Сьогодні інформаційне поле у фармацевтичній галузі, крім гарячої теми пандемії COVID-19, зайняте темою дистанційної торгівлі ліками. Представники професійної спільноти, громадські професійні асоціації, окремі народні депутати, представники фармкомпаній, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, офісу Президента України активно обговорюють актуальну тему можливості дистанційної доставки лікарських засобів пацієнтам. Нагадаємо, що донедавна в Україні дистанційна реалізація ліків була законодавчо заборонена. Епідемія коронавірусу внесла свої корективи у фармацевтичну діяльність, й у квітні Уряд винятково на час карантину постановою КМУ від 23.03.2020 р. № 220 (набула чинності 11.04.2020 р.) вніс зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) у частині дозволу аптечним закладам здійснювати дистанційну торгівлю і доставку споживачам лікарських засобів на період карантину.Така новація, здавалося б, є логічною і обґрунтованою на період боротьби з коронавірусом, але останнім часом тему почали активно обговорювати, з’явилися ініціативи щодо дозволу дистанційної торгівлі і доставки ліків на постійній основі. Потрібно реально оцінювати ситуацію і не «кавалерійським наскоком» вирішувати ці питання, а продумано, з урахуванням думки всіх суб’єктів фармацевтичного ринку, громадянського суспільства, міжнародного досвіду, демократично, поступово, а не під «шумок» коронавірусу.
І не дивує, що так поспішно 14 липня 2020 р. на засіданні Верховної Ради України 308 голосами народні депутати прийняли за основу законопроєкт № 3615-1 «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про лікарські засоби» щодо здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами», оскільки, на думку законотворців, він враховує більше зауважень та застережень з боку професійної спільноти та відповідає європейським директивам, ніж альтернативний законопроєкт № 3615, який практично повторює Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 р. № 220.
Практика показала, що попит на лікарські засоби, що реалізуються через мережу Інтернет, постійно зростає, оскільки, по-перше, придбання ліків дистанційним способом зазвичай дозволяє споживачу заощадити час та кошти, по-друге, має місце тенденція до поширення інтернет-торгівлі в цілому.
Метою цього законопроєкту є врегулювання правовідносин у сфері дистанційної торгівлі лікарськими засобами та забезпечення захисту кінцевого споживача від таких ризиків, як недотримання умов зберігання та перевезення лікарських засобів; порушення процедури обігу ліків, включно з можливістю потрапляння до пацієнта неякісних або фальсифікованих препаратів; збільшення відсотку випадків самолікування і, як наслідок, негативного впливу на здоров’я кінцевого споживача; відсутність належної фармацевтичної опіки по відношенню до споживача, неконтрольоване і незаконне втручання умовних сервісів та сторонніх осіб у процес доставки ліків, які не мають права її здійснювати.
У цьому законопроєкті декларується, що реалізація запропонованих норм забезпечить :
- покращення можливості доступу до лікарських засобів для кінцевого споживача;
- належне ліцензування дистанційної торгівлі ліками для аптечних закладів за умови виконання вимог до зберігання, відпуску та транспортування;
- дієвість механізму нагляду та контролю у сфері дистанційного обігу лікарських засобів і відповідальності осіб за порушення законодавства у цій сфері, виходячи з необхідності забезпечення прав споживачів.
Крім того, завданнями законопроєкту є :
1) створення додаткового механізму забезпечення споживачів якісними лікарськими засобами; підвищення рівня доступності ліків; надання споживачам можливості заощадити кошти та час при придбанні препаратів, сприяння захисту прав споживачів у разі придбання неякісних лікарських засобів, замовлених через мережу Інтернет;
2) надання виробникам та продавцям лікарських засобів додаткових можливостей для оптимізації мережі продажу ліків;
3) підвищення конкуренції між суб’єктами господарювання, які займаються роздрібною торгівлею лікарськими засобами.
На перший погляд, цей законопроєкт є прогресивним, багатообіцяючим і таким, що відповідає вимогам і запитам сьогодення і, здавалося б, враховує всі пропозиції й побажання. Але реалії фармацевтичної практики, фармацевтичного життя свідчать про те, що у нас є чимало «хороших» законів, нормативно-правових актів, Ліцензійні умови, державні контрольні органи, фармацевтичний директорат МОЗ, і поряд із цим вживаються фальсифіковані ліки, безконтрольне відкриття аптек, порушення Ліцензійних умов, монополізм на фармацевтичному ринку, нечесна конкуренція і повна безвідповідальність за порушення вимог…
За останні 5 років важко пригадати випадки притягнення до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності за ці та інші правопорушення у фармацевтичній сфері.
Усе це свідчить про відсутність у країні національної фармацевтичної політики. Аптечні заклади, які нібито належать до системи охорони здоров’я, практично загубилися в лабіринтах медичної реформи. Фармація як молодша сестра, залишається незахищеною, а аптеки перетворюються на торгові точки з реалізації лікарських засобів, а фармацевти і провізори — на банальних продавців.
Не зовсім продумані нововведення з дистанційного продажу ліків створять додаткові можливості для фальсифікації і підміни лікарських засобів, погіршення якості ліків через неналежні умови зберігання, транспортування, доставки до пацієнта, збільшення випадків самолікування населення. Дистанційна торгівля лікарськими засобами, на наш регіональний погляд, створить додаткову проблему застосування препаратів не за показаннями і самолікування, у тому числі й рецептурними препаратами.
На жаль, такі важливі питання, як завжди, обговорюються «зверху», без урахування думки і позиції тих фармацевтів та провізорів, які в кінцевому підсумку повинні будуть безпосередньо відповідати за дотримання нині чинних Ліцензійних умов, якості, логістики, умов зберігання лікарських засобів і в кінцевому рахунку — за здоров’я людей. У законопроєкті постать фармацевта, провізора не визначена як ключова фігура, один з основних суб’єктів процесу дистанційної торгівлі ліками, нівельовано їх роль і значення у здійсненні належної аптечної практики, фармацевтичної опіки.
Під час обговорення законопроєкту на засіданні Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування було зазначено, що в ньому враховано зауваження та застереження з боку фармацевтичної спільноти, документ узгоджено з європейськими директивами. На жаль, на наш погляд, до обговорення цього законопроєкту не було залучено багато професійних асоціацій, особливо регіональних, які, як ніхто, розуміють проблеми, пов’язані з дистанційною торгівлею ліками. Заради об’єктивності слід відмітити Аптечну професійну асоціацію України, яка фактично взяла на себе ініціативу з обговорення дистанційної торгівлі ліками.
А що стосується європейських директив, то ми повинні розуміти, що в Європі вищий рівень науки, технологій, фармацевтичної практики, історичного досвіду, нормативно-правової бази і найголовніше — відповідальності. Щоб адаптувати дистанційну торгівлю ліками до європейських стандартів, потрібен певний час і комплексний підхід усіх органів, структур, а не сліпе копіювання. Складається враження, що хтось дуже форсує, лобіює дистанційну торгівлю ліками. Тільки відкритими залишаються питання: кому це потрібно, і хто від цього отримує вигоду?
У нас, практичних фармацевтів та провізорів, є сумніви, що безпосередньо стосуються всіх фахівців фармації. Із логіки розвитку дистанційної торгівлі ліками рано чи пізно постане питання: а для чого тоді, власне, готувати тих самих фахівців? Якщо шлях від виписування рецепта до отримання лікарського засобу настільки скорочується, що його можна автоматизувати, роботизувати, підмінити технічним працівником. Чи не вийде так, що всі працівники аптечної галузі виявляться просто непотрібними, оскільки будь-який прогрес призводить до скорочення витрат на професійний штат.
Очевидно, що в умовах науково-технічного прогресу, розвитку інтернету розвиток бізнесу у сфері відпуску лікарських засобів набирає обертів, займає все більше уваги фармацевтичних виробників, мереж, аптечних закладів. Дистанційна торгівля ліками, інтернет-аптеки уже давно стали звичайною практикою у розвинених країнах світу. Наприклад, у сусідній Польщі діє продаж ліків поштою з 2015 р. на підставі указу міністра охорони здоров’я від 26 березня 2015 р. Але існування практики дистанційної торгівлі ліками у розвинених країнах світу ще не означає, що вже сьогодні ми повинні невідкладно, всупереч здоровому глузду, сліпо копіювати те, що практикується за кордоном. Ми ще не готові ментально, технічно, технологічно, логістично, психологічно. Певна практика згідно з постановою Кабінету Міністрів України про тимчасовий дозвіл дистанційної торгівлі безрецептурними препаратами є і у нас. Наприклад, «Нова пошта» за 2 міс виконала 70 тис. замовлень. Чверть із них здійснено в невеликі населені пункти і села, жителі яких у зв’язку з відсутністю або віддаленістю аптечних закладів обмежені у виборі необхідних лікарських засобів.
Представники «Нової пошти» зазначають, що за час карантину компанія адаптувала логістичні схеми, закупила термобокси, що дозволяють дотримуватися при пересиланні температурного режиму 3–8 °С. Зрозуміло, що дистанційна торгівля, інтернет-аптеки пропонують багато переваг, а саме: економну, вигідну цінову політику, різноманітний сервіс та послуги, сучасний, якісний асортимент, конфіденційність тощо. На жаль, це ще не є системним, державним підходом, що гарантує контроль, якість, технологічний, температурний ланцюг і головне — персональну відповідальність всіх учасників цього процесу за здоров’я людини.
Нещодавно відомий український кардіохірург Борис Тодуров зазначив: «Щоб наша медицина була успішною, необхідно, щоб на 20% вона була приватною, на 80% — державною». Мабуть, таке співвідношення мало б бути і у фармації. Але сьогодні наша фармація переважно в приватних руках. Тому «той, хто платить гроші, той замовляє музику».
Головними функціями приватного медичного і фармацевтичного бізнесу є :1) заробляння грошей; 2) оздоровлення. Тому зрозуміло, що здоров’я людей сьогодні стоїть не на першому місці, не дивлячись на красиві гасла народних депутатів, нові закони, дифірамби чиновників. Голова профільного комітету Верховної Ради України Михайло Радуцький зазначив: «Інтернет- торгівля медпрепаратами зменшить кількість покупців в аптечних мережах. Так, конкуренція стане жорсткішою. Але споживач від цього лише виграє. Справді, залишається питання сільських аптек чи аптечних пунктів. Їх кількість уже значно скоротилася. Розвиток торгівлі онлайн у перспективі може зробити частину з них нерентабельними. А вони, без сумніву, потрібні. Але місцева влада має всі можливості розв’язати цю проблему. Достатньо лише приділити більше уваги підтримці та розвитку мережі комунальних аптек, адже аптека — це частина соціальної інфраструктури. Сподіваюся, законопроєкт буде підтриманий депутатами, і українці нарешті отримають не лише легальну можливість купувати медичні препарати через інтернет, але й будуть ефективно захищені як споживачі».
Новий закон уже не за горами, і що, нас очікує манна небесна? Поставлені питання так і не мають відповіді. Позитивні зміни будуть завтра, а сьогодні, дійсно, сільські аптеки переважно нерентабельні і закриваються. А вони дійсно потрібні. Чи важливе це питання для нас? Так, якщо в області 60% сільського населення, у переважній більшості це люди пенсійного, похилого віку, які в основному й користуються місцевими аптеками. Що стосується комунальних аптек, то на населення області сьогодні працює 14 аптек у 14 районах із 27 районів та 6 містах обласного значення. Більшість із них ледь виживають.
У той же час, якщо об’єднані територіальні громади зобов’язати створювати і розвивати комунальні аптеки, на додаток до невідкладних завдань: дороги, соціальна сфера, школи, екологія, охорона здоров’я тощо, то це завдання стане для місцевих бюджетів нереальним. А як же лікуватися людям? Перейти на онлайн-торгівлю ? У майбутньому можливо, а сьогодні в багатьох населених пунктах немає інтернету, у людей немає смартфонів. Чи захоче постачальник за 40–60 км доставити хворій людині по бездоріжжю необхідні ліки? Якщо навіть виклик швидкої допомоги не завжди можливий. Крім того, транспортні витрати за доставку ліків повинен буде сплатити пацієнт. Чи готові ми сьогодні до такого «покращення»? Думаю, що ні.
Висновок очевидний: технічний прогрес не зупиниш, і повороту назад уже немає. Тому дистанційна торгівля ліками є об’єктивним, закономірним процесом і має право на існування. Але ми не повинні «гнати коней», «запрягати воза попереду коней», таких прикладів у реформуванні багатьох галузей, у тому числі і в медицині, в нашій країні достатньо.
Коментарі