Постанова № 724. Чи бути паспортам аптечних закладів?

Уже минуло кілька тижнів з того часу, як набула чинності Постанова КМУ від 01.07.2009 р. № 724 «Деякі питання надання державних платних (адміністративних) послуг, видачі документів дозвільного характеру». Цим документом Уряд (п. 1) забороняє міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади з 01.08.2009 р.:

  • делегувати владні повноваження суб’єктам господарювання (крім суб’єктів господарювання державної форми власності у випадках, передбачених законом);
  • оплачувати надані послуги у відсотковому відношенні щодо кошторисної вартості об’єкта;
  • вимагати отримання документів дозвільного характеру, необхідність наявності яких не передбачена законом.

Найвідомішим із документів дозвільного характеру у фармацевтичному секторі є, беззаперечно, паспорт аптечного закладу (зразок котрого подано у вигляді додатка до Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених постановою КМУ від 17.11.2004 р. № 1570).

У когось з цього приводу є сумніви? Продовжимо уважно вичитувати постанову КМУ від 01.07.2009 р. № 724. П. 2 цієї постанови наголошує:

  • зупинити з 01.09.2009 р. видачу документів дозвільного характеру згідно з додатком.

А в додатку до постанови КМУ в Переліку документів дозвільного характеру, необхідність одержання яких не передбачена законом, серед найменувань таких документів в п. 4 зазначено «Дозвіл на подальшу реалізацію лікарських засобів». І далі чітко зазначено, яким саме нормативно-правовим актом регламентується видача документів дозвільного характеру, одержання яких не передбачено законом, — це Постанова КМУ від 17.11.2004 р. № 1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах».

Особисто мені в Правилах торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах із документів дозвільного характеру, що не передбачені в законодавчих актах, відомий лише один, — це паспорт аптечного закладу.

Безумовно, це лише моя особиста точка зору, і з цього приводу відповідні громадські організації вже звернулися до спеціально уповноваженого органу — Держкомпідприємництва, але все-таки хотілося б знати і професійну точку зору Держлікінспекції з цього приводу. Дехто вважає, що це стосується дозволів на розміщення торгової точки. Але де у Правилах торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах згадується про ці дозволи?

Дія п. 3 цієї постанови вимагає від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у 2-місячний термін:

  • вжити заходів щодо скасування власних рішень, згідно з якими суб’єктам господарювання були делеговані владні повноваження;
  • в установленому порядку подати КМУ проекти нормативно-правових актів про затвердження вартості державних платних (адміністративних) послуг та скасувати власні рішення, якими встановлено розміри плати за надання послуг (крім випадків, передбачених законом);
  • подати на розгляд КМУ пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, які випливають з цієї постанови.

Щоб зрозуміти, яким чином цей пункт стосується саме фармацевтичного сектору, необхідно звернутися до Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схваленої розпорядженням КМУ від 15.02.2006 р. № 90-р.

Так, згідно з цим документом послуги, що надаються органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають під їхнім управлінням, відносяться до публічних. Залежно від суб’єкта, котрий надає публічні послуги, розрізняють державні та муніципальні послуги.

Державні послуги надаються органами державної влади (в основному виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями, а також органами місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів Державного бюджету.

Муніципальні послуги надаються органами місцевого самоврядування, а також органами виконавчої влади та підприємствами, установами, організаціями в порядку виконання делегованих органами місцевого самоврядування повноважень за рахунок коштів місцевого бюджету.

Важливою складовою як державних, так і муніципальних послуг є адміністративні послуги.

Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, котрий відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Уповноважений суб’єкт — орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, державне підприємство, установа, організація, що на виконання закону надає адміністративну послугу.

Належність послуг до адміністративних визначається за такими критеріями: повноваження адміністративного органу щодо надання певного виду послуг визначається законом; послуги надаються адміністративними органами шляхом реалізації владних повноважень; послуги надаються за зверненням фізичних та юридичних осіб; результатом розгляду звернення є адміністративний акт, що має індивідуальний характер (паспорт, свідоцтво, ліцензія, дозвіл тощо).

Нічого ця Концепція не нагадує? А діяльність державних підприємств та їх філій при територіальних Держлікінспекціях, майже основним видом діяльності яких є надання інформаційних послуг, в тому числі й тих, що мають надаватися територіальними Держлікінспекціями. Це, перш за все, приписи та розпорядження, які повинні надходити до уповноважених осіб суб’єктів господарювання від територіальних Держлікінспекцій відповідно до п. 2.2.4. Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженої наказом МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436.

Хоча ці (фактично адміністративні) платні послуги, котрі надаються державними підприємствами та їх філіями при територіальних Держлікінспекціях, у нормативно-правових актах не передбачені, але все рівно у керівництва Держлікінспекції з’явився шанс узаконити ці адміністративні послуги та скасувати плату за них. В іншому випадку у суб’єктів господарювання з’являться підстави для звернення до Антимонопольного комітету України щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства на ринку надання інформаційних послуг.

В.М. Пашков,
віце-президент Фармацевтичної
асоціації України, кандидат юридичних наук

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті