COVID-19 та ожиріння: наскільки зростає ризик несприятливого перебігу захворювання?

23 Квітня 2020 11:40 Поділитися

Стає все більш зрозумілим, що ожиріння є одним із найвагоміших факторів ризику тяжкого перебігу хвороби COVID-19, особливо серед молодших пацієнтів.

Нещодавно опубліковані дані з Нью-Йорка свідчать, що серед осіб, які не досягли віку 60 років, ожиріння в 2 рази частіше призводило до госпіталізації у зв’язку із тяжким перебігом COVID-19, а також значно підвищило ймовірність того, що людина потрапить до відділення інтенсивної терапії.

«Ожиріння у людей віком молодше 60 років є новим фактором ризику, який необхідно враховувати при прийомі до лікарні та необхідності надання екстреної допомоги. Це має важливі практичні наслідки, адже, наприклад, у США майже у 40% дорослих відмічають ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) ≥30)», — йдеться у статті Дженніфер Лайгтер (Jennifer Lighter), доктора медичних наук з Медичної школи Нью-Йоркського університету (NYU School of Medicine/NYU Langone Health), та її колег, опублікованому в журналі «Clinical Infectious Diseases».

Результати дослідження показують, що, за винятком похилого віку, ожиріння (ІМТ >40) мало найбільшу асоціацію з госпіталізацією при COVID-19, підвищуючи ризик більше ніж у 6 разів.

Тим часом нове дослідження французьких лікарів під керівництвом Франсуа Паттау (François Pattou), опубліковане у журналі «Obesity», показало, що серед пацієнтів, яких приймають у відділення інтенсивної терапії через тяжкий перебіг COVID-19, спостерігається висока частота ожиріння. Крім того, ступінь тяжкості перебігу захворювання зростає зі збільшенням ІМТ. Це свідчить про те, що пацієнтів з COVID-19 з ожирінням слід контролювати ретельніше, адже стан навіть молодих пацієнтів з ожирінням може швидко погіршуватися.

У французькому дослідженні взяли участь 124 пацієнти, які були прийняті у відділенні інтенсивної терапії у зв’язку із тяжким перебігом COVID-19 у період 25 лютого — 5 квітня 2020 р., і порівняли їх з історичною контрольною групою із 306 пацієнтів, які були прийняті у відділення інтенсивної терапії в тій самій лікарні у зв’язку з тяжким перебігом гострого респіраторного захворювання (не-COVID-19) у 2019 р.

До 6 квітня 60 пацієнтів з COVID-19 були виписані з реанімації, 18 померли, 46 залишилися у відділенні. Більшість (73%) були чоловіками, а їх середній вік становив 60 років.

Ожиріння та тяжке ожиріння були значно поширенішими серед пацієнтів із COVID-19 та зафіксовані у 47,6 та 28,2% пацієнтів відповідно порівняно із 25,2 та 10,8% відповідно в історичній контрольній групі (p<0,001).

Ключовим висновком було те, що в осіб з ІМТ >35 ризик необхідності проведення механічної вентиляції  був вищим більше ніж у 7 разів порівняно з такими з ІМТ <25 кг/м2, навіть після корекції даних з врахуванням віку, наявності цукрового діабету та артеріальної гіпертензії.

Дослідження, проведені в Нью-Йорку, одне з яких було стратифіковано за віком, відображають подібну картину.

Дж. Лайгтер та колеги виявили, що з 3615 осіб, які мали позитивний результат на COVID-19, 775 (21%) мали ІМТ 30–34, а 595 (16%) — ІМТ ≥35. Ожиріння не було предиктором направлення до лікарні в осіб віком старше 60 років, але було таким для осіб молодше 60 років.

Особи віком до 60 років із ІМТ 30–34 вдвічі частіше потрапляли до лікарні та реанімації порівняно з особами віком до 60 років з ІМТ <30. Аналогічно до лікарні та реанімації частіше потрапляли особи віком молодше 60 років із ІМТ ≥35 — у 2,2 та 3,6 раза відповідно.

В іншому американському дослідженні Крістофер М. Петріллі (Christopher M. Petrilli), доктор медичних наук із Медичної школи Нью-Йоркського університету імені Гроссмана (NYU Grossman School of Medicine), та його колеги вивчили дані 4103 пацієнтів із COVID-19, які отримували лікування в період 1 березня — 2 квітня 2020 р. та спостерігалися до 7 квітня.

Трохи менше половини пацієнтів (48,7%) були госпіталізовані, з них 22,3% потребували штучної вентиляції легень (ШВЛ), а 14,6% померли або були виписані до хоспісу. Дослідження показало, що, крім віку, найважливішим прогностичним фактором необхідності госпіталізації були ІМТ >40 та серцева недостатність.

Цікаво, що хронічним станом, який найбільше асоціювався з тяжким перебігом хвороби, було ожиріння зі значно вищим ризиком, ніж будь-яке серцево-судинне або легеневе супутнє захворювання.

Чому ж ожиріння чинить такий негативний вплив на перебіг хвороби? Ф. Паттау вважає, що винуватцем підвищення ризику тяжкого перебігу захворювання, що відмічається при ожирінні у пацієнтів з COVID-19, є запалення, опосередковане фібриновими відкладеннями у судинах, які його колеги відмічали при розтині та які блокують перенесення кисню з током крові. Це також може допомогти пояснити, чому ШВЛ не дає відчутних результатів у цієї групи пацієнтів. Крім того, К. Петріллі та його колеги також зауважують, що ожиріння загальновизнано як прозапальний стан. Тому важливо визначати маркери запалення з метою прогнозу тяжкості перебігу захворювання. Так, раннє підвищення рівня С-реактивного білка та D-димеру мало найбільш виражену кореляцію з необхідністю проведення механічної вентиляції чи смертністю.

Раніше Лівіо Лузі (Livio Luzi), доктор медицини із IRCCS MultiMedica, Мілан, Італія, писав про наявність взаємозв’язку між ожирінням та ризиком захворювання на грип. Ожиріння характеризується порушенням імунної відповіді та хронічним запаленням. Крім того, в осіб з ожирінням відмічаються зміна динаміки легеневої вентиляції та зменшення діафрагмальної екскурсії. Ці фактори, поряд з іншими, можуть допомогти пояснити поточні результати та підкреслюють важливість ретельного моніторингу осіб з ожирінням та COVID-19.

За матеріалами www.medscape.com

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті