А ви знали? При певному положенні тіла біодоступність ліків така, як при парезі шлунка

Поклавши таблетку чи капсулу в рот, а потім проковтнувши її, ми запускаємо неймовірно складні процеси. Пероральний прийом пов’язаний із найваріабельнішим шляхом засвоєння активного інгредієнта. Він зазнає впливу моторики, кількості та якості шлункового/кишкового вмісту, положення тіла пацієнта, зокрема його постави. Виходячи з цих міркувань, американські дослідники розробили* обчислювальну модель розчинення ліків у шлунку людини, вивчивши вплив положення тіла та моторики на розчинення ліків і швидкість потрапляння активних інгредієнтів у дванадцятипалу кишку. Перша у своєму роді, вона дозволила розрахувати та порівняти швидкість засвоєння ліків при пероральному прийомі для різних фізіологічних ситуацій.

Попередні дослідження показали, що положення на правому боці призводить до швидшого випорожнення шлунка, а положення на лівому боці та лежачи зазвичай призводить до повільнішого перемішування та травлення їжі (табл. 1).

Наприклад, у випадку з ніфедипіном площа під кривою концентрації (area under the concentration-time curve — AUC) на 30 і 38% більша в положенні стоячи та на правому боці порівняно з положенням на лівому; максимальна концентрація (C_max) — вища на 149 і 80%, відповідно**. Вплив цих постуральних ефектів значною мірою залежить від природи та кількості рідини та їжі, вживання яких передувало прийому препарату, і найбільш виражений натще та після прийому неживильної рідини.

На процес засвоєння ліків впливають не тільки моторика та вміст шлунково-кишкового тракту, але й інтенсивність кровопостачання, що також залежить від положення тіла. Так, зміни спланхнічно-печінкового кровотоку (наприклад зниження печінкової перфузії на бизько 37% у положенні стоячи порівняно з положенням лежачи) можуть суттєво вплинути на метаболізм перорально введених препаратів, особливо тих, які мають виражений (пропранолол, морфін, етанол, циметидин, діазепам, аторвастатин, будесонід, сальбутамол, верапаміл) або насичуваний (пропранолол, сульфоксазин, лорканадін) метаболізм першого проходження**. Для препаратів, які сильно зв’язуються з білками (наприклад фенітоїн, іміпрамін), загальна концентрація в плазмі крові була приблизно на 10% вищою у положенні стоячи, ніж лежачи, через зміни об’єму плазми крові.

Отримані авторами моделі результати узгоджуються з попередніми висновками клінічних досліджень, які показали, що вивільнення шлункового вмісту в шлунок і біодоступність пероральних препаратів є максимальними, коли напрямок сили тяжіння збігається з орієнтацією у просторі антрального відділу та пілорусу (рисунок).

Рисунок. Положення шлунка відносно напрямку сили тяжіння, розглянуті у дослідженні (Upright — стоячи; рosture 1 — лежачи на правому боці; рosture 2 — лежачи на лівому боці; рosture 3 — лежачи на спині*.

Розташування таблетки по відношенню до ядра харчової грудки також є важливим фактором у розчиненні та вивільненні діючої речовини. Це особливо актуально для препаратів з вузьким вікном всмоктування (narrow absorption window — NAW), які засвоюються переважно у верхній частині шлунково-кишкового тракту (баклофен, леводопа, офлоксацин і фамотидин)***. Для них важливо, щоб таблетки утримувалися в шлунку довше порівняно з іншими пероральними препаратами (табл. 2).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!