Вакцина від COVID-19: місія можлива, але є нюанси

01 Грудня 2020 2:41 Поділитися

Медицина критично недофінансована в Державному бюджеті України на 2021 р. Законом встановлено, що обсяг коштів державного бюджету України, що спрямовуються на реалізацію Програми медичних гарантій (ПМГ), має становити не менше 5% ВВП країни. Наразі на ПМГ заплановано виділення 123 млрд грн, що становить 2,7% ВВП. До цієї суми мало би бути додано щонайменше 102 млрд грн.

Недофінансування сфери охорони здоров’я проявляється також у запланованих видатках на закупівлю вакцини від COVID-19. Наразі на цю потребу країни закладається 2,6 млрд грн. Для ефективної імунізації населення та подолання коронавірусної хвороби цих коштів критично мало.

Для закупівлі вакцини нам необхідно щонайменше вдвічі більше — 5,2 млрд грн. Поясню чому.

Кошти для придбання вакцини

Є різна вартість вакцин від COVID-19 від виробників. Оголошені ціни варіюють від 3–4 до 15–20 дол. США за дозу. Для однієї людини необхідно дві дози.

Вказані ціни є вельми умовними. У теорії при великих обсягах закупівлі, а уряди країн централізовано замовляють десятки мільйонів одиниць вакцини, ціна може бути знижена. Проте через високий поточний попит на глобалізованому світовому ринку наразі баланс між покупцем та продавцем є викривленим на користь останнього. Тобто саме виробник диктує ціни та умови. Принаймні поки що. На суттєве зниження цін можна розраховувати не раніше літа 2021 р.

Далі. У теорії маємо вакцинувати якомога більшу частку населення. Особливо осіб з груп ризику. До таких належать особи літнього віку, оскільки мають найвищі ризики ускладнень у результаті коронавірусної хвороби, а також працівники сфери охорони здоров’я, викладачі, працівники соціальних служб, поліції тощо. Далі мають вакцинуватися дорослі, що мешкають у густонаселених місцях проживання. Це ті люди, що є особливо мобільними і можуть активно поширювати вірус.

У межах механізму «Ковакс» Україна отримає вакцину у кількості доз, що еквівалентна 20% населення країни. З урахуванням необхідності повторного щеплення це означає покриття потреби у вакцинації для 10% населення. Для формування колективного імунітету, за оцінками ВООЗ, має бути провакциновано принаймні 65% населення. Отже, Україна самостійно має закупити орієнтовно 22 млн курсів. Курс складається з двох щеплень. Таким чином, країна має забезпечити доступ до 44 млн одиниць вакцини.

Якщо припустити, що середня закупівельна вартість вакцини за результатами становитиме 7 дол. за штуку (що є вельми оптимістичним прогнозом), витрати держави на відповідну закупівлю сягнуть 308 млн дол. З урахуванням кош­тів, які можуть надійти від Європейського інвестиційного банку та Світового банку на закупівлю вакцини в сумі 125 млн дол., відповідно обсяг витрат державного бюджету має сягнути 183 млн дол., що за поточним курсом орієнтовно становить 5,2 млрд грн.

Після повідомлень про успішні фази випробувань провідні країни світу вже стали в чергу до виробників. Україна веде перемовини, щоб отримати вакцину своєчасно. Маємо закласти достатній фінансовий ресурс, щоб забезпечити досягнення цієї мети.

Довгострокові договори

Друга важлива складова, що має бути виконана для успішного менеджменту закупівлі вакцини, — можливість укладання договорів на довший, ніж на календарний рік, строк.

27 серпня 2020 р. Європейський Союз уклав попередній договір із розробником вакцини AstraZeneca. Таким чином, ЄС гарантовано забезпечив собі 300 млн доз вакцини (та додатково 100 млн доз першочергового викупу).

Ще раз. Влітку 2020 р. ЄС уклав договір, виконання якого було відкладено щонайменше на 2021 р.

Чому Україна не йде тим самим шляхом? Відповідь проста — ми не можемо підписувати договори, зобов’язання за якими сторонами виконуються в наступні роки.

Чинні положення бюджетного законодавства дозволяють нам укладати договори лише в межах поточного бюджетного року (тобто до 31 грудня 2020 р.). Якщо до кінця року виділені нам кошти не використовуються — відповідні призначення втрачають силу, кошти «повертаються» в бюджет. Тобто 1 січня кожного року держава починає «закупівельний рік бабака», коли з нуля запускається закупівельний цикл, який має бути завершений до кінця року.

Відсутність довгострокового планування в закупівлях обмежує доступ наших громадян до новітніх ліків та вакцин. Фармацевтичні компанії не виробляють ліки «на склад», очікуючи замовлення. Щоразу з новим замовленням запускається виробництво або ставиться в чергу. Якщо попит на товар невеликий, то рандомність таких замовлень не є критичною. Але у випадку, як із вакциною від COVID-19, коли попит значно перевищує пропозицію, відсутність інструментів для укладання довгострокових договорів, під які пов’язані конкретні бюджетні зобов’язання, є неприпустимою.

Наразі винятки в бюджетному законодавстві щодо взяття зобов’язань на наступні бюджетні періоди існують лише для сфери енергосервісу, а також для дорожнього будівництва. Переконаний, що сфера охорони здоров’я є не менш важливою.

Отже, для ефективного подолання COVID-19 за рахунок вакцинації у 2021 р. нам потрібно виконати принаймні два домашніх завдання — збільшити фінансування медичної сфери, а також надати нам можливість укладати довгострокові договори. Обидва питання потребують схвалення законодавцями (зміни до проєкту закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» та до Бюджетного кодексу).

2021 р. уже незабаром. Є всі підстави розраховувати на те, що це стане роком, коли одна за одною країни світу почнуть перемагати пандемію та повертатися до звичного життя. Чи буде Україна в їх числі — залежить від нас самих. А точніше — від народних депутатів України.

Обидва рішення потребують візії та сміливості. Чи не забракне їх у сесійній залі — стане відомо в найближчі дні чи тижні.

Арсен Жумаділов,
генеральний директор ДП «Медичні закупівлі України»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті