|
У зв’язку зі змінами в законодавчо-нормативних актах та в Міждержавній стандартній класифікації професій (ІSCO-88) за пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які зумовлені техніко-технологічними, структурними, управлінськими змінами в економіці, адміністративною, аграрною та освітянською реформами, в Україні з 01.06.1996 р., згідно з наказом Держстандарту України від 27.05.1995 р. № 257, запроваджено Державний класифікатор професій ДК 003-95 «Класифікатор професій» (ДСТУ 3739-98).
Класифікатор професій — складова державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації. У ньому наведені коди і назви професійних групувань (розділів, підрозділів, підкласів і груп професій) і 9 розділів класифікації професій:
1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі).
2. Професіонали.
3. Спеціалісти.
4. Технічні службовці.
5. Працівники сфери торгівлі й побутових послуг.
6. Кваліфіковані працівники сільського і лісового господарства.
7. Кваліфіковані працівники з інструментом.
8. Оператори і складальники обладнання та машин.
9. Найпростіші професії.
Тобто керівникам підприємств та регуляторних (контролюючих) органів доводиться стикатися з поняттями: «робота», «кваліфікація», «професія», що відрізняються за значенням. У Класифікаторі професій наведено такі визначення цих понять:
Робота — певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються або повинні виконуватися однією особою.
Кваліфікація — здатність виконувати завдання та обов’язки певної роботи. Кваліфікація визначається назвою професії (провізор, провізор клінічний тощо).
Професія — здатність виконувати роботи, що вимагають від особи певної кваліфікації.
Зауважимо, що найменування роботи і посади завжди повинні відповідати роботі, що виконується.
На основі Класифікатора професій 28.10.2002 р. МОЗ України видало наказ «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» за № 385.
Згідно з Положенням про порядок проведення атестації провізорів (далі — Положення), затвердженим наказом МОЗ України від 31.07.1998 р. за № 231 (який на сьогодні потребує доопрацювання та приведення у відповідність із чинним законодавством, а саме з переліком провізорських посад), присвоєння (підтвердження) фаху «провізор загального профілю» та кваліфікаційної категорії здійснюють спеціальні атестаційні комісії.
Вимоги цього наказу безпосередньо пов’язані з п. 2 ст. 40 КЗпП України, який визначає, що розірвання трудового договору до закінчення строку його чинності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи.
Зазначимо, що підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. Якщо працівник був прийнятий на роботу за відсутності документа, який підтверджує наявність у нього відповідної спеціальності чи кваліфікації, однак належним чином виконує доручену йому роботу, він не може бути звільнений відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України лише через відсутність такого документа.
|
Позбавлення права на виконання певної роботи може бути підставою для звільнення працівника через невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі з дотриманням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП України і порядку звільнення за відсутності можливості переведення працівника на іншу роботу, яка потребує кваліфікації молодшого спеціаліста — фармацевта, санітарки-мийниці або посади, не пов’язаної з необхідністю мати відповідну кваліфікацію. Так, досить часто окремі керівники не вимагають своєчасного підтвердження кваліфікації від провізорів, які працюють не на провізорських посадах, наприклад, менеджерами на підприємствах, службовцями в державних органах влади тощо. Необхідно пам’ятати, що провізори, які не працювали за спеціальністю понад 5 років, вважаються такими, які не мають фаху «провізор загального профілю» і не можуть бути допущені до зайняття певної провізорської посади. Перелік провізорських посад наведений у зазначених документах. Всі інші посади, які займають провізори, не вважаються провізорськими. Тобто під час перевірки виконання ліцензійних умов орган ліцензування перевіряє відповідність персоналу єдиним кваліфікаційним вимогам.
Досить часто провізори не виконують простого правила — кожні 5 років проходити тематичне вдосконалення чи передатестаційний цикл з обов’язковим дотриманням процедури атестації.
Існує дві форми процедури атестації провізорів. Перша (для фахівців, які не бажають атестуватися на присвоєння кваліфікаційної категорії) — підтвердження фаху «провізор загального профілю» через кожні 5 років після проходження курсів підвищення кваліфікації (п. 2.1. Положення). Направлення провізорів на цикли спеціалізації та підвищення кваліфікації здійснюється обласними закладами охорони здоров’я відповідно до річного плану (п. 5.1. Положення про післядипломне навчання лікарів (провізорів), затвердженого наказом МОЗ України від 22.07.1993 р. за № 166). Наказом МОЗ України від 19.08.1994 р. № 118-С (у Міністерстві юстиції України зареєстровано 12.09.1994 р. за № 218/428) затверджено Порядок допуску до медичної та фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах зарубіжних країн. Цей Порядок визначає, що на посаду провізора-фармацевта допускаються:
· особи, які пройшли підготовку у вищому фармацевтичному навчальному закладі на території країн СНД до 1992 р. чи мають стаж роботи за спеціальністю, або особи, які пізніше пройшли тримісячну післядипломну підготовку і мають право на самостійну діяльність;
· особи, які пройшли підготовку у фармацевтичних навчальних закладах з терміном навчання не менше як 2 роки та одержали диплом з присвоєнням кваліфікації фармацевта, помічника провізора, помічника аптекаря чи іншого еквівалентного ступеня, а також особи, які пройшли підготовку у вищому фармацевтичному навчальному закладі (факультеті) чи підготовку в обсязі повних 4 курсів (8 семестрів).
Зазначене не звільняє провізорів від обов’язкового проходження атестації.
Для атестації на підтвердження знань і практичних навичок фаху «провізор загального профілю» провізор подає до атестаційної комісії при навчальному закладі (склад якої затверджується наказом ректора, а голова комісії призначається наказом МОЗ України) такі документи: письмову заяву, копію диплома про освіту та заповнений атестаційний лист (п. 2.3. Положення). Атестацію на визначення рівня знань і практичних навичок проводять з урахуванням вимог кваліфікаційних характеристик провізора, які затверджуються МОЗ України. Після проведення процедури атестації провізор отримує посвідчення про підтвердження фаху «провізор загального профілю».
Впроваджено процедуру атестації в регіонах після проведення виїзних курсів тематичного удосконалення (підвищення кваліфікації) вищим навчальним закладом з підготовки провізорів.
Друга форма — атестація на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії. Особливість цієї форми полягає у можливості підвищення схемно-посадових окладів з оплатою праці залежно від кваліфікаційної категорії.
До атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії допускаються спеціалісти, які обіймають посади провізорів і протягом року перед атестацією пройшли передатестаційний цикл. Після закінчення передатестаційного циклу екзаменаційна комісія приймає іспит. Провізори, які успішно склали іспит, отримують свідоцтво встановленого зразка. Далі провізори, які бажають пройти атестацію на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії, не пізніше як за 2 місяці подають до територіальної атестаційної комісії при управлінні охорони здоров’я такі документи: заяву; звіт про професійну діяльність за останні 3 роки, затверджений керівником закладу, в якому провізор працює; копії диплома, сертифіката провізора загального профілю, трудової книжки; посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії; свідоцтво навчального закладу про складання іспиту зі спеціальності після закінчення передатестаційного циклу; характеристику, надану адміністрацією; заповнений атестаційний лист. Атестаційна комісія направляє звіт провізора для рецензування висококваліфікованим спеціалістам. Далі комісія приймає рішення на підставі вивчення документів і за результатами співбесіди.
Відповідно до Положення, деякі категорії працівників, зазначені в наказі, а саме: члени атестаційних комісій (провізори за фахом); начальники та заступники начальників державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів; завідувачі лабораторій з контролю якості лікарських засобів; завідувач та наукові працівники Центральної лабораторії з аналізу якості лікарських засобів; начальники фармацевтичних управлінь та їх заступники; керівний склад ДАК «Ліки України»; керівники об’єднань «Фармація» (незалежно від організаційно-правової форми); керівники баз, складів спеціального медичного постачання; наукові та науково-педагогічні працівники навчальних закладів III–IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти та науково-дослідних і науково-експертних установ, що підпорядковані МОЗ України, повинні проходити атестацію лише в Центральній атестаційній комісії МОЗ України.
Отже, провізори всіх категорій, які працюють на провізорських посадах, зазначених у законодавчих актах, повинні кожні 5 років проходити атестацію у відповідних атестаційних комісіях. В іншому разі вони вважаються такими, що втратили відповідну кваліфікацію і згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України підлягають звільненню за відсутності можливості переведення на іншу посаду. Крім того, орган ліцензування має право приймати відповідні рішення до суб’єктів господарювання щодо дотримання кваліфікаційних вимог персоналу.n
Якщо у вас є запитання до фахівців Державної служби — звертайтесь на офіційний сайт: , e-mail:
або до редакції "Щотижневика АПТЕКА": тел./факс: (044) 569 4460 (багатоканальний), e-mail:
Коментарі