Куріння провокує низку серйозних захворювань і станів (імпотенція, безпліддя, інфаркт, інсульт, рак легень, хронічні обструктивні захворювання легень), які можуть призвести навіть до передчасної смерті. Також значними є ризики для здоров’я дітей, батьки яких курять (підвищений ризик низької маси тіла при народженні, синдрому раптової дитячої смерті, бронхіальної астми, захворювання середнього вуха та інфекцій дихальних шляхів). І хоча більшість людей знає про шкоду куріння, курців менше не стає.
На сьогодні, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі палять 47% чоловіків та 12% жінок, при цьому від вживання тютюну щороку помирає понад 5 млн осіб. Звичайно, правильним рішенням у ситуації, що склалася, є кинути курити. Але щоб це зробити, курцю потрібно насамперед виявити особисту волю та бажання й чітко усвідомити потенційні негативні наслідки від вживання тютюну, не забуваючи, що куріння легких сигарет або інших форм вживання тютюну (наприклад бездимний тютюн, сигари, трубки, електронні сигарети) не усуває цих ризиків.
Чому кидати курити нелегко?
Нікотин — основний компонент тютюну, взаємодіє з рецепторами головного мозку, що провокує синтез гормону «задоволення» — дофаміну. А коли курець намагається кинути хибну звичку, то стикається з так званим синдромом відміни — бажанням покурити, що приносить задоволення (як «думає» його мозок). Виникає так званий абстинентний синдром — хвороблива реакція центральної нервової системи організму на відсутність дози і речовини, що викликала звикання.
Основні прояви тютюнової абстиненції такі: тривожність, дратівливість, гнітюче бажання закурити, тремтіння рук, судоми, задишка, тахікардія, нудота, гіперактивність, неможливість сконцентруватися і зосередитися, рясне потовиділення, загальна слабкість, дискомфорт у шлунку, головний біль, підвищення пульсу й артеріального тиску, підвищений апетит, відчуття нестачі повітря, безсоння.
Вихід завжди є!
Запорукою успішного лікування тютюнозалежності є поєднання фармакотерапії та немедикаментозних методів, а саме індивідуальних та групових психологічних консультацій.
Пропагування здорового способу життя на власному прикладі та шляхом заборони тютюнокуріння в аптечних закладах — основа якісної фармацевтичної опіки. Потрібно роз’яснювати населенню, що куріння може негативно впливати на здоров’я, та доносити всю достовірну інформацію щодо можливих наслідків. Слід наголошувати, що, незважаючи на те, що бажання курити досить сильне, воно, швидше за все, мине протягом 5–10 хв незалежно від того, викурить людина сигарету чи ні. Щоразу, коли курець протистоїть потягу до тютюну, він стає на крок ближче до кращого життя: відчуває себе краще, береже оточуючих від негативного впливу пасивного куріння та й заощаджує кошти.
Поради при відмові від вживання тютюнових виробів:
- дотримання раціонального режиму відпочинку та праці;
- достатня фізична активність та заняття спортом;
- дотримання раціонального режиму харчування;
- повноцінний відпочинок та нормалізація сну (не менше 8–9 год);
- прогулянки на свіжому повітрі;
- за можливості уникнення стресових ситуацій та тригерних місць, де курять чи розповсюджують сигарети.
Із препаратів, що допомагають кинути курити або зменшують потребу в тютюнокурінні, фармацевт може порадити лікарські засоби на основі нікотину (нікотинозамісна терапія) та цитизину, що представлені у формі спреїв, пластирів, таблеток та жуйок. Суть нікотинозамісної терапії полягає в надходженні нікотину в організм з поступовим зниженням дози.
Відмова від будь-якого звичного атрибуту, тим більше довголітнього, що приносить якщо не задоволення, то хоча б його видимість, завжди супроводжується стресом. Тому у складі комплексної терапії нікотинової залежності як засоби, що зменшують потяг до куріння та усувають абстинентний стрес, можуть додатково застосовуватися анксіолітики — мебікар (Адаптол) та транквілізатори — фабомотизол (Бафазол), а за наявності — снодійні лікарські засоби рослинного чи синтетичного походження.
Якщо безрецептурні лікарські засоби не допомагають, варто звернутися до лікаря, що призначить комплексне лікування, яке включатиме більш сильну терапевтичну альтернативу — препарати на основі бупропіону гідрохлориду та варенікліну, та лікарські засоби для зменшення вираженості абстинентного синдрому — антидепресанти і транквілізатори (буспірон, доксепін і флуоксетин гідрохлорид), що, як показали дослідження, займають чільне місце в комплексній терапії тютюнозалежності.
Пам’ятайте, що немає нічого неможливого на шляху до досягнення заповітної мети, особливо такої благородної, як відмова від куріння. Спробувати побороти бажання курити завжди краще, ніж нічого не робити. Незалежно від того, скільки людина курить — або як довго — відмова від куріння принесе їй беззаперечну користь.
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА» за матеріалами www.mayoclinic.org та www.cdc.gov
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим