Оприлюднено проект Концепції політики розвитку та захисту конкуренції — АМКУ

Документ покликаний окреслити головні напрямки практичної реалізації положень національної політики щодо захисту економічної конкуренції держави. Так, у ньому зазначається, що встановлення цін на оптимальному рівні забезпечується саме вільним змаганням суб’єктів господарювання та сприяє як науково-технічному прогресу, так і оптимальному розподілу ресурсів.

Близько половини з опитаних АМКУ суб’єктів господарювання відмітили наявність значної конкуренції, таким чином, стверджується у Концепції, у більшості галузей та сфер економічної діяльності склалося конкурентне середовище. Наразі в Україні вже створена та функціонує система захисту економічної конкуренції державою, яка відповідає загальноприйнятим стандартам, а також система регулювання природних монополій. Крім того, створюється національна система конт­ролю державної допомоги, яка відповідно до вимог Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом має поступово впроваджуватися в країні.

Проте зазначається, що для прискорення розвитку вкрай необхідні активні ринкові реформи, які б позитивно вплинули на економічне зростання та розширили можливості бізнесу й інвестування у відповідні сектори.

Концепцією окреслено проблеми, які потребують вирішення, на наступних рівнях:

• на суспільному — недостатня ефективність конкуренції, що негативно впливає на економіку та суспільний добробут в цілому;
• на економічному (ринковому) — проблеми структурних особливостей товарних ринків, недостатньо сприятливе для конкуренції регуляторне середовище та нерівні конкурентні умови;
• на державно-владному — проблеми забезпечення формування та реалізації єдиної державної політики у сфері конкуренції.

Щодо зазначених проблем Концепцією визначено й їх причини, серед яких — недостатня виробнича ефективність ринків, нормативно-правові обмеження конкуренції, економічно невиправдані адміністративні перешкоди вступу на товарні ринки, відсутність чіткого розмежування функцій і повноважень органів державної влади щодо проконкурентного регулювання окремих питань та інші несприятливі фактори.

Кінцевою метою формування й реалізації національної конкурентної політики названо сталий розвиток та суспільний добробут, а проміжними — економічне зростання та підвищення зайнятості внаслідок послідовного зростання конкуренції. Для їх досягнення пропонується реалізація Концепції шляхом:

• сприяння розбудові проконкурентного ринкового середовища та, зокрема, підвищенню інвестиційної привабливості країни;
• захисту ефективної конкуренції.

Концепція визначає й цілі національної конкурентної політики, серед яких визначено наступні:

– збереження та розширення сфери дії конкурентних відносин на товарних ринках;

– забезпечення якості конкурентного середо­вища, що сприяло б стимулюванню інновацій у господарській діяльності, підвищенню рівня продуктивності такої діяльності та заохочувало підприємницьку ініціативу, стимулювало розподіл ресурсів на користь суб’єктів господарювання, що використовують їх найбільш ефективно;

– зменшення можливих негативних впливів на ринки у формі викривлень та «ринкових провалів» під час досягнення цілей, визначених нормативно-правовими актами та концепціями державних політик;

– впровадження професійної, відповідальної, результативної, підконтрольної та ефективної взаємодії органів державної влади задля розвитку та захисту конкуренції в Україні;

– забезпечення балансу інтересів споживачів, виробників та суспільства в цілому під час здійс­нення державного регулювання ринків, на яких унаслідок технологічних особливостей конкуренція не призводить до найбільш ефективного задоволення попиту;

– адвокатування конкуренції з метою формування і втілення проконкурентних принципів ведення будь-якої економічної діяльності як частини економічної та галузевої політик, а також виявлення та усунення антиконкурентних практик та норм;

– дотримання, гарантування та просування інтересів споживачів завдяки підвищеному вибору товарів, робіт та послуг з оптимальним рівнем цін.

Також окреслено принципи державної політики у сфері розвитку та захисту конкуренції, на яких ґрунтується комплексний підхід, необхідний для розв’язання вищезазначених проблем. Зокрема, це:

• принцип законності, тобто дотримання чинного законодавства, сумлінне виконання обов’язків, безперешкодне користування законними правами;
• принцип рівності й недискримінації, що включає унеможливлення дискримінації між різними суб’єктами господарювання залежно від їх форм власності, походження або виду господарської діяльності;
• принцип повноти та інтегрованості конкурентної політики, який означає застосування наявних конкурентних і регуляторних принципів та конкурентного виміру в нормотворенні, чинному законодавстві, практиках тощо, які здійснюють вплив на ефективну ринкову діяльність;
• принцип відповідальності, що передбачає чіткий її розподіл між усіма державними органами, їх координацію, створення ними прозорих правил, процедур і заходів;
• принцип пропорційності та актуальності, що включає відповідність норми (її форми та ступеня дії) суспільним потребам, потенційним викликам і загрозам.

Для реалізації усіх вищеперерахованих принципів Концепцією передбачається застосування різноманітних механізмів, акцентованих на усуненні бар’єрів доступу до потенційно конкурентних ринків, мінімального втручання держави в їх функціонування, прозоре недискримінаційне регулювання, адвокатування конкуренції всіма державними органами та ін. При цьому пріоритетними напрямами і заходами визначено наступні:

1. Збір, обробка, аналіз і застосування даних щодо ринків та суб’єктів господарювання, моніторинг ринків і відповідний аналіз конкурентного середовища та політики з формуванням єдиних підходів.

2. Усунення бар’єрів доступу на ринки, запобігання створенню нових бар’єрів; стимулювання вступу на наявні ринки нових учасників.

3. Унеможливлення створення перешкод для утворення/виникнення нових ринків, сприяння формуванню конкурентного середовища на ринках, що створюються.

4. Створення якісної інфраструктури та забезпечення доступу до неї учасників ринкових відносин.

Концепція наголошує на тому, що державне втручання має застосовуватися виключно для захисту, розвитку та покращання економічної конкуренції. Для цього можливе використання наступних інструментів:

а) державна допомога, належність і адресність якої сприятиме розвитку бізнесу та подоланню дисбалансу розвитку регіонів. Уповноваженим органом із вказаного питання Законом України від 01.07.2014 р. № 1555-VII «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» визначено саме АМКУ;

б) публічні закупівлі, на різних етапах яких необхідне впровадження принципів конкуренції для мінімізації конкурентних ризиків.

Окрему увагу Концепції прикуто до адвокатування конкуренції. Метою такого адвокатування є сприяння розвитку конкурентного середо­вища та захисту конкуренції завдяки забезпеченню проконкурентних підходів у діяльності державних органів, підприємців, інститутів громадянського суспільства без заходів державного примусу.

У частині оцінки впливу дій державних органів на конкуренцію суб’єктом адвокатування конкуренції визначено АМКУ та Державну регуляторну службу України. Головними напрямами адвокатування зазначено оцінку впливу дій державних органів, надання рекомендацій щодо сприяння розвитку та захисту конкуренції, роз’яснення законодавства про захист економічної конкуренції та формування у суспільстві розуміння та сприйняття добросовісної конкуренції як базової цінності ринкової економіки та демократичного суспільства.

З повним текстом проекту можна ознайомитися на сайті АМКУ.

Нагадаємо, що у 2016 р. АМКУ оприлюднив Звіт за результатами дослідження фармацевтичних ринків (за період 2014 — І півріччя 2016 р.), в якому серед іншого йдеться про ознаки консолідації роздрібної ланки фармацевтичного ринку.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!