3-й Український ендокринологічний тиждень: стан та перспективи розвитку вітчизняної ендокринології

Зліва направо: С. Черенько, З. Крушинська, О. Ларін, Н.Бойко

15–16 грудня у столичному Будинку кіно відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю під назвою «3-й Український ендокринологічний тиждень», організаторами якої виступили: МОЗ України, АМН України, Украї­н­ський науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України (далі — ЦЕХ), Академія ендокринних хірургів України. Організаційний партнер конференції – компания “Нью Віво Комунікейшн Груп”. Захід зібрав провідних спеціалістів з усіх регіонів нашої краї­ни, а також зарубіжжя (Росія, Ізраїль).

У вступному слові Олександр Ларін, доктор медичних наук, директор ЦЕХ зазначив, що проведення цієї конференції стало традиційним і відбувається вже втретє. Він також повідомив присутнім, що 19 листопада відбулася знакова подія для ЦЕХ — йому виповнилося 15 років. Незважаючи на непростий шлях становлення організації, за цей період було багато здобутків та професійних перемог українських хірургів у боротьбі з ендокринними захворюваннями.

Зоя Крушинська, заступник директора Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України, привітала присутніх з відкриттям 3-го Українського ендокринологічного тижня, присвяченого 15-річчю ЦЕХ. Вона зазначила, що МОЗ України чітко усвідомлює значущість і високо оцінює роботу центру на благо країни та її громадян. Вона нагадала, що за останні 3 роки ЦЕХ проведено низку заходів з покращення надання кваліфікованої медичної допомоги населенню з ендокринною патологією, здійснено ряд науко­вих досліджень, спрямованих на поліпшення профілактики, діагностики та лікування хворих цього профілю.

Проблемні питання клінічної ендокринології у своїй доповіді представив Володимир Паньків, доцент кафедри ендокринології Буковинської державної медичної академії, доктор медичних наук, професор, завідуючий відділом профілактики ендокринних захворювань ЦЕХ. Він зазначив, що обсяг роботи ендокринологів продовжує невпинно збільшуватися, адже все частіше до них звертаються пацієнти з новими, складнішими у плані діагностики та лікування захворюваннями ендокринних залоз. Головний обов’язок лікаря полягає у забезпеченні належної якості життя громадян з ендокринною патологією та формуванні у них навичок жити максимально повноцінно.

Як повідомив В. Паньків, у цілому в Україні зареєстровано 7 млн осіб з ендокринними захворюваннями, тобто кожен 7-й українець має ту чи іншу ендокринопатію. Він підкреслив, що процесом лікування ендокринної патології безумовно керує лікар, при цьому запорукою ефективної терапії виступає особиста відповідальність та внутрішня мотивація пацієнта для досягнення стану компенсації, покращення показників обміну речовин і зрештою забезпечення хорошого самопочуття.

Доповідач поінформував, що за даними, наведеними на 20-му Національному конгресі Міжнародної діабетичної федерації (IDF), що проходив у Монреалі, кожні 10 с у світі помирає 1 людина з діагнозом ЦД, вперше цей діагноз ставиться 2 пацієнтам. В Україні ж нині зареєстровано більше 1 млн хворих на ЦД, при цьому фактично вдвічі більше хворих з недіагностованою патологією.

На думку В. Паньківа, перспективним напрямком у діяльності лікарів-ендокринологів має стати акцент саме на профілактиці захворювань, оскільки вона дуже важлива для хворих на ЦД. Як показує практика, їхнє ставлення до свого здоров’я у більшості випадків безвідповідальне і недбале. Належна увага повинна приділятися як первинній (вчасне встановлення діагнозу, особливо це стосується ЦД II типу), так і вторинній профілактиці — ранньому виявленню ускладнень хвороби та боротьбі з ними, а також адекватним заходам по зменшенню маси тіла, нормалізації артеріального тиску і порушень ліпідного обміну.

Також доповідач зазначив, що, окрім превентивних заходів, варто зосередитися на лікуванні ЦД, яке має бути націлене на збереження функції підшлункової залози та кількості її  -клітин, що продукують інсулін. Для цього необхідно переглянути і доповнити клінічні протоколи з діабетології, адже досі фіксується багато випадків невірного призначення пероральних цукрознижувальних препаратів за емпіричним принципом.

Далі В. Паньків акцентував увагу на ще одній проблемі вітчизняної ендокринології, пов’язаній зі збільшенням кількості громадян з надмірною масою тіла та ожирінням. За цим показником Україна наздоганяє США та країни Європи.

Стосовно патології ЩЗ доповідач констатував, що, на жаль, не в усіх регіонах країни є розуміння деструктивного впливу йодної недостатності на здоров’я. Він зазначив, що нині доведено, що йодний дефіцит легкого ступеня зафіксовано на всій території України. Останній, зі слів доповідача, є причиною цілої низки розладів — дифузного токсичного зобу, зниження показника IQ, порушення репродуктивної функції і т.д.

На завершення своєї доповіді В. Паньків навів аргументи щодо доцільності створення в Україні ендокринологічних спеціалізованих центрів, де під одним дахом пацієнтам надаватиметься медична допомога командою багатопрофільних спеціалістів-ендокринологів.

Сергій Черенько, доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукових питань ЦЕХ, розповів учасникам конференції про становище та актуальні напрямки розвит­ку ендокринної хірургії в Україні. Він зазначив, що діагностика хірургічних захворювань ендокринних органів потребує застосування нових, більш чутливих методів визначення гормонів та їх концентрації (кальцитоніну, хромограніну А, матричної РНК тиреоглобуліну і рецепторів тиреотропного гормону і т.д.) і гормональних та онкомаркерів; також необхідно переглянути критерії встановлення діагнозів і ступенів їх тяжкості. На думку доповідача, поряд з рутинними для України ультра­звуковими дослідженнями, рентгенодіагностикою та магніторезонансною томографією перспективними діагностичними напрямками повинні стати позитронно- емісійна томографія та сцинтиграфія.

С. Черенько зауважив, що пріоритетною для хірургів- ендокринологів як у всьому світі, так і в Україні повинна стати терапія метастазів первинних ендокринних пухлин, а саме: молекулярно-генетична таргетна хіміотерапія, біо­терапія (інтерфероном, аналогами соматостатину, блокаторами ангіогенезу), націлена радіо­ізотопна терапія метастазів.

Як зазначив доповідач, оперування ЩЗ — головний напрямок роботи хірургів-ендокринологів України. Важливим питанням, яке постає перед ними, є диференційна діагностика тиреоїдних вузлів і раку ЩЗ. Відповідь на нього спеціалісти знаходять за допомогою націленої пункційної біопсії, еластографії (методу вимірювання опору та щільності тиреоїдних вузлів), визначення генетичних онкомаркерів, генних мутацій. Так, вітчизняними вченими нещодавно було підтверджено, що вирішальним фактором встановлення несприятливого прогнозу високо­диференційованого тиреоїдного раку є мутація BRAF-гена.

Вікторія Хоперія, кандидат медичних наук, у своїй доповіді про молекулярну біологію та пато­морфологію ендокринних захворювань представила результати роботи відділу патоморфо­логії ЦЕХ. Вона зауважила, що рак ЩЗ — найбільш поширена форма раку ендокринних залоз, і серед усіх злоякісних пухлин на нього припадає приблизно 1%.

В. Хоперія розповіла про методи морфологічної діагностики, які застосовуються до кожного пацієнта із знайденим під час ультразвукового дослідження вузлом ЩЗ: у першу чергу виконується тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія з цитологічним аналізом аспіратів, і за наявності сумнівного хибнопозитивного результату або підтвердженого висновку про злоякісний процес рекомендовано провести експрес-гістологічний аналіз. Потім проводиться макроскопічне і заключне гістологічне дослідження. Зі слів доповідача, для більш точного та достовірного встановлення діагнозу, а також зменшення кількості неадекватних хірургічних втручань під час цитологічного аналізу необхідно проводити імуноцитохімічне визначення активності маркерів злоякісності — тиреоїдної пер­оксидази з моноклональними анти­тілами 47 та дипептидиламінопептидази.

В. Хоперія зауважила, що лікування захворювань ЩЗ базується на трьох методах — тиреоїд­ектомії, терапії радіоактивним йодом і супресії L-тироксином. Застосування цієї схеми дозволяє досягти високого рівня виживаності більшості пацієнтів за відсутності метастазування. Вона зазначила, що згідно з останніми дослідженнями ЦЕХ ЩЗ — орган-мішень для вірусу герпесу. Таким чином, запобігання герпесній інфекції може стати одним із напрямків у попередженні розвитку пухлин ЩЗ.

Питання сучасних підходів у лікуванні діабетичної полінейропатії розкрив Ігор Строков, доктор медичних наук, професор кафедри нер­вових хвороб Московської медичної академії (ММА) імені І.М. Сеченова. Він зазначив, що найбільш частими позитивними невропатичними симптомами при діабетичній полінейропатії є стріляючий біль, печіння, оніміння, парестезія, а негативними — зниження різних видів чутливості, рефлексів і на пізніх стадіях захворювання зниження сили здебільшого в стопах (хворі втрачають здатність стояти і ходити).

Доповідач вказав на те, що сьогодні найбільш точним та сучасним методом, який дозволяє виявляти ураження тонких нервових волокон, є дослідження за допомогою конфокального мікроскопа нервів рогівки. Використовуються й інші способи обстеження з метою об’єктивного підтвердження діагнозу полінейропатія — електроміографія, дослідження варіабельності серцевого ритму для виявлення автономної нейропатії, біопсія шкіри і т.д.

До основних груп препаратів, що застосовуються при лікуванні діабетичної полінейропатії і впливають на ті чи інші ланки порушеного обміну глюкози, належать: антиоксиданти (препарати  -ліпоєвої кислоти); препарати тіаміну (зменшують вміст проміжних продуктів порушеного обміну глюкози); блокатори альдозоредуктази; антидепресанти; антиконвульсанти; анальгетики для купірування больового синдрому (габапентиноїди).

Новітні і ще недостатньо відомі в Україні підходи в діагностиці та терапії нейроендокринних пухлин (НЕП) шлунково-кишкового тракту (ШКТ) представив Ефрайм Іделевич (Efraim Idelevich), професор Медичного центру Каплана (Реховойт, Ізраїль). Ці пухлини походять з клітин APUD-системи (від англ. amine — аміни, precursor — попередник, uptake — засвоєння, поглинання; decarboxylation — декарбоксилювання) — апудоцитів, які знаходяться в залозах внутрішньої секреції, а також майже по всій протяжності ШКТ. Клінічні прояви апудом визначаються надлишком тих гормонів (біо­логічно активних амінів), які синтезуються клітинами цих пухлин. Так, при гастриномах (НЕП, що продукують гастрин) значно збільшується продукція соляної кислоти обкладовими клітинами слизової оболонки шлунку, утворюються множинні виразки дванадцятипалої кишки, які довго не рубцюються (синдром Золлінгера — Еллісона). При НЕП, що синтезують вазоактивний інтестинальний пептид, відмічаються профузна діарея, ахлоргідрія, гіпо­каліємія (синдром Вернера — Моррісона). Коли апудоми виникають одночасно у кількох органах, які мають апудоцити, розвивається так званий синдром множинних ендокринних неоплазій (МЕН-синдром).

Доповідач підкреслив, що у 60% випадків НЕП ШКТ не провокують виникнення жодних скарг і ніяк себе не проявляють. Скарги пацієнтів можуть бути доволі різноманітними залежно від місця розташування пухлини та її об’єму.

Е. Іделевич розповів про низку досліджень, які проводять для верифікації діагнозу НЕП. Він зауважив, що з метою встановлення ступеня злоякісності пухлин і, відповідно, прогнозу життя пацієнтів потрібно визначити кількість мітозів (поділів) нейроендокринних клітин, а також індекс КІ-67, що показує проліферативну здатність апудом.

Як зазначив Е. Іделевич, до основних методів обстеження на предмет наявності НЕП належать: біопсія з патоморфологічним аналізом біоптатів; визначення концентрації біологічно активних амінів у крові (наприклад гастрину, глюкагону), глюкози; радіологічне дослідження з радіоізотопом октреосканом (оctreoscan); визначення хромограніну А; комп’ютерна, магніторезонансна, позитронно-емісійна томографії і т.д.

Доповідач поділився з українськими ендокринологами світовим досвідом лікування НЕП з метастазами. Так, зі слів Е. Іделевича, на початку лікування таких пухлин потрібно визначити, наскільки доцільним буде оперативне втручання у кожному клінічному випадку і за можливості здійснити його (селективна чи тотальна резекція ураженого пухлиною органа). Консервативна терапія НЕП проводиться аналогами соматостатину; імунобіологічними препаратами; інтерфероном ( -IFN: s) і т.п.

Про принципи діагностики та лікування інсуліноми розповіла Ніна Бойко, доктор медичних наук, професор кафедри факультетської хірургії/хірургії № 1 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Інсулінома — НЕП, яка розвивається з  – клітин острівців Лангерганса підшлункової залози і продукує у великій кількості інсулін, що призводить до виникнення гіпоглікемічного синдрому. Характерні скарги при інсуліномії: нервово-психічні порушення (втрата свідомості натще та після фізичних навантажень; відчуття голоду, пітливість, амнезія, дезорієнтація, порушення сну), почервоніння обличчя, шиї, верхніх кінцівок (flashing-синдром), периорбітальний набряк, тремтіння тіла, бронхоспазм, діарея. Така різноманітна клінічна картина — причина невірного звернення пацієнтів до психіатрів, неврологів, епілепто­логів та інших фахівців суміжних спеціальностей в той час, коли справжня причина криється у наявній пухлині в підшлунковій залозі. Діагностика такого стану могла б лише полягати у визначенні рівня глюкози в крові натще та пробі з голодуванням, в результаті чого встановлення правильного діагнозу не викликала б труднощів. Н. Бойко наголосила, що головний метод лікування інсуліноми — резекція пухлини.

Підбиваючи підсумки 3-го Українського ендо­кринологічного тижня, можна із впевненістю зазначити, що зібрання в рамках його роботи провідних науковців та практиків у галузі ендокринології пройшло в конструктивному руслі, а обмін досвідом та інформацією між представниками ендокринологічної спільноти сприятиме розв’язанню тих непростих завдань, які щодня постають перед лікарями цієї спеціальності. Одностайними фахівці виявилися у думці про те, що для досягнення успіху у боротьбі з ендокринопатією в першу чергу необхідно сприяти розвитку профілактики цих захворювань та їх ускладнень, забезпечити належний диспансерний нагляд, удосконалити механізми організації та надання кваліфікованої ендокринологічної допомоги своїм пацієнтам.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!