Генералізований тривожний розлад: життя в полоні надмірної стурбованості

Роль стресу та тривоги в житті людини

Як не крути, однак уникати стресу в житті непросто. Стрес — це по суті постійний супутник життя, що може відчуватися майже на кожному кроці — через вимогливу роботу, успішність у школі, тимчасові зміни в житті тощо. Кожна людина час від часу може відчувати його вплив на собі. Стрес — це фізична або психічна реакція на зовнішню причину, таку як велика кількість домашніх завдань або хвороба. Він може бути короткочасним явищем (адаптивним) та навіть бути корисним з метою активізації внутрішнього резерву людини або траплятися неодноразово протягом тривалого часу — хронічний стрес, провокуючи розвиток низки несприятливих наслідків для здоров’я.

Тривога — це фізіологічна реакція організму на стрес, що може виникати навіть за відсутності поточної суттєвої загрози.

Хоча випадковий стрес і тривога є потенційно нормальним явищем, вони не повинні стати «менеджерами» життя людини. Якщо ж їм вдається «полонити» людину та заважати її повсякденній діяльності, можливо,  йдеться про розвиток деяких психічних розладів.

Що означає ГТР та якими є його симптоми

ГТР — один із найпоширеніших психічних розладів, ключовим проявом якого є надмірне постійне та нереалістичне занепокоєння щодо повсякденних речей, включно з фінансовими, сімейними, щодо здоров’я та майбутніх проблем, яке може тривати місяцями або навіть роками (Munir S. et al., 2022).

Діагностичні критерії ГТР включають наступні симптоми:

• надмірна тривожність і занепокоєння протягом щонайменше 6 міс;
• складність контролю над тривогою;
• тривога пов’язана з ≥3 з перелічених нижче симптомів протягом щонайменше 6 міс:
  • неспокій, відчуття напруження;
  • швидка втомлюваність;
  • труднощі з концентрацією уваги або втрата свідомості;
  • м’язова напруженість;
  • депривація сну;
• значний дискомфорт або порушення в соціальній та професійній діяльності та взаємодії;
• тривога не пов’язана з жодною фізичною причиною.

Деякі особи з ГТР мають інші психічні та фізичні розлади або стани, зокрема депресію, інші тривожні розлади, посттравматичний стресовий розлад, хронічні больові синдроми, серцево-судинні проблеми або суїцидальні думки чи поведінку. ГТР також часто асоціюється зі зловживанням алкоголем та психоактивними речовинами.

Чому розвивається ГТР та кого може уразити

Етіологія ГТР може включати:

• перенесений стрес;
• супутні захворювання (цукровий діабет, депресію);
• спадковість;
• вплив факторів навколишнього середовища (наприклад жорстоке поводження з хворим у дитинстві);
• споживання психоактивних речовин.

Дитяча тривожність виникає приблизно у кожної четвертої дитини віком 13–18 років. Однак тенденція до розвитку тяжкої форми тривожного розладу протягом життя в основному фіксується у підлітків віком 13–18 років (уражує від майже 6% до близько 13% підлітків). За деякими даними, поширеність ГТР серед дорослих може досягати показника у 20%, притому майже вдвічі частіше серед жінок, ніж серед чоловіків.

Проблематика діагностики

Варто відзначити, що діагностика ГТР може стикатися з певними труднощами, адже соматичні симптоми трапляються частіше, ніж психологічні. Багато хто з пацієнтів звертається здебільшого по медичну допомогу з приводу нечітких або неспецифічних скарг, включно з, але не обмежуючись, задишкою, прискореним серцебиттям, втомою, головним болем, запамороченням та неспокоєм. Однак менше звертає увагу на такі психологічні симптоми, як надмірна неспецифічна тривожність та занепокоєння, емоційна лабільність, труднощі з концентрацією уваги та безсоння.

Чим лікувати?

Двома основними напрямками лікування ГТР є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), що включає психоосвіту, зміну дезадаптивних моделей мислення та поступовий вплив на ситуації, які викликають тривогу, або фармакологічні втручання (наприклад коли пацієнти не реагують на КПТ), або ж їх поєднання.

Наприклад, КПТ може допомогти хворим на ГТР усвідомити автоматичні способи мислення, які є неточними або шкідливими, а потім брати під сумнів ці думки, зрозуміти, як ці думки впливають на їхні емоції та поведінку, та змінити саморуйнівні моделі поведінки, щоб відчувати менше тривоги та занепокоєння.

Іншим варіантом лікування ГТР може стати терапія прийняття та зобов’язань, що використовує такі стратегії, як усвідомленість та встановлення цілей, щоб зменшити дискомфорт та тривогу людини.

Здоровий спосіб життя також може бути актуальним у боротьбі з ГТР, хоча саме собою це не може замінити лікування. Дослідники виявили, що впровадження певних здорових рішень у повсякденне життя, таких як зменшення споживання кофеїну та достатній сон, може зменшити вираженість симптомів тривоги поєднано зі стандартним лікуванням, таким як психотерапія та фармакологічна підтримка.

За наявності кількох розладів одночасно, що може ускладнити лікування, особи з ГТР можуть отримати користь від комплексної терапії, яка може враховувати всі аспекти їхнього психічного здоров’я.

Вибір раціонального підходу до плану лікування залежить від потреб, уподобань та медичного стану людини.

Зокрема, фармакотерапія ГТР передбачає призначення лікарем:

• антидепресантів (препаратами першої лінії є класи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) з частотою відповіді в межах 30–50%);
• антипсихотиків (можуть допомогти деяким пацієнтам, особливо тим, хто має супутні проблеми з поведінкою);
• бензодіазепінів (коли потрібне негайне зменшення вираженості симптомів або короткочасне лікування);
• транквілізаторів.

Усі ліки слід титрувати повільно та продовжувати приймати щонайменше 4 тиж, щоб визначити їхню ефективність. Після того, як симптоми будуть взяті під контроль, препарати необхідно застосовувати щонайменше 12 міс, перш ніж поступово знижувати їх дозу.

Важливо відзначити, що за умови правильного та своєчасного лікування ГТР може стати підконтрольним явищем, що може суттєво підвищити якість життя. Однак сам пошук кращого варіанта терапії може потребувати методу спроб і помилок та зайняти деякий час, щоб зумовити свій ефект.

Тож, як бачимо, життя після ГТР теж існує. Однак, щоб насолоджуватися його принадами, слід бути уважним до свого здоров’я та не соромитися звертатися по допомогу до лікарів та фармацевтів.

Інна Грабова,
за матеріалами www.nimh.nih.gov та www.ncbi.nlm.nih.gov

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!