Звіт ВООЗ: на що хворіють біженці?

Відповідно до даних, наведених у нещодавно опублікованому звіті ВООЗ «World report on the health of refugees and migrants», кількість мігрантів у всьому світі неухильно збільшується — від 153 млн у 1990 р. до 173 млн у 2000 р. та до 281 млн у 2020 р. Темпи зростання підвищилися з 2,3% за 5 років (2010–2015) до 2,5% за наступні 5 років (2015–2020). У 2022 р. вперше в історії внаслідок нападу росії на Україну та інших конфліктів кількість вимушено переміщених людей у всьому світі перевищила приголомшливі 100 млн. Однак масштаб впливу цих потрясінь поки що невідомий, оскільки біженці та мігранти не цілком відображені в даних; цю серйозну прогалину необхідно заповнювати. З усіх регіонів Європейський регіон ВООЗ приймає найбільшу кількість мігрантів: приблизно 101 млн осіб, тоді як регіон Східного Середземномор’я приймає найбільше біженців і шукачів притулку — близько 9,6 млн. Це число продовжує збільшуватися. Міграція впливає на здоров’я біженців — починаючи від причин, що зумовили міграцію, далі — випробування на шляху до безпечної зони й закінчуючи складнощами на новому місці. Крім того, збільшення переміщення населення має глибокий вплив на системи охорони здоров’я країн, до яких переміщуються мігранти. Задоволення потреб у сфері охорони здоров’я, пов’язаних із переміщенням населення, також є невід’ємною частиною принципів громадського здоров’я, включаючи право на здоров’я для всіх. Звіт ВООЗ «World report on the health of refugees and migrants» уперше містить глобальний огляд стану здоров’я біженців і мігрантів та закликає до термінових колективних дій, спрямованих на те, щоб забезпечити доступ до медичних послуг, які відповідають їхнім потребам.

Стан здоров’я біженців та мігрантів

Зростання переміщення населення суттєво впливає на системи охорони здоров’я в усіх країнах, які зіткнулися з переміщенням та міграцією, і позначається як на мігрантах, так і на населенні країн, що приймають. Задоволення медико-санітарних потреб населення, що переміщається, також є невід’ємною частиною принципів громадської охорони здоров’я, відповідає праву на здоров’я для всіх людей, які проживають на території тієї чи іншої країни, і лягає на плечі країн з низьким або середнім рівнем доходу, які приймають 86% усіх біженців світу.

Хоча у багатьох біженців та мігрантів хороше здоров’я, серед них є діти та люди похилого віку, інваліди та особи, здоров’я яких було підірвано переміщенням або умовами в країні походження. Деякі з них, приїхавши до країни, що приймає, можуть захворіти, стати батьками або отримати виробничу травму. Такі медико-санітарні потреби виходять за межі національних кордонів, але оскільки в багатьох країнах охоплення послугами охорони здоров’я обмежене за міграційним статусом, медичне страхування та послуги з охорони здоров’я можуть мати лише частковий характер, а оплата неекстрених послуг за рахунок власних кош­тів може виявитися неможливою.

Біженці та мігранти можуть ставати робочою силою в країні, яку вони обирають, за умови, що в державі проводиться політика та діє практика, що сприяють захисту їхнього здоров’я. Наприклад, частка лікарів-мігрантів, які працюють у системах охорони здоров’я країн — членів Організації економічного співробітництва та розвитку, за останні два десятиліття помітно зросла: 30% лікарів іноземного походження приїжджають із країн з рівнем доходу нижче середнього та 3–4% — із країн з низьким рівнем доходу.

Соціальні та економічні детермінанти мають непропорційно сильний вплив на найбільш уразливі групи населення, зокрема біженців. Біженці та певні групи мігрантів (наприклад низькокваліфіковані трудові мігранти) характеризуються гіршим станом здоров’я, ніж жителі країн, що приймають. Біженці та мігранти часто мають погані умови життя та роботи під час переїзду, транзиту чи приїзду до держав, що приймають, і, отже, стикаються з додатковими перешкодами для отримання своєчасної діагностики, лікування та догляду, що може збільшити поширеність захворювань серед них. З іншого боку, у біженців та мігрантів з низьким рівнем освіти показники фізичного та психічного здоров’я нерідко гірші, ніж у тих, хто має вищий рівень освіти. Ще однією ключовою детермінантою є дохід. Нестабільне матеріальне становище не лише перешкоджає доступу до послуг охорони здоров’я, а й може призвести до погіршення фізичного та психічного здоров’я біженців та мігрантів. Наприклад, фактичні дані з таборів біженців у різних частинах світу свідчать про взаємозв’язок між низьким рівнем доходу та підвищеною поширеністю хронічних захворювань. Водночас економічна безпека може позитивно впливати на здоров’я; наприклад, доступ до ринку праці та можливостей для отримання доходу сприяли значному покращенню психічного здоров’я біженців. Крім того, досвід переміщення та міграції сам по собі є однією з детермінант здоров’я, а вивчення різних стадій переміщення та міграції сприяє встановленню ступеня впливу цього досвіду.

Неінфекційні захворювання

• Цукровий діабет і артеріальна гіпертензія залишаються недіагностованими та неконтрольованими серед деяких біженців та мігрантів, а також мають більшу поширеність, ніж серед населення країн, що приймають, що призводить до більш високого ризику розвитку серцево-судинних подій.
• У біженців і мігрантів рак часто діагностують на більш пізніх стадіях, і вони часто мають менший доступ до профілактичних заходів.
• Докази свідчать про те, що проблеми з психічним здоров’ям, стрес, пов’язаний з адаптацією до нового середовища, безробіття та попередній досвід війни можуть спричинити розвиток тривожності, депресії, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та збільшення вживання психоактивних речовин.
• Біженці та мігранти можуть відчувати проблеми, пов’язані з недостатньою або надмірною масою тіла.

У біженців та мігрантів відмічають особливо високий ризик розвитку таких неінфекційних захворювань, як цукровий діабет, серцево-судинні хвороби, артеріальна гіпертензія, що є поширеними причинами передчасної смерті, особливо там, де існують перешкоди для доступу до медичної допомоги. Вони часто пов’язані з більш тривалим проживанням у країні, що приймає, особливо в державах із середнім або високим рівнем доходу. Наприклад, рак у багатьох біженців і мігрантів часто діагностують на пізній стадії, а цукровий діабет і артеріальна гіпертензія часто залишаються недіагностованими та неконтрольованими, поки вони не досягнуть критичної стадії. Проте погіршення стану здоров’я біженців і мігрантів не є загальним; дослідження виявили відхилення від цього правила в деяких регіонах і за деяких умов. Наприклад, у той час як у школярів-мігрантів у деяких країнах відмічали нижчий ризик виникнення надмірної маси тіла/ожиріння порівняно з дітьми з країни, що приймає, в інших державах було навпаки. Серед груп мігрантів також були відмінності. Одним з таких прикладів є більша поширеність факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань серед мігрантів, які приїхали в дитинстві, порівняно з особами, що мігрували в дорослому віці. При цьому стан серцево-судинного здоров’я серед мігрантів, що приїхали нещодавно, погіршувався зі збільшенням тривалості їх перебування у країні. Також дані зі США свідчать про нижчу поширеність серцево-судинних подій, таких як інфаркт міокарда та інсульт, серед осіб, які народилися в інших країнах (наприклад натуралізовані громадяни, біженці та мігранти), порівняно з населенням країни, що приймає. Іншим прикладом є вища поширеність цукрового діабету серед біженців та мігрантів у Європейському регіоні ВООЗ порівняно з населенням країн, які приймають, причому для біженців та мігрантів з Південно-Східної Азії характерний найвищий ризик, а у жінок відмічають вищі показники, ніж у чоловіків чи жінок країни походження. Дослідження в різних регіонах демонструють підвищений ризик розвитку ожиріння серед біженців та мігрантів на фоні проживання у країнах, які приймають, що також підвищує ризик виникнення неінфекційних захворювань. У багатьох країнах з високим рівнем доходу в Американському регіоні ВООЗ, Європейському регіоні ВООЗ і Західно-Тихоокеанському регіоні ВООЗ адаптація до дієти, тривалість перебування та зміни способу життя, коли мігранти інтегруються в громади, можуть спричиняти підвищення ризику погіршення харчування та розвиток ожиріння. У США було виявлено, що тривалість перебування в країні призначення впливає на поширеність ожиріння. Так, за деякими даними, цей показник у популяції мігрантів підвищується приблизно на 10% за 5 років перебування в країні. Подібні спостереження були зроблені в Європейському регіоні ВООЗ, де тривалість перебування асоціювалася з розвитком надмірної маси тіла/ожиріння, навіть з поправкою на вік; цей зв’язок є сильнішим для жінок.

Ментальне здоров’я

• Поширеність депресії та тривоги може бути вищою серед біженців та мігрантів на різних етапах досвіду переміщення та міграції.
• Біженці та мігранти, які постраждали від конфлікту та вій­ни, демонструють вищий рівень ПТСР та інших проблем з психічним здоров’ям, особливо серед молодших мігрантів та підлітків.
• Доведено, що захворюваність на психози є вищою серед мігрантів у ряді країн, що пов’язано з кумулятивним впливом соціального неблагополуччя до, під час і після міграції.
• Діти біженців, шукачів притулку та нелегальних мігрантів, зокрема, демонструють більшу поширеність проблем з психічним здоров’ям порівняно з населенням країн, що приймають.

Коли людина стає біженцем або мігрантом, це може бути пов’язано з рядом стресових факторів, що впливають на її психічне здоров’я. Мігранти та біженці можуть піддаватися впливу різноманітних факторів стресу, які позначаються на їхньому психічному здоров’ї та психосоціальному благополуччі до та під час міграційної подорожі, а також у процесі поселення та інтеграції. У зв’язку із цим може виникнути широкий спектр психічних захворювань, включаючи депресію, тривогу, ПТСР, психотичні розлади та ін. У біженців та мігрантів можуть відмічати різні психічні розлади, вони різняться залежно від соціальних факторів і факторів навколишнього середовища, таких як відсутність сімейної чи соціальної підтримки, дискримінація, вік, етнічна приналежність і тривалість часу, проведеного в країні, що прий­має. Отримані результати вказують на те, що поширеність проблем з психічним здоров’ям може бути досить високою. Багато мігрантів і біженців не мають доступу до психіатричних послуг або стикаються з перешкодами в доступі до них. Також може виникати порушення безперервності надання медичної допомоги.

Нещодавні оцінки поширеності, проведені ВООЗ, показали, що у групах населення, які перебували в зоні конфліктів, тягар психічних розладів сягає 22,1%. Окремі групи населення, що зіткнулися з конфліктами та війнами, наприклад молоді мігранти та підлітки, частіше характеризуються слабким психічним здоров’ям. Таким групам, як біженці та несупроводжувані або відокремлені від батьків діти, як правило, властива більш висока поширеність депресії; однак це знач­ною мірою залежить від умов їхнього життя та наявності травм, отриманих у ході переміщення. До питань охорони психічного здоров’я біженців та мігрантів необхідно підходити комплексно, надаючи їм лікування та одночасно враховуючи детермінанти здоров’я, у тому числі міграційний статус. Деякі дослідження, проведені в групах біженців, переселених у країни з високим рівнем доходу, показали підвищений ризик суїцидальної поведінки, що, ймовірно, стало результатом поєднання несприятливих соціально-економічних умов, впливу потенційно травматичних подій, тягаря психічних розладів і відсутності належної та доступної медичної допомоги.

Депресія і тривога

Висока поширеність депресії серед біженців і мігрантів у регіонах ВООЗ широко задокументована. Вона може розвинутися в різних точках на шляху переміщення та міграції. Наприклад, депресія може початися в рідній країні внаслідок травматичних подій, після переживання насильства під час переміщення та міграції або у ході проживання в країнах, що приймають, внаслідок дискримінації, маргіналізації та втрати ресурсів. Глобальний метааналіз виявив, що біженці та шукачі притулку характеризувалися високим і постійним рівнем ПТСР та депресії. Однак поширеність депресії та тривоги серед біженців і мігрантів значно відрізняється в різних регіонах ВООЗ, що зумовлено низкою регіональних і контекстуальних факторів. У Європейському регіоні ВООЗ відмічають подібну поширеність тривоги як серед біженців (13%), так і у населення загалом (9%), але помітно вищу частоту депресивних розладів у першої категорії (32 проти 4%). Слід зазначити, що стосовно впливу тривалості перебування в країні призначення на поширеність депресії та тривоги дані різняться. Результати дослідження серед молодих біженців (віком 19–25 років) у Швеції показали, що поширеність психічних розладів зменшувалася з підвищенням рівня освіти, а показник ПТСР знижувався зі збільшенням тривалості перебування в країні. Показано, що ізоляція значною мірою пов’язана з депресією та тривогою серед мігрантів. Тому формування глибоких соціальних зв’язків зі спільнотою країни, що приймає, а також надання послуг соціальної інтеграції вважаються цінними для сприяння психічному благополуччю мігрантів.

ПТСР

Події, пов’язані з міжособистісним насильством, асоціюються з найвищим ризиком розвитку ПТСР. Довгострокові наслідки насильства або інших травматичних подій можуть включати сильну тривогу, стрес або страх; вживання алкоголю або наркотичних речовин; депресію; розлади харчової поведінки; самоушкодження або самогубство. Дослідження показали відносно високий рівень ПТСР серед біженців та мігрантів: поширеність 24,3% була виявлена серед біженців у Берліні і 35,7% серед шукачів притулку, які проживають у трьох центрах колективного розміщення в Ерлангені, Німеччина. Однак слід зазначити, що ознаки нормального дистресу та психічного розладу часто нелегко розрізнити в дослідженнях, проведених у гуманітарних умовах, у тому числі серед біженців, що призводить до завищених оцінок психічних захворювань, таких як ПТСР.

Психічне здоров’я дітей

Понад 4 з 10 вимушено переміщених осіб молодші за 18 років. Діти-мігранти або біженці також піддаються вищому ризику психосоціальних та психічних проблем. Вони можуть почуватися приголомшеними, збентеженими або засмученими, наляканими та тривожними, а також мати проблеми зі сном і спалахи гніву та смутку. Особливо це стосується вимушено переміщених дітей та дітей-біженців, які зазвичай мають проблеми з психічним здоров’ям, такі як ПТСР або депресія. Метааналіз восьми досліджень дітей і підлітків-біженців або шукачів притулку показав, що у 22,7% було діагностовано ПТСР (35% для тих, хто був переміщений понад 2 роки тому), у 13,8% діагностовано депресію, а у 15,8% — тривожний розлад. Для порівняння, у загальній популяції дітей і підлітків у всьому світі поширеність будь-якого депресивного розладу становить 2,6%, а будь-якого тривожного розладу — 6,5%.

Інфекційні захворювання

Жодні докази не свідчать про те, що статус біженця чи мігранта сильніше пов’язаний з поширеними інфекційними захворюваннями. Проте біженці та мігранти часто стикаються з несприятливими умовами життя та роботи під час від’їзду, транзиту чи прибуття до країн призначення і з додатковими перешкодами для отримання своєчасної діагностики, лікування та догляду, що може підвищити поширеність захворювань серед них.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!