Наше видання неодноразово інформувало читачів про активну діяльність ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (далі — ГО «ВФП»), зокрема про численні зустрічі з представниками фармацевтичної громади з різних регіонів України. Чергова зустріч з фармацевтичною спільнотою, яка була присвячена науково-практичній конференції на тему «Військовий провізор у сучасній фармації», відбулася 24 березня 2016 р. в приміщенні Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі — військовий госпіталь). У заході взяли участь фахівці фармацевтичної освіти й науки, військові провізори, представники громадських організацій та працівники аптечних закладів різних форм власності з більшості регіонів України.Учасники заходу отримали чудову нагоду дізнатися про становлення та розвиток військової медицини в Україні, а також про багаторічну історію Київського військового госпіталю, відвідавши екскурсію по музею закладу, заснованому в 1981 р. і розташованому в старовинній, унікальній за архітектурою будівлі, спорудженій у 1847 р. Під час екскурсії склалося таке враження, що більшість учасників, незважаючи на вік, на деякий час стали студентами. Адже таку тишу, зацікавлені та захопливі обличчя можна спостерігати у студентів на перших курсах університету. І це не дивно! Яку багатогранну та пізнавальну історію має на перший погляд звичайний військовий об’єкт.
Змістовну та цікаву екскурсію по залах музею провів Геннадій Пєров, заступник начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» по роботі з особовим складом, начальник відділу по роботі з особовим складом, полковник.
За словами Г. Пєрова, таке монументальне укріплення мають лише 2 госпіталі в світі, і один з них — це Національний військово-медичний клінічний центр.
Крім того, госпіталь є одним із найстаріших медичних закладів України. Він був заснований у 1755 р., коли за клопотанням Київського губернатора рішенням сенату медичної канцелярії було відкрито польовий госпіталь на 50 ліжок.
Серйозним випробуванням для госпіталю стала Вітчизняна війна 1812 р., яку колектив витримав з гідністю. Штатну кількість ліжок в той час було збільшено, хоча іноді кількість поранених досягала 2 тис.
Окремо слід звернути увагу на складову Госпітального укріплення Київської фортеці, а саме Косий капонір, збудований у 1844 р. як оборонна споруда Госпітального укріплення в системі Нової печерської фортеці. Київська фортеця не брала участі в бойових діях, але й без жодного пострілу свого часу захистила Київ. Київська фортеця мала велике значення як велетенський військовий табір для забезпечення військовим спорядженням, боєприпасами та зброєю. Київська фортеця — унікальне явище вітчизняної та європейської історії та культури. Більшість земляних і цегельних споруд XVIII–XIX ст. збереглися до нашого часу і згідно з чинним законодавством знаходяться під охороною держави і мають охоронні номери. Втративши стратегічне значення наприкінці XIX ст., Київська фортеця використовувалася для потреб армії (штаби, склади, казарми), а також як місце ув’язнення.
У 1838–1926 рр. при госпіталі діяла штатна військова фельдшерська школа. У 1851 р. на його базі організовано клініки медичного факультету Київського університету ім. Св. Володимира.
Таким чином, госпіталь став передовим медичним закладом свого часу. Його авторитет пов’язаний з науково-медичною та педагогічною діяльністю талановитих лікарів — засновників медичних шкіл у Києві: М.І. Пирогова, С.П. Алферьєва, В.Т. Покровського, В.П. Образцова, М.Д. Стражеска, Р.Р. Вредена, Ф.Г. Яновського та інших.
У роки Другої світової війни госпіталь пролікував понад 60 тис. військовослужбовців, проведено десятки тисяч складних хірургічних операцій. При цьому понад 80% пролікованих повернулися на фронт.
У післявоєнний період лікарі госпіталю надавали медичну допомогу в ліквідації холери в Астраханській обл., виконували інтернаціональний обов’язок у В’єтнамі, на Кубі, в Афганістані, в Ефіопії й в інших країнах.
З 1939 р. діє Військово-медичний коледж, який випустив декілька поколінь середнього військового медичного персоналу. З листопада 1992 р. госпіталь переформований з 408 Окружного військового госпіталю Київського військового округу в Головний військовий клінічний госпіталь МОЗ України. З 1996 р. госпіталь став клінічною базою Української військово-медичної академії.
Сьогодні у складі госпіталю знаходяться 19 лікувально-діагностичних клінік, 40 лікувально-діагностичних відділень, лабораторний центр з 10 лабораторіями, центр променевої діагностики і терапії, фармацевтичний центр і служба постачання. Госпіталь розрахований на 1125 місць, щорічно тут проходять лікування понад 20 тис. пацієнтів, у тому числі військовослужбовці, військові пенсіонери, члени їх сімей, а також деяка частина цивільних осіб (до 10%). Тут кожен хворий може отримати висококваліфіковану медичну діагностику та спеціалізоване лікування.
Слід зазначити, що серед експонатів музею — документи, фотографії й артефакти багаторічної історії госпіталю та розвитку військової медицини в цілому. За словами Г. Пєрова, постійними відвідувачами музею є військовослужбовці, цивільні особи, що перебувають на лікуванні в госпіталі, студенти і школярі, іноземні делегації, гості Києва.
Науково-практичну конференцію розпочав Олександр Шматенко, начальник кафедри військової фармації Української військово-медичної академії, доктор фармацевтичних наук, професор, полковник медичної служби, член правління ГО «ВФП», з доповіддю на тему «Роль військового провізора в сучасній фармації України».
Військова фармація — це галузь знань, сфера інтересів якої всебічно охоплює наукові, методичні, організаційні, технологічні та інші питання забезпечення медичною технікою і майном збройних сил у різні періоди та в різних умовах їх діяльності. Медичне постачання військовим частин та закладів як практична складова військової фармації ґрунтується на логістичних ланцюгах та охоплює комплекс заходів, спрямованих на своєчасне і повне забезпечення потреб військових частин та закладів медичним майном та технікою.
О. Шматенко зазначив, що функціонування системи медичного постачання ґрунтується на оперативному управлінні підрозділами медичного постачання, матеріальними та фінансовими ресурсами; утриманні запасів медичного майна, що відповідають реальним потребам медичної служби в різні періоди діяльності, та забезпеченні діяльності підрозділів медичного постачання у правовому полі держави.
У сучасних умовах медичне постачання військ слід розглядати як організовану соціально-економічну систему, що створена за ієрархічним принципом та має у своєму складі ряд пов’язаних підсистем:
- кадри (спеціалісти медичного постачання — провізори, фармацевти, інженерно-технічний персонал та ін.) і кадрова політика;
- ресурси матеріальних (медичне майно та техніка) і грошових засобів;
- управління діяльністю закладів і підрозділів медичного постачання;
- передбачені запаси (резерви) медичного майна та техніки;
- технічне обслуговування і ремонт медичної техніки;
- інформаційно-правове забезпечення;
- науково-дослідна діяльність.
Доповідач розповів про базисні принципи медичного постачання. Принцип інтеграції в загальнодержавне правове поле є фундаментальним, тому що забезпечення медичним майном і технікою здійснюється відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів. Принцип централізованого забезпечення полягає в централізованому нормуванні, розподілі, управлінні поставками і запасами медичного майна і техніки (це дозволяє, зокрема, ефективно розпоряджатися навіть їх обмеженими ресурсами). Принцип нормованого натурального забезпечення передбачає забезпечення медичним майном і технікою військ (сил) за встановленими нормами (нормативами). Цей принцип, незважаючи на деякі негативні аспекти (примусовість і обмеження номенклатури, старіння норм постачання), дозволяє найбільш раціонально здійснювати постачання в різних умовах, особливо в ході бойових дій.
Не менш важливим є принцип планового забезпечення, що передбачає забезпечення медичним майном і технікою частин за планами вищого органу медичної служби на підставі звітно-заявочних документів. Принцип територіального забезпечення полягає в оптимізації організаційних підходів до забезпечення медичним майном і технікою військ (сил), дислокованих у встановлених зонах відповідальності. Принцип готовності передбачає своєчасне розгортання установ і підрозділів медичного постачання військового часу. Принцип живучості — створення умов для якнайшвидшого відновлення системи медичного постачання в умовах сучасної війни за рахунок наявних та доданих сил і засобів.
Крім того, принцип створення обґрунтованих запасів (резервів) має на увазі накопичення й утримання різних видів запасів (резервів) медичного майна і техніки з урахуванням можливих санітарних втрат і необхідності виконання заходів, передбачених планами медичного забезпечення бойових дій. Принцип забезпечення комплектно-табельним оснащенням дозволяє в найкоротші терміни здійснити мобілізацію частин (установ) у військовий час і оперативно забезпечувати медичним майном і технікою війська (сили) в ході бойових дій. Принцип «адресного» забезпечення медичним майном і технікою полягає в оптимізації логістики їх поставок від організацій-виробників безпосередньо до військово-медичних установ, минаючи проміжні ланки.
Система військово-медичного постачання виконує специфічні функції, що відрізняють її від цивільної фармації, тому підготовка військових провізорів повинна включати комплекс відповідних знань та вмінь. Військові провізори, за словами О. Шматенка, повинні мати відповідну підготовку з наступних питань:
- організація забезпечення медичною технікою та майном в мирний і воєнний час;
- система нормування та порядок розрахунку потреби у медичному майні;
- організація захисту медичного майна від зброї масового ураження;
- порядок формування та роботи з комплектами медичного майна;
- організація зберігання та контролю якості лікарських засобів спеціального призначення;
- технологія виготовлення лікарських препаратів в польових умовах з використанням комплектно-табельного оснащення.
Доповідач підкреслив, що лікарські засоби спеціального призначення застосовуються переважно у надзвичайних ситуаціях та у військовий час. До них належать лікарські засоби, що діють на центральну нервову систему, блокатори β-адренорецепторів, спазмолітичні, протиопромінюючі, протиблювотні, анальгезивні, протигістамінні засоби, м’язові релаксанти, антидоти, плазмозамінники та біологічні препарати. Саме ці лікарські засоби необхідні при наданні першої медичної допомоги при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, втратою свідомості, отруєнням оксидом вуглецю, а також для максимального зменшення або повного припинення дії на постраждалих вражаючих факторів радіаційних, отруйних речовин тощо.
При цьому існують і відмінності системи підготовки кадрів. Зокрема, значна увага приділяється питанням підготовки до виконання функціональних обов’язків в умовах бойових дій та надзвичайних ситуацій, обов’язковим є цільовий розподіл (призначення на посади) офіцерів медичної служби, відбувається кадровий моніторинг офіцерів медичної служби від випуску до звільнення із збройних сил тощо.
За словами О. Шматенка, пріоритетними напрямками наукової діяльності є удосконалення системи забезпечення медичним майном і технікою з використанням бойового досвіду та надання медичної допомоги за стандартами країн — членів НАТО; нормування медичної техніки і майна для військових частин і лікувальних закладів; оптимізація матеріальних потоків та моделювання логістичних процесів в управлінні запасами медичного майна в Збройних силах України; фармакоекономічне обґрунтування медикаментозного забезпечення військовослужбовців; удосконалення системи контролю якості лікарських засобів в збройних силах; наукове обґрунтування та удосконалення технології виготовлення, аналізу і дослідження стабільності лікарських засобів у стаціонарних і польових умовах.
Учасники заходу також ознайомилися зі схемами лікувально-евакуаційних заходів в Збройних силах України та медичного постачання військ у зоні проведення антитерористичної операції (АТО). Зокрема, детально було висвітлено розгортання етапів медичної евакуації та варіанти розміщення медичного майна у військових частинах, що перебувають у зоні АТО.
Завершуючи виступ, О. Шматенко зазначив, що військова фармація є невід’ємною частиною загальнодержавної фармації, яка має свою специфіку. Слід зазначити, що належний рівень забезпечення медичної служби медичною технікою і майном є вирішальним для своєчасного та якісного надання медичної допомоги військовослужбовцям, а також цивільному населенню під час надзвичайних ситуацій, терористичних актів та збройних конфліктів. «В Україні сформована якісна система підготовки військових провізорів та науково-педагогічних кадрів для вирішення завдань оптимізації військово-медичного постачання», — підсумував О. Шматенко.
Слід зазначити, що після виступу О. Шматенка відбулася жвава дискусія учасників заходу, у ході якої обговорювалися питання участі волонтерських організацій у забезпеченні лікарськими засобами та медичними виробами з початку бойових дій на сході країни, наявності дефіциту в системі медичного забезпечення, залучення вітчизняних виробників лікарських засобів до медичного забезпечення тощо. Загалом представники військового госпіталю схвалили діяльність волонтерських організацій, особливо в перші місяці проведення АТО. Крім того, було зазначено, що саме за допомогою більшості вітчизняних виробників фармацевтичної та медичної продукції, які надавали лікарські засоби та медичні вироби на благодійній основі, вдалося уникнути значних втрат. Також представники військового госпіталю запропонували вітчизняним виробникам розглянути можливість налагодження випуску лікарських засобів у шприц-тюбиках, оскільки єдине таке виробництво наразі знаходиться на непідконтрольній Україні території. Таку пропозицію підтримали всі учасники заходу.
У рамках другої частини заходу було проведено щорічні збори членів ГО «ВФП», на яких Олег Клімов, голова правління ГО «ВФП», виступив із звітом про діяльність громадської організації за 2015 р. Він розповів про історичні події, які стали зародженням фармацевтичного самоврядування в Україні. Так, 6 червня 2014 р. Валерій Печаєв, президент Об’єднання організацій медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММПУ), звернувся до Олександра Сича, віце-прем’єр-міністра України, стосовно необхідності впровадження в Україні світового досвіду самоврядування провізорів і фармацевтів. З цього часу почалася розробка законопроекту «Про фармацевтичне самоврядування», до якої запрошено фахівців Полтавського юридичного інституту Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
14 жовтня 2014 р. за ініціативою ООРММПУ відбулася робоча нарада щодо створення аптечної палати України, а вже 17 грудня 2014 р. проведено установчі збори із створення професійної громадської організації, в результаті яких 2 березня 2015 р. зареєстровано Статут ГО «ВФП».
26 березня 2015 р. відбулося перше засідання правління ГО «ВФП», на якому затверджено стратегічні цілі та завдання. Зокрема, було визначено основний вектор діяльності організації, спрямований на запровадження децентралізації у сфері ліцензування аптечної діяльності, презентовано Єдиний реєстр фармацевтичних працівників України (ЄРФПУ) та ідеологію професійного самоврядування, його завдання й вимоги до членів самоврядної організації, умови відповідальності перед суспільством та пацієнтом. Також на засіданні було затверджено структуру ГО «ВФП», процедуру вступу, розмір внесків та інші внутрішні нормативні документи, що регламентують роботу громадської організації.
Протягом березня та травня 2015 р. членами ГО «ВФП» проводилися зустрічі з фармацевтичними працівниками України, в ході яких обговорювали законопроект «Про фармацевтичне самоврядування». Мова йде про заходи у містах Біла Церква та Чернігів за участю фармацевтичної спільноти, що представляла аптечні заклади різних форм власності. Нагадаємо, що в ході зустрічей було презентовано роль професійного самоврядування та ЄРФПУ як реальних захисників фармацевтичного працівника та роботодавця.
26–27 травня 2015 р. ГО «ВФП» взяла участь в роботі 4-го Міжнародного фармацевтичного форуму «Аптеки мира–2015» у статусі стратегічного партнера і презентувала доповідь на тему «Фармацевтичне самоврядування: шлях до впровадження євростандартів надання фармацевтичної допомоги».
Слід зазначити, що з весни 2015 р. ГО «ВФП» залучена до співпраці з МОЗ України — члени правління беруть активну участь у щотижневих засіданнях робочої групи (наказ МОЗ України від 25.06.2015 р. № 390 «Про створення робочих груп з питань удосконалення законодавства»). О. Клімов підкреслив, що активну методологічну допомогу отримано від Г.Н. Акжигітова, С.П. Плачкова, М.І. Півнюка, Н.В. Бик, В.В. Синяк, С.Д. Варнавського, О.В. Борисенко та Г.А. Бігдан.
Влітку підготовлено документи та оформлено заявку на вступ у Міжнародну фармацевтичну федерацію (International Pharmaceutical Federation — FIP), та пройдено процедуру моніторингу FIP на відповідність вимогам до професійних організацій. Також розроблено Положення «Про Почесну грамоту», її дизайн та відповідне Розпорядження № 1-К «Про нагородження Почесною грамотою ГО «ВФП», якою в результаті нагороджено близько 70 фармацевтичних працівників.
9 вересня 2015 р. обов’язково увійде в сучасну історію фармації України. Адже саме цього дня у Верховній Раді України народним депутатом Юрієм Григоровичем Гарбузом зареєстровано за № 3054 законопроект «Про фармацевтичне самоврядування». 15 вересня 2015 р. за підтримки Г. Дзяка, ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», в Дніпропетровську проведено семінар на тему «Фармацевтичне самоврядування — шлях до впровадження євростандартів надання фармацевтичної допомоги».
23 вересня 2015 р. ГО «ВФП» взяла участь у святкових заходах Польської аптечної палати (Naczelna Izba Aptekarska — NIA) з нагоди 12-го національного Дня аптекаря, що відбулися в Камеральній залі Національної філармонії (Варшава, Польща). 24 вересня 2015 р. підписано Меморандум про співпрацю між ГО «ВФП» та NIA в присутності першого секретаря Посольства України в Польщі.
29 вересня 2015 р. в Дюссельдорфі, Німеччина, під час 75-го Світового конгресу з фармації та фармацевтичних наук FIP, на засіданні Ради FIP, ГО «ВФП» було прийнято до лав міжнародної фармацевтичної сім’ї.
28 жовтня 2015 р. проведено семінар на тему «ГО «ВФП» — локомотив фармацевтичного самоврядування в Україні» в Рівному.
16 листопада 2015 р. в ході засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на тему «Актуальні проблеми законодавчого регулювання обігу лікарських засобів та здійснення фармацевтичної діяльності» було презентовано проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування».
26 листопада 2015 р. у Львові на базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького проведено науково-практичну конференцію на тему «Професійне самоврядування фармацевтичних працівників — шлях до об’єднання».
18 грудня 2015 р. в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика відбувся семінар на тему «Фармацевтичне самоврядування — шлях до побудови вітчизняного законодавства у сфері охорони здоров’я відповідно до норм міжнародних стандартів».
Завершуючи виступ, О. Клімов зазначив, що усі вищезгадані кроки в розбудові фармацевтичного самоврядування, розвиток ГО «ВФП», набуття популярності та професійного статусу серед фармацевтичних працівників, державних установ та органів влади стали можливими завдяки наполегливій праці дружного, професійного та відданого своїй професії колективу однодумців, а також неоціненній підтримці ООРММПУ, компанії «МОРІОН», ТОВ «Фармпланета», ВАТ «Фармак» та ін.
Також були представлені звіти членів правління ГО «ВФП» та керівників регіональних осередків ГО «ВФП», а також розглядалися поточні питання. Зокрема, було визначено план роботи ГО «ВФП» та філій організації у 2016 р., обговорено умови участі ГО «ВФП» в 76-му Конгресі FIP у Буенос-Айресі в липні 2016 р., VIII Національному з’їзді фармацевтів у Харкові у вересні 2016 р. тощо.
Так, з метою забезпечення умов гармонійного розвитку фармацевтичного сектору економіки та покращення якості фармацевтичної допомоги населенню в 2016 р. ГО «ВФП» виступає за прискорення процесу прийняття законів України «Про лікарські засоби» та «Про фармацевтичне самоврядування» задля сприяння розвиткові фармацевтичного сектору економіки України, зокрема аптечної діяльності, його інтеграції в світову систему фармацевтичної діяльності, формування сучасної інфраструктури, створення сприятливих умов для розвитку фахової аптечної діяльності, збереження останніх як закладів охорони здоров’я та запобігання перетворенню аптек в торгові місця з продажу ліків.
Планується виступити з клопотанням до органів влади, в тому числі МОЗ України, обласних та міських адміністрацій, щодо залучення представників ГО «ВФП» до роботи в частині проведення аналізу ефективності та прозорості проведення закупівель лікарських засобів за кошти державного бюджету. Важливо при цьому взяти участь в розробці та затвердженні ЄДИНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕРЕЛІКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, відповідно до якого будуть закуповуватися медикаменти закладами й установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
ГО «ВФП» планує продовжувати наполегливу роботу, спрямовану на реформування у сфері оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Зокрема:
- ініціювати загальноукраїнське звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо термінового введення механізму реімбурсації вартості ліків для населення (згідно з визначеним МОЗ переліком нозологій) з метою недопущення катастрофічного стану з доступністю для населення медикаментозної допомоги;
- з метою усунення корупційної складової ініціювати перед органами місцевого самоврядування створення в регіонах та Києві на базі територіальних відділень Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ліцензійних комісій з вирішення спірних питань в роздрібному сегменті фармринку, до складу яких повинні входити представники місцевої влади, територіальних та в Києві — відділень Держлікслужби та професійних громадських організацій у пропорційних співвідношеннях;
- підтримати ініціативу ООРММПУ щодо передачі функцій з ліцензування господарчої діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками до її територіальних органів;
- запровадити єдині податкові умови для всіх учасників фармацевтичного ринку;
- ініціювати серед всіх учасників фармацевтичного ринку, в тому числі роздрібної ланки, виконання вимог наказу МОЗ України від 30.05.2013 р. № 455 «Про затвердження Настанови «Належна аптечна практика: Стандарти якості аптечних послуг» та запровадження на добровільних засадах стандартів Належної аптечної практики (GPP) із встановленням перехідного періоду.
Крім цього, ГО «ВФП» продовжить наполегливу роботу у заходах з дерегуляції обігу наркотичних засобів та прекурсорів (в частині оформлення документів та вимог до матеріально-технічної бази — фізичного захисту) з метою уникнення перепон для належного обігу такого виду товару; реорганізації закладів охорони здоров’я (в частині розміщення аптечних закладів в лікувально-профілактичних закладах через механізм державно-приватного партнерства) з метою підвищення рівня доступності ліків для пацієнтів, що проходять терапію; удосконалення процедури державних закупівель через спеціалізовані міжнародні організації з метою удосконалення механізмів практичного застосування положень нормативно-правових актів в частині публічності та підзвітності таких організацій, участь у нормотворчій діяльності (у разі необхідності для захисту інтересів національних виробників ліків).
Підбиваючи підсумок, учасники заходу визнали, що військові провізори роблять вагомий внесок у державну фармацевтичну систему. Саме завдяки практичній діяльності таких фахівців вдалося забезпечити військові формування медичною технікою, майном, лікарськими та медичними засобами у ході військових дій на сході країни. Присутні погодилися, що необхідно підтримувати на належному рівні підготовку фармацевтичних фахівців військового профілю.
Також було визнано роботу голови та членів правління ГО «ВФП» за 2015 рік задовільною. У цілому було схвалено енергійну діяльність ГО «ВФП» та підтримані заплановані подальші кроки.
Отже, ми стали свідками, що об’єднання зусиль професійної громадської організації, до складу якої входять представники освіти, які навчають майбутніх фармацевтичних спеціалістів та надають послуги післядипломної освіти, практики з великим професійним досвідом роботи та молоді фахівці, що працюють в аптечних закладах різних форм власності, а також забезпечують систему постачання медикаментами до Збройних сил України, дає реальні результати і допоможе повернути аптеці її головну ознаку, а саме визнання її як закладу охорони здоров’я, фармацевтичному працівнику — його цінність і відповідний статус як складову системи охорони здоров’я, забезпечити процес безперервної освіти для фармацевтичного фахівця та запровадити міжнародні стандарти надання фармацевтичної допомоги в Україні.
Побажаємо ГО «ВФП» та фармацевтичній спільноті України успіху та сил у здійсненні запланованого задля розвитку фармації в нашій державі!
фото Сергія Бека та автора