Права людини у сфері охорони здоров’я: питання удосконалення законодавства і правозастосовної практики

28 Грудня 2015 2:12 Поділитися
Радмила Гревцова22 грудня 2015 р. у Червоному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл на тему «Права людини у сфері охорони здоров’я: питання удосконалення законодавства і правозастосовної практики». Організаторами заходу виступили навчально-науковий центр медичного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Асоціація адвокатів України, комітети правового і пацієнтського напрямків Громадської ради при МОЗ України. Функцію модератора круглого столу взяла на себе і блискучо виконала Радмила Гревцова, заступник голови Громадської ради при МОЗ України — куратор правового напрямку, кандидат юридичних наук, доцент, голова Комітету з медичного і фармацевтичного права Асоціації адвокатів України, член ради директорів Всесвітньої асоціації медичного права, а до участі у жвавій та змістовній дискусії долучилися представники інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій, юристи, лікарі тощо.

На порядку денному круглого столу постала низка програмних питань, зокрема:

  • правові засоби забезпечення загального доступу до медичної допомоги і лікарських засобів у сучасних соціально-економічних умовах;
  • пацієнтоцентричність: що це і як вона відображена у законодавчих актах та стратегічних документах;
  • механізми захисту прав людини у сфері охорони здоров’я: реалії і перспективи;
  • «медичні» справи: тенденції розвитку;
  • запровадження професійного самоврядування в охороні здоров’я: нові можливості захисту прав медичних і фармацевтичних працівників;
  • пацієнтський рух в Україні: етико-правові аспекти діяльності.

Слід зазначити, що в рамках загальної дискусії щодо прав пацієнтів значну увагу було приділено фармацевтичній сфері. І це не випадково, адже право на охорону здоров’я є основоположним правом людини, — водночас, доступ до медичної допомоги, невід’ємною і надважливою складовою якого є доступ до якісної та безпечної фармакотерапії, розглядається як одна з найголовніших передумов для реалізації цього права: відповідно, раціональне застосування якісних, ефективних та доступних за ціною препаратів дозволяє вирішувати велику кількість проблем у сфері охорони здоров’я.

Саме тому контрапунктом даної частини обговорення постала національна фармацевтична політика (НФП), основні засади та підвалини якої Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ; докладніше див.: «Щотижневик АПТЕКА» № 15 (786) від 18 квітня 2011 р.) заклала ще 30 років тому (а наше видання ретельно доносило їх до свого читача, див.: «Щотижневик АПТЕКА» № 40 (361) від 14 жовтня 2002 р. — № 2 (373) від 20 січня 2003 р. — прим. авт.), коли у 1975 р. Всесвітня асамблея охорони здоров’я своєю резолюцією WHA28.66 закликала ВООЗ надати допомогу державам, які є її членами, у розробці НФП, сприяти їм у виборі основних лікарських засобів та забезпеченні населення якісними лікарськими засобами з урахуванням потреб систем охорони здоров’я, а також у царині навчання та підготовки фахівців для фармацевтичної галузі (причому на момент прийняття цієї резолюції під егідою ВООЗ вже було реалізовано низку національних програм щодо лікарських засобів).

Сьогодні вже ні в кого в світі не викликає сумнівів, що НФП — це кардинально важлива складова державної політики в сфері охорони здоров’я: вона є засобом досягнення цілей і водночас настановою до дії, визначаючи порядок пріоритетів середньо- та довгострокових цілей, поставлених урядом перед фармацевтичною галуззю, та стратегічні шляхи їх досягнення. НФП окреслює рамки, в яких координується діяльність фармацевтичного сектору, у тому числі діяльність державної та приватної його ланок, усіх головних учасників фармацевтичної галузі.

НФП, представлена та опублікована у вигляді офіційного урядового документа (декларації), є офіційним документальним підтвердженням цілей, планів, рішень та зобов’язань органів державної влади. Без такого формалізованого політичного документа неможливо уявити загальну картину того, що необхідно зробити. Якщо цілі будуть незрозумілими, а зони відповідальності розподілені недостатньо чітко, заходи, що здійснюються урядом, можуть протирічити один одному. Підготовка такого документа має здійснюватися у процесі проведення систематичних консультацій за участю усіх зацікавлених сторін, — в результаті цих консультацій повинні бути намічені цілі і встановлені пріоритети, розроблені стратегії та визначені зобов’язання. Таким чином, НФП необхідна, щоб:

  • представити перелік цінностей, прагнень, цілей, рішень, середньо- та довгострокових зобов’язань уряду;
  • визначити основні цілі та пріоритети розвитку національної фармацевтичної галузі;
  • розробити стратегії досягнення цих цілей, призначити виконавців, відповідальних за здійснення основних напрямків політики;
  • створити можливості для широкого обговорення усіх перелічених задач.

Консультації та публічне обговорення документів НФП є вкрай важливими, оскільки дозволяють усім зацікавленим сторонам взяти участь в їх розробці — без цього неможливе успішне втілення політики. Тобто політичний процес є не менш важливим, ніж розробка політичного документа.

Основні заходи щодо забезпечення рівноправного доступу до лікарських засобів, їх високої якості та раціонального застосування закладені в НФП багатьох країн, втім, не скрізь ці положення однакові: кінцеве визначення цілей та розробка стратегій безпосередньо залежать від рівня економічного розвитку та стану ресурсів, культурних та історичних особливостей, політичних цінностей — іншими словами, НФП повинна бути збалансована з урахуванням національних потреб, реальних пріоритетів та стану ресурсів.

У багатьох країнах значну частку у загальному бюджеті охорони здоров’я складають витрати на ліки. Незважаючи на те що важливе значення лікарських засобів є очевидним як з медичної, так і економічної точки зору, проблеми, пов’язані з недостатнім доступом до необхідних препаратів, їх низькою якістю та нераціо­нальним застосуванням, актуальні як і раніше: нерідко застосування ліків не відповідає їх прямому призначенню. Досвід багатьох країн у цій царині переконливо свідчить, що складні та взаємопов’язані проблеми й недоліки у медикаментозному забезпеченні населення можуть бути вирішені лише з використанням єдиної схеми, у той час як несистематизовані підходи приречені на поразку. Конфлікт інтересів різних політичних сил, чвари між окремими зацікавленими сторонами також не сприяють досягненню успіху: виходячи з цього, ВООЗ рекомендує розробляти і впроваджувати зважену та прозору НФП.

Парадигма ВООЗ та Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP; див. «Щотижневик АПТЕКА» № 39 (1010) від 12 жовтня 2015 р.) передбачає поділ НФП на низку ключових компонентів, серед яких, зокрема: відбір основних лікарських засобів, цінова доступність ліків, фінансування медикаментозного забезпечення, функціонування систем постачання лікарських засобів (у тому числі фармацевтичне виробництво), регулювання обігу лікарських засобів (у тому числі їх реєстрація на ринку (видача дозволів на маркетинг), контроль та забезпечення якості, інформування щодо ліків тощо), раціональне застосування ліків, наукові дослідження та розробка, розвиток кадрового ресурсу у фармацевтичній сфері, моніторинг та оцінка як невід’ємні складові НФП.

Права людини у сфері охорони здоров’я: питання удосконалення законодавства і правозастосовної практики

У контексті визначення й обговорення питання доступності фармацевтичних послуг як складової доступності послуг з охорони здоров’я, учасники відзначили, що доступність лікарських засобів означає, насамперед, процентну частку населення, яке може ними скористатися. А можливість скористатися, у свою чергу, розглядається у двох аспектах: фізичному (стосовно фармацевтичної ланки йдеться, насамперед, про доступність аптек та фахівців — провізорів і фармацевтів) та економічному. Ця процентна частка виробляється суспільством і закріплюється в нормативних документах, а різні країни застосовують для цього різні підходи, втім, якщо йдеться про фармацевтичну сферу — усі вони (нині вже понад 100 країн світу) використовують уніфікований та комплекс­ний інструмент, про історію та основні контрапункти якого йшлося вище, — НФП.

Оксана Александрова«Специфіка медикаментозного забезпечення пацієнтів з орфанними захворюваннями полягає в тому, що таких хворих мало, — відповідно, дуже часто фармацевтичні компанії не зацікавлені реєструвати відповідні життєво необхідні препарати в Україні. При цьому може складатися ситуація, коли і профільне міністерство не надто налаштоване закуповувати такі препарати. Як обійти цю ситуацію і що необхідно змінити для цього у законодавстві?» — поцікавилася поглядами колег на цю проблему Оксана Александрова, заступник голови Громадської ради при МОЗ України — куратор пацієнтського напряму, голова правління всеукраїнської громадської організації «Асоціація хворих на легеневу гіпертензію».

Костянтин НадутийНа думку Костянтина Надутого, заступника голови правління громадської організації «Всеукраїнське лікарське товариство», для цього треба, щоб лікування пацієнтів з орфанними захворюваннями стало одним з пріоритетів державної політики. Оскільки ні пацієнти, ні заклади охорони здоров’я, ні місцеві громади — навіть за умови консолідації зусиль — не зможуть зрушити вирішення цього питання. Жодний сільський голова громади, де мешкає такий пацієнт, не в змозі доповнити коштами державне фінансування, щоб лікувати такого хворого, тож безперечно, що ризики такого явища, як орфанні захворювання, повинні бути перекладені на значно вищий рівень влади, ніж місцева громада, і держава повинна взяти на себе відповідні зобов’язання. Закон, який регулює відповідні взаємовідносини, не спрацьовує — цей механізм повинен діяти через низку системних взаємопов’язаних актів, які мають базуватися на державній політиці. Адже задля того, щоб законодавство реально працювало, треба відбудовувати його щабель за щабелем у безпосередній причинно-наслідковій послідовності, засадничо-практичній площині та нормотворчо-виконавчій вертикалі. Отже, змінювати цю систему треба. Але це право чи обов’язок влади? На сьогодні, на жаль, не обов’язок, а право — може робити, а може не робити: ми вас почули, а далі — наше право вирішувати, давати чи не давати на це гроші.

Тетяна КулешУ продовження теми орфанних захворювань і задля ілюстрації того, що навіть у цій складній проблематиці не все так погано й існують «success-stories», коли вдається домогтися результату, ще навіть не довівши справу до суду, модератор кругло­­го столу Р. Гревцова запросила до слова Тетяну Кулешу, голову ради громадської спілки «Орфанні захворювання України», яка розповіла про таку «історію успіху». Її виступ мав ту особистісну специфіку, яка (сподіваємося, читач з нами погодиться) вимагає транслювання виключно у режимі прямої мови:

— Я маю дитину з орфанним захворюванням (мукополісахаридоз), яка нині вже досягла 18 років. Сьогодні було піднято багато питань: чому не працюють протоколи, закони тощо. Але насправді, коли ми говоримо, що щось не працює, — коли його не контролюєш, то воно й не працюватиме. З чого починали ми… Я як мама стикнулася з тим, що 9 років тому лікарі в головному педіатричному закладі країни мені сказали: ніколи в житті держава грошей на це шалено дороге лікування не виділить, дитину поховаєш, готуйся до похорону і народжуй наступну, — це якщо зовсім стисло.

Минуло 9 років. Сьогодні моя дитина навчається в інституті, водить машину, тобто нічим не відрізняється від нас з вами. Сьогодні ми маємо: державну програму (але вона, на жаль, не забезпечується на 100%); зареєстровані ліки; клінічні протоколи; закон і підзаконні акти. Я не кажу, що це успіх. Це — норма. І ще — особисте бажання батьків, щоб дитина жила. Якщо ти цього торкаєшся, бо тобі це потрібно, — ти це зробиш. А якщо на рівні «а може десь колись воно буде працювати» — нічого не зрушиться.

Загалом стосовно орфанних хворих (може хтось чув, а достеменно не знає): це люди, яким (вже за нинішнім законодавством) встановлено діагноз, що трапляється рідко — 1 на 2000 населення. Муковісцидоз, фенілкетонурія, хвороба Гоше, мукополісахаридоз, бульозний епідермоліз, легенева гіпертензія, спінальна м’язова атрофія тощо — нині МОЗ України зафіксувало 171 нозологічну одиницю, та й ця кількість вже розширена згідно з новими документами. Однак це не дорівнює тому, що всі ці хворі отримають можливість лікуватися.

Зі свого боку, ми робимо чимало. За допомогою міжнародних і вітчизняних благодійних та пацієнтських організацій проводимо практичні семінари та різноманітні заходи (акції, флеш-моби, медійні кампанії тощо), спрямовані на інформування населення та поширення знань про рідкісні хвороби, зокрема серед лікарів та пацієнтів (докладніше див. «Щотижневик АПТЕКА» № 9 (980) від 9 березня 2015 р. — прим. авт.). Завдяки партнерській підтримці фармацевтичних компаній плануємо вдосконалити навчальну базу та втілити у життя спеціальну медичну освітню програму для лікарів шляхом проведення тренінгів за участю європейських спеціалістів тощо. Але щойно було чітко сказано: жодна мама, як і я, не може забезпечити жодну таку дитину лікуванням. Це надзвичайно, захмарно дороге лікування. І це справді має бути пріоритет, який по плечу лише державі. Одна з наших останніх акцій — з грудня цього року ми почали підписувати петицію до Президента, одним з головних пунктів якої зазначено, що лікування орфанних хворих має бути пріоритетом в державі Україна, як у будь-якій нормальній країні світу.

Протягом останнього року було видано 9 клінічних протоколів по рідкісних захворюваннях з відповідними настановами. У законі маємо (Закон України від 15 квітня 2014 р. № 1213-VII «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо забезпечення профілактики та лікування рідкісних (орфанних) захворювань» — прим. авт.) формулу про безперебійне та безоплатне забезпечення пацієнтів необхідними лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання.

Не секрет, що ця продукція є досить високовартісною. І коли в цьому році (чи не вперше за роки, що я цим займаюся) МОЗ України подало повну, реально прораховану потребу, підписану всіма відповідними головними спеціалістами, іншими інстанціями тощо, — Міністерство фінансів не виділило жодної копійки на збільшення фінансування орфанних хворих, а на такі нозології, як легенева гіпертензія та бульозний епідермоліз взагалі відмовилося закладати кошти до бюджету 2016 р. Там сказали: грошей нема і не буде, в країні війна (мовляв, вибачте: купляємо танки, — а навіщо нам діти).

Звісно, ми вийшли під урядові стіни, було проведено ще 5 публічних акцій і 2 конференції, ми побували в 14 регіонах. Буквально вчора сиділа рахувала: 488 листів написано протягом 4 міс. Ми не можемо і не зможемо з цим змиритися, бо це є смерть для наших пацієнтів. Чому смерть? — тому що, якщо вже розпочате лікування будь-якої дитини з орфанним захворюванням, незалежно від типу нозології, його вже не можна припинити. Чому не можна? — тому що дитина через деякий час після припинення терапії необхідними препаратами має дуже сильний відхил назад у клінічному стані і стає глибоким інвалідом…

Відверто кажучи, я ще й досі сама в це не вірю, хоча на власні очі бачила цей документ в МОЗ України. 3 тижні тому Міністерство фінансів виділило 380 млн грн., які ми просили для лікування орфанних хворих. То що це — успіх, досвід, перемога? Це значно більше. Це — життя.

Виходячи з тематичної пріоритетності інформаційних потреб нашої читацької аудиторії, а також з люб’язної згоди організаторів цього вкрай актуального круглого столу, у даній публікації ми докладніше зупинилися здебільшого на питаннях фармацевтичного спрямування, а у наступній — зобов’язуємося ретельно висвітлити зміст доповідей та обговорень в рамках програмних питань, наведених на початку статті. Отже, продовження — у наступних номерах «Щотижневика АПТЕКА» та на сайті http://www.apteka.ua.

Пилип Снєгірьов,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті