Державі потрібно змінити тактику боротьби з COVID-19 — медичні експерти

1 листопада в інформаційному агентстві «ГолосUA» відбулася пресконференція на тему «Хто відповість за відсутність кисню в лікарнях і чи варто чекати локдаун?» У заході взяли участь Євгеній Дубровський, лікар-інфекціоніст, Костянтин Надутий, заступник голови Всеукраїнського лікарського товариства, член координаційної ради Української медичної експертної спільноти, Вік­тор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів. Модерував захід Олексій Гавриленко.

Олексій Гавриленко зазначив, що у значній частині областей України запроваджено «червоний» рівень епідемічної небезпеки. У зв’язку з цим транспорт та громадські заклади доступні лише за пред’явленням ковідних сертифікатів або негативних результатів лабораторного тестування.

Віктор Сердюк натомість зазначив, що наразі чим менше людей переміщатимуться і менше контактуватимуть один з одним, тим менше передаватиметься вірус. Проте залишаються відкритими такі питання: «Наскільки потрібні ці заходи?», «Наскільки вони виконуються і як людям без заощаджень прожити період запроваджених обмежень?». Також виникає питання, що робити з мільйонами перехворілих, які мають імунітет до COVID-19, тому що в розвинених країнах, окрім сертифіката та результатів лабораторного тестування, видається довідка про те, що особа вже перехворіла на COVID-19. Адже вакцинація не гарантує повного захисту від інфікування, а лише знижує ризик тяжкого перебігу захворювання.

Стосовно завантаженості лікарень В. Сердюк додав, що 90% всіх, хто займає ліжко-місця та має тяжку форму перебігу хвороби, це особи віком 60+, які мало переміщаються та рідко їздять у транспорті. Саме їх насамперед потрібно вакцинувати. Це показує і практика розвинених країн, де така категорія більшою мірою вакцинована, і хоча там виникають спалахи захворювання, але тяжких випадків там небагато.

О. Гавриленко нагадав, що наприкінці жовт­ня в Україні виникли проблеми з нестачею медичного кисню через зупинення його виробництва кількома підприємствами. Через це його закуповували та постачали з Польщі.

Костянтин Надутий зауважив, що незрозуміло, чому ця проблема виникла на другому році пандемії. Адже точно відомо, що COVID-19 зумовлює збільшення потреби в медичному кисні при зростанні кількості хворих. Тому владі потрібно було планувати потребу в медичному кисні і забезпечувати її виконання, незважаючи на те, що наразі заклади автономні, і їм держава тільки платить кошти за надані послуги, а за забезпечення вони відповідають самі.

Однак протиепідемічні заходи і лікування інфікованих фінансуються з державного бюджету. Тому МОЗ як центральний орган виконавчої влади, який формує та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я та захисту населення від інфекційних хвороб, мало б планувати потребу в медичному кисні. При цьому слід враховувати появу можливих проблем з його виробництвом. Наприклад, прийняти нормативно-правові акти, які б забороняли зупиняти виробництво або змусити виробників завчасно попереджати про зупинку виробництва. Однак наразі на піку нової хвилі захворюваності компанії раптово зупинили виробництво кисню.

На думку доповідача, на цю ситуацію мають звернути увагу й правоохоронні органи, які повинні з’ясувати — це випадковість чи зроблено навмисно. Адже досвід країн світу показує, що COVID-19 не зникне навіть після масової вакцинації, і люди продовжуватимуть хворіти та, на жаль, помирати. Тому в майбутньому потрібно уникати ситуації з перебоями в постачанні медичного кисню.

О. Гавриленко зазначив, що порівняно з попередніми хвилями захворюваності за нової істотно підвищився рівень захворюваності та смертності. У зв’язку з цим він поцікавився в Євгена Дубровського, чому, на його думку, так трапилося?

Євген Дубровський зазначив, що ця ситуація є багатофакторною, і знайти причини, чому така висока смертність, не надто просто. Причину цього слід шукати на кожній ланці протидії COVID-19. Зокрема, щодо вакцинації: вона мала проводитися в першу чергу для осіб з груп ризику тяжкого перебігу захворювання чи смерті (далі — групи ризику). В інших країнах спочатку вакцинували людей віком 90+, потім 80+, і так по знижувальній прогресії. В Україні ж було провалено вакцинацію саме цієї категорії населення.

Крім цього, з ідеї профілактики та запобігання хворобі вакцинація перетворилася на процедуру отримання документа-пропуску, завдяки якому можна подорожувати, користуватися громадським транспортом тощо. Через це люди масово почали звертатися для отримання щеп­лення. Серед них в основному — люди молодого віку, яким вакцинація потрібна для допуску на роботу, навчання. Така ситуація жодним чином не сприяє вакцинації осіб з груп ризику, які бояться вийти з дому.

Стосовно причини недовіри до вакцинальної кампанії Є. Дубровський зазначив, що з самого початку пандемії людей вводили в оману з різних причин та різними способами. Тому зараз люди не можуть та, можливо, вже не хочуть слухати й вірити адекватній інформації… Спочатку повідомляли людям одну, потім зовсім іншу інформацію. Зокрема, що в перехворілих людей відсутній імунітет, згодом виявилося, що це не так, і люди не хворіють масово. Є якісь поодинокі випадки, які легко пояснюються певними імуносупресивними станами, супутніми тяжкими хворобами, які заважають імунітету адекватно виробляти клітини пам’яті. Проте 99,9% осіб повторно не хворіють вдруге.

«Мої пацієнти, які зараз уже одужують, закінчують курс лікування та їх уже чекають на роботі із погрозами звільнення, якщо вони не провакцинуються в найкоротші терміни. Чому за 100–200 років активного розвитку медицини, імунології, епідеміології, інфекційних захворювань ніколи такого не було, щоб людина одужувала і відразу від чогось вакцинувалася… Ніколи такого не було, щоб заплющували очі перед ревакцинацією на те, який стан імунітету. У медиків періодично перевіряють антитіла на гепатит із запитанням про те, чи потрібна ревакцинація, або на дифтерію — чи потрібна ревакцинація. Чому, коли стався ковід, про це геть забули», — поцікавився Є. Дубровський та додав, що люди це бачать і більше не хочуть чути про необхідність щеп­лення осіб похилого віку і з груп ризику.

Також він зауважив, що наразі Україна вакцинувала працездатне молоде населення, яке в основному вже перехворіло і, на його думку, це не змінить ситуацію, оскільки люди, які перехворіли, і так не потрапляють у стаціонари. При цьому пацієнти, яких госпіталізують, — люди похилого віку та особи з супутніми захворюваннями, які в більшості так і залишилися невакцинованими, тому саме вони й зумовлюють підвищення навантаження на лікарні.

Відносно ситуації з новою хвилею захворюваності, на думку Є. Дубровського, її причиною стала велика кількість невирішених проблем. Зокрема, страждає взаємодія первинної ланки із вторинною, наявні порушення протоколу лікування, відбуваються зловживання лікарськими засобами, що ускладнює перебіг хвороби. Також невирішеною залишається проблема самолікування. Коли з перших днів хвороби люди приймають гормони, антибактеріальні препарати, тим самим погіршуючи свій стан здоров’я і в кінцевому рахунку їх госпіталізують.

Також, за його словами, неправильно порівнювати ситуації з поширенням COVID-19 в Украї­ні з розвиненими європейськими країнами. Оскільки в таких порівняннях не враховуються рівень життя, статку та здоров’я нації, де люди практично не зловживають шкідливими звичками і йде постійна популяризація активного способу життя. Через це відсоток осіб, яких віднесено до груп ризику, там набагато менший, ніж в Україні.

Він додав, що в міжнародних журналах опуб­ліковано чимало статей про те, що стрес негативно впливає на стан людини, і вихід із захворювання теж залежить від її емоційного стану, як вона готова йому протистояти. Проте наразі на телебаченні йде залякування. Це призводить до того, що у людини, яка отримала позитивний результат дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), починається паніка, хоча її стан не є тяжким і не потребує госпіталізації. При цьому світова статистика показує, що 90% людей переносять COVID-19 у легкій формі. Однак вся інформація, яка транслюється на телебаченні, має спрямовуватися на ці 10% з груп ризику. Тому коли залякують всіх людей, то це провокує до неправильних їх дій: самолікування та безпідставного звернення до лікарень з вимогами про госпіталізацію.

На переконання Є. Дубровського, всі ці чинники: стрес, прогалини в медичній допомозі, у взаємодії вторинної та первинної ланки, низьке охоплення вакцинацією осіб з груп ризику, зумовили такий високий рівень захворюваності під час третьої хвилі. Відтак аби подолати цю хвилю і не допустити її повторення, необхідно спочатку вирішити згадані проблеми. Оскільки навіть якщо вакцинувати значну частину населення, серед якої будуть відсутні особи із груп ризику, то глобально така масова вакцинація не допоможе вирішити ситуацію з пандемією та завантаженістю ліжко-місць.

О. Гавриленко поцікавився щодо того, як оцінювати політику стосовно вакцинації в Україні, яка тісно пов’язана з обмеженнями, які зараз запроваджуються, і які не поширяться на вакцинованих осіб.

На це В. Сердюк зазначив, що основна ідея впровадження локдауну — це зменшення навантаження на медичні заклади. Проте це навантаження створюють особи з груп ризику віком 60+ та супутніми захворюваннями, і для них впроваджені заходи не діють. Адже більшість із них не їздять на роботу та не користуються громадським транспортом.

Для такої категорії громадян потрібно вживати інших заходів. Наприклад, оголосити місячник безкоштовної діагностики та лікування цук­рового діабету, оскільки, за словами доповідача, в Україні близько 2 млн осіб, які хворіють на діа­бет, але не знають про це. Тому безкоштовна діагностика та лікування діабету допомогли б виявити у них захворювання. Після чого їх варто вакцинувати, тим самим знизивши навантаженість на лікарні.

Також він додав, що програмою реімбурсації «Доступні ліки» переважно користуються особи з цукровим діабетом, серцево-судинними захворюваннями, які й віднесені до груп ризику. Тому для учасників цієї програми потрібно створити умови для отримання щеплення. Наприклад, під час виписки рецепта у сімейного лікаря або його погашення в аптечному закладі. Для цього фармацевти мають пройти необхідне навчання для імунізації від COVID-19, а Національна служба здоров’я України (НСЗУ) — сплатити аптекам за її проведення. Крім цього, для мотивації осіб похилого віку вакцинуватися можна зменшити їм комунальні платежі на певну суму. Також можна робити домовий обхід літніх людей з метою їх агітації та проведення вакцинації, як це робилося під час їх агітації перед проведенням виборів (державного, місцевого значення).

Стосовно готовності системи охорони здоров’я до поточної хвилі захворюваності К. Надутий зазначив, що, як і минулі рази, система не була готовою. Адже кадрова політика в закладах охорони здоров’я не регулюється з боку МОЗ. Кожен головний лікар сам вирішує, якого спеціаліста наймати на роботу. На його переконання, Україна запровадила незбалансований механізм фінансування закладів охорони здоров’я за договорами з НСЗУ. Хоча всі конт­рактні моделі у світі збалансовані. Вони формувалися поступово, спочатку розроблялися методи контролю, управління, компенсації якихось локальних проблем.

Наприклад, у Німеччині, якщо місцевій владі з бюджету виділено кошти на забезпечення кількісного нормативу щодо ліжко-місць, але цього нормативу не було досягнуто, то Уряд забирає назад виділені кошти і самостійно створює нові ліжко-місця для забезпечення нормативу. Тобто відбувається секвестр бюджету. Однак в Україні таких противаг не зробили при переході на контрактну модель фінансування. Також за майже рік активного процесу вакцинації людей не затверджено протипоказання до її проведення.

О. Гавриленко повідомив, що раніше у МОЗ України зазначили, що найближчі 3 тиж будуть критичними у плані захворюваності. Тому він поцікавився у Є. Дубровського, як, на його думку, можна впоратися з новою хвилею захворюваності без запровадження тотального локдауну, який Уряд не хоче вводити через збитки, які він спричинить економіці держави.

На це Є. Дубровський відповів, що зараз дуже складно прогнозувати подальше поширення захворюваності. Тому що всі країни демонструють різні ситуації. Наприклад, у Великій Британії з середини червня спалах не припиняється і щодня реєструється понад 30 тис. захворювань. Хоча всі звикли, що спалахи бувають від одного до півтора місяця. Водночас є країни, де простежується чітке підвищення захворюваності і за місяць-півтора йде зниження.

Також він додав, що люди до вакцинації були уважнішими до свого здоров’я і якщо з’являлися якісь симптоми хвороби, вони самоізолювалися. При цьому неважливо, проходила тестування людина чи ні, на роботі спокійно ставилися до такої самоізоляції. Однак після вакцинації ситуація змінилася. Багато лікарів перестали звертати увагу на симптоми COVID-19, якщо людина щеплена. Хоча якщо вона вакцинована, це не означає, що вона не може захворіти. Захворювання матиме легку форму, і якщо людина раптом занедужує, вона не розуміє, що це може бути COVID-19. Така особа продовжить відвідувати великі колективи з нежитем, високою температурою тіла, абсолютно ігноруючи всі захисні протиепідемічні заходи, тим самим інфікуючи оточуючих.

Через це, на думку Є. Дубровського, запровадження допуску до використання громадського транспорту лише вакцинованих осіб є неправильним рішенням. Насамперед потрібно чітко розуміти, хто перехворів, а хто ні. Оскільки ті, хто перехворів, у 90% випадків не є переносниками інфекції, і їх можна було б спокійно допускати на роботу та в громадський транспорт. Водночас з неперехворілими особами потрібно працювати. Наприклад, виокремивши з них осіб з групи ризику, яких слід вакцинувати. При цьому особам, які не хочуть робити щеплення, допускати в транспорт та на роботу після здачі ПЛР-тестів.

Однак наразі такого поділу немає, і влада дозволила користуватися громадським транспортом тільки після вакцинації, через що йде скупчення людей у пунктах щеплення і збільшується кількість нових випадків інфікування. А наразі потрібно навпаки обмежувати контакти людей. Таке скупчення не сприяє мотивації людей з груп ризику приходити в пункти щеплень, що не вирішує їх проблему.

В. Сердюк додав, що зараз йде завантаженість первинної ланки медицини, коли сімейні лікарі замість профілактики захворюваності зайняті проведенням вакцинації населення.

На завершення Є. Дубровський зазначив, що людство перемагає COVID-19, бо імунна система людей, яка століттями боролася з різними інфекційними хворобами, в більшості випадків чудово справляється.

На додаток К. Надутий порекомендував громадянам берегти свій імунітет. Оскільки імунітет — це та мікрофлора, у тому числі й віруси, які живуть в організмі, і знищувати їх не можна. Навпаки, їх потрібно підтримувати, зберігати, покладати на неї нові виклики, тому що саме тоді імунна система загартовується та розвивається.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті