Роль державного та відомчого контролю

Стабільність держави потребує постійної підтримки бажаного для неї режиму законності та дисципліни в державному управлінні та суспільстві. Законність та дисципліна — правовий режим панування закону у взаємовідносинах держави, фізичних та юридичних осіб, який знаходить своє відображення в чинному законодавстві і є наслідком відповідних правових форм та методів державного управління. Один з основних способів забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні — проведення контролю.

Здійсненню цих дій передує переконання, що виявляється в попередженні, роз’ясненні та вихованні, а також в утворенні певних стимулів законослухняної поведінки об’єктів державного управління. Контроль — один з основних способів забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні, в тому числі й у сфері обігу ЛЗ. Тому це одночасно одна з найважливіших функцій держави щодо забезпечення якості ЛЗ, оскільки без організації та здійснення контролю і нагляду неможлива ефективна робота суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з обігом ЛЗ. Тобто контроль є важливим чинником удосконалення державного управління у сфері якості, оновлення якого неможливе без вжиття відповідних заходів щодо спостереження за процесом реформ.

Ольга Хмельницька, начальник Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Полтавській області

Особливістю контролю з боку державних інспекцій та служб є те, що ці органи не мають права вживати заходів дисциплінарної відповідальності, як це роблять органи відомчого контролю. Вища ж посадова особа органів відомчого контролю має право вживати до підпорядкованих їм по службі винних посадових осіб лише заходів дисциплінарного характеру.

Об’єктом у сфері контролю якості ЛЗ ми визнаємо того, хто бере участь у їх виробництві, зберіганні, транспортуванні, торгівлі та медичному застосуванні. Суб’єктом у сфері контролю якості ЛЗ ми визнаємо ДІКЯ, на яку покладено обов’язок здійснювати контрольні дії щодо об’єкта та предмета контролю. Контроль якості ЛЗ по праву можна віднести до основних напрямків контролю у сфері державного управління, оскільки ситуація, що створюється внаслідок незадовільного стану справ у ньому, може загрожувати здоров’ю людей і важлива не тільки для України, а й для світу в цілому.

Діяльність, спрямовану на контроль якості ЛЗ, можна розділити на три стадії: підготовчу, аналітичну та підсумкову. В кожній стадії виконуються конкретні дії:

•?у підготовчій проводять вибір об’єкта контролю; визначають предмет контролю (встановлюють об’єкт перевірки); визначають спосіб здійснення контролю; підбирають та призначають осіб, які здійснюватимуть контроль; складають плани його проведення;

•?в аналітичній стадії проводять збір та обробку інформації, здійснюють її аналіз, порівнюють з фактичним станом справ на підконтрольному об’єкті, оскільки інформація, що надходить від його керівництва та з інших джерел, часто йде врозріз із наявною;

•?у підсумковій стадії визначають та аналізують причини виявлених порушень; встановлюють посадових осіб, винних у допущених порушеннях; приймають рішення за підсумками контролю; доводять їх до адресата, інших осіб, зацікавлених у результатах контролю; надають допомогу підконтрольній структурі в наведенні порядку на підконтрольному об’єкті (методична та консультативна робота із суб’єктом контролю з урахуванням виявлених порушень за предметом контролю); проводять контроль за виконанням рішень, які прийняті за підсумками попереднього контролю.

Залежно від того, які властивості чи стан якого явища викликають значний інтерес у суб’єкта контролю в сфері якості ЛЗ, контроль можна класифікувати:

1) за часом проведення (попередній, поточний, остаточний);

2) за обсягом (вибірковий чи повний);

3) контроль з використанням технічних засобів і спеціальних приладів (проведення аналізу якості ЛЗ за допомогою хімічних реактивів та спеціальних засобів і приладів) та контроль без їх використання (візуальний, звичайна робота з документами) тощо.

Орієнтирами у стосунках об’єкта та суб’єкта контролю виступають його принципи (докладно про принципи контролю див. у «Щотижневику АПТЕКА», № 22 (393) від 9 червня 2003 р.). У філософії принцип (від лат. principium) — це основа, початок, керівна ідея або основне правило поведінки. Оскільки контроль — одна з основних форм державного управління, то на нього поширюються загальні принципи, притаманні державному управлінню в цілому.

За сферою діяльності контроль розподіляється на внутрішній (відомчий), міжвідомчий та надвідомчий (позавідомчий). Внутрішній контроль здійснюють у самому міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади чи окремому підприємстві, організації, установі органом (посадовою особою), який поєднаний з підконтрольною структурою відомчими зв’язками. Крім державних органів, відомчий контроль можуть проводити й вищі ланки (посадові особи) недержавного сектора економіки в межах своїх повноважень та за підлеглістю, всередині своєї структури, контролюючи нижчу ланку. Саме такий контроль проводять суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи в аптечних установах та лікувально-профілактичній мережі. Наприклад, у Полтавській області внутрішній контроль у сфері обігу ЛЗ здійснює управління охорони здоров’я в межах своїх повноважень. Водночас контроль, який здійснює центральна районна аптека у своїх структурних підрозділах, є відомчим недержавним.

Відомчий контроль — важлива функція будь-якого керівного органу (посадової особи). Без організації та здійснення відомчого контролю неможлива робота підконтрольних державі будь-яких структур. Відомчий контроль — це також один з основних факторів, що дисциплінує працівників як у сфері державного управління, так і в сфері виробництва матеріальних цінностей, надання послуг тощо.

Призначення відомчого контролю:

•?спостереження за функціонуванням відповідного підконтрольного об’єкта відомчої належності;

•?отримання об’єктивної та достовірної інформації про дотримання законності й дисципліни на підконтрольному об’єкті;

•?вжиття заходів щодо попередження та усунення порушень законності й дисципліни;

•?встановлення причин та умов, які обумовлюють недотримання вимог правових норм, правил організації процесу виробництва, надання послуг тощо;

•?вжиття заходів, спрямованих на поліпшення ситуації на об’єкті (поновлення законності й дисципліни);

•?притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні встановленого порядку.

Відомчий контроль дає змогу отримати необхідний обсяг інформації, аналіз якої допомагає найбільш доцільно і раціонально вирішити питання подальшого розвитку різних сфер управління та способів досягнення оптимізації роботи управлінських структур у цих сферах.

Форми здійснення відомчого контролю практично нічим не відрізняються від форм, які застосовують інші контролюючі органи. Це — планові та позапланові перевірки, затребування документів, пояснень тощо залежно від предмета контролю. Відомчий контроль здійснюють, як правило, особи, добре обізнані із суттю справи, що дозволяє повною мірою визначити стан справ у повному обсязі, проблеми в діяльності об’єкта контролю. Наведене стосується і контролю з боку вищої посадової особи. Знання нею характеру роботи підконтрольної дільниці — результат того, що завдання, цілі (частково і функції) контролюючого і підконтрольного органу збігаються.

Водночас відомчий контроль має й суттєвий недолік, який іноді зводить нанівець його позитивний бік. «Захист» так званої честі мундира, небажання «виносити сміття з хати» суттєво послаблюють результативність його проведення.

Характерна ознака відомчого контролю полягає в тому, що за результатами його проведення за наявності правових підстав до винних у порушенні чинного законодавства осіб вживаються заходи адміністративного впливу у вигляді дисциплінарних стягнень. Таке право має тільки орган відомчого контролю.

Суть міжвідомчого контролю полягає в тому, що органи міжгалузевої компетенції, встановлюючи загальнообов’язкові для всіх міністерств, державних комітетів, відомств, підприємств, установ і організацій вимоги, стежать за їх виконанням. Міжвідомчий контроль проводять органи іншої відомчої належності. Наявність його обумовлена необхідністю забезпечити єдине вирішення комплексних завдань, які стосуються низки галузей, у масштабах держави. Коло питань, вирішення яких має право перевіряти такий орган, вкрай вузьке, спеціалізоване, залежить від фахових завдань, покладених на нього. Орган міжвідомчого контролю досліджує реалізацію конкретної функції об’єкта контролю. Наприклад, ДІКЯ контролює стан виконання суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості ЛЗ.

За результатами державного контролю до посадових осіб, які вчинили правопорушення, орган державного контролю вживає заходів адміністративного впливу, самостійно накладає адміністративні стягнення (у разі проведення контролю ДІКЯ — це штраф), чого неспроможні зробити органи відомчого контролю.

Ольга Хмельницька,
начальник Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів
у Полтавській області