EPOS 2020: що нового у лікуванні риносинуситу у дітей та дорослих?

Риносинусит є поширеним захворюванням у більшості країн світу, що призводить до значного навантаження на суспільство з точки зору необхідності надання медичної допомоги та зниження продуктивності праці. Гострий риносинусит відмічається у 6–15% населення щороку і, як правило, є наслідком вірусної інфекції (застуди). Гострий риносинусит зазвичай має доброякісний перебіг (self-limited disease), але описані й серйозні ускладнення. При цьому гострий риносинусит є однією з найпоширеніших причин призначення антибіотиків, тому адекватне лікування цього захворювання надзвичайно доречно в умовах глобальної кризи стійкості до антибіотиків. У свою чергу, хронічний риносинусит відмічають у 5–12% загальної популяції. Із риносинуситом у практичній діяльності стикаються лікарі різних спеціальностей, у тому числі педіатри, терапевти та отоларингологи. Крім того, дане захворювання є частою причиною звернення пацієнтів до фармацевтів та самолікування. Саме з цим пов’язане важливе нововведення, внесене в останню редакцію Європейського погоджувального документа щодо лікування риносинуситу та поліпозу носа (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps — EPOS) 2020 (Fokkens W.J. et al., 2020) — впровадження інтегрованої стратегії діагностики та лікування риносинуситу із залученням пацієнтів, фармацевтів, лікарів загальної практики та вузькопрофільних спеціалістів. Детальніше про останні зміни у діагностиці та лікуванні риносинуситу відповідно до EPOS 2020, а також розширення ролі фармацевтів у цьому процесі читайте далі.

EPOS 2020 є оновленням аналогічних рекомендацій, опублікованих у 2005, 2007 та 2012 р. Основна мета настанови EPOS 2020 полягає у перегляді старих та наданні сучасних та чітких рекомендацій, що базуються на даних доказової медицини, щодо інтегрованих шляхів ведення пацієнтів із гострим та хронічним риносинуситом. EPOS 2020 містить оновлену інформацію з опублікованої літератури та досліджень, проведених за 8 років з моменту опублікування EPOS 2012 (Fokkens W.J. et al., 2012), і стосується напрямків, які детально не розглядалися у EPOS 2012, таких як хронічний риносинусит у дітей та хірургія синусів. Важливою відмінністю EPOS 2020 від попередньої версії є залучення нових зацікавлених сторін, включаючи фармацевтів та пацієнтів. Запропоновано нову класифікацію хронічного риносинуситу: первинний та вторинний хронічний риносинусит із подальшим поділом на локалізований та дифузний. Крім того, до нової версії додано великі розділи з епідеміології та запальних механізмів розвитку хвороби, а також фактори, які зумовлюють розвиток захворювання, та ін. Розділи про дитячий гострий та хронічний риносинусит повністю змінено. Усі наявні докази лікування гострого риносинуситу та хронічного риносинуситу з або без поліпів носа у дорослих та дітей систематично переглядаються та пропонуються інтегровані шляхи догляду на основі даних доказової медицини. Втім, незважаючи на значне збільшення числа якісних публікацій за останні роки, залишається велика кількість практичних клінічних питань.

У EPOS 2020, як і в попередній версії EPOS 2012, гострий риносинусит у дорослих визначається як запалення носа і приносових пазух, що характеризується раптовою появою ≥2 симптомів захворювання, один з яких — закладеність носа/ускладнене носове дихання, або виділення з носа (ринорея чи постназальне затікання) ± біль/тиск у ділянці обличчя ± зниження/втрата нюху, а також

  • ендоскопічними ознаками:
    • носові поліпи та/або
    • слизисто-гнійні виділення переважно із середнього проходу, та/або
    • набряк/обструкція, переважно у середньому носовому ході, та/або
  • зміни КТ — зміни слизової оболонки в остіомеатальному комплексі та/або пазухах.

Симптоми захворювання можуть зберігатися до 12 тиж.

Риносинусит у дітей визначається як:

  • наявність ≥2 симптомів, одним з яких має бути або закладеність носа, або виділення з носа (переднє/заднє назальне затікання) ± біль/тиск у ділянці обличчя ± кашель та
  • ендоскопічні ознаки:
    • носові поліпи та/або
    • слизисто-гнійні виділення переважно із середнього проходу, та/або
    • набряк/обструкція, переважно у середньому носовому ході, та/або
  • зміни КТ —зміни слизової оболонки в остіомеа­тальному комплексі та/або пазухах.

Загальноприйнятою залишилася класифікація, введена у 2012 р., відповідно до якої гострий риносинусит поділяється на гострий вірусний (common cold, або звичайна застуда), післявірусний та бактеріальний риносинусит. EPOS 2020 визначає гострий вірусний риносинусит як запальний процес слизової оболонки носа та приносових пазух, індукований респіраторними вірусами. У середньому дорослі хворіють на гострий вірусний риносинусит 2–5 разів на рік, а діти — 7–10. Діагностичні критерії не змінені у EPOS 2020, але, враховуючи новий інтегрований підхід до ведення пацієнтів, вони були адаптовані для включення у процес фармацевтів (у зв’язку з частою причиною звернення пацієнтів) (рисунок).

РИСУНОК
Схема надання допомоги при гострому риносинуситі

NB! Відповідно до EPOS 2020 фармацевти можуть запідозрити, а сімейні лікарі можуть встановлювати діагноз без ендоскопічного дослідження — на підставі огляду та скарг пацієнта.

У цьому контексті варто зазначити, що для уникнення гіпердіагностики у разі встановлення діагнозу лише на основі симптоматики EPOS 2020 рекомендує включити до опитування пацієнта запитання, що дозволять виключити алергічну природу захворювання (тобто чхання, ринореї, свербежу в носі та кон’юнктивіту).

Післявірусний риносинусит діагностується за наявності симптомів, характерних для гострого риносинуситу, у випадку погіршення стану після 5-го дня, або якщо симптоми не зникають після 10-го дня від початку захворювання. Поствірусний риносинусит розвивається приблизно у кожного п’ятого (!) пацієнта із гострим вірусним риносинуситом.

Рецидивуючий гострий риносинусит визначається за наявності ≥4 випадків захворювання на рік, коли кожен епізод триває щонайменше 7–10 днів, а ознаки хронічного риносинуситу відсутні.

Поширеність гострого бактеріального риносинуситу достеменно не відома. Втім вважається, що 0,5–2% всіх вірусних риносинуситів ускладнюються бактеріальною інфекцією. Відповідно до рекомендацій EPOS 2020 фармацевти повинні виключити наявність симптомів гострого бактеріального риносинуситу (див. рисунок). Про бактеріальну природу риносинуситу свідчить наявність не менше трьох критеріїв із нижченаведених:

  • температура тіла ≥38 °C;
  • погіршення стану після його покращення;
  • однобічна локалізація симптомів;
  • гострий біль;
  • підвищення швидкості осідання еритроцитів/рівня С-реактивного білка.

Пацієнту із підозрою на гострий бактеріальний риносинусит необхідно рекомендувати звернутися до сімейного лікаря.

Загрозливі симптоми, що потребують негайного звернення для надання медичної допомоги, наступні: періорбітальний набряк чи гіперемія, екзо­ф­тальм, двоїння в очах, офтальмоплегія, зниження гостроти зору, виражений одно- чи двобічний голов­ний біль, набряк м’яких тканин обличчя, менінгеальні ознаки, неврологічна симптоматика, втрата свідомості.

Лікування гострого риносинуситу у дорослих та дітей

Відповідно до рекомендацій EPOS 2020 терапія гострого риносинуситу має на меті забезпечення оптимальної якості життя пацієнта. При цьому застосування антибіотиків допускається лише у випадку діагностування гострого бактеріального риносинуситу лікарем. EPOS 2020, на відміну від EPOS 2012, пропонує доказові схеми лікування окремо для гострого вірусного, поствірусного та гострого бактеріального риносинуситу. Організація лікування пацієнтів із діагнозом гострого вірусного риносинуситу зазвичай базується на припущенні щодо доб­роякісного перебігу захворювання та широкому застосуванні безрецептурних лікарських засобів, тому роль фармацевта в цьому випадку надзвичайно велика. Лікування поствірусного та гострого бактеріального риносинуситу має здійснюватися виключно за рекомендаціями лікаря.

Незважаючи на велику кількість досліджень застосування різноманітних лікарських засобів при риносинуситі, відзначається нестача терапевтичних опцій, які дозволяли б впливати на основні симптоми цього захворювання та при цьому мали б сприятливий профіль безпеки. Так, наприклад, комбінації антигістамінних препаратів та анальгетиків-деконгестантів загалом корисні у дорослих та дітей старшого віку при гострому вірусному риносинуситі, але викликають ризик розвитку низки несприятливих наслідків. Крім того, антигістамінні препарати не чинять клінічно значущого впливу на закладеність носа, ринорею або чхання.

Тому окрему увагу як в EPOS 2012, так і в EPOS 2020 було приділено лікарським засобам на рослинній основі. Роль фітотерапії в EPOS 2020 значно розширено, адже застосування препаратів на рослинній основі розглядалося в цьому разі окремо для гострого вірусного та пост­вірусного риносинуситу. Так, у EPOS 2020 наведено результати досліджень ефективності та безпеки конкретних препаратів на рослинній основі, які показали свою дієвість у лікуванні гострого риносинуситу. Так, при гострому поствірусному риносинуситі робоча група EPOS 2020 рекомендує миртол (myrtol), який є діючою речовиною препарату РЕСПЕРО МИРТОЛ, оскільки миртол чинить значний вплив на симптоми захворювання без розвитку явних побічних реакцій.

Висновок EPOS 2020 базується на результатах дослідження ефективності миртолу, рослинного екстракту з ефірних олій, як терапевтичної альтернативи при гострому риносинуситі порівняно з плацебо. Результати продемонстрували статистично достовірне зменшення вираженості симптомів риносинуситу у групі, що приймала миртол, порівняно з плацебо через 14 днів застосування.

Варто зазначити, що аналогічних висновків дійшла й Німецька спільнота оториноларингології, хірургії голови та шиї (Deutschen Gesellschaft für Hals-Nasen-Ohren-Heilkunde, Kopf- und Hals-Chirurgie), яка охарактеризувала у своїй настанові миртол стандартизований як ефективний засіб при лікуванні гострого неускладненого риносинуситу, що вказує на доцільність застосування миртолу стандартизованого для полегшення симптомів та лікування при гострому та небактеріальному риносинуситі (Stuck B.A. et al., 2007).

РЕСПЕРО МИРТОЛ: доказова база при риносинуситі

Стандартизований миртол, що входить до складу препарату РЕСПЕРО МИРТОЛ, вивчали в рамках низки клінічних та доклінічних досліджень, що дозволяє говорити про обширну доказову базу ефективності його застосування (Laszig R. et al., 1989; Kaschke O. et al., 1997; Meister R. et al., 1999; Federspil P. et al., 2000; Rantzsch U. et al., 2009; Begrow F. et al., 2012; Gillissen A. et al., 2013; Paparoupa M., Gillissen A., 2016; Li Y.Y. et al. 2017).

Показано, що застосування миртолу стандартизованого, діючої речовини препарату РЕСПЕРО МИРТОЛ, протягом лише 3 днів дозволяє досягнути значного зменшення вираженості болю в ділянці трійчастого нерва у більшої частини пацієнтів порівняно з плацебо (Laszig R., Hesse G., 1989). Прийом препарату протягом 7 днів забезпечує зниження частоти суб’єктивних скарг про спонтанний головний біль та ступінь його тяжкості у більшості пацієнтів порівняно з плацебо. А через 10 днів лікування препаратом миртол стандартизований у 80% пацієнтів зникають усі симптоми захворювання.

В іншому дослідженні встановлено, що застосування миртолу стандартизованого дозволило досягнути статистично достовірного зменшення вираженості симптомів з боку навколоносових пазух порівняно з плацебо (Federspil P. et al., 2000).

Важливо підкреслити, що відповідно до результатів дослідження застосування миртолу стандартизованого, діючої речовини препарату РЕСПЕРО МИРТОЛ, зменшує потребу пацієнтів у застосуванні антибіотиків порівняно з плацебо (Federspil P. et al., 2000).

ЯК ПРИЙМАТИ РЕСПЕРО МИРТОЛ?

Дорослим та дітям віком від 10 років рекомендовано приймати РЕСПЕРО МИРТОЛ по 2 капсули 4–5 разів на добу при клінічній картині гострого запалення. РЕСПЕРО МИРТОЛ рекомендовано приймати за 30 хв до їди, запивати великою кількістю прохолодної води або іншими напоями. При хронічному процесі приймати по 2 капсули 3 рази на добу. Такий режим дозування рекомендований при довготривалій терапії. Препарат застосовувати у період проявів симптомів захворювання та протягом 2–4 днів після їх зникнення.

Таким чином, миртол стандартизований, діюча речовина препарату РЕСПЕРО МИРОЛ, — ефективний препарат на рослинній основі, рекомендований EPOS 2020 та показаний при лікуванні риносинуситу, що характеризується сприятливим профілем безпеки. Застосування препарату дозволяє вже в перші дні полегшити основні симптоми захворювання, а згодом усунути симптоми риносинуситу у 4 із 5 пацієнтів. При цьому важливо, що прийом препарату дозволяє знизити потребу пацієнтів у застосуванні антибіотиків.

Євгенія Лук’янчук
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті