Нова редакція закону України "Про рекламу": Погляд учасників фармринку

11 липня 2003 року Верховна Рада (ВР) України прийняла Закон України про внесення змін до Закону України «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території нашої держави. Стаття 21 розділу III цього Закону регламентує рекламу лікарських засобів (ЛЗ), медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації. Нова редакція цього Закону, яка містить принципово нові положення і суттєво змінює правила рекламної діяльністі, зокрема реклами ЛЗ, в Україні, викликала жваву дискусію серед усіх учасників фармацевтичного ринку. Зважаючи на необхідність обговорення цього Закону та вироблення щодо нього спільної позиції, нещодавно створена громадська організація «Ліга фармацевтичного маркетингу» виступила з ініціативою проведення засідання круглого столу на тему «Новий Закон «Про рекламу» і його значення для учасників фармацевтичного ринку» за участю представників провідних компаній, які працюють у галузі виробництва, дистриб’юції, маркетингу та реклами ЛЗ і біологічно активних добавок (БАД), а також представників профільних комітетів ВР України та фахівців у галузі юриспруденції. Результатом круглого столу, який відбувся 3 листопада поточного року у редакції газети «Щотижневик АПТЕКА», стало розроблення та подання до Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації пропозицій щодо внесення змін до цього Закону, а також до Комітету ВР України з охорони здоров’я, материнства та дитинства — необхідних змін до Закону України «Про лікарські засоби».

Роботу круглого столу на тему «Новий Закон «Про рекламу» і його значення для учасників фармацевтичного ринку» розпочато

Відкриваючи засідання круглого столу, Олег Курченко, управляючий підрозділом безрецептурних препаратів представництва компанії «Хоффманн-Ля Рош Лтд.» в Україні, зазначив, що основною метою, яку ставили перед собою організатори круглого столу, є надання учасникам фармацевтичного ринку можливості обговорити особливості, вимоги та деякі спірні моменти нової редакції Закону України «Про рекламу», а також визначити перспективи внесення до нього певних змін.

Чи потрібно регламентувати в єдиному загальному Законі України «Про рекламу» усі особливості рекламування таких специфічних товарів, як ЛЗ, чи слід викласти їх у спеціальному Законі України «Про лікарські засоби» — саме це стало принциповим питанням і головним предметом дискусії учасників круглого столу. До того ж, фармацевтичну спільноту України непокоїть питання регулювання реклами тих ЛЗ, які застосовуються та розповсюджуються лише за рецептом лікаря, що взагалі не знайшло відображення у новій редакції Закону України «Про рекламу». На думку учасників круглого столу, відсутність у законодавстві положень про регулювання таких методів просування рецептурних препаратів, як з’їзди та конференції, робота медичних представників, розповсюдження серед лікарів рекламних матеріалів, створює передумови для недобросовісної конкуренції на фармацевтичному ринку. Тому реальна необхідність якнайшвидшого законодавчого визначення цих питань не викликає сумнівів, але при цьому, насамперед, слід прийняти принципове рішення про те, що на сьогодні є найбільш доцільним — вносити положення стосовно цих питань до Закону України «Про рекламу» чи до Закону України «Про лікарські засоби». Під час дискусії з цього питання переважна більшість учасників круглого столу підтримала думку про те, що слід внести положення про рекламу рецептурних ЛЗ до Закону України «Про лікарські засоби», а до Закону України «Про рекламу» — включити посилання на цей Закон. Це зумовлено тим, що рекламування ЛЗ, неправильне застосування яких може становити серйозну небезпеку для здоров’я людей, має стати предметом регулювання спеціальним законом.

До того ж, цілу низку питань та зауважень з боку учасників фармацевтичного ринку, виробників та розповсюджувачів реклами, юристів викликає редакція певних статей та пунктів цього Закону. Так, значна частина негативних відгуків зумовлена редакцією статті 6 Закону України «Про рекламу», яка стосується мови реклами, і більшість учасників круглого столу порушували у своїх доповідях саме це питання.

Питання регулювання реклами рецептурних ЛЗ викликало жваву дискусію учасників круглого столу

Першим виступив Максим Лазебник, виконавчий директор Всеукраїнської рекламної коаліції, радник Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації, який повідомив присутнім, що саме цього дня Комітет ВР України з питань свободи слова та інформації розглянув поправки до статті 6, які були зареєстровані та внесені до порядку денного, і Всеукраїнська рекламна коаліція підтримує законопроект, у якому зазначено, що мова реклами визначається чинним законодавством України, тобто законами України «Про мови в Україні», «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та ін. До того ж, з метою тлумачення деяких положень Закону України «Про рекламу» 1 жовтня рішенням Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації були затверджені Роз’яснення окремих положень Закону України «Про рекламу» в редакції від 11 липня 2003 року.

М. Лазебник також докладно зупинився на історії створення та прийняття нової редакції Закону України «Про рекламу», робочі групи з підготовки якої були створені ще у 1999–2000 роках. Після виборів до ВР, а саме з травня 2002 року роботу над цим законопроектом розпочали депутати нового складу Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, очолюваного Миколою Томенком. До створення цього законопроекту залучалися і інші фахівці. Але, звичайно, даний варіант Закону не позбавлений певних недоліків, які наявні, зокрема, у статті 6 та 21, і члени Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації з цим погоджуються. Так, М. Лазебник зазначив, що коли до статті 6 подавалася пропозиція про те, що реклама розповсюджується на території України виключно українською мовою, члени Комітету проголосували проти, а після прийняття Закону Всеукраїнська рекламна коаліція почала добиватися накладення вето саме на цю статтю. Крім того, Всеукраїнська рекламна коаліція вважає принциповою помилкою, що цей Закон вводиться у дію з дати його офіційного опублікування, і тому наполягала, щоб Закон набирав чинності хоча б з 1 січня 2004 року. Щодо внесення змін до нової редакції Закону «Про рекламу», то, на думку М. Лазебника, першочерговим завданням, безумовно, є прийняття поправок до статті 6, а потім — і до інших статей, зокрема до статті 21. Крім того, формулювання статті не завжди дозволяє однозначно трактувати ту чи іншу вимогу Закону, тому випускатимуться коментарі до Закону «Про рекламу», які будуть мати силу підзаконних актів. Їх авторами стануть фахівці Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Антимонопольного Комітету України, Національної Ради з телебачення та радіомовлення, Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації, Всеукраїнської рекламної коаліції, а до роботи над окремими статтями будуть залучатися представники громадських організацій. Наприклад, від «Ліги фармацевтичного маркетингу» бажано отримати коментарі до статті 21. Наприкінці свого виступу М. Лазебник підкреслив, що Комітет ВР України з питань свободи слова та інформації готовий до співпраці, зокрема до розгляду будь-яких пропозицій, та запропонував узагальнити всі спірні питання, які виникли під час проведення круглого столу, і подати їх до Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації з метою урахування під час подальшого розроблення коментарів та поправок до Закону.

Активну участь у роботі круглого столу взяли судовий експерт з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, консультант Комітету з питань науки та освіти ВР України Ірина Кириченко та директор юридичної компанії «Res incorporalis» Валерій Ситцевой

Наступним доповідачем був головний консультант Комітету ВР України з питань охорони здоровья, материнства і дитинства Олег Виноградов, який зазначив, що зустрічі представників законодавчої гілки влади з безпосередніми учасниками фармацевтичного ринку є дуже корисними для більш глибокого розуміння тих питань та проблем, які постали перед ними на сучасному етапі. У своєму виступі він зупинився на ролі Комітету ВР України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства у розробленні і впровадженні положень про регулювання реклами ЛЗ і виробів медичного призначення, а також на питанні про зняття з МОЗ України функцій нагляду за рекламою ЛЗ, що залишає без належного контролю цілий сегмент рекламного ринку. На думку О. Виноградова, усунення МОЗ України від контролю за рекламою ЛЗ істотно підвищує ймовірність виходу на фармацевтичний ринок України тих фірм, які займаються недобросовісною рекламою, і тому слід зберегти таку функцію хоча б для певного переліку ЛЗ. Що стосується того, до якого закону («Про рекламу» чи «Про лікарські засоби») мають бути включені розширені положення про рекламу ЛЗ, зокрема пропозиції, внесені народними депутатами, О. Виноградов зазначив, що остаточне вирішення цього ключового питання буде залежати від результатів голосування щодо нього спочатку членів Комітету ВР з охорони здоров’я, материнства та дитинства, а потім усіх депутатів ВР України.

Низку зауважень викликають і ті положення нової редакції Закону України «Про рекламу», які стосуються питань прав інтелектуальної власності. Саме цій проблемі була присвячена доповідь Валерія Ситцевого, директора юридичної компанії «Res incorporalis». Він звернув увагу присутніх на наявність у Законі України «Про рекламу» певних розбіжностей із Громадянським Кодексом України щодо назв деяких об’єктів інтелектуальної власності. Так, у Громадянському Кодексі України є таке поняття, як «торгова марка», а в Законі України «Про рекламу» воно наведене як «знак для товарів та послуг», що може в подальшому спричинити певні юридичні проблеми. У цьому зв’язку В. Ситцевой наголосив, що під час розроблення нових законів треба обов’язково враховувати вже існуючі. Крім того, при розгляді частини 2 пункту 4 статті 21 цього Закону виникають питання стосовно того, що вважати «повною фармакологічною назвою ЛЗ», оскільки не можна застосовувати у законах терміни, значення яких можна трактувати по-різному. В. Ситцевой запропонував викласти цю частину у такій редакції: «…торгову назву ЛЗ, його міжнародну непатентовану назву та назву виробника».

Щодо питань, пов’язаних з відповідальністю певних осіб за порушення законодавства про рекламу, слід зауважити, що згідно з пунктом 2 статті 27 таку відповідальність несуть як рекламодавці, так і виробники та розповсюджувачі реклами. Тобто контроль за дотриманням вимог Закону України «Про рекламу» здійснюватиметься на всіх етапах її створення та розповсюдження. Олександр Гороховський, директор рекламного агентства «АІТІ», у своєму виступі поділився власним досвідом практичного виконання вимог нової редакції Закону України «Про рекламу». Він зазначив, що перш ніж розміщувати рекламу фармацевтичної продукції на телебаченні, доцільно подавати її на розгляд юридичної служби телевізійного каналу. Першочергову увагу представники цих служб звертають на дотримання таких вимог статті 21, як заборона використання у рекламному ролику про ЛЗ образу лікаря або будь-яких посилань на нього, наявність попередження про необхідність ознайомлення з інструкцією, назв препарату та компанії-виробника. О. Гороховський зазначив, що з практичної точки зору для споживача більш актуальною є вимога ознайомлення з інструкцією, ніж наявність повної назви ЛЗ, і запропонував взагалі вилучити з Закону частину, яка вимагає наводити «повну фармакологічну назву» ЛЗ. Після виступу О. Гороховського була внесена пропозиція про запровадження механізму первинної реклами та реклами, що повторюється, яка зацікавила учасників круглого столу. Ця ідея полягає у тому, щоб під час першої презентації реклами ЛЗ надавати повну інформацію про ЛЗ та про компанію-виробника, вирішуючи тим самим завдання первинного інформування цільової аудиторії, а при наступних використаннях цієї ж реклами у засобах масової інформації обмежуватися зазначенням тільки торгової назви ЛЗ. Питання вимоги відсутності у рекламі ЛЗ образу лікаря, який згідно з новою редакцією Закону можна використовувати у рекламі всіх інших товарів, включаючи БАД, також викликало жваве обговорення учасників круглого столу, які погодилися з висловленою директором компанії «Маркетингове управління» Вікторією Кідонь думкою про те, що слід доповнити Закон нормою, за якою забороняється участь лікарів у рекламі будь-яких товарів, а сама реклама ЛЗ чи БАД не повинна виходити за межі властивостей і показань до застосування, які містяться в інструкції.

Під час дискусії

Питання регулювання реклами БАД у контексті нової редакції Закону України «Про рекламу» висвітлив у своїй доповіді Сергій Гулий, генеральний директор компанії «Нутримед», президент Української асоціації виробників, дистриб’юторів та розробників БАД. Він зазначив, що при порівнянні попередньої та нової редакції Закону «Про рекламу» привертає увагу те, що відбулося суттєве обмеження можливостей рекламування ЛЗ, у той час як вимоги до реклами БАД зазнали менших змін. Основне питання щодо реклами БАД, яке постає під час розгляду нової редакції Закону України «Про рекламу», стосується підтвердження їх лікувальних властивостей «спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я». Згідно з новою редакцією Закону України «Про рекламу» без такого підтвердження посилання на лікувальні властивості БАД, на яких недобросовісні рекламодавці роблять основний наголос у рекламі, забороняється. Це обмеження носить серйозний характер і вимагає розроблення єдиної процедури, за якою буде здійснюватися підтвердження лікувальних властивостей БАД, а також визначення того, хто саме в структурі МОЗ буде уповноважений надавати таке підтвердження. Крім того, за наявності у рекламі інформації про лікувальні властивості БАД може постати питання про необхідність їх експертизи та примусового направлення на реєстрацію як ЛЗ. С. Гулий розповів, що Асоціація виробників та дистриб’юторів БАД має намір найближчим часом надіслати офіційний запит до МОЗ з проханням роз’яснити цю вимогу Закону, тому що вирішення цих важливих завдань і запровадження комплексу заходів, спрямованих на чітке регламентування реклами БАД, могло б суттєво сприяти переходу рекламування БАД на більш цивілізовану основу та зростанню довіри споживачів до цієї продукції.

На завершення засідання круглого столу відбулася дискусія з найбільш значущого питанням щодо рекламування ЛЗ та БАД у контексті прийняття нової редакції Закону України «Про рекламу», у ході якої учасники круглого столу висловили ряд цікавих думок, зауважень та пропозицій. За результатами засідання круглого столу «Лігою фармацевтичного маркетингу» були розроблені пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про рекламу», які будуть подані до Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації, Комітету ВР України з охорони здоров’я, материнства та дитинства, Всеукраїнської рекламної коаліції та інших організацій, які здатні конструктивно впливати на процес удосконалення існуючого Закону. Пропонуємо ці пропозиції до уваги читачів «Щотижневика АПТЕКА».

Олена Барсукова
Фото Євгена Чорного

Пропозиції «Ліги фармацевтичного маркетингу» щодо внесення змін
до Закону України «Про рекламу»

1. Вилучити з Закону України «Про рекламу» частину першу статті 6 та внести замість неї положення про те, що питання про мову реклами повинно регулюватися законами України «Про мови в Україні», «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», іншими законодавчими актами України в цій сфері, а також міжнародними договорами та угодами.

2. Внести до Закону України «Про лікарські засоби» додаткові положення щодо регулювання реклами лікарських засобів, не враховані у Законі України «Про рекламу», а до останнього — відповідні посилання на цей спеціальний закон.

3. Викласти частину 2 пункту 4 статті 21 Закону України «Про рекламу» у наступній редакції: «торгову назву лікарського засобу, його міжнародну непатентовану назву (за наявності) та назву виробника».

4. Внести до Закону України «Про рекламу» положення про заборону розміщення у рекламі будь-яких товарів та послуг образів медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій.

5. Внести до Закону України «Про рекламу» положення про заборону наведення у рекламі будь-яких властивостей та показань до застосування ЛЗ, окрім зазначених в інструкції, а також лікувальних і профілактичних властивостей та показань до застосування будь-якої продукції, якщо ці властивості не підтверджені відповідними висновками центрального органу виконавчої влади з охорони здоров’я.

Учасники круглого столу дали доручення Координаційній раді «Ліги фармацевтичного маркетингу» щодо підготовки та подання пропозицій стосовно внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» до Комітету ВР України з охорони здоров’я, материнства та дитинства. Ці пропозиції обов’язково будуть надруковані найближчим часом у «Щотижневику АПТЕКА».

Витяг з Закону України «Про рекламу» в редакції від 11 липня 2003 року

Стаття 21. Реклама лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї

1. Дозволяється реклама:

лише таких лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї, що в установленому порядку дозволенi спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi охорони здоров’я до застосування в Українi;

лише таких лiкарських засобiв, якi вiдпускаються без припису (рецепту) лiкаря, та лише таких медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї, застосування яких не потребує спецiальних знань та пiдготовки.

2. Забороняється реклама лiкарських засобiв, якi вживаються та розповсюджуються тiльки за приписом (рецептом) лiкаря.

3. Забороняється реклама допiнгових речовин та/або методiв для їх використання у спортi.

4. Реклама лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї повинна мiстити:

об’єктивну iнформацiю про лiкарський засiб i здiйснюватися так, щоб було зрозумiло, що наведене повiдомлення є рекламою i що рекламований товар є лiкарським засобом;

повну фармакологiчну назву лiкарського засобу та назву виробника;

загальнi застереження щодо застосування лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї;

рекомендацiю щодо обов’язкового ознайомлення з iнструкцiєю до застосування, що додається до лiкарських засобiв.

5. Реклама лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї не може мiстити посилань на терапевтичнi ефекти стосовно захворювань, якi не пiддаються або важко пiддаються лiкуванню.

6. У рекламi лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї забороняється розмiщення:

вiдомостей, якi можуть справляти враження, що за умови вживання лiкарського засобу чи застосування медичної технiки консультацiя з фахiвцем не є необхiдною;

вiдомостей про те, що лiкувальний ефект вiд вживання лiкарського засобу чи застосування медичної технiки є гарантованим;

зображень змiни людського тiла або його частин внаслiдок хвороби, поранень;

тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворiти або погiршити стан свого здоров’я через невикористання лiкарських засобiв, медичної технiки та медичних послуг, що рекламуються;

тверджень, що сприяють можливостi самостiйного встановлення дiагнозу для хвороб, патологiчних станiв людини та їх самостiйного лiкування з використанням медичних товарiв, що рекламуються;

посилань на лiкарськi засоби, медичну технiку, методи профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї як на найбiльш ефективнi, найбiльш безпечнi, винятковi щодо вiдсутностi побiчних ефектiв;

порiвнянь з iншими лiкарськими засобами, медичною технiкою, методами профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї з метою посилення рекламного ефекту;

посилань на конкретнi випадки вдалого застосування лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї;

рекомендацiй або посилань на рекомендацiї медичних працiвникiв, науковцiв, медичних закладiв та органiзацiй щодо рекламованих товару чи послуги;

спецiальних виявлень подяки, вдячностi, листiв, уривкiв з них iз рекомендацiями, розповiдями про застосування та результати дiї рекламованих товару чи послуги вiд окремих осiб;

зображень i згадок iмен популярних людей, героїв кiно-, теле- та анiмацiйних фiльмiв, авторитетних органiзацiй;

iнформацiї, що може вводити споживача в оману щодо складу, походження, ефективностi, патентної захищеностi лiкарського засобу.

7. У рекламi лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї забороняється участь лiкарiв та iнших професiйних медичних працiвникiв, а також осiб, зовнiшнiй вигляд яких iмiтує зовнiшнiй вигляд лiкарiв.

8. Забороняється вмiщувати в рекламi лiкарських засобiв iнформацiю, яка дозволяє припустити, що лiкарський засiб є харчовим, косметичним чи iншим споживчим товаром або що безпечнiсть чи ефективнiсть цього засобу обумовлена його природним походженням.

9. У рекламi косметичних засобiв, харчових продуктiв, вiтамiнних та iнших харчових добавок забороняється посилання на те, що цi товари мають лiкувальнi властивостi, якщо такi властивостi не пiдтвердженi у встановленому законодавством порядку спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони здоров’я.

10. Забороняється реклама лiкувальних сеансiв, iнших заходiв з використанням гiпнозу та iнших методiв безконтактного, психiчного або бiоенергетичного впливу.

11. Забороняється реклама дiагностики або лiкування, якi не грунтуються на безпосередньому контактi лiкаря з пацiєнтом.

12. Положення цiєї статтi не поширюються на рекламу лiкарських засобiв, медичної технiки, методiв профiлактики, дiагностики, лiкування i реабiлiтацiї, яка розмiщується у спецiалiзованих виданнях, призначених для медичних установ та лiкарiв, а також яка розповсюджується на семiнарах, конференцiях, симпозiумах з медичної тематики.

Витяг з Роз’яснень окремих положень Закону України «Про рекламу» в редакції від 11 липня 2003 року, які було затверджено рішенням Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації від 1 жовтня 2003 року

Зважаючи на ситуацію, яка склалася з дотриманням законодавства про рекламу, та у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про рекламу» в редакції від 11 липня 2003 року, Комітет з питань свободи слова та інформації вирішив звернутися до учасників рекламного ринку. Наведеним Законом, зокрема, передбачається запровадження низки новел. У зв’язку з численними зверненнями щодо порядку їх застосування Комітет роз’яснює наступне.

1. Щодо загальних принципів рекламної діяльності.

Законом запроваджено новий для вітчизняної правової системи загальний принцип врахування в рекламній діяльності особливої чутливості дітей (частина третя ст. 7 Закону). Наведене положення знайшло більш конкретне відображення у статті 20.

Комітет звертає увагу на те, що у зазначених випадках йдеться не про рекламу, розраховану на дітей, а про те, що при замовленні, виготовленні та розміщенні будь-якої рекламної продукції необхідно враховувати ту обставину, що потенційними її споживачами є діти з притаманними їм психологічними та іншими особливостями.

2. Щодо розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях реалізації товару.

До статті 8 «Загальні вимоги до реклами» додана частина сьома такого змісту: «розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою».

У даному випадку йдеться про інформацію про товар та/або його виробника, яка об’єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного використання, захисту своїх споживчих прав тощо (інформація про дійсні споживчі якості товару, про порядок його використання, утилізації тощо, про належні дії споживача у тих чи інших випадках у зв’язку з придбанням та використанням товару, контактна інформація про виробника і т.ін.). Така інформація не може містити закликів до придбання чи непридбання того чи іншого товару, закликів скористатися послугами того чи іншого виробника тощо.

Комітет також звертає увагу на те, що всі заборони та обмеження, введені стосовно реклами цим Законом, стосуються також і згаданої інформації.

‹…›

4. Щодо спонсорства програм, передач на телебаченні та радіо.

Частиною шостою статті 15 Закону встановлюється, що оприлюднення у програмі, передачі найменування спонсора, анонси власних програм, передач, трансляція соціальної реклами, яка розповсюджується телерадіоорганізацією безкоштовно, не зараховуються до 15-відсоткової квоти рекламного часу.

Комітет наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 5 Закону, у телерадіопередачах, які створені за участі спонсора, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру (споживчі властивості товару, ціну товару, контактну інформацію виробника тощо) про спонсора, за винятком його імені (найменування) та знаку для товарів та послуг.

Спонсорство програм, передач новин забороняється.

‹…›

6. Щодо регуляторних та контрольних повноважень органів державної влади у сфері рекламної діяльності.

У Законі відсутні норми, які встановлюють регуляторні повноваження окремих органів державної влади щодо порядку розповсюдження реклами. Міністерство охорони здоров’я тепер не уповноважене надавати будь-які дозволи чи встановлювати будь-які обмеження щодо реклами.

‹…›

7. Щодо застосування окремих положень статті 6 Закону «Мова реклами».

На адресу Комітету надходять численні звернення учасників рекламного ринку, в яких констатуються неможливість повного виконання положень зазначеної статті, суперечність останньої чинному українському законодавству та нормам міжнародного права тощо. У зв’язку з цим Комітет звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15 грудня 1993 року знак для товарів та послуг є об’єктом інтелектуальної власності і становить відповідне позначення. Тобто знак для товарів та послуг є зображенням, і всі елементи знака повинні сприйматися як зображення, яке має розрізнювальну здатність, а не як слова, що мають смислове значення. Тому слово чи літери, які є елементами знака, є лише графічними символами, а спосіб їх написання та оформлення (не зміст чи переклад) дає можливість відрізняти один знак для товарів та послуг від іншого. Тобто знаки для товарів та послуг не підлягають перекладу на будь-яку мову.

Така ж правова позиція викладена і в міжнародних угодах, згода на обов’язковість яких надана Україною (Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року).

Комітет наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про рекламу», якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору. Таким чином, при визначенні порядку використання в рекламі знаків для товарів та послуг, що охороняються за законодавством України, необхідно керуватися чинними міжнародними угодами України та законодавством України, що не суперечить останнім.

Комітет звертається до замовників, виробників і розповсюджувачів реклами, рекламних агентств, об’єднань громадян та підприємств у галузі реклами, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють контрольні та регуляторні функції у рекламній галузі, дотримуватися вимог Закону щодо порядку виготовлення і розповсюдження реклами. Звертаємо увагу контролювальних та наглядових органів у галузі реклами, що підзаконні нормативні акти до їх приведення у відповідність до цього Закону діють у частині, яка не суперечить Закону.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!