VІ Національний з’їзд фармацевтів України

VI Національний з’їзд фармацевтів України, 200-річчя фармацевтичної освіти в Україні, 200 років Національному фармацевтичному університету… Ці визначні події співпали в часі — 28–30 вересня 2005 р. Фармацевтична громада держави зібралась для того, щоб обговорити наболілі питання, окреслити програму дій на наступні 5 років, створити Концепцію розвитку галузі. На з’їзд прибули делегати та гості з 32 країн світу, народні депутати України, заступники міністрів, керівники управлінь, провідні фахівці у галузі освіти, науки, виробництва, контролю якості, аптечної мережі та спеціалізованих засобів масової інформації — всього близько 2000 осіб. Піднесеного настрою делегатам та учасникам з’їзду додали вітання, що надійшли від Президента, Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради України, колегії Міністерства охорони здоров’я, голови Харківської обласної держадміністрації та Харківського міського голови. З нагоди ювілею НФаУ Почесними грамотами Верховної Ради України, Почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України було нагороджено ряд працівників університету. Організаторами VI Національного з’їзду фармацевтів України виступили МОЗ України, МОН України, НАН та АМН України, Фармацевтична асоціація України, Харківська облдержадміністрація, Харківська міська рада, Харківська міська організація роботодавців хіміко-фармацевтичної промисловості та Національний фармацевтичний університет, співробітники якого взяли на себе левову частку турбот і забезпечили високий рівень проведення фармацевтичного форуму. Відкриття та пленарні засідання з’їзду проходили у Великій залі Харківського академічного театру опери та балету ім. М.В. Лисенка, а наукові симпозіуми, дискусії за круглим столом, науково-практичні семінари, лекції «майстер-клас», сателітні симпозіуми, актові доповіді, постерні сесії, науково-практичні конференції, міжнародна виставка «Фармація–2005» — на базі кафедр НФаУ. Три з’їздівські дні промайнули як одна мить. Зустрічі, спілкування, знайомства, насичена програма не залишали ні хвилини вільного часу, кожен з делегатів занурився у цікаве і насичене інформаційне середовище. Фінальним акордом роботи з’їзду стало прийняття Концепції розвитку фармацевтичної галузі. Текст Концепції, а також доповіді делегатів будуть опубліковані в найближчих номерах «Щотижневика АПТЕКА». А сьогодні ми знайомимо читачів з програмними доповідями, що прозвучали на першому пленарному засіданні.

Віктор Рибчук

Віктор Рибчук

Свій виступ перед делегатами та гостями з’їзду заступник міністра охорони здоров’я України Віктор Рибчук розпочав зі слів: «Україна як держава фармацевтична — відбулася!» Свідченням цього, на його думку, є такі факти. Розвинуте власне фармацевтичне виробництво, оскільки 70% реалізованих упаковок лікарських засобів — вітчизняні препарати. Фармацевтичний ринок є висококонкурентним — в країні зареєстровано більше 14 тис. найменувань ліків. Ліцензовано майже 22 тис. аптек, аптечних пунктів, кіосків, що забезпечують фізичну доступність населення до лікарських засобів. Підготовка фахівців галузі проводиться у 17 вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації. Чисельність працюючих на підприємствах і в установах галузі перевищує 350 тис. осіб. Проте заступник міністра вже у першій частині своєї доповіді зосередив увагу на проблемних питаннях розвитку української системи охорони здоров’я та її складової — медикаментозного забезпечення населення.

Реформування галузі відбувається за таких умов. Показники загальної смертності і смертності під впливом окремих факторів у 2 рази перевищують такі для країн Євросоюзу. Надзвичайно високі в Україні показники смертності населення працездатного віку, які в 2–4 рази вищі за такі у розвинутих країнах. Зареєстровано різку вираженість феномену чоловічої «надсмертності», коли смертність чоловіків у вікових групах 25–44 роки майже у 4 рази перевищує смертність жінок аналогічного віку. Очікувана тривалість життя у 2004 р. порівняно з 1990 р. зменшилась майже на 3 роки, при цьому розрив із середньоєвропейськими показниками становить більше 6 років, а з показниками країн Євросоюзу — більше 10 років. Залишається високим рівень загальної захворюваності населення у зв’язку зі значним поширенням факторів ризику: тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків, передусім молодими людьми. Відзначаються неконтрольоване поширення епідемії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу та природний спад населення, що призводить до швидкої депопуляції та стрімкого його постаріння.

У президії з’їзду

У президії з’їзду

В таких умовах пріоритетними напрямками реформування повинні стати:

  • структурна реорганізація системи медичного обслуговування з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;
  • перехід від адміністративно-командної моделі управління медичним обслуговуванням до надання медичних послуг на договірних (контрактних) засадах у рамках системи державних закупівель;
  • зміцнення фінансової бази охорони здоров’я шляхом запровадження нових форм залучення фінансових ресурсів (лікарняні каси, обов’язкове та добровільне медичне страхування);
  • узгодження обсягів державних гарантій щодо надання медичної допомоги з фінансовими ресурсами системи охорони здоров’я;
  • формування системи забезпечення якості медичної допомоги;
  • здійснення раціональної фармацевтичної політики.

Віктор Рибчук наголосив, що основою для здійснення раціональної фармацевтичної політики в системі охорони здоров’я є раціоналізація відбору, закупівлі та використання лікарських засобів.

Заступник міністра охарактеризував фармацевтичний ринок України як такий, що динамічно зростає, наприклад, темпи збільшення обсягів ринку у 2005 р. прогнозують на рівні 25–30%. Обсяг внутрішнього споживання ліків у розрахунку на одного мешканця збільшився з 8,6 дол. США у 2000 р. до 21,5 дол. у 2004 р., однак за цим показником і досі зберігається суттєве відставання порівняно з країнами — членами ЄС (до 20 разів) та державами Східної Європи (8–10 разів). Викликає особливе занепокоєння структура споживання лікарських засобів. При найвищому рівні смертності від серцево-судинних захворювань лідерами серед груп медикаментів, що продаються в Україні, є лікарські засоби, призначені для лікування пацієнтів з захворюваннями травного тракту та респіраторної системи — одна третина ринку (табл. 1).

Щоб оцінити рівень споживання на українському фармацевтичному ринку, В. Рибчук навів дані щодо 10 препаратів-лідерів за обсягами реалізації у світі та Україні в 2004 р. (табл. 2).

Таблиця 1

Основні показники смертності/структура споживання лікарських засобів в Україні, 2004 р.

Причини смерті Показники смертності Структура споживання
На 100 тис. населення Частка в сукупній смертності, % Частка від обсягів продажу (млн упаковок) Частка від обсягів продажу (млн грн.)
Захворювання системи кровообігу 964,6 61,64 11,0% 11,8%
Злоякісні новоутворення 195,5 12,59
Нещасні випадки, травми та отруєння 158,2 10,11
Захворювання органів дихання 65,9 4,21 13,1% 12,6%
Захворювання органів травлення 48,3 3,09 21,8% 20,5%


Таблиця 2

ТОП-10 препаратів-лідерів за обсягами реалізації у світі та Україні в 2004 р.

Обсяги продажу препаратів — блокбастерів
у 2004 р. (за даними IMC MIDAS® MAT)

Обсяги продажу брендів лікарських засобів в аптечній мережі України у 2004 р. (за даними ТОВ «МОРІОН»)

Топ-бренди

млрд дол. США

% на світовому ринку

Назва ЛЗ

млн дол. США

АТС

% на вітчизняному ринку

Lipitor/Liprimar

12,0

2,3

Ессенціале

11,0

A05B A50**

1,06

Zocor

5,9

1,1

Актовегін

7,5

A16A X10**

0,72

Plavix

5,0

1,0

Цефтриаксон

7,1

J01D

0,69

Nexium

4,8

0,9

Но-шпа

7,1

A03A D02

0,68

Zyprexa

4,8

0,9

Мілдронат

6,4

C01E B17**

0,62

Norvasc

4,8

0,9

Цефазолін

6,3

J01D

0,61

Seretide/Advair

4,7

0,9

Фестал

6,1

A09A A02

0,58

Eropy

4,0

0,8

Мезим

5,8

A09A A02

0,55

Ogasto

3,8

0,7

Вітрум

5,1

A11

0,49

Effexor

3,7

0,7

Лазолван

4,6

R

0,44



У першій десятці світових блокбастерів є 4 препарати для лікування при серцево-судинних захворюваннях, частка обсягу їх продажу становить 40,3%. Натомість в українській десятці лідерів — 5 засобів, що впливають на травну систему і метаболізм, їх обсяг продажу становить 51%. Висновок напрошується сумний: ринок споживання лікарських засобів деформований. Що ж потрібно зробити для усунення деформації у споживанні ліків? Насамперед необхідно:

  • визначити обсяги фармакотерапії при наданні гарантованої державою безоплатної амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної та швидкої медичної допомоги;
  • сформувати Національний перелік основних лікарських засобів відповідно до критеріїв ВООЗ;
  • створити Державний формуляр лікарських засобів;
  • впровадити рецептурний відпуск лікарських засобів;
  • прийняти Закон України «Про обов’язкове соціальне медичне страхування»;
  • внести зміни до Закону України «Про рекламу».

Делегати та учасники з’їзду на першому пленарному засіданні

Делегати та учасники з’їзду на першому пленарному засіданні

Ринок України насичений лікарськими засобами широкого асортименту, сьогодні більше 700 заявників зареєстрували близько 8 тис. препаратів в аптечній упаковці. З них близько 80% становлять генерики, проте керівництво МОЗ не вбачає в цьому проблеми, оскільки збільшення споживання генеричних препаратів є загальносвітовою тенденцією, так званим «фармацевтичним аскетизмом». Високовартісні інноваційні препарати, що їх виробляють світові гіганти, є життєво необхідними, але навіть у США, з їх великими фінансовими можливостями, при наданні медикаментозної допомоги громадянам спостерігається збільшення споживання генеричних препаратів. Проте проблема полягає в іншому. Все було б гаразд, якби всі зареєстровані генерики були ефективними, безпечними, якісними. Чи може лікар бути впевненим у цьому і чи може він знати про ту кількість препаратів, яка сьогодні зареєстрована, запитує Віктор Рибчук, звертаючи при цьому увагу на проблему наявності на ринку великої кількості певних препаратів різних виробників (рисунок).

ФОТО

Рисунок. Кількість торгових назв зареєстрованих генеричних препаратів

Сьогодні перед Державним фармакологічним центром (ДФЦ), який здійснює маркетингову авторизацію препарату на ринку, стоїть важливе завдання — гарантувати системі охорони здоров’я, пацієнту, що до обігу допущені ефективні та безпечні ліки. Тому в першу чергу необхідно розробити національну політику в сфері реєстрації лікарських засобів. Її основою має бути поетапна адаптація реєстраційного досьє до вимог ЄС, проведення доклінічного вивчення лікарських засобів відповідно до прийнятої Настанови з належної лабораторної практики (з 01.01.2009 р.), проведення клінічних випробовувань у відповідності з настановою із GСP (з 01.01.2006 р.), запровадження як обов’язкового вивчення біоеквівалентності (з 01.01.2008 р.), допуск до реєстрації лікарських засобів за умови виробництва їх відповідно до вимог GMP (з 01.01.2007 р.), введення обов’язкового статусу резидента для заявника, реструктуризація ДФЦ, формування штатних експертів, які працюють на постійній основі у ДФЦ.

Валентин Черних

Валентин Черних

Щодо приведення роботи вітчизняних підприємств у відповідність з вимогами GMP Віктор Рибчук повідомив, що сьогодні в Україні працює 133 ліцензовані фармацевтичні виробники, з них 11 виробляють субстанції. На відповідність вимогам Належної виробничої (GMP) практики сертифіковано 10 виробничих дільниць 6 вітчизняних підприємств. Загальна кількість лікарських засобів, виробництво яких здійснюється на сертифікованих дільницях, складає 122 найменування. Номенклатура вітчизняних ліків становить до 4000 найменувань практично всіх фармакотерапевтичних груп. За останні 5 років українськими підприємствами щорічно впроваджується у виробництво близько 100 найменувань лікарських засобів, з них принципово нових — близько 5%; вироблених вперше в Україні — третина.

Запровадження стандартів GMP здійснюється досить повільно. Але термін їх введення як обов’язкових пересуватися на пізніший термін, ніж 2009 р., не буде. Постає питання, що робити фармфабрикам, які здійснюють виробництво настоянок, йоду, перекису водню, зеленки? У МОЗ вважають, що ці підприємства мають імплементувати декілька розділів GMP: «персонал», «документація», «контроль якості», «рекламації та відкликання продукції», «самоінспекція». Це не вимагає витрачання значних фінансових ресурсів, проте буде достатньою умовою для гарантії якості виробництва традиційних лікарських препаратів, яке здійснюватиметься за затвердженими МОЗ монографіями. До речі, це дозволить вивільнити кошти фармфабрик, які витрачались на реєстрацію та перереєстрацію таких препаратів.

Звичайно, впровадженням правил Належної виробничої практики обмежуватись не можна. Для того щоб гарантувати належну якість лікарських засобів, маємо вводити систему забезпечення якості під час дистрибуції і відпуску лікарських засобів із аптечної мережі. Сьогодні фізичну доступність лікарських засобів забезпечують 1027 оптових компаній, причому з них перша трійка забезпечує близько 30% реалізації лікарських засобів, перша десятка — близько 60%, перша двадцятка — близько 80%. В Україні ліцензовано 9147 аптек, 5488 аптечних пунктів, 6846 аптечних кіосків, виготовлення в умовах аптек здійснюють 1147 аптек. 85% аптечних закладів розташовані в містах та селищах міського типу, і це при тому, що в селах проживає третина населення України. Якщо у містах один аптечний заклад обслуговує 1,8 тис. жителів, то у селах — 4,6 тис. жителів, що у 2 рази більше. У зв’язку з цим МОЗ розширює можливості фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів, для яких затверджено мінімальний обов’язковий асортимент лікарських засобів і виробів медичного призначення (прим. ред. — див. с. 89). Для підвищення доступності лікарських засобів для сільського населення слід внести зміни до ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Патент для фельдшера повинен бути безкоштовним, підкреслив Віктор Рибчук, і це проблема обов’язково буде врегульована. Ще одне питання, яке найбільше зараз дискутується, — зміни до Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах (постанова КМУ № 1570) щодо ліквідації аптечних кіосків, оскільки забезпечити належні умови зберігання ліків на 8 кв. м неможливо, до того ж саме в аптечних кіосках найчастіше порушуються вимоги чинного законодавства і реалізуються рецептурні препарати. Цей процес проходитиме без потрясінь. Всі суб’єкти господарювання, які отримали копії ліцензій для аптечних кіосків, будуть працювати до закінчення терміну їх дії, підкреслив Віктор Рибчук.

Відкриття міжнародної виставки «Фармація–2005»

Відкриття міжнародної виставки «Фармація–2005»

Забезпечення контролю якості лікарських засобів покладено на Державну інспекцію контролю якості лікарських засобів МОЗ України. На сучасному етапі робота Державної інспекції потребує реструктуризації, оскільки необхідно нівелювати конфлікт інтересів між виконанням функцій державного контролю та зароблянням грошей територіальними інспекціями. Державна інспекція повинна і буде фінансуватися за кошти Державного бюджету, а не суб’єктів господарської діяльності, наголосив Віктор Рибчук. Потрібно підвищувати рівень і уніфікувати роботу лабораторій в системі державного контролю, оптимізувати структуру, покращити їх матеріально-технічне та інформаційне забезпечення. Це завдання, яке поставлене сьогодні перед Державною інспекцією, адже з 1 січня 2006 р. вона контролюватиме якість кожної серії ліків, увезених на митну територію України (окрім вироблених на підприємствах країн PIC/S, США, Японії).

Не залишив заступник міністра осторонь і таке важливе питання, як забезпечення фармацевтичної галузі високопрофесійними фахівцями. На фармацевтичних факультетах у вищих навчальних закладах навчається понад 16,5 тис. студентів. Враховуючи те, що через кілька років обіг лікарських засобів буде приведений у відповідність зі світовими стандартами, випускники вищих навчальних закладів, які прийдуть у фармацію, повинні бути добре ознайомлені з ними, йти в ногу з часом, а можливо, і на крок уперед.

Серед пріоритетних напрямків та завдань підготовки фахівців доповідач назвав поетапне впровадження ступеневої підготовки фармацевтичних кадрів, системи оцінювання, моніторингу та контролю якості фармацевтичної освіти відповідно до Європейських вимог, введення уніфікованого тестового контролю, запровадження кредитно-модульної організації навчання, забезпечення безперервної системи освіти. Всі складові обігу лікарських засобів регламентуються нормативно-правовими актами. Багато їх було прийнято за останні півроку. Але поки що залишається відкритим і прийняття двох Законів України: «Про лікарські засоби» та «Про обіг наркотичних та психотропних лікарських засобів…», який повинен відповідно до Конституції надати можливість здійснювати обіг наркотичних та психотропних ліків суб’єктам усіх форм власності.

Про фармацевтичну освіту України, її минуле та сьогодення у своїй доповіді розповів ректор Національного фармацевтичного університету, член-кореспондент НАН України професор Валентин Черних. За його словами, найважливішим здобутком минулого, V Національного з’їзду фармацевтів України стала консолідація усіх складових фармації: освіти, науки, виробництва та контролю якості лікарських засобів, аптечної мережі та інформаційного поля. До V Національного з’їзду фармацевтів України держава подарувала професійне свято — День фармацевтичного працівника, а Українська фармацевтична академія набула статусу Національної. Валентин Черних з гордістю і радістю повідомив про вагомий подарунок, що співпав з початком проведення VІ Національного з’їзду фармацевтів: Президент підписав Закон України, яким встановлено нову державну нагороду — почесне звання «Заслужений працівник фармації України».

Фармацевтичні кадри є основою прогресу та процвітання не тільки галузі, а й держави в цілому. Проте освітній рівень фармацевтичної галузі України ще залишається недостатнім, констатував Валентин Черних. В аптечній галузі вищу фармацевтичну освіту мають 30% працюючих, а серед зайнятих у хіміко-фармацевтичній промисловості — всього 1–3% , і ці цифри є оціночними, адже точні дані відсутні. Валентин Черних з трибуни висловив пропозицію звернутись від імені делегатів з’їзду до МОЗ та Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення про проведення детального аналізу кадрового потенціалу, створення банку даних працівників, визначення потреб галузі у спеціалістах та підвищенні їх кваліфікаційного рівня. Завданням фармацевтичної освіти у сучасних умовах є збільшення до 2010 р. кількості спеціалістів з вищою фармацевтичною освітою, зайнятих у галузі, до 60%. Є всі підстави вважати виконання такого завдання реальним, оскільки за кількістю вищих навчальних закладів, які готують спеціалістів для фармації, Україна належить до розвинутих держав.

Останнім часом керівники крупних фармацевтичних підприємств демонструють кардинально новий підхід до професійної освіти та розуміння, що від рівня професіоналізму працівників залежить вирішення виробничих завдань, зазначив ректор НФаУ. Хотілося б, щоб це розуміли і керівники аптечних закладів.

За роки існування НФаУ підготовлено близько 45 тис. провізорів, в тому числі 4 тис. магістрів фармації, сьогодні в НФаУ навчається більше 15 тис. студентів, з них близько 1000 — представники 32 країн. За період з 1992 по 2004 роки було відкрито 12 нових спеціальностей, незабаром їх доповнять ще 5. І це не гонитва за кількістю, а потреба сучасного фармацевтичного ринку.

Досить повільними темпами розвивається сьогодні наука, і однією з причин цього є фактична відсутність бюджетного фінансування. Наукові дослідження проводяться за рахунок власних резервів вищих навчальних закладів, підприємств і наукових установ, намітилася позитивна тенденція створення при крупних виробничих фірмах власних науково-практичних лабораторій зі своїми науковими кадрами. Україна — фармацевтична країна, тому в державному бюджеті окремим рядком повинні бути закладені кошти на розвиток фармацевтичної науки. Також на потреби науки можна передбачити певні відрахування від реалізації лікарських засобів.

У створенні нових лікарських засобів беруть активну участь науково-дослідні установи НАН та АМН України. Сьогодні в проблемній комісії «Фармація» працює 22 вищих навчальних заклади і 14 науково-дослідних установ. Фундаментальні дослідження присвячені розробці теоретичних основ пошуку біологічно активних речовин для створення лікарських препаратів. З наукової проблеми «Фармація» виконується 55 докторських і 205 кандидатських дисертацій, на різних етапах впровадження знаходиться 605 лікарських препаратів.

Подальше введення стандартів належних практик неможливе без підготовки відповідних кадрів, що, звичайно, ставить нові завдання перед вищими навчальними закладами. Залишається гострою як для науки, так і для фарміндустрії України проблема залучення інвестицій, потребує вирішення питання створення матеріально-технічних баз для проведення випробувань з біоеквівалентності, доклінічних та клінічних досліджень відповідно до правил GLP та GCP.

Контроль якості лікарських засобів в Україні здійснює створена вперше серед країн СНД Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів, яка взяла на себе функцію захисту фармацевтичного ринку та населення України від неякісної продукції і продовжує її ефективно виконувати.

За час, що минув між двома з’їздами, активно розвивалась мережа аптечних установ. В аптечний сектор прийшли працювати кадри нової формації, озброєні знанням законів сучасного фармацевтичного ринку, новими методами обслуговування населення.

В Україні розвинуте інформаційне поле фармацевтичної галузі. Якщо до 1992 р. спеціалісти отримували інформацію з єдиного фармацевтичного журналу, а сьогодні їх налічується кілька десятків, в тому числі атестованих у Вищій атестаційній комісії. Наповнюють інформаційний простір ряд спеціалізованих фармацевтичних видань, робота яких віддзеркалює проблеми та надбання галузі.

Таким є портрет сучасної української фармації. Яким йому бути завтра — вирішуватимуть делегати з’їзду як під час засідань, так і безпосередньо на своїх робочих місцях.

Оскільки в дні проведення з’їзду відзначалось 200-річчя фармацевтичної освіти в Україні та 200-річчя НФаУ, Валентин Черних зупинився на історичних віхах вітчизняної фармації. Історія фармацевтичного вузу — Харківського фармацевтичного інституту, Української фармацевтичної академії, Національної фармацевтичної академії, Національного фармацевтичного університету — свідчить про невпинне якісне зростання його авторитету в системі фармацевтичної освіти.

У 1805 р. було засновано Харківський імператорськй університет, де при відділенні лікарсько-педагогічних наук було розпочато підготовку фармацевтичних кадрів. З 1805 р. фармацевтів почали готувати при кафедрі лікарського речовинослів’я, фармації і лікарської словесності. З тих часів ведеться літопис Національного фармацевтичного університету, спадкоємця Харківського імператорського університету. Важливою віхою в історії фармацевтичної освіти було відкриття в 1812 р. при фармацевтичному відділенні університету хіміко-фармацевтичної лабораторії. З 1805 по 1919 роки підготовка фармацевтичних кадрів здійснювалася за системою «учень аптекаря», «помічник аптекаря», «провізор», «магістр фармації». За цей час в університеті фармацевтичну освіту отримали 5 тис. осіб.

Святковий настрій дарувала Ірина Білик

Святковий настрій дарувала Ірина Білик

Високий професійний рівень підготовки фармацевтів був досягнутий завдяки видатним вченим університету — хіміку і фармацевту Ф.І. Гізе, професорам Г.Г Корритарі, Л.О. Ваннотті, М.П. Болгаревському, П.О. Бурковському, Я.М. Громову, Є.С. Гордієнку, О.П. Ельтекову, А.Д. Чиркову, М.О. Валяшку, М.Л. Залеському, С.О. Попову, М.П. Красовському, А.Д. Розенфельду. Ці вчені незмінно відстоювали необхідність спеціальної фармацевтичної освіти для працівників аптек, що було зумовлено розширенням аптечної мережі України, а також прогресом хімічної та фармацевтичної науки.

10 вересня 1921 р. за ініціативою групи професорів було відкрито перший в Україні фармацевтичний вуз — Харківський фармацевтичний інститут (ХФІ). З 1921 по 1941 рр. в інституті було підготовлено 2,5 тис. спеціалістів, велика увага приділялась науковим кадрам: з 1925 по 1941 рр. захистили дисертації 40 науковців.

Під час Великої Вітчизняної війни інститут було евакуйовано в Семипалатинськ, де продовжували готувати спеціалістів фармацевтичної галузі, виготовляли гостродефіцитні ліки для військових госпіталів та лікарень. В 1944 р. інститут повернувся до Харкова, а з 1946 р. цей заклад відновив свої позиції як провідний вуз фармацевтичної галузі. З 1965 р. в інституті розпочато підготовку спеціалістів фармації для зарубіжних країн. Важливою подією для інституту стало проведення на його базі ІІІ з’їзду фармацевтів, що відбувся в 1979 р.

У насичені подіями 80–90-ті роки ХХ ст. колектив інституту вирішував глобальні завдання: підготовка спеціалістів для галузі, докторів та кандидатів наук, будівництво навчальних корпусів та гуртожитків. Ці завдання планомірно вирішувалися: науковці захистили 32 докторських та 179 кандидатських дисертації , відкрито ряд нових факультетів. У 1999 р. Харківському фармацевтичному інституту було надано статус Української фармацевтичної академії. У період з 1991 по 2000 рр. було відкрито 8 нових спеціальностей, впроваджено нові технології навчального процесу, розроблено нові навчальні плани та програми. У 2002 р. Указом Президента України вузу було надано статус Національного фармацевтичного університету.

Свій ювілей НфаУ зустрічає, маючи розгалужену інфраструктуру: 11 факультетів, 51 кафедру, 57 відділів і підрозділів, інститут підвищення кваліфікації та коледж. Сьогодні професорсько-викладацький колектив нараховує 955 фахівців, серед яких 84 доктори наук, 400 кандидатів наук, доцентів, член-кореспондент НАН України, академіки і члени-кореспонденти галузевих академій наук, заслужені діячі науки і техніки України, лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки. З 1992 р. видано більше 100 підручників, майже 400 посібників, понад 1000 методичних рекомендацій. Наукові розробки вчених захищені понад 700 авторськими свідоцтвами, 295 патентами України та Росії.

НФаУ одним з перших серед фармацевтичних вузів перейшов на нові методи господарювання, і це при тому, що університет з державного бюджету фінансується тільки на 10%, решта — позабюджетні кошти. Сьогодні робота викладацького складу і студентів спрямована на реалізацію положень Болонського процесу і входження у Європейський освітній простір.

Навіть перерахування невеликої частини зробленого за 200-літню історію університету і фармацевтичної освіти в Україні є свідченням великих заслуг педагогічного колективу у справі підготовки спеціалістів для фармацевтичної галузі, розвитку фармацевтичної науки і забезпечення лікарськими засобами народу України. Колектив НФаУ з упевненістю дивиться у майбутнє, бо він є ідеологом розвитку галузі, має свій почерк завжди і в усьому, йому під силу виконання будь-яких завдань, якими б складними вони не були, підкреслив Валентин Черних.?n

Подальше висвітлення подій з’їзду — в наступних номерах «Щотижневика АПТЕКА»

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи