Деякі актуальні питання представництв фармкомпаній в Україні

26 лютого 2013 р. відбувся семінар «Представництва фармкомпаній в Україні та їх трансформації: новорічні зміни 2013». Організаторами заходу виступили юридична компанія «ОМП» (далі — ЮК «ОМП»), компанії «МОРІОН» та «Укрмедекспо», а спікерами — партнери ЮК «ОМП» Микола Орлов, Микола Хоменко та Ігор Огороднійчук. Вони розкрили особливості діяльності представництв фармкомпаній, можливі ризики та надали поради щодо їх зменшення.

Микола Орлов розповів про діяльність представництв, зокрема, звернув увагу учасників заходу на питання, що стосуються їх податкового статусу в Україні. Так, для цілей оподаткування представництво зарубіжної компанії в нашій країні може обрати один з двох статусів: неплатник податку на прибуток — некомерційне представництво; платник податку на прибуток — постійне представництво. Крім того, будь-які представництва для податкових цілей реєструються на території України фактично на загальних підставах. Тобто спочатку реєструються як платники податку, а вже потім обґрунтовують, що вони не є платниками податку на прибуток, використовуючи для цього Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, підписану урядами України та країни, в якій знаходиться штаб-квартира представництва. Для підтвердження статусу представництво зарубіжної компанії має надати податковому інспектору довідку про податкову резидентність її головного офісу, додатково пославшись на відповідну статтю Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, де чітко прописано, які види діяльності не призводять до виникнення постійного представництва.

Доповідач наголосив, що основна проблема з визначенням статусу платника податку зводиться до визначення терміна «постійне представництво». Так, відповідно до п. 14.1.193 ст. 14 Податкового кодексу (далі — ПК) України постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в України, зокрема: місце управління; філія; офіс тощо. Але є важливий нюанс — у цьому пункті зазначено також, що представництво, яке діє виключно з метою провадження для свого головного офісу діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер, не є постійним представництвом. Однак у разі непідписання Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною і державою, у якій знаходиться головний офіс зарубіжної компанії, доводити, що діяльність її представництва носить саме допоміжний або підготовчий характер, стає складніше. У такому разі статус некомерційного представництва можна буде довести в судовому порядку.

Спікер зазначив, що дотримання ряду умов дозволить некомерційному представництву зберегти свій статус та звільнитися від сплати податку на прибуток. Для цього необхідно: подати до Державної податкової служби (далі — ДПС) України довідку про податкову резидентність головного офісу представництва; щокварталу подавати звітність згідно з формами та порядком, затвердженими наказом ДПС України від 28.02.2011 р. № 115 «Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво»; вказувати доходи, отримані від допоміжної/підготовчої діяльності в податковій декларації та у відомостях про доходи (прибуток), які звільнено від оподаткування на підставі міжнародних договорів України (згідно з роз’ясненням ДПС України від 07.05.2012 р. № 7908/6/22-3315); слідкувати за своїми операціями в рамках діяльності, тому що, як показує практика, саме це є причиною втрати некомерційним представництвом пільгового статусу.

Крім того, підставами для втрати статусу некомерційного представництва є:

  • виконання будь-яких робіт/надання послуг іншим компаніям (окрім головного офісу), наприклад, якщо співробітники представництва виконують завдання, не пов’язані з діяльністю головного офісу;
  • участь в основній діяльності головного офісу (залежно від виду основної діяльності, співпадання видів діяльності представництва та головного офісу), тобто потрібно чітко розуміти, чим займається головний офіс, для того щоб представництво не здійснювало таку саму діяльність, оскільки це вважатиметься порушенням вимоги про допоміжний характер діяльності;
  • участь у господарській діяльності головного офісу безпосередньо від його імені: участь у продажах (вторинних або третинних), логістична підтримка та ведення баз даних, допомога в розмитненні вантажів, надання приміщень для господарської діяльності материнської компанії тощо.

Також М. Орлов детально зупинився на окремих перевагах та недоліках некомерційного представництва перед постійним та дочірньою компанією (ДК). Так, його найважливішими перевагами є відсутність податку на прибуток та фактична відсутність податку на додану вартість (ПДВ); недоліками — неможливість рівноправних стосунків з головним офісом, тобто неможливість отримання від нього кредиту, передоплати за послуги в якості фінансування; відсутність чіткої регламентації діяльності та оподаткування у зв’язку з тим, що законодавством чітко не врегульовано оподаткування представництв; додаткові обмеження діяльності (відносно оренди офісу, ведення трудових книжок тощо), які зумовлені тим, що більшість цих функцій має бути погоджено з Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв (далі — ГДІП).

З точки зору оптимізації потенційних фінансових втрат та правової відповідальності, ДК може бути більш цікавою, оскільки має можливість провадити будь-яку господарську діяльність і при цьому повністю дотримуватися вимог внутрішньої політики материнської компанії.

Залежно від функцій ДК поділяються на сервісні (надають послуги групі), торгові (займаються ввезенням та дистрибуцією продукції) та виробничі (займаються виробництвом або спільним виробництвом). Існують і гібридні ДК, які виконують декілька функцій.

Доповідач наголосив на тому, що некомерційне представництво після трансформації в постійне або в ДК (незалежно від виду) бажано зберегти для оптимізації оподаткування ДК, а також збереження представницьких і промоційних функцій.

М. Орлов висвітлив декілька податкових питань, що зазвичай виникають у процесі трансформації некомерційного представництва в постійне або ДК, зокрема, щодо оподаткування сервісних платежів (оскільки найчастіше йдеться про створення сервісної компанії, яка фінансується за рахунок сервісних платежів). З економічної точки зору, розмір сервісних платежів повинен дорівнювати бюджету компанії за відповідний період (в основному місяць). Глобально сервісні платежі обчислюються трьома способами: «витрати плюс» — до всіх витрат компанії додається певний відсоток рентабельності (націнка); «абонентська плата» — фіксована сума за кожен період (найчастіше — 1 раз на місяць); «формула підрахунку» — погодинна ставка, поштучна оплата тощо. Спікер наголосив, що найменш ризикованим і найпростішим із них є «абонентська плата», оскільки у варіанті «витрати плюс» чітко вказується націнка, що, у свою чергу, надасть податковим органам можливість для оскарження вказаної ціни. Варіант «формула підрахунку» цілком допустимий, однак доволі складний для ДК, оскільки потребує ведення документації щодо кількості консультацій, наданих певним відділом.

Що стосується ПДВ на послуги, які надаються сервісними компаніями нерезидентам, то вони можуть як підлягати обкладенню ПДВ в Україні, так і бути звільненими від нього. Відповідно до п. 186.3 ст. 186 ПК України до послуг, які звільняються від ПДВ, належать: рекламні, інформаційні, консультаційні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

На практиці до послуг сервісних компаній, які звільняються від ПДВ, найчастіше відносять: послуги зі створення і ведення баз даних; рекламу дозволених до рекламування лікарських засобів; надання інформації стосовно заборонених до рекламування лікарських засобів; фінансовий, податковий та юридичний консалтинг; послуги з ведення бухгалтерського обліку тощо.

Про початкове фінансування та податкові питання діяльності торгових компаній розповів Микола Хоменко. Існує 3 способи початкового фінансування: фінансовий кредит від нерезидента, який не оподатковується; внесок статутного грошового капіталу, якщо він здійснений засновником; сервісне фінансування, тобто надання авансу — здійснюється в сервісних компаніях (такий спосіб оподатковується).

На відміну від сервісних компаній торгові несуть більше ризиків. З варіантів фінансування діяльності доповідач запропонував обрати бонусні платежі, оскільки вони не відносяться до жодного лікарського засобу, до жодної поставки. Тобто бонуси можуть видаватися за досягнення певних показників у діяльності на території України (нарощування продажу тощо). Відповідно до наказу ДПС України від 15.02.2012 р. № 123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» такі бонуси не обкладаються ПДВ.

М. Хоменко розповів також про основні етапи процесу трансформації некомерційного представництва в постійне або ДК. Перш за все потрібно визначитися з корпоративною структурою: якщо вже існує ризик, що некомерційне представництво може бути визнане постійним, то необхідно чітко вирішити, яку компанію створювати — сервісну чи торгову. Наступним етапом є визначення початкового та подальшого фінансування, що залежатиме від обраного типу компанії. Так, якщо це сервісна компанія, то вона фінансуватиметься за рахунок сервісних платежів; торгова компанія існуватиме за рахунок торгової націнки. Третім етапом є визначення ПДВ-статусу ДП. Тобто, якщо компанія торгова, то її ПДВ-статус залежатиме від того, що вона реалізує. Якщо це тільки лікарські засоби, то відсутня необхідність реєструвати її як платника ПДВ. Але коли така компанія реалізує не лише ліки, то відповідно до ст. 181 ПК України вона буде визнана платником ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійсненних операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців перевищить 300 000 грн. Сервісні компанії, що займаються наданням послуг з реклами або консалтингу, не вважаються об’єктами оподаткування в Україні, тому що послуги вважатимуться здійсненими там, де знаходиться клієнт-нерезидент. Четвертим етапом є складання сервісного договору з компанією. Крім того, потрібно визначитися з видом розрахунку сервісних платежів, і краще укладати окремі договори для послуг з ПДВ і без ПДВ. Також бажано вести архів документів, який міг би підтвердити факт надання послуг (рахунки, акти, звіти). Останнім етапом є перевірка діяльності представництва (чи вона не співпадає з діяльністю головного офісу).

Про перехід персоналу, майна та договірних відносин з представництва на ДК під час трансформації розповів Ігор Огороднійчук. При створенні ДК потрібно перевести з представництва персонал повністю або частково, якщо представництво не було ліквідовано. Крім того, переводяться основні договори (оренди приміщення тощо, які забезпечуватимуть діяльність нової ДК) та активи. На законодавчому рівні існує 2 способи переведення персоналу:

  • офіційне переведення з одного роботодавця на іншого, але ним нечасто користуються через те, що необхідне рішення засновника стосовно приймання на роботу великої кількості людей. Також потрібно повідомити співробітників про переведення й отримати від них згоду на це, але при цьому потрібно буде компенсувати невикористані відпустки та інші блага, вказані в договорі, або за їх згодою перевести на ДК з можливістю використання благ, що не були використані під час роботи в представництві, але в даному випадку представництво компенсує ДК витрати на ці блага. Якщо необхідно, можна змінити посаду особи. Також перед звільненням працівників потрібно за 2 тиж до цього сповістити ГДІП для підготовки нею трудових книжок. У такому випадку бажано отримати від працівника заяву, що він не має матеріальних та нематеріальних претензій до представництва.

Спікер назвав 2 способи переведення приміщення представництва на ДК. Перший — розірвання договору представництва з орендодавцем та підписання нового договору між ДК та орендодавцем. Слід пам’ятати, якщо договір потрібно завіряти нотаріально, то власник приміщення повинен внести до нового реєстру речових прав запис про реєстрацію свого права власності через Реєстраційну службу України, або ж це може зробити нотаріус в момент нотаріального посвідчення за додаткову оплату. У будь-якому випадку необхідно буде сплатити нотаріусу винагороду за посвідчення нового договору оренди.

Другим способом є підписання договору переуступки, тобто трьохстороннього договору між орендодавцем, представництвом та ДК. Його переваги над першим способом полягають у тому, що якщо такий договір був нотаріально завірений, то витрати на нотаріуса зводяться лише до оплати за послуги з внесення зміни до договору, що значно дешевше, ніж укладання нового договору оренди. У випадку, коли представництво не ліквідується, можна поділити орендовану площу між ДК та представництвом кількома способами. Перший передбачає підписання договору суборенди, але для цього потрібно отримати дозвіл власника приміщення, з яким підписано договір оренди; другий — зміну площі в чинному договорі оренди ДК. Наприклад, спочатку потрібно зменшити площу ДК зі 100 м2 до 90 м2, а потім на 10 м2 слід заключити новий договір оренди з представництвом.

І. Огороднійчук зазначив, що під час переведення активів з представництва на ДК представництво повинно стати платником ПДВ, коли сума переданого майна перевищить 300 тис. грн. І всі наступні продажі такого майна провадитимуться з урахуванням ПДВ.

Ціна продажу активів не включатиме ПДВ, якщо представництво не було платником ПДВ на момент продажу та зможе продати всі свої активи за 1 день. Звичайно, всі наступні продажі активів провадитимуться з урахуванням ПДВ.

Також існує точка зору, що передача активів може бути визнана комерційною діяльністю представництва. Щоб цього уникнути, потрібно використовувати посередників для продажу активів — тобто підписати договір комісії між представництвом та посередником, після чого підписати договір купівлі-продажу між посередником та ДК.

Таким чином, сьогодні є багато нюансів регулювання діяльності представництв фармкомпаній. Так, є ризики для непостійних представництв, що можуть призвести до втратити пільгового статусу. Також можуть виникати проблеми з оподаткуванням під час переведення активів з представництва на ДК тощо. Щоб цього уникнути, потрібно чітко розуміти, чим займається головний офіс, для того щоб представництво не здійснювало таку саму діяльність, вести архів підтвердних документів (рахунки, акти, звіти). Сервісним компаніям бажано укладати окремі договори для послуг, які обкладаються ПДВ, і для тих, які цим податком не обкладаються.

Думки представників ринку

Оксана Сабадах, фінансовий директор представництва ТОВ «Мир-Фарм», зазначила, що актуальною є інформація стосовно ризику втрати некомерційним представництвом пільгового статусу. Крім того, їй сподобалося, як детально та структуровано була подана інформація про трансформацію некомерційного представництва в ДК.

Олена Суходольська, головний бухгалтер представництва «Егіс Нюрт» в Україні, наголосила на професіоналізмі доповідачів, які змогли доступно донести до учасників інформацію про проблеми, пов’язані з трансформацією некомерційного представництва в постійне або ДК. Було детально проаналізовано, які проблем можуть виникнути при передачі майна та переході персоналу, а також представлено рекомендації щодо того, як їх уникнути.

Євген Прохоренко,
фото Сергія Бека

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті