЛ-позитивних осіб в Україні, які не перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я.

Досягнення нормативних показників охоп­лення антиретровірусною терапією (АРТ) та її ефективності дозволить у прогнозований період (до кінця 2025 р.) щороку зберігати життя до 13 тис. дорослих ВІЛ-позитивних осіб, не допустити інфікування внаслідок вертикальної передачі до 300 дітей та попередити до 160 випадків смерті від СНІДу серед дітей віком від 0 до 4 років.

Загальна оціночна кількість осіб, які потребують АРТ, буде знаходитися на стабільно високому рівні з дуже повільною тенденцією до збільшення, насамперед, за рахунок повільнішого прогресування захворювання, продовження тривалості життя та зниження смертності серед ВІЛ-інфікованих осіб.

Прогнозовані тенденції розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні, про які зазначається у звіті, збігаються із загальносвітовими, зокрема щодо подовження життя хворих, які отримують АРТ, очікуваної стабілізації кількості людей, які живуть з ВІЛ, зниження показників захворюваності та збільшення числа хворих, які потребуватимуть призначення АРТ.

Варто зазначити, що протягом 2018–2019 рр. в Україні на національному рівні проведено низку зустрічей зацікавлених сторін, у ході яких представлено зміни, які пропонується внести в модель Spectrum*, та результати нового раунду національних оцінок ВІЛ/СНІДу в країні.

За матеріалами phc.org.ua

*Для розробки комп’ютерних програм системи моделей Spectrum використано дані, надані спеціальною референс-групою, до якої входять експерти з низки інститутів і наукових галузей з країн із різними рівнями поширеності ВІЛ. Серед них: епідеміологи, клініцисти, фахівці з демографії та моделювання. Функціональні характеристики і вихідні припущення (гіпотези), що були застосовувані в процесі моделювання, засновані на рекомендаціях вказаної референс-групи. Засідання референс-групи проводяться не рідше одного разу на рік, а програмне забезпечення постійно допрацьовується з принциповим оновленням раз на 2 роки.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи