Фармацевти та аптеки: в яких країнах їх найбільше і які ліки вони відпускають?

Організація економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Cooperation and Development — OECD) регулярно публікує огляди щодо стану систем охорони здоров’я країн — членів організації. Нещодавно було опубліковано черговий звіт «Health at a Glance 2019: OECD Indicators», у якому чільне місце було відведено аптекам та фармацевтам, що в них працюють, а також лікам, які вони відпускають найчастіше. На думку експертів OECD, найбільш показовими групами препаратів, рівень споживання яких безпосередньо відображає одночасно стан здоров’я громадян та ефективність роботи системи охорони здоров’я, є антигіпертензивні, холестеринзнижувальні, антидіабетичні засоби та антидепресанти. Тому саме показники споживання цих ліків і було проаналізовано.

Фармацевти та аптеки

У період 2000–2017 рр. кількість практикуючих фармацевтів у країнах OECD збільшилася в середньому на 33%, до 83 провізорів на 100 тис. жителів (рис. 1). Кількість аптекарів на душу населення найбільша в Японії (181 фармацевт на 100 тис. осіб), а найменша в Нідерландах (21 фармацевт на 100 тис. осіб).

Рис. 1
Кількість практикуючих фармацевтів у деяких країнах — членах OECD та в середньому у 35 країнах OECD у 2017 р. (або найближчому році)

Кількість фармацевтів на душу населення зросла у всіх країнах OECD, дані в динаміці щодо яких є в наявності. Кількість фармацевтів у розрахунку на 100 тис. населення швидше за все збільшилася в Японії, Португалії та Словенії. У Японії збільшення кількості провізорів значною мірою пояснюється урядовою політикою щодо більш чіткого відокремлення процесів призначення лікарських засобів та їх відпуску (система Bungyo). Слід пояснити, що історично в Японії склалася така система призначення та відпуску лікарських засобів, за якої ліки часто виписувалися та відпускалися безпосередньо лікарями або молодшим медичним персоналом під контролем лікаря. Останнім часом уряд прийняв ряд рішень, спрямованих на відокремлення призначення та відпуску препаратів, що призвело до значного збільшення кількості фармацевтів у перерахунку на 100 тис. жителів.

У всіх країнах OECD більшість фармацевтів працюють в аптеках роздрібної торгівлі, але деякі також зайняті в лікарнях, промисловості, науково-дослідних та наукових установах. Наприклад, у Канаді у 2016 р. понад 3/4 практикуючих фармацевтів працювали в аптеках, тоді як близько 20% — у лікарнях та інших закладах охорони здоров’я. У Японії близько 57% фармацевтів працювали в аптеках у 2016 р., тоді як близько 19% працювали в лікарнях чи інших закладах охорони здоров’я, а решта 24% — в інших установах.

Кількість аптек на 100 тис. осіб коливається від 7 у Данії до 88 у Греції із середнім рівнем 29 для країн OECD (рис. 2). Ця різниця може частково пояснюватися різницею в загальних каналах розповсюд­ження. Деякі країни ширше використовують аптеки при поліклініках для відпуску ліків амбулаторним пацієнтам, інші досі дозволяють лікарям провадити відпуск лікарських засобів своїм пацієнтам (наприклад у Нідерландах). У Данії менше аптек, але вони часто є великими і включають мережеві аптеки та допоміжні аптечні пункти, пов’язані з основною аптекою. Асортимент товарів і послуг, що надаються аптеками, також різниться між країнами. Наприклад, у більшості європейських країн аптеки також продають косметику, дієтичні добавки, медичні вироби та гомеопатичні продукти.

Рис. 2
Кількість аптек у деяких країнах — членах OECD та в середньому у 25 країнах OECD у 2017 р. (або найближчому році)

Роль провізора змінилася за останні роки. Хоча його головна роль полягає у відпуску лікарських засобів, фармацевти все частіше надають безпосередню допомогу пацієнтам (наприклад вакцинація проти грипу в Австралії, Ірландії та Новій Зеландії; підтримка прихильності до лікування в Австралії, Японії, Новій Зеландії та Великобританії).

Застосування лікарських засобів

Споживання лікарських засобів зростає протягом десятиліть, що зумовлено зростаючою потребою у препаратах для лікування хронічних хвороб та захворювань, пов’язаних з віком, а також змінами в клінічній практиці. Розглянемо споживання 4 груп лікарських засобів: антигіпертензивні засоби, засоби для зниження рівня холестерину, антидіабетичні препарати та антидепресанти. Ці лікарські засоби призначені для лікування захворювань, поширеність яких помітно підвищилася в країнах OECD за останні десятиліття.

Споживання антигіпертензивних препаратів у країнах OECD у 2000–2017 рр. зросло в середньому на 70%, а в Люксембурзі та Естонії — майже в 4 рази (рис. 3). Рівень споживання антигіпертензивних препаратів залишається найвищим у Німеччині та Угорщині, що є майже у 5 разів вищим за такий у Кореї та Туреччині. Ці зміни, ймовірно, відображають відмінності як в поширеності артеріальної гіпертензії, так і в клінічній практиці. Ще більше підвищення споживання лікарських засобів спостерігалося щодо антихолестеринових препаратів, при цьому споживання в країнах OECD зросло в 3 рази за період 2000–2017 рр. (рис. 4). У 2017 р. у Великобританії, Данії та Бельгії відмічаються найвищі рівні споживання цих препаратів на душу населення, коливання даного показника в межах 700% серед країн OECD.

Рис. 3
Споживання антигіпертензивних препаратів (С10 за АТС-класифікацією) у деяких країнах — членах OECD та в середньому у 28 країнах OECD у 2017 р. (або найближчому році)
Рис. 4
Споживання холестеринзнижувальних препаратів (С02, С03, С07,С08, С09 за АТС-класифікацією) у деяких країнах — членах OECD та в середньому у 28 країнах OECD у 2017 р. (або найближчому році)

Споживання протидіабетичних препаратів також різко підвищилося, майже подвоївшись у країнах — членах OECD за той самий період (рис. 5). Це зростання частково можна пояснити підвищенням поширеності цукрового діабету, що знач­ною мірою пов’язане зі зростаючою поширеністю ожиріння, що є головним фактором ризику розвит­ку цукрового діабету ІІ типу. У 2017 р. споживання протидіабетичних препаратів було найвищим у Фінляндії та найнижчим у Латвії з різницею у 2 рази. Слід зазначити, що рівень споживання протидіабетичних засобів здебільшого корелює з даними щодо ожиріння в тій чи іншій країні, що наочно демонструє вплив цього відомого фактора ризику розвит­ку цукрового діабету.

Рис. 5
Споживання протидіабетичних препаратів (А10 за АТС-класифікацією) у деяких країнах — членах OECD та в середньому у 28 країнах OECD у 2017 р. (або найближчому році)

Споживання антидепресантів у 2000–2017 рр. подвоїлося в країнах OECD (рис. 6). Це може відображати кращу діагностику та визнання депресії як значущої патології, вищу доступність терапії, як результат розробки нових клінічних рекомендацій, змін у ставленні до хвороби пацієнта та лікаря. Однак між країнами була значна різниця: Ісландія повідомила про найвищий рівень споживання антидепресантів у 2018 р., що був у 10 разів вищим за аналогічний показник у Латвії.

Рис. 6
Споживання антидепресантів (N06A за АТС-класифікацією) у деяких країнах — членах OECD та в середньому у 29 країнах OECD у 2017 р. (або найближчому році)

Наведені дані наочно ілюструють різницю в підходах та законодавчій базі щодо відкриття аптек, відпуску лікарських засобів та надання додаткових послуг на базі аптек. Цікавими є дані щодо споживання антигіпертензивних засобів та антидепресантів, що демонструють рівень впливу політики у сфері охорони здоров’я на рівень споживання тих чи інших лікарських засобів.

Євгенія Лук’янчук,
за матеріалами www.oecd.org, www.fapa.asia, www.researchgate.net

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*