Державна служба лікарських засобів та виробів медичного призначення відповідає, пояснює, інформує

Якщо у вас є запитання до фахівців Державної служби — звертайтесь на офіційний сайт: www.drugmed.gov.ua,
e-mail: info@drugmed.gov.ua, або до редакції «Щотижневика АПТЕКА»:
тел/факс: (044) 569 4460 (багатоканальний), e-mail: nik@morion.kiev.ua

До редакції «Щотижневика АПТЕКА» надходять запитання від читачів щодо регулювання різноманітних аспектів фармацевтичної діяльності, які належать до компетенції Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення. «Щотижневик АПТЕКА» започатковує рубрику, у якій роз’яснення та відповіді на запитання читачів надаватимуть фахівці Державної служби.

Інформаційним приводом для написання статті стало запитання, чи може аптека відпускати товар установам, які належать до лікувально-профілактичних? Відповідь на нього підготував начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Віталій Пашков.

Віталій Пашков, начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення

На шляху встановлення ринкових відносин в Україні суб’єкти господарської діяльності, у тому числі аптечні заклади, отримали більшу свободу щодо укладання договорів. Але слід зазначити, що інтереси держави та суспільства щодо обігу лікарських засобів забезпечується умовно кажучи в «дубльованому» масштабі. З одного боку, діяльність суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню, а з іншого, самі об’єкти — лікарські засоби, водночас підлягають реєстрації, сертифікації тощо. Зазначені процедури є необхідними та ефективними засобами регулювання господарських відносин і спрямовані на забезпечення права громадян на охорону здоров’я. Тобто державне регулювання ринку лікарських засобів має складну мету: з одного боку — захистити права учасників ринку, з іншого — створити умови, які б стимулювали підприємницьку діяльність.

Відповідно до законодавства, товарообіг у роздрібній торгівлі забезпечується за допомогою договору роздрібної купівлі-продажу, укладення якого відбувається на підставі загальних правил про купівлю-продаж та спеціальних правил, визначених у спеціальних законодавчих актах, до яких, у нашому випадку, належать Закон України «Про лікарські засоби», постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.1997 р. № 447 тощо. Тобто за наявності прогалин у спеціальних законодавчих актах суб’єкти господарської діяльності мають можливість користуватися законодавчими актами загальної юрисдикції. Певною мірою це підтверджується ст. 263 Господарського кодексу України та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 108 від 08.02.1995 р. Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення, у п. 1 якого записано, що даний Порядок визначає загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної мережі та торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств (їх об’єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність на території України у сфері торгівлі.

Відповідно до п. 5 Порядку заняття торговельною діяльністю така діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій сфері. Тим самим передбачається три різновиди торговельної діяльності (торгівлі). У зв’язку з цим можна зробити висновок, що не є торговельною діяльністю купівля-продаж товарів між суб’єктами господарювання, які не є підприємствами роздрібної чи оптової торгівлі, оскільки для них вона не є головною статутною діяльністю, а отже захист прав покупця (юридичної особи) має здійснюватися відповідно до загальних правил цивільного права.

Зміст поняття «торгівля» досить широкий, адже його можна розуміти і як процес товарообігу.

Реалізація товарів у роздрібній торгівлі забезпечується шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу, є всі підстави визначити його як договір роздрібної купівлі-продажу, тобто як один з багатьох різновидів купівлі-продажу. В юридичній літературі до недавнього часу не було дано належного визначення поняття договору роздрібної купівлі-продажу. В різних законодавчих актах відзначалися лише деякі його особливості, зокрема його обмежений суб’єктивний склад, особливий порядок укладання. Як приклад можна навести визначення терміна «роздрібна реалізація лікарських засобів» у Правилах роздрібної реалізації лікарських засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1997 р. № 447. Однак наведені окремі ознаки договору роздрібної купівлі-продажу не дають цілісного уявлення про його зміст та порядок укладання.

Заслуговують на увагу визначення термінів «оптова торгівля» та «роздрібна торгівля» в ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»:

«Оптова торгівля — діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності; роздрібна торгівля — діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування».

Новий Цивільний кодекс (ЦК) України також визначає, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, зобов’язується передати покупцеві товари, що звичайно призначаються для особистого домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю. Отже, у новому ЦК України не заперечується право юридичних осіб придбавати за договором роздрібної купівлі-продажу товари для некомерційних потреб. Крім того, згідно зі ст. 178 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов’язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг або продажу товарів за наявності у нього такої можливості тощо.

Такий підхід до розв’язання цього питання слід підтримати. Інша справа, що на ці відносини не може поширюватися законодавство про захист прав споживачів.

Але, як зазначалося вище, відповідно до законодавства, суб’єкт господарювання, що реалізує лікарські засоби, має одержати спеціальний дозвіл (ліцензію). Тобто при реалізації лікарських засобів підприємствам, організаціям, школам, дитячим таборам, у тому числі лікувально-профілактичним закладам, для некомерційного використання достатньо мати лише ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Оскільки договір купівлі-продажу в роздрібній торговельній мережі виконується, як правило, під час його укладення, закон не вимагає його обов’язкового письмового оформлення. У роздрібній торгівлі таким документом, як правило, є касовий чек, який відповідно до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» має бути виданий споживачеві разом з покупкою. У випадку необхідності, при продажу товару юридичним особам, укладається письмова угода.

В цьому випадку іноді виникає можливість появи на ринку лікарських засобів «недобросовісного покупця», який надалі може використовувати придбаний товар для комерційних цілей. Особливо часто такий ризик виникає при купівлі-продажу спирту етилового медичного. Тому пропонуємо в договорах чітко вказувати мету укладення договору, підкреслювати, що лікарські засоби призначені для подальшого медичного застосування або інших некомерційних цілей.

В розвинутому ринковому господарстві свобода укладення договорів не може мати абсолютного характеру і обов’язково підлягає певним обмеженням. Безумовно, договір насамперед повинен відповідати імперативним нормам закону та інших правових актів, які в сфері договірних зобов’язань практично завжди встановлюють певні обмеження.

Існує необхідність розробки «конструкції» договору, умови якого були б спрямовані на захист прав як споживача, так і «добросовісного» суб’єкта господарської діяльності. Внаслідок існування значної кількості законодавчих актів, що регулюють порядок укладення договорів у різних галузях господарства, у тому числі обіг лікарських засобів, підприємець часто не має можливості узгодити умови договору з чинним законодавством України. Тобто, існує необхідність розробки підзаконного акта про зміст та порядок укладення договору щодо оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів. Над розробкою цього документа з метою врегулювання порядку укладення договорів і працюють підрозділи Державної служби.

На основі проаналізованих нормативних актів можемо зробити висновок, що аптечний заклад, який має лише спеціальний дозвіл (ліцензію) на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, має право здійснювати продаж лікарських засобів не лише фізичним, а й юридичним особам для некомерційного використання. У випадку продажу лікарських засобів юридичним особам при укладенні письмової угоди пропонуємо зазначати, що лікарські засоби реалізуються для подальшого медичного застосування або іншого некомерційного використання. n

ДОВІДКОВО

Операції за договорами, що регулюють обіг лікарських засобів, знайшли відображення в таких нормативних актах: Закони України «Про захист прав споживачів», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про лікарські засоби», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про внесення змін до Закону «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; декрети Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення», «Про стандартизацію і сертифікацію».

Особливої уваги заслуговує зміст договору реалізації лікарських засобів як сукупність всіх його умов. Звичайно, як і в інших договорах про платну реалізацію майна, в  договорах про реалізацію лікарських засобів визначають обов’язки контрагентів. Як правило, з боку продавця (надавача послуг) до таких відносяться обов’язки щодо кількості, якості, асортименту, тари, упаковки товару та порядку його передачі.

А оскільки систематичний, масовий характер виробництва (надання послуг) позбавляє підприємця реальної можливості індивідуально, з кожним клієнтом узгодити всі умови договору, це зумовлює поширення у сфері підприємницької діяльності типових договорів. Особливо, якщо договір обмежений стандартними умовами, які викладено в законодавчих актах, з урахуванням торговельної практики та звичаїв.

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті