Імунопрофілактика в Україні: нагальні проблеми та шляхи їх вирішення

24 червня 2016 р. Міністерство охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) спільно з громадською ініціативою «Коаліція за вакцинацію» провело круглий стіл «Реалізація державної політики в Україні щодо імунопрофілактики: аналіз стану, шляхи вирішення», метою якого стало обговорення стану імунопрофілактики в Україні на сьогодні та визначення шляхів вирішення ситуації, що склалася з вакцинацією. У роботі круглого столу взяли участь представники медичних, педагогічних та науково-дослідницьких установ, головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, представники органів влади, громадських об’єднань, вищих навчальних закладів. Серед питань, що були обговорені під час заходу, — виконання Загальнодержавної програми захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 рр.; визначення складових процесу реалізації державної політики щодо імунопрофілактики в країні (забезпеченість вакцинами, інформаційний та науковий супровід, стратегічний запас вакцин, їх власне виробництво); роль навчальних медичних закладів у формуванні сучасного світового підходу до запобігання інфекційним хворобам шляхом імунопрофілактики; етико-правові питання вакцинації тощо.

На початку заходу Віктор Шафранський, в.о. міністра охорони здоров’я України, наголосив на необхідності розробки Національної стратегії імунопрофілактики населення України, ключовими складовими якої, мають стати: забезпеченість вакцинами, враховуючи їх якість та доступність; компетентний медичний персонал з єдиною однозначною позицією стосовно вакцинації; підвищення рівня прихильності населення до вакцинації. На думку В. Шафранського, сьогодні також слід опрацювати зміни до нормативної бази, яка врегульовує питання імунопрофілактики в Україні, а також можливі зміни у Календар профілактичних щеплень (далі — Календар).

В.о. міністра охорони здоров’я України зауважив, що завдяки спільній роботі МОЗ України та міжнародних організацій останнім часом вдалося активізувати роботу щодо поставок імунобіологічних препаратів до нашої країни. Зокрема, підготовлений графік постачання вакцин, закуплених через ЮНІСЕФ, в Україну. За словами В. Шафранського, 27 червня на склади ДП «Укрвакцина» очікується поставка вакцини проти сказу. Протягом 3 тиж в Україну мають надійти вакцина БЦЖ та ботулічний анатоксин.

Імунопрофілактика в Україні:нагальні проблеми та шляхи їх вирішення

Модератор круглого столу Василь Князевич, завідувач кафедри управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України, доктор медичних наук, темою № 1 у питаннях імунопрофілактики визначив необхідність відновлення довіри людей до вакцинації в нашій країні, підкресливши, що сьогодні навіть деякі лікарі з недовірою ставляться до вакцинації.

Ігор Маричев, завідувач лабораторії імунології та імунопрофілактики ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», кандидат медичних наук, професор, детально розглянув питання вакцинації в контексті національної безпеки держави та висловив свої пропозиції щодо вдосконалення правових основ проведення імунопрофілактики. Зокрема, на його думку, необхідно розробити правові основи регулювання імунопрофілактичних заходів у вигляді окремого закону України, передбачивши, з метою дотримання прав громадян України і посилення відповідальності медичних працівників, впровадження медичного страхування або гарантованої державної соціальної підтримки (матеріальної допомоги, щомісячних грошових компенсацій, виплати за тимчасовою втратою працездатності) на випадок виникнення післявакцинальних ускладнень. Слід переглянути діючі нормативно-правові акти з внесенням змін і доповнень щодо удосконалення системи епіднагляду за інфекціями, що керуються засобами специфічної імунопрофілактики.

Роман Ілик, заступник міністра охорони здоров’я України, зауважив, що МОЗ України формує стратегію імунізації населення нашої держави, і для цього є передові світові практики з імунопрофілактики. Серед питань, що потребують вирішення сьогодні, є доступність якісних імунобіологічних препаратів для населення нашої держави, поінформованість громадян про важливість проведення імунопрофілактики та робота лікарів у цьому напрямку. Особливу увагу, на думку Р. Ілика, слід приділити останньому питанню, оскільки саме лікарі формують думку громадян нашої країни про необхідність вакцинації, в той період, коли батьки звертаються до них, аби порадитися щодо необхідності зробити щеплення або провести його.

Вусала Аллахвердієва, представник ВООЗ, розповіла про досягнення у сфері імунопрофілактики країн ЄС та підкреслила, що, незважаючи на різні календарі профілактичних щеплень у цих країнах, рівень охоплення щепленнями в них є дуже високим. До того ж імунопрофілактикою охоплюються не лише діти, але й підлітки і навіть дорослі. Важливим є те, що в країнах ЄС є чітка система нагляду за післявакцинальними ускладненнями. У 16 країнах ЄС на національному рівні є комітети, які займаються питаннями безпеки вакцин. У 24 країнах ЄС є національно-технічні консультаційні групи, які консультують міністерства охорони здоров’я цих країн з питань програм імунопрофілактики, календарів профілактичних щеплень тощо. Одним з головних завдань, які ставлять країни ЄС перед собою в питаннях імунопрофілактики, є формування розуміння у населення необхідності проведення щеплень.

Сергій Платов, заступник директора департаменту громадського здоров’я МОЗ України, начальник відділу імунопрофілактики, підбив підсумки виконання Загальнодержавної програми захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 рр. та за­уважив, що попри те, що в цій програмі було закладено багато важливих та необхідних завдань для проведення ефективної імунопрофілактики населення нашої держави, практичне виконання цих завдань часто було неможливим. Тому при формуванні нової програми або Національної стратегії імунопрофілактики необхідно забезпечити не тільки її теоретичну частину, але й закласти фундамент для її практичного виконання. Серед проблем, які сьогодні потребують вирішення, слід зазначити багаторічне недофінансування програми імунопрофілактики, дефіцит кваліфікованих кадрів, обізнаних у питаннях імунопрофілактики, необізнаність суспільства щодо важливості вакцинації від інфекційних захворювань тощо.

Драгослав Попович, представник ЮНІСЕФ в Україні, зазначив, що сьогодні ЮНІСЕФ займається не тільки закупівлею вакцин для України, але й залученням виробників та постачальників імунобіологічних препаратів до нашої держави з метою реєстрації якомога більшої кількості таких препаратів в Україні. За його словами, це досить складний процес, проте в подальшому це дозволить пришвидшити процес закупівель вакцин в рамках угоди між МОЗ України та міжнародними організаціями. На думку Д. Поповича, у будь-якій країні для того, щоб налагодити процес поставок імунобіологічних препаратів, потрібен щонайменше 1 рік.

Катерина Булавінова, медичний експерт ЮНІСЕФ, надала інформацію щодо ставлення громадян України до імунопрофілактики, зауваживши, що якщо у 2008 р. позитивне ставлення до вакцинації було у 28% громадян, то у 2015 р. їх кількість збільшилася до 72%. Що ж до ставлення до вакцинації самих лікарів, ЮНІСЕФ вдалося зібрати команду з близько 400 тренерів з вакцинації (лікарів, медсестер, фельдшерів тощо) у регіонах, які шляхом навчання медичних працівників підвищили рівень їх довіри до імунопрофілактики та покращили знання у цій сфері. За словами К. Булавіної, це було помітно за показниками охоплення щепленням серед населення в тих регіонах, де з медичними працівниками працюють тренери з вакцинації — вони були вищі, ніж в тих регіонах, де тренери не працювали. Якнайшвидшого вирішення, на думку медичного експерта ЮНІСЕФ, потребує питання фінансування програми з імунопрофілактики задля забезпечення потреб у вакцинах в повному обсязі.

Наталія Винник, виконавчий директор ГО «Імунний щит нації», кандидат медичних наук, вважає, що процес реалізації державної політики щодо імунопрофілактики в Україні містить 3 основні компоненти: забезпеченість вакцинами; наявність компетентного медичного персоналу з питань імунопрофілактики та прихильність населення до вакцинації.

У свою чергу Федір Лапій, кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, головний дитячий імунолог м. Київ, підкреслив, що вирішення також потребує питання наукового супроводу імунопрофілактики з урахуванням світових практик.

Людмила Чернишова, головний позаштатний дитячий імунолог МОЗ України, завідувач кафед­ри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, підняла питання актуальності розширення Календаря та введення обов’язкового щеплення дітей перших років життя від пневмококової інфекції.

Святослав Протас, тимчасово виконуючий обов’язки голови Державної санітарно-епідеміо­логічної служби України, торкнувся теми імунопрофілактики за епідемічними показаннями та наголосив на необхідності створення стратегічного запасу імунобіологічних препаратів для екстреної профілактики та лікування таких небезпечних інфекційних захворювань, як ботулізм, правець, сказ тощо. Він також підкреслив необхідність збільшення обсягу коштів епідфонду для реагування у разі надзвичайних ситуацій, епідемічних загроз та спалахів.

Сергій Крамарєв, головний позаштатний дитячий інфекціоніст МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, розкрив етико-правові питання вакцинації в Україні, у тому числі порівняно з іншими країнами.

Обговоривши зазначені проблеми державної політики щодо імунопрофілактики в Україні, учасники круглого столу наголосили на необхідності визнати захист населення від інфекційних хвороб, котрі керуються засобами специфічної профілактики, як один з провідних та пріоритетних елементів національної безпеки держави; ініціювати створення міжвідомчого координаційного комітету з розробки Національної стратегії імунопрофілактики в Україні на 2017–2025 рр. із залученням всіх зацікавлених відомств, міністерств та громадських організацій; забезпечити розробку та впровадження освітніх програм для медичних працівників та широких верств населення щодо проведення профілактичних щеплень; передбачити створення персоніфікованого електронного реєстру проведених щеплень як механізму контролю за станом епідблагополуччя щодо керованих інфекцій тощо.

Світлана Шелепко,
фото Сергія Бека

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті