Стратегічні цілі МОЗ України на 2019 р. залишаються незмінними — Роман Ілик

Головними векторами МОЗ України за фармнапрямками є реалізація існуючих та впровадження нових фармполітик. Як відомо, цей напрямок у Міністерстві координує профільний заступник міністра охорони здоров’я Роман Ілик. Про результати діяльності відомства у 2018 р., стратегічні цілі та напрямки роботи МОЗ України у контексті вдосконалення забезпечення українців лікарськими засобами заступник міністра розповідає нашим читачам.

— Романе Романовичу, закінчується 2018 р., і ми впевнені, що МОЗ України визначило подальші стратегічні цілі та напрямки роботи на рік наступний. Розкажіть, будь ласка, до чого готуватися фармринку?

— Спробую окреслити всі стратегічні речі, які ми робимо, — коротко, в контексті удосконалення як існуючих фармполітик, так і створення нових, які ми впроваджуємо разом зі стейкхолдерами фармсектору.

На початку грудня 2018 р. Уряд ухвалив стратегію забезпечення населення лікарськими засобами до 2025 р.

5 грудня 2018 р. постановою КМУ № 1022 Уряд ухвалив Стратегію реалізації державної політики забезпечення населення України лікарськими засобами на період до 2025 р. Це де-факто фіналізація того тривалого шляху, який ми пройшли разом, за участю всіх зацікавлених сторін — асоціацій та профільних організацій виробників, дистриб’юторів, а також операторів та учасників ринку роздрібної реалізації ліків, наших міжнародних колег та експертів. Ми спільно створили цей документ, який дає конкретні відповіді на більшість питань, насамперед стратегічного характеру, щодо планування, розвитку та динаміки в забезпечені ліками до 2025 р.

Зазначу, що Урядом затверджено і чіткий план дій з реалізації цієї стратегії. Там є все, що стосується забезпечення ефективними лікарськими засобами та їх доступності, а також передумови для зниження вартості препаратів.

Незмінними залишаються стратегічні цілі МОЗ України: підвищення економічної та фізичної доступності ліків; забезпечення громадян якісними лікарськими засобами з доведеною ефективністю; зниження рівня безвідповідального самолікування; організація належного контролю за обігом ліків.

МОЗ України також продовжуватиме роботу з удосконалення вже впроваджених політик, таких як оновлений Національний перелік основних лікарських засобів (далі — Національний перелік), урядова програма «Доступні ліки». Сьогодні за підтримки наших міжнародних експертів ми активно працюємо над питанням біоеквівалентності генеричних лікарських засобів Ця політика також пов­ноцінно впроваджуватиметься в Україні з чітко визначеними дедлайнами. А ще 2D-кодування і маркування упаковок лікарських засобів та впровадження нових моделей державного регулювання цін — це дуже актуальні нові напрямки роботи.

Авжеж, ми пам’ятаємо про необхідність впорядкування рек­лами лікарських засобів. Проте ми зараз на «паузі», оскільки країна вступила в сезон «передвиборчого політичного популізму», і рухати такі політики надзвичайно складно.

— Чи могли б Ви окреслити результати реалізації програми «Доступні ліки» у 2018 р.?

— Так. Нагадаю, що ми починали з доволі скромних показників, коли на початку дії програми відшкодування було включено 157 торгових найменувань ліків. Зараз цей показник становить 261 позицію, з яких 59 пацієнти можуть отримати безоплатно, тобто держава відшкодовує вартість цих препаратів повністю.

Ми не зупиняємося на досягнутому і далі працюємо над тим, щоб препаратів, включених до урядової програми, ставало більше, так само як і нових нозологій, які б мали туди увійти.

Ще одна важлива, на наш погляд, позитивна тенденція — постійне зниження вартості ліків, включених до програми «Доступні ліки». Більшість препаратів, у тому числі імпортних, які включені в програму, демонструють зниження цін у різному діапазоні. За окремими позиціями ціна знизилася на 40–50%, є випадки, де навіть на 70% ціна стала нижчою. Якщо, для прикладу, взяти препарати для терапії цук­рового діабету ІІ типу, то тут ціна знизилася в середньому на 30%. Водночас споживання цих ліків збільшилося на 70%. Це є чи не найголовнішим результатом, на який ми розраховували. Ліки стали доступнішими для українців, відповідно, пацієнти почали їх більше споживати та систематично лікуватися під наглядом лікаря.

Ще один показних ефективності реалізації програми «Доступні ліки» — зменшення кількості викликів швидкої медичної допомоги на 17 тис. за рік. Враховуючи, що 1 виклик швидкої медичної допомоги для держави обходиться приблизно у 650 грн., то за рік держава зекономила більше 11 млн грн.

— Які зміни очікують на урядову програму наступного року?

— Насамперед на «Доступні ліки» у держбюджеті 2019 р. закладено 1 млрд грн. Щодо змін у програмі, їх кілька. Ми збільшили діапазон з 5 до 10% для можливості перегляду цін на ліки у бік зниження до найнижчої і долучення їх до сегменту 100% відшкодування.

З 1 квітня 2019 р. ми передаємо адміністрування цієї політики до Національної служби здоров’я України, яка напряму контрактуватиме аптечні заклади і здійснюватиме відшкодування вартості лікарських засобів.

Ведеться робота над запровадженням нових електронних інструментів. Насамперед, мова йде про електронний рецепт, відсутність якого гальмує розвиток програми відшкодування за багатьма напрямками. Також наступного року ми плануємо запровадити електронний документообіг, який стосуватиметься не лише звітності (аптеки вже сьогодні мають можливість подавати її в електронному форматі), але й електронного редукціону — е-заявка в режимі онлайн для участі виробників у програмі та подальшого автоматизованого формування реєстру лікарських засобів, що будуть відшкодовуватися державою.

— Уже майже рік функціонує оновлений Національний перелік. Чи можна говорити про перші результати його впровадження?

— Так, але обережно. Це дуже важлива політика, яка вже має добрі проміжні результати. Ми систематично моніторуємо реалізацію цієї політики, досліджуємо та розвиваємо її. Наразі ми не прихильники жорстких санкцій стосовно порушення правил цієї політики, бо вона нова. Водночас переконані, що ми на правильному шляху.

Отже, в роботі оновленого Національного переліку, за яким ми сьогодні забезпечуємо населення лікарськими засобами, маємо позитивну тенденцію: лікарні закупили ліків, що увійшли до переліку, в цьому році більше ніж на 1 млрд грн. (майже на 2,6% більше). У свою чергу, відповідно до аналізу фармринку, на таку ж суму менше на ліки витратили пацієнти. Це означає, що ми змогли зменшити тягар на кишеню пацієнта більше ніж на 1 млрд грн. Хочу підкреслити, що мова йде про закупівлю саме ефективних та безпечних ліків, які належать до основного ряду, а не є симптоматичними чи ліками без доведеної ефективності. Водночас найбільший попит спостерігається на ліки для терапії серцево-судинних, шлунково-кишкових захворювань та антибіотики.

Електронний рецепт врегулює питання безконтрольного відпуску антибіотиків з аптек

Є у Міністерства багато питань стосовно відпуску антибіотиків з аптечних закладів. Зараз коментувати це не буду, але важливо, щоб всі зрозуміли, що елект­ронний рецепт дуже швидко врегулює це питання. Тут будуть більш жорст­кі санкції з боку держави в частині відповідальності, у першу чергу аптечного закладу, за безконтрольний відпуск антибіотиків.

Дуже коротко хотів би розповісти про наші плани щодо ціноутворення на лікарські засоби. Держава жорстко регулює ціну на ліки, які є в системі реімбурсації, встановивши фіксовану ціну. І це дає очевидний результат. Так само вона має гранично регулювати ціну на ліки, включені до Національного переліку. Виробники, міжнародні непатентовані назви яких потрапляють до Національного переліку, отримують гарантію з боку держави, що їх лікарські засоби планують закуповувати. Отже, логічно, тут мають працювати також нові правила ціноутворення.

Цього року виробники не склали іспит — ціни на деякі препарати з Націо­нального переліку суттєво зросли. Тобто якщо бізнес в особі виробника не хоче відповідально ставитися до нової політики, то з боку держави має відбуватися більш жорстке регулювання цін. І це очевидно. Залишається тільки визначити модель ціноутворення та правила. У нашої команди напрацювання з цього приводу є. Вони прості, зрозумілі, чесні і транспарентні. Ми моделюємо концепт, беручи за основу референтні ціни в інших країнах та ціни нашого внутрішнього українського ринку (дані минулого року), та намагаємося вибудувати нову, гарну модель, яка чітко визначить найголовніше, що сьогодні турбує всіх українців, — справедливу ціну на лікарський засіб.

— Одним з найбільш дискусійних питань для аптечного ритейлу протягом останніх півроку є законопроект № 8591. Якою є позиція МОЗ України з приводу даної законодавчої ініціативи?

— Наша позиція незмінна. Підтримуючи загалом ідею законопроекту в частині того, що аптека — це в першу чергу заклад охорони здоров’я, який несе соціальну відповідальність і включає соціальну складову, я би хотів для початку охарактеризувати сьогоднішню ситуацію на аптечному ринку.

За даними Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба), станом на серпень 2018 р. в Україні функціонує понад 22,6 тис. аптечних закладів. При цьому спостерігається їх велика концентрація, наприклад, у Києві, Харківській, Донецькій областях. І лише 3,5 тис. аптечних закладів з поміж такої чисельності розташовані в сільській місцевості.

Така тенденція насторожує і, звісно, потребує врегулювання, так само як і питання про те, що у 2015 р. найбільша мережа займала близько 4–5% усього ринку роздрібної торгівлі. Зараз найбільша мережа займає близько 11% ринку. Тут потрібні вже ініціативи, які більш жорстко врегулюють це питання. Думаю, що автори законодавчої ініціативи якраз найбільше стурбовані стрімким укрупненням ринку роздрібної торгівлі, який загрожує монополією, тому вийшли з ідеєю регулювання цієї ситуації на рівні закону.

Із переваг законопроекту я би хотів виокремити декілька. Це передусім розширення географії аптек і їх рівномірне розташування. Також ми погоджуємося з тим, що необхідно повернутися до концепції, відповідно до якої аптека — це не супермаркет, а заклад охорони здоров’я, який у тому числі здійснює екстемпоральне виготовлення лікарських засобів, забезпечує хворих наркотичними препаратами чи інсулінами.

Добрим і водночас дискусійним є питання щодо фармацевтичної освіти. Аналогічні вимоги щодо освіти для відповідального керівника існують у переважній більшості країн, не тільки в Європі, а й загалом у світі. Тому виникає питання: освітні вимоги мають бути встановлені по відношенню до кого — власника чи керівника, відповідального управляючого, менеджера?

Ще одне дискусійне питання — встановлення обмеження щодо відстані між новою та існую­чою аптекою. Коли я вперше ознайомився з законопроектом, уявив собі ситуацію, коли Держлікслужба разом з муніципалітетами вимірюють цю відстань. Беручи до уваги досвід Австрії, Хорватії, Естонії, Польщі, Італії, Греції, де це обмеження діє за відповідним принципом, де діють норми відстані між аптечними закладами у 100, 200, 500 м, авторам законодавчої ініціативи слід розглянути ідею щодо того, як це працює в Португалії, Франції, Словенії чи Люксембурзі, де обмеження щодо розташування аптек залежить ще й від кількості людей, які проживають на відповідній території. Це також цікаві приклади, керуючись якими, у перспективі можна було б говорити про перевагу цієї законодавчої ініціативи.

Що стосується недоліків законопроекту:

  • відсутнє обґрунтування щодо того, чому кількість аптек на одного власника обмежена 1, 4 або 8 закладами;
  • немає чіткого визначення — чи норми законопроекту стосуються відкриття нових аптечних закладів, чи існуючих мереж? Особливо хочу закцентувати увагу на тому, що неправильно боротися з тим, що вже є. Слід створити передумови для того, щоб з’явилося нове;
  • відсутнє обґрунтування щодо визначеної кількості співвласників у юридичній формі власності;
  • наявна дискримінація та обмеження форм господарської діяльності;
  • відсутні рівні умови для аптек різної форми власності — надано переваги для комунальних аптечних закладів порівняно з приватним бізнесом.

За сукупності такої великої кількості недоліків, безумовно, така законодавча ініціатива буде викликати шалений супротив.

— Якою має бути нова модель аптечного ринку з точки зору профільного міністерства?

— Ще раз наголошу на тому, що аптечний заклад — це перш за все заклад охорони здоров’я. Вимоги до аптечних мереж та індивідуальних аптечних закладів мають бути справедливими. Впровадження з боку держави жорсткого регулювання цін, фіксованої ціни на лікарські засоби рецептурної групи та оплати за фармацевтичну послугу вирішили б проблему з розташуванням аптек «двері у двері» та розширили б їх географію.

МОЗ України активно працює над моделлю встановлення фіксованих цін на ліки

Так, я погоджуюся з тим, що для аптечних мереж має бути встановлено соціальне навантаження. Якщо, наприклад, власник має 10–20 аптек, то нехай відкриває 1 чи 2 аптеки і в сільській місцевості. І це також має бути визначено законодавчо і чітко зафіксовано. Зрозуміло, що бізнес у селі є збитковим, і досягти там певних фінансових результатів доволі складно. Водночас треба поширювати практику, яка успішно працює в інших країнах, дати ще більше можливостей фельдшерсько-акушерським пунктам для того, щоб вони разом з операторами ринку роздрібної торгівлі ліками здійснювали цю важливу соціальну складову.

Міністерство активно працює над моделлю встановлення фіксованих цін. Скільки б ми не вдосконалювали чи не розглядали різні моделі ціноутворення, рано чи пізно до подібного прийдемо. Це добре перевірена практика, яка працює в більшості країн, у тому числі ЄС.

— Які ще проблеми на фармацевтичному ринку вбачає МОЗ України?

— За даними ВООЗ за 2017 р., кожний 10-й лікарський засіб у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, до яких зрештою належить і Україна, є фальсифікованим. Такі ж самі дані наводить ВООЗ відносно контрафактних ліків.

У нас поширена проблема безвідповідального самолікування, з 10 хворих лише 3 звертаються до лікаря. Для цивілізованих країн це, безумовно, є тривожним сигналом. Але трансформація галузі на первинній ланці має внести свої корективи.

Треба визнати і недосконалу систему конт­ролю за обігом лікарських засобів. Наголошую, тому що за цим слідують усі корупційні ризики, які сьогодні має держава в політиках забезпечення населення лікарськими засобами.

— Наскільки нам відомо, профільне міністерство якраз працює над тим, аби впровадити ефективну систему відстеження обігу ліків.

— Так, мова йде про впровадження 2D-кодування для контролю якості лікарських засобів. Наприкінці листопада цього року ми провели круглий стіл з цього питання в м. Одеса на базі одного з фармацевтичних підприємств, яке вже впровадило на всіх своїх лініях маркування ліків 2D-кодом.

Обов’язкове маркування ліків 2D-кодом має відбуватися паралельно із запровадженням системи відстеження їх обігу

Нагадаю, що норма щодо серіалізації лікарських засобів в ЄС стає обов’язковою вже починаючи з лютого 2019 р. за винятком Бельгії, Греції та Італії, де обов’язкове кодування ліків планується запровадити не пізніше 2025 р. Відтак, у ЄС кожна упаковка препарату має бути промаркована унікальним ідентифікатором. У США 2D-код імплементується поступово протягом 2015–2025 рр.

Обов’язкове маркування ліків 2D-кодом має відбуватися паралельно із запровадженням системи відстеження обігу лікарських засобів. На що ми можемо розраховувати? Фактично це встановлення тотального контролю над обігом препаратів від виробника чи імпортера до кінцевого споживача. За допомогою електрон­них інструментів ми матимемо можливість здійснювати цей контроль практично бездоганно.

— Як ця система реально працюватиме?

— У кращих практиках це працює дуже просто: аптечний заклад, склад медичного закладу та відповідальні особи медичних закладів щодня передаватимуть інформацію щодо отриманих лікарських засобів із зазначенням унікальних кодів упаковок до автоматизованої системи відстеження обігу лікарських засобів. Також учасники обігу лікарських засобів (дистриб’ютори, аптеки, медзаклади тощо) щодня передаватимуть у автоматизовану систему інформацію щодо повернення, терміну придатності, псування, втрати або утилізації ліків. У свою чергу, орган контролю отримуватиме та аналізуватиме інформацію щодо руху лікарських засобів — від виробника або імпортера до кінцевого пункту реалізації.

Для аптек витрати, пов’язані із запровадженням 2D-кодування, в рази менші порівняно з витратами для виробників

Як ми бачимо практичну реалізацію цієї політики? Вона тривала. Безумовно, ця політика складна, потребує часових і матеріальних затрат. Можливо, для аптечних закладів затрати, пов’язані із запровадженням 2D-кодування, в рази менші порівняно з витратами для виробників.

Ми бачимо поетапне впровадження цієї політики, яка спочатку, для прикладу, може стати обов’язковою для всіх препаратів, включених до програми відшкодування «Доступні ліки», на другому етапі — для життєво необхідних ліків з пакету медичних гарантій, на третьому — для всіх рецептурних лікарських засобів.

— І наостанок, що, на Вашу думку, є запорукою успішної співпраці МОЗ України та операторів фармринку для досягнення позитивних результатів?

— Запорукою успішної співпраці, як би це дивно не звучало, є спільна і важка праця. Робота, що об’єднує, а не розділяє. В Україні тривалий час держава не особливо переймалася проблемами бізнесу, лише диктувала правила. Так само і бізнес, замість того, щоб формувати свої пропозиції та ідеї разом, спільно з нормотворцями, займався доволі часто критиканством.

Нині змінюються підходи. Держслужба реформується, Міністерство прагне формувати нормотворче поле через повний цикл виробництва публічної політики. Ми відкриті для пропозицій, організовуємо дебати, круглі столи, публічні обговорення — намагаємося чути одне одного, щоб реально удосконалити правила, за якими живемо та працюємо.

Охорона здоров’я — соціально чутлива сфера, навіть дуже. Від кожного рішення чи нововведення залежить чиєсь життя та здоров’я. Саме тому ми прагнемо завжди дуже виважено підходити до всіх змін, які впроваджуємо.

Давайте керуватися правилом тьох «Н»: Немає Нічого Неможливого

Усім хочеться працювати швидше, якісніше, уникаючи при цьому якомога більше помилок. Саме для цього нам і потрібно працювати спільно. Було б добре, коли б учасники фармринку не лише зустрічалися з нами та висловлювали свої побажання чи застереження, але й разом зі своїми експертами долучалися до роботи з МОЗ — активніше працювали в робочих групах Міністерства, опрацьовували нормативно-правові акти на етапі громадських обговорень. Учасникам ринку важливо збагнути, що їх досвід, знання є значущими, і саме це допоможе нам втілити якнайкраще ті ідеї, які ми вкладаємо у трансформацію галузі охорони здоров’я. Долучайтеся до спільної роботи і давайте змінювати правила так, щоб Україна стала тією омріяною країною, в якій ми хочемо лікуватися, жити та працювати, де соціально відповідальний бізнес розвивається, а пацієнти мають доступ до якісних, безпечних та ефективних лікарських засобів. Давайте керуватися правилом трьох «Н»: Немає Нічого Неможливого.

Катерина Горбунова
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Ігор 20.12.2018 9:35
Все гарно !За винятком одного.На жаль аптеки і МОЗ живуть у паральній реальності. МОЗ говорить про електронну звітність ,а розпорядники бюджетних коштів вимагають паперових реєстрів на відпущені ліки по урядовим програмам. МОЗ говорить ,що коштів достатньо а розпорядники бюджетних коштів що грошей не має! МОЗ говорить, що відшкодування аптекам за відпущені лікарські засоби проводиться через 15-ть днів а розпорядники коштів платять у ліпшому випадку через 19-ть ,за інсуліни взагалі через місяць! МОЗ говорить про електронний рецепт і чомусь мовчить про МІСи яким аптеки платитимуть а заклади охорони здоров"я вже платять за інформаційний супровід таких рецептів.

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті