Мовний закон: до яких змін слід готуватися?

Як відомо, 15 травня Президент підписав Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі — мовний закон). Безперечно, цей закон є важливим для української державності, і він потребує запровадження змін у деяких бізнес-процесах. Задля того, щоб роз’яснити основні правові аспекти цього питання, Наталя Лавренова представила учасникам загальні аспекти мовного закону.

На які сфери розповсюджується мовний закон?

Перш за все, Н. Лавренова звернула увагу слухачів на те, що мовний закон розповсюджується на публічну сферу, яка включає охорону здоров’я, трудові відносини, освіту та науку, культуру, діяльність засобів масової інформації, комп’ютерні програми, веб-сайти, мобільні додатки, рек­ламу та обслуговування споживачів.

«Тут варто зупинитися на аспекті трудових відносин, бо на практиці ми іноді стикаємося з тим, що деякі документи ведуться російською мовою. Наприклад, трудові договори та посадові інструкції. Рекомендуємо звернути на це увагу, адже відповідно до мовного закону ці документи мають бути складені української мовою. Однак це не забороняє складати двомовні договори», — зазначила спікер.

У свою чергу, суб’єктами мовного закону є:

• органи державної влади та місцевого самоврядування;
• державні і комунальні підприємства, установи та організації;
• юридичні особи приватної форми власності та фізичні особи (у публічних сферах суспільного життя).

У даному контексті варто звернути увагу, що мовний закон не застосовується до сфери приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Коли мовний закон набуває чинності?

Мовний закон набуде чинності 16 липня 2019 р., за винятком положень, зазначених у таб­лиці.

Особливості комунікації з органами державної влади

У мовному законі йдеться про те, що органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою.

«Аспект того, що всі документи приймаються державними органами тільки українською мовою, пов’язаний з декількома питаннями, які, на нашу думку, можуть бути вирішені шляхом надання додаткових роз’яснень до мовного закону. Справа в тому, що в цьому аспекті можливі два підходи. Перший зводиться до того, що ті документи, які безпосередньо розглядаються та/або затверджуються органом державної влади (наприклад, заява про державну реєстрацію лікарського засобу, інструкція для застосування, пакування препарату та маркування до нього, методи контролю якості), дійсно мають бути складені українською мовою.

Проте питання виникає щодо інших документів, які також є складовою заяви про реєстрацію лікарського засобу та містяться у модулях реєстраційного досьє (наприклад доклінічні та клінічні дослідження). Чи можуть ці документи надаватися англійською мовою? Адже вони є інтелектуальною власністю компанії-виробника. Ми як юристи, трактуючи мовний закон, наразі розуміємо, що жодних винятків у цьому аспекті не передбачено», — пояснила Н. Лавренова.

З цього приводу свою думку мають сформувати ДП «Державний експертний центр МОЗ України» та Міністерство охорони здоров’я України.

Вимоги щодо власних назв та імен

Мовним законом передбачено, що торговельні марки (знаки для товарів і послуг) можуть використовуватися в тому вигляді, у якому їм надана правова охорона. Розглядаючи це положення, важливо розуміти його взаємодію з іншою вимогою мовного закону щодо того, що вся інформація про товар (серед іншого його назва) для споживача має надаватися українською мовою.

У разі якщо назва товару є торговельною маркою іноземною мовою, її необхідно продублювати державною мовою.

Державною мовою також мають зазначатися:

• офіційні назви органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій комунальної форми власності;
• прізвища, імена та по батькові громадян України;
• географічні назви, назви об’єктів топоніміки.

Правила обслуговування споживачів

Правило № 1. Положення мовного закону щодо обслуговування споживачів державною мовою поширюється на всіх суб’єктів господарювання, включаючи фізичних осіб — підприємців.

«Усі суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території України, реалізують товар та надають послуги, мають надавати інформацію про товар чи послугу української мовою», — прокоментувала Н. Лавренова.

Правило № 2. Вимоги щодо застосування державної мови охоплюють:

• сферу обслуговування та інформацію про товари (послуги);
• онлайн-місця реалізації товарів та надання послуг (інтернет-магазини, інтернет-каталоги).

Правило № 3. Державною мовою повинні бути представлені наступні види інформації:

• про товари (послуги) — розповсюджується в місці реалізації товару, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці (ч. 8 ст. 8 Закону України «Про рекламу»);
• про продукцію — доводиться до відома виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом у доступній наочній формі (ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»);
• про лікарський засіб (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про лікарські засоби»).

Правило № 4. При обслуговуванні споживачів мовним законом дозволено:

• дублювати інформацію іншими мовами (обсяг інформації державною мовою не може бути меншим за обов’язковий обсяг, вказаний у Законі України «Про захист прав споживачів»);
• здійснювати обслуговування іншою мовою на прохання клієнта;
• використовувати слова, скорочення, абревіа­тури та позначення англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

Практичні питання використання державної мови

Наталя Абрамович розповіла про те, як теоретичні аспекти мовного закону накладаються на практику, та представила учасникам найбільш розповсюджені питання, які виникають з цього приводу.

1. Документообіг.

Як уже було зазначено, органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою.

«Закон не передбачає жодних вимог стосовно того, чи повинен документ, складений українською мовою, бути оригінальним, чи можна подавати двомовні документи, чи з перекладом», — зазначила спікер.

2. Реклама.

Мовний закон передбачає, що мовою реклами в Україні є державна мова. Важливо розуміти, що це положення застосовується до всіх видів реклами, а саме:

• друковані ЗМІ;
• електронні ЗМІ;
• телебачення та радіомовлення;
• публічні заходи (конференції, семінари, тощо);
• друковані матеріали (акційні купони, каталоги, брошури, тощо);
• спонсорство.

3. Маркування.

«Не завжди законодавство встановлює відповідні вимоги щодо маркування продукції. У зв’язку із цим необхідно пам’ятати, що мовний закон є універсальним і накладається через призму спеціального законодавства для того чи іншого виду товару», — пояснила Н. Абрамович.

Спікер озвучила 3 варіанти регулювання процесу маркування, які залежать від виду товару та відповідного правового регулювання:

• спеціальне законодавство регулює і обсяги інформації, і мову маркування товару. Наприклад, харчові продукти;
• спеціальне законодавство регулює обсяги інформації, що наноситься на маркування, але не передбачає, якою мовою. У цьому разі потрібно керуватися мовним законом, тобто наносити інформацію українською мовою;
• якщо для маркування продукції відсутні спеціальні норми (наприклад косметика), то застосовуються Закон України «Про захист прав споживачів» (ст. 15) та мовний закон.

У свою чергу, у мовному законі йдеться про те, що у сфері обслуговування споживачів інформація про товар має зазначатися державною мовою, а її обсяг повинен бути не меншим, ніж передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 15). Мова йде про зазначення цілого ряду пунктів, серед яких назва продукту, умови зберігання, строк придатності, адреса виробника та інше.

Однак слід звернути увагу, що Закон України «Про захист прав споживачів» не містить вимоги щодо зазначення усієї інформації саме на етикетці чи маркуванні товару. Даний закон передбачає наступні допустимі місця розміщення необхідної інформації:

• у супровідній документації, що додається до продукції;
• на етикетці товару;
• у маркуванні товару;
• розміщення у місцях, де реалізується товар;
• розміщення за допомогою засобів дистанційного зв’язку (за згодою споживача);
• іншим способом (у доступній наочній формі).

4. Комп’ютерні програми та мобільні додатки.

Спікер зазначила, що мовний закон містить дві окремі норми щодо комп’ютерних програм. Перша стосується програм, які безпосередньо, окремо від девайсів, являють собою повноцінний товар.

Другий випадок стосується програм, які випускаються разом з девайсами (комп’ютерами, телефонами тощо).

У першому випадку комп’ютерна програма повинна мати інтерфейс користувача державною та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами країн — членів Європейського Союзу.

У другому випадку комп’ютерна програма повинна мати інтерфейс користувача державною мовою, який за обсягом та змістом повинен містити не менше інформації, ніж іншомовні версії такого інтерфейсу.

У свою чергу, мобільні додатки суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні, також повинні мати версію інтерфейсу користувача державною мовою.

Варто зазначити, що мовним законом передбачено виняток, коли інтерфейс користувача може не бути представленим державною мовою (однак за умови наявності англійської версії). Це стосується наступних випадків:

• спеціалізоване наукове, технічне, медико-діагностичне обладнання, інше спеціалізоване професійне обладнання, що не є товарами широкого вжитку;
• програмне забезпечення такого обладнання;
• спеціалізоване програмне забезпечення, призначене для використання лише у сфері інформаційних технологій.

5. Веб-сайти та соціальні мережі.

Мовний закон розмежовує вимоги до веб-сайтів та соціальних мереж залежно від того, зареєстровані суб’єкти господарювання в Україні, чи ні.

Отже, до суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги та зареєстровані в Україні, висуваються наступні вимоги:

• веб-сайти та веб-сторінки в соціальних мережах мають бути представлені державною мовою;
• паралельно можуть існувати версії іншими мовами;
• обсяг та зміст україномовної версії мають бути не меншими, ніж версії іншою мовою;
• україномовна версія повинна завантажуватися за замовчуванням.

У свою чергу, до іноземних суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги та мають в Україні дочірні підприємства, філії, представництва, висуваються такі вимоги:

• веб-сайти державною мовою повинні містити достатній обсяг та зміст інформації для зрозумілої навігації та розкриття мети діяльності компанії;
• україномовна версія повинна завантажуватися за замовчуванням.

Державний контроль та відповідальність

У наступному блоці семінару Ілля Костін розповів про те, яким чином та хто саме здійснюватиме державний контроль стосовно дотримання вимог мовного закону.

Відтак державний контроль за застосуванням державної мови здійснюватиметься Уповноваженим із захисту державної мови (далі — Уповноважений). До сфери його повноважень входитимуть:

• забезпечення моніторингу виконання законодавства про державну мову;
• розгляд скарг фізичних та юридичних осіб щодо дотримання вимог законодавства про державну мову;
• складання протоколів та застосовування стягнень.

Підставою для здійснення державного конт­ролю буде:

• скарга про порушення вимог мовного закону та щодо усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою;
• власна ініціатива Уповноваженого.

Спікер звернув особливу увагу слухачів на той факт, що притягнення до відповідальності за недотримання вимог мовного закону при обслуговуванні споживачів проводитиметься в декілька етапів:

1. Здійснення Уповноваженим державного контролю.

2. Складання акта за результатами здійснення державного контролю.

3. Оголошення попередження та вимога усунути порушення протягом 30 днів.

4. Складання Уповноваженим протоколу (у разі повторного порушення протягом року).

5. Постанова Уповноваженого про накладення штрафу в розмірі 300–400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг).

У даному контексті важливо розуміти, що положення щодо розгляду скарг та здійснення державного контролю Уповноваженим набувають чинності через 6 міс з дня призначення кандидата на цю посаду.

І. Костін також розповів про те, яка саме адміністративна відповідальність накладатиметься за порушення вимог мовного закону:

• повторне невиконання вимог Уповноваженого під час державного контролю — 100–200 нмдг;
• порушення вимог щодо мови комп’ютерних програм, веб-сайтів, реклами тощо — 200–300 нмдг або попередження;
• повторне протягом року порушення вимог щодо застосування державної мови — 500–700 нмдг.

Положення щодо адміністративної відповідальності, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, набудуть чинності 16 липня 2022 р.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!