Значна частина професійної діяльності професора Д.С. Волоха була пов’язана з Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця. Він є засновником фармацевтичного факультету університету, був першим його деканом та першим очільником кафедри фармації.
Великий талант вченого, педагога, організатора розкривався протягом усього життєвого шляху Дмитра Степановича. Професор Д.С. Волох був мудрим та високопрофесійним учителем. Любов до науки він передав цілій плеяді своїх учнів та послідовників. Завжди дбав про формування висококваліфікованої грамотної молоді, чим здобув серед студентів глибоку шану та повагу.
Дмитро Степанович був справжнім патріотом, любив Україну всім серцем, вболівав за її незалежність та процвітання. Уся діяльність професора Д.С. Волоха була спрямована на відродження української культури, піднесення та відродження нації. Дмитро Степанович жив з вірою в душі у краще майбутнє української науки та освіти.
Не тільки науковими надбаннями відзначається діяльність Дмитра Степановича, а і глибиною творчої краси. Він мав прекрасний голос, і не раз бентежили душу пісні у його виконанні. А ще п’янять жагучим почуттям рідності, проникаючи у саму душу, його вірші:
За багато років роботи у аптечній службі
Іще ні разу на своїм віку
Не завагалось дивне моє серце,
Що вибрав я професію таку.
А, навпаки, вистукує гучніше,
Підказує: «Ти правильно живеш!»
Бо, що в житті є дійсно важливіше,
Коли не лиш для себе, а й для інших
Частинку свого серця віддаєш!
Світлий та незгасний спомин про добрі земні справи Дмитра Степановича назавжди залишиться у пам’яті та серцях усіх, хто його знав, любив та шанував. Колектив університету висловлює щирі співчуття рідним, близьким, колегам, учням та усім друзям.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ світлій людині — Дмитру Степановичу Волоху…
СВІТЛА ТА ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ…
БІОГРАФІЯ
ДМИТРО СТЕПАНОВИЧ ВОЛОХ народився 29 січня 1936 р. в селі Горобіївка Срібнянського району Чернігівської обл. в простій селянській родині.
Після закінчення Озернянської середньої школи вступив на фармацевтичний факультет до Львівського медичного інституту, який закінчив у 1959 р. Трудову діяльність розпочав завідувачем аптеки с. Іваниця Ічнянського району. Працював завідувачем аптеки, фармацевтичним інспектором, заступником, а згодом начальником Чернігівського обласного аптечного управління (1959–1979).
У 1979 р. Дмитра Степановича Волоха було переведено у Київ до Міністерства охорони здоров’я України на посаду заступника начальника Головного аптечного управління МОЗ України. Через 2 роки його було призначено начальником Головного аптечного управління МОЗ України, яке очолював понад 10 років. За період керівництва аптечною службою була збудована аптечна мережа України, зміцнилася матеріальна база аптек, побудовані аптечні склади, бази, фармацевтичні фірми.
У квітні сумно пам’ятного 1986 р. Д.С. Волох першим серед працівників Міністерства охорони здоров’я України був направлений до Чорнобиля для організації та забезпечення медичної допомоги контингенту ліквідаторів наслідків аварії на атомній електростанції. Під час Чорнобильської катастрофи Д.С. Волох працював у Чорнобильській поліклініці. Він очолював медичне забезпечення шахтарів та будівельників, які працювали в зоні реактора.
У 1986 р. Дмитро Степанович захистив кандидатську, а в 1991 р. — докторську дисертацію на тему «Наукові основи та шляхи підвищення соціально-економічної ефективності управління лікарським забезпеченням». Наукові дослідження присвячені удосконаленню організаційної структури фармацевтичної галузі та впровадженню в практику науково-методичних розробок зі створення та модернізації аптечної системи України.
Професор Д.С. Волох є автором більше 200 наукових праць, у тому числі 5 монографій, 3 довідників та ряду навчальних посібників. Серед його наукових праць у співавторстві: «Довідник аналогів лікарських засобів», «Довідник провізора-аналітика», «Лікарські засоби та їх аналоги», «Історія фармації України» тощо.
Займався впровадженням комп’ютерних технологій комунікацій для машинної обробки структурно-статистичних даних стосовно проблем створення автоматизованих систем збору, накопичення та сервісного подання інформації щодо наявності та застосування в практичній охороні здоров’я сучасних лікарських засобів.
У 1992 р. Д.С. Волох одним з перших в Україні створив спільне англо-українське підприємство «Тамбрандс» з виробництва предметів санітарії та гігієни для жінок та був призначений його президентом.
У 1997 р. зареєстрував спільне українсько-індійське підприємство, був його генеральним директором. У серпні цього ж року започаткував фармацевтичний факультет у складі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, за конкурсом був обраний на посаду декана та завідувача кафедри фармації.
За наказом Міністерства освіти України очолював комісію з акредитації фармацевтичних факультетів Чернівецької медичної академії, Івано-Франківського медичного університету, Тернопільського медичного університету, Харківського медичного коледжу. За дорученням Міністерства охорони здоров’я України брав участь у розробці інструктивно-методичних рекомендацій з організації та підготовки до акредитації підприємств, установ та організацій, що здійснюють роздрібну та оптову реалізацію лікарських засобів та медичних виробів, опрацюванні матеріалів стосовно змін та доповнень до Закону України «Про лікарські засоби».
За наказом Міністерства охорони здоров’я України брав участь у роботі комісії з визначення кращих студентів фармацевтичних закладів І–ІІ рівнів акредитації, що проходила на базі Житомирського фармацевтичного училища.
Дмитро Степанович Волох за значний особистий внесок у розвиток фармацевтичної служби України нагороджений орденами: «Знак пошани», «Трудового Червоного прапора» (1986), «Знак Пошани» (1971), «За заслуги» ІІІ Ступеню (2006), медаллю «За відзначення 1500-річчя Києва» 1984), почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1976), Срібною медаллю ВДНГ (1990), почесним званням «Заслужений працівник охорони здоров’я України» (1977), почесними грамотами МОЗ України та Верховної Ради України (1996, 2011), за заслуги з відродження духовності України, утвердження Помісної Української Православної церкви — орденом Святого Юрія переможця (2011).
Коментарі