Урядова фармацевтична політика, її наслідки та уроки

У всьому світі фармацевтичний сектор апріорі вважається найменш схильним до кризових явищ. Хоча, безумовно, у фармації, як й у інших галузях економіки, відбуваються процеси поглинання фармацевтичних компаній, їх банкрутств, але це скоріше пов’язано з внутрішньою конкуренцією, ніж із зовнішніми факторами. Тому що, як це не звучить цинічно, люди завжди хворіли та будуть хворіти і потребуватимуть медичного та фармацевтичного нагляду. І тут хочеться зробити невеличку примітку: це у всьому світі, але ніяк не в Україні. На жаль, в нашій країні все відбувається навпаки.

В.М. Пашков, член правління Всеукраїнської громадської організації «Аптечна професійна асоціація України»

Ознайомившись зі зверненням посадовців новоутвореної Держлікінспекції щодо «фармацевтичної мафії», ловиш себе на думці, наскільки ці люди далекі від тих процесів та тієї галузі, яку вони хочуть представляти. Особисто я ніколи не зможу назвати фармацевтичною мафією представників малого бізнесу, що мають від 1 до 5 аптечних закладів. А між тим, вони перші разом із споживачами постраждали від непрофесійного реформування галузі. Всім відомо, що представники малого підприємництва здійснюють свою діяльність за рахунок товарного кредиту, і тут у них вибили ґрунт з-під ніг. Ми всі пам’ятаємо й закриті аптеки, й порожні полиці аптек. А спробами зібрати неправдиву статистичну інформацію щодо закриття аптек, яка також спрямована на дискредитацію рішень глави держави, очі фахівцям та пацієнтам не замилиш. Тут вже ніякі популістські лозунги не спрацюють.

Хоча в сьогоднішній ситуації я ще більш-менш можу зрозуміти позицію керівників новоутвореної структури — Держлікінспекції, ці люди, на мою думку, просто виконують замовлення визначених структур. Вони — люди зі сторони, й нічим не пов’язані з фармацевтичною спільнотою, просто вони шукають свою нішу та «місце під сонцем». Але незрозуміла позиція деяких посадовців від фармації, діяльність яких вже деякий час пов’язана з системою охорони здоров’я та фармацевтичною спільнотою, й які просто зрадили інтересам фармації. Хоча більшість з них, на мій погляд, завжди були далекими від потреб фармації.

Тут можна зустріти все, й руйнування легітимних органів державного контролю, таємне візування від імені фармацевтичної громадськості проектів неправомірних нормативних актів з наступним ініціюванням бурхливої діяльності із різними запитами до органів державної влади тощо.

Процеси, що відбуваються на фармацевтичному ринку, не випадкові, а глибоко продумані та добре підготовлені

Де у кого виникає помилкова думка про випадковість процесів, що відбуваються на фармацевтичному ринку. Ні, ці процеси глибоко продумані та добре підготовлені.

Так, на сьогодні у нас стає модно звинувачувати у всіх економічних негараздах світову кризу. Але дослідження нормотворчої діяльності деяких регуляторних органів в окремих галузях економіки свідчать про штучний цілеспрямований характер цієї кризи.

На сьогодні однозначно йде мова про руйнування фармацевтичного ринку. Причому це руйнування відбувається в три етапи. Цікаво, що процес руйнування фармацевтичного ринку України повністю відповідає дослідженням з економічної безпеки минулого століття — це порядок поглинання транснаціональними корпораціями окремих галузей економіки нерозвинутих країн. Цей порядок також має три стадії. Спочатку за допомогою ЗМІ та інших «фахівців» — дискредитація галузі як такої, потім, за допомогою чиновників — ліквідація системи управління цієї галузі, і врешті-решт — створення неконкурентоспроможних умов для подальшого існування окремої галузі економіки. І на стерильно чистий ринок цієї галузі приходять рятівники з-за кордону — всі такі білі та пухнасті. Для справедливості необхідно зазначити, що на сьогодні жодна із поважаючих себе транснаціональних компаній так не діє. Скоріше за все, мова йде про доморощених «рятівників».

Але сценарій залишається таким самим. Так, перший етап відбувався на хвилі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Коли через ЗМІ за допомогою органів МВС професія фармацевтів була дискредитована. Фактично фармацевтів прирівняли до наркобаронів. Мається на увазі постанова Уряду про віднесення препарату Трамадол до наркотичних засобів. Нема необхідності доводити, що ця постанова приймалася без будь-якого обґрунтування і обговорення, всупереч Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин, що ратифікована постановою Верховної Ради України 25.04.1991 р., та всупереч Модельному закону про наркотичні засоби, психотропні речовини та їх прекурсори прийнятому на 27-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав — учасниць СНД від 16.11.2006 р. № 27–6, також ратифікованому в Україні. Найцікавіше? те, що в своїх намаганнях дискредитувати фармацевтів корумповані чиновники здійснювали перевірки суб’єктів фармацевтичного ринку ще до набуття чинності цього документа.

На сьогодні незаконний обіг Трамадолу все одно відбувається за більш високими розцінками і в основному, як це й було раніше, не через аптечні заклади. А пацієнти, в основному онкохворі, залишаються без необхідних препаратів.

Другий етап руйнування фармринку був спрямований на ліквідацію органів Державного контролю якості лікарських засобів і виробів медичного призначення. Це стосується постанов КМУ від 10.09.2008 р. № 827 та № 837. Так, постановою КМУ від 10.09.2008 р. № 837 «Питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів» прийнято рішення про ліквідацію Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України з її структурними підрозділами в областях і містах Києві і Севастополі та створення Держлікінспеції як центрального органу виконавчої влади з широкими, на перший погляд, повноваженнями. Але якщо розглянути ці повноваження більш ретельно, то можна встановити, що вони фактично дублюють повноваження інших державних органів. Більше того, новостворений орган, незважаючи на свою гучну назву, приречений із самого початку виконувати свої обов’язки поза межами правового поля, а саме з порушенням Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про лікарські засоби». Про ці неузгодженості є відповідний висновок Держкомпідприємництва. І головне, створення нового органу відбувається через процедуру повної ліквідації існуючих контролюючих органів.

Діюча на сьогодні система державного контролю якості лікарських засобів в Україні визнана найкращою серед країн СНД і є прикладом для перейняття досвіду. Крім того, зазначена система визнана в країнах ЄС

А між тим діюча на сьогодні система державного контролю якості лікарських засобів в Україні визнана найкращою серед країн СНД і є прикладом для перейняття досвіду. Крім того, зазначена система визнана в країнах ЄС.

Дуже цікавою є передісторія руйнування системи державного контролю. На жаль, у зв’язку з порушенням процедури прийняття постанови КМУ про ліквідацію існуючої системи державного контролю якості лікарських засобів фармацевтична спільнота не мала змоги ознайомитися з офіційним обґрунтуванням необхідності реформування системи контролю якості, але із повідомлень ЗМІ мені зрозуміло, що поважних посадовців, м’яко кажучи, дезорієнтували. Пояснення урядовців були не зовсім професійними, суть зводилася до того, що в нашій країні виявляють лише 1% фальсифікованих лікарських засобів, а в розвинутих країнах — від 10 до 50%. З цього приводу хотілося б згадати одного із співзасновників нині існуючої системи державного контролю якості ліків — Віталія Григоровича Варченка, який вважав, що 1% фальсифікованих ліків — це вже трагедія для громадян нашої держави. Його правонаступниками можна з впевненістю назвати? працівників адміністративного апарату легітимної на сьогодні Держінспекції МОЗ — фахівців з великої літери, продовжувачів справи Віталія Варченка.

На сьогодні єдиним органом, що у міру своїх можливостей не допускає в аптечну мережу недоброякісну фармацевтичну продукцію, є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я у співробітництві з Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення

Крім того, ця оприлюднена інформація щодо виявлення фальсифікованих ліків в розвинутих країнах дещо перебільшена. Навіть за інформацією ВООЗ у країнах, де взагалі відсутня система контролю якості ліків, ця цифра не перевищує 30%, а середній показник фальсифікованих ліків у світі не перевищує 7%. Не зовсім було зрозумілим посилання про здійснення контролю якості ліків приватними структурами. Дійсно, кожна приватна структура і відповідно до законодавства, і з метою самоконтролю здійснює відомчий контроль? якості? фармацевтичної продукції. Але як це пов’язано з необхідністю руйнування існуючої системи та органів державного контролю?

Кому і навіщо потрібно зруйнувати дієву і налагоджену систему державного контролю? Хто і яким чином зумів надати не зовсім перевірену інформацію Уряду України? Ці питання на сьогодні вже не є важливими, на сьогодні головне — не допустити повного руйнування дієвої системи державного контролю за якістю ліків. Один із заступників міністра охорони здоров’я роз’яснював на одному з телеканалів необхідність надання керівному складу Держінспекції статусу державних службовців. Хоча на сьогодні про цей статус мова не йде, аби взагалі зберегти бюджетне фінансування системи державного контролю якості ліків. На мою думку, це не так вже й актуально, у відповідних законопроектах, по-перше, вже передбачена можливість притягнення до відповідальності за корупцію не лише держслужбовців, а й інших державних працівників, по-друге, термін перебування на посадах держслужбовців без будь-якого узгодження пропонується продовжити до віку 65 років.

Хочу, щоб мене як автора зрозуміли: я особисто не є противником проведення поступового реформування фармацевтичного контролю. На мою особисту думку, дійсно у фармації повинен бути створений орган з широкими повноваженнями без дублювання функцій інших органів, який, крім контрольних, виконував би функції управління державною часткою власності, що залишилася у деяких фармацевтичних підприємствах, і, більше того, сприяв би розширенню цієї частки державної власності. Але це все має бути зроблено в межах чинного законодавства України із дотриманням принципів регуляторної політики.

І тут викликають здивування дії чиновників МОЗ, які спочатку байдуже спостерігали, як всупереч діючому законодавству в Україну ввозиться без належної передбаченої законодавством процедури вакцина проти кору та краснухи, а потім раптом, знову-таки всупереч діючому законодавству, розпочали активні дії зі знищення системи державного контролю. А чи не пов’язане це з тим, що комусь існуючі органи заважають ввозити на територію України під виглядом ліків всілякий непотріб? У це легко повірити, якщо ознайомитися з інформацією Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я в частині як виконання державних програм щодо постачання фармацевтичної продукції, так і взагалі закупівлі лікарських засобів для державних потреб. На сьогодні єдиним органом, що у міру своїх можливостей не допускає в аптечну мережу недоброякісну фармацевтичну продукцію, є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я у співробітництві з Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Можливо, хтось задасть запитання: «А чому новостворена Держлікінспекція не зможе хоча б налагодити свою роботу ». А справа в тому, що на сьогодні, як вже зазначалося, діє Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який регламентує і порядок проведення перевірок, і предмети контролю, а також встановлює органи, які мають право здійснювати державний контроль, з їх правами та обов’язками. На сьогодні такий орган визначений у Законі України «Про лікарські засоби», це Державна інспекція МОЗ. І це є цілком логічним і відповідає Основам законодавства України про охорону здоров’я, а також міжнародній практиці Європейського Союзу. Крім того, якщо уважно дослідити основні завдання новоствореної Держлікінспекції, то вони фактично не відрізняються від основних завдань Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ.

Так для чого руйнувати цю структуру? Якщо необхідно її посилити, то можна їй надати статус урядового органу державного управління, й хай собі діє відповідно до вищезазначених законодавчих актів у складі МОЗ та йому підпорядковується. Тоді буде збережена не лише матеріально-технічна база, а й кадровий потенціал. Яка причина штучного виведення із складу системи охорони здоров’я її невід’ємної складової фармацевтичного сектору? Чому сьогодні, коли питання здоров’я нації набуває статусу національної безпеки, деякі недобросовісні чиновники проштовхують через Уряд безвідповідальні рішення?

В цілому, якщо прислухатися до коментарів деяких мало обізнаних у фармацевтичній діяльності фахівців, у сторонніх спостерігачів складається враження, що відбувається добра справа, яка спрямована на збереження здоров’я громадян, в тому числі шляхом забезпечення якості ліків.

Третій етап руйнування фармацевтичного ринку відбувся шляхом запровадження постанов КМУ від 17.10.2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення». Цей регуляторний акт (стосується невизначеного кола осіб, застосовується неодноразово):

  • не був внесений до плану діяльності регуляторного органу;
  • розробником не був підготовлений аналіз регуляторного впливу;
  • не був оприлюднений проект нормативного акта з аналізом регуляторного впливу.

В результаті прийняття цього регуляторного акта ми маємо закриття аптек, перш за все, в сільській місцевості, відмови пацієнтам на визначені групи лікарських засобів. Підприємці понесли збитки, а пацієнти залишалися без необхідних ліків.

Крім того, виник досить великий ризик розповсюдження недорогих, але фальсифікованих ліків, що користуються найбільшим попитом серед населення. Більшість пацієнтів були позбавлені права вибору? можливо більш дорогих, але ефективніших імпортних ліків.

І постає питання: що більше вплинуло на фармацевтичний ринок — світова криза чи діяльність регуляторних органів? Врешті-решт необхідно визначатися — у нас ринкова економіка чи адміністративно-планова? І головне — для чиїх потреб проводиться руйнування фармацевтичного ринку? Хто хоче прийти на «зачищений» фармацевтичний ринок?

Наостанок хотілося б подякувати керівництву новоутвореної структури. Саме з їх ньою допомогою учасникам фармацевтичного ринку стало зрозуміло: хто і що представляє на цьому ринку. Хто із посадовців у системі державного контролю є людиною випадковою, кому байдужі інтереси фармації, а головне — посада та можливі преференції від неї, а не збереження дієвої системи державного контролю. І саме зараз стало ясно, які з громадських організацій дійсно захищають права фармацевтичної спільноти, а які з них є лише підрозділами визначених комерційних структур і слугують лише їх інтересам.

Для всіх фахівців фармації, можливо, настав час подумати про створення єдиного Фармацевтичного Союзу або конфедерації, структури, яка би об’єднувала дійсно всі фармацевтичні громадські організації, і яку б очолювали особи, що не мають прямого комерційного інтересу у розподілі фармринку, тобто нейтральні
фахівці.

В.М. Пашков, член правління
Всеукраїнської громадської організації
«Аптечна професійна асоціація України»

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи