До 150-річчя від дня народження засновника Національного фармацевтичного університету М.О. Валяшка

У публікації висвітлено роль Миколи Валяшка у впровадженні закордонного досвіду наукових студій у вітчизняну фармацевтичну освіту в імперську добу.

Організація діяльності Імператорського Харківського університету, відкритого 17 січня 1805 р., відбувалася під впливом європейських моделей такого закладу, зокрема німецької (провідна ідея — єдність навчального процесу і наукових досліджень). Надалі представники професорсько-викладацької спільноти університету приділяли також значну увагу налагодженню міжнародних контактів з ученими провідних закордонних освітньо-наукових установ, прагнули до вивчення теорії й практики організації навчально-виховного процесу в європейських закладах вищої освіти.

За університетським статутом 1863 р. передбачалося надання права вченій раді університету обирати стипендіатів для підготовки до професорського звання, відправляти їх за кордон для подальшого удосконалення. Університетським статутом 1884 р. була остаточно сформована система наукової атестації, яка проіснувала майже без змін до 1917 р., хоча й постійно перебувала в центрі інтенсивної полеміки. Як один зі шляхів її вдосконалення розглядали закордонні стажування молодих учених.

Саме в якості перспективного науковця за сприяння професора А. Чирікова в 1900 р. М. Валяшко отримав дозвіл і грошову допомогу для здійснення однорічного закордонного стажування з метою підготовки магістерської дисертації, що тривало до серпня 1901 р. Вибір було зроб­лено на користь хіміко-фармацевтичного інституту при Марбурзькому університеті (Philipps-Universität Marburg), бо на початку минулого століття там працювало чимало відомих і досвідчених німецьких фармацевтів.

За рекомендацією професора А. Чирікова М. Валяшко проходив стажування у професорів фармацевтичної хімії Е. Шмідта й А. Майєра.

У Марбурзі він розпочав дослідження глюкозидів рутину й робініну, прослухав теоретичний та практичний курси з хімії поживних речовин і бактеріології. Крім хіміко-фармацевтичного інституту в Марбурзі, молодий науковець відвідав дослідну лабораторію професора І. Гільгера в Мюнхені та фармацевтичні інститути при університетах Швейцарії (хіміко-фармацевтичну лабораторію професора Ф. Чирха в Берні) та Австро-Угорщини (хіміко-фармацевтичну лабораторію професора А. Херцога у Відні).

Діяльність М. Валяшка під час відряджень за кордон з науковою метою (1900–1901 рр.; 1908–1910 рр.)

Напрями діяльності Зміст діяльності
1900–1901 рр.
Стажування у професорів фармацевтичної хімії Здійснив стажування на базі Хіміко-фармацевтичного інституту при Марбурзькому університеті у професорів фармацевтичної хімії Е. Шмідта і А. Майєра, де розпочав дослідження глюкозидів рутину й робініну та відвідав теоретичний і практичний курси з хімії поживних речовин і бактеріології
Ознайомлення з організацією науково-дослідних лабораторій Відвідав дослідну лабораторію професора І. Гільгера в Мюнхені; фармацевтичні інститути при університетах Швейцарії (хіміко-фармацевтична лабораторія професора Ф. Чирха в Берні), Австро-Угорщини (хіміко-фармацевтична лабораторія професора А. Херцога у Відні)
1908–1910 рр.
Науково-дослідна діяльність Працював у Лейпцигу, Німеччина, у професорів А. Ганча, Лебляна, Де-Кудра
Відвідування навчальних курсів Прослухав сім навчальних курсів з хімії, фізики, наукової мікроскопії у Фізико-хімічному інституті, Інституті теоретичної фізики, хімічній лабораторії Лейпцизького університету.

Відвідав колоквіуми професорів А. Хантцша та Ле-Бланка

Опанування практичних навичок інноваційної науково-дослідної діяльності Опановував практичні навички мікроскопії на спеціальному курсі, організованому службовцями всесвітньо відомої фабрики оптики К. Цейса
Ознайомлення з особливостями функціонування освітньо-наукових, виробничих центрів Цікавився функціонуванням фабрики К. Цейса в Єні, спектрографічної лабораторії професора Г. Бейлі при Університетському коледжі Лондона.

Оглянув Фармацевтичний інститут Ф. Томса.

Ознайомився з організацією роботи Хімічного інституту Е. Фішера та Інституту прикладної хімії професора Т. Бекмана в Берліні

Участь у конференціях, виставках досягнень науки та техніки Брав участь у VII Міжнародному конгресі з прикладної хімії в Лондоні (27.05–2.06.1909 р.).

Відвідав міжнародну виставку в Брюсселі (1910 р.)

Перше закордонне відрядження дозволило молодому вченому ознайомитися з організацією освітнього процесу та науково-дослідної роботи в кращих фармацевтичних інститутах Німеччини. Майбутній видатний науковець у своєму звіті відзначав: «Вільний час, що залишався після занять, мною був використано для вивчення питання щодо фармацевтичної освіти. З останнього питання, а також взагалі стосовно фармацевтичної справи в Німеччині, мною зібрані деякі дані, частину з яких я планую опублікувати в одному із спеціальних фармацевтичних журналів».

Досвід, отриманий під час відрядження, стане в нагоді М. Валяшку під час розробки власних навчальних курсів. Згодом він обґрунтує необхідність запровадження додаткового курсу «Дослідження лікарських речовин».

Для підготовки до професорського звання М. Валяшка в якості професорського стипендіата Харківського університету 1 травня 1908 р. було знову відряджено за кордон. Цього разу від фізико-математичного факультету, на 2 роки.

За науковцем зберігалася посада у фармацевтичній лабораторії, а відповідно до рішення університетської адміністрації та попечителя Харківського навчального округу, стипендіат мав отримувати щороку 1500 руб. зі спеціальних кош­тів університету.

Основна робота цього разу розгорталася в стінах Лейпцизького університету (Universität Leipzig), однак це не заважало вченому час від часу виїжджати й до інших міст Німеччини та Європи в цілому. Зокрема, вчений відвідав у Берліні Інститут прикладної хімії професора Т. Бекмана, Хімічний інститут професора Г. Фішера та Фармацевтичний інститут професора В. Тома, всесвітньо відому фабрику оптичних інструментів Карла Цейса в Єні, спектрографічну лабораторію професора Г. Бейлі при Університетському коледжі Лондона (University College London). Ці візити дозволили реалізувати майже всі завдання, поставлені науковцем перед поїздкою за кордон.

Розуміння цінності налагодження міжкультурних зв’язків спонукало ученого до вивчення спеціальної наукової літератури як у перекладі, так і в оригіналі, творчого спілкування з науковцями Німеччини, Швейцарії, Австро-Угорщини.

Закордонні відрядження сприяли зростанню міжнародного впливу та зв’язків ученого. У 1910 р. М. Валяшко був членом Берлінського (1908), Лейпцизького (1908) і Лондонського (1909) хімічних товариств.

Під час Першої світової війни на державному рівні виник катастрофічний брак фармацевтичних кад­рів. Циркуляром міністра народної освіти від 15 серпня 1915 р. було запропоновано організувати хіміко-фармацевтичні курси при фізико-математичних факультетах.

М. Валяшко позитивно відреагував на цю ініціативу і восени 1915 р. представив доповідну записку з проєктом навчального плану на 4 роки, під час розробки якого спирався на набутий закордонний досвід. У документі було висловлено думку, по-перше, про відкриття курсів негайно, але у вигляді перехідного заходу, а, по-друге, про необхідність організації фармацевтичного інституту.

На переконання Миколи Валяшка, для того, щоб підготувати кваліфікованих хіміків-фармацевтів, здатних до науково-практичної діяльності, необхідно було створити не просто курси для фармацевтів, а спеціалізований фармацевтичний інститут, у якому всі фахові дисципліни будуть викладатися за власним навчальним планом і оригінальними програмами.

Учений пропонував взяти за взірець подібні інститути, що діяли в таких центрах наукової думки, як Берн, Берлін, Марбург та деяких інших європейських містах, підкреслюючи при цьому, що «в Німеччині давно вже надається велике значення створенню таких інститутів, де слухачі отримують практичну підготовку від початку до кінця, причому в інститутах ведуться і додаткові курси з більшою спеціалізацією».

Без сумніву, отриманий за кордоном досвід організації науково-дослідницької роботи, усвідомлення важливості зміцнення зв’язків між освітньо-науковими центрами та виробництвом, а також розвитку вищої фармацевтичної освіти надали науковцеві імпульс до подальшої творчої діяльності на користь Батьківщини, сприяли закріпленню за М. Валяшком репутації провідного науковця в галузі хімії та фармації, уможливили удосконалення управлінських здібностей на ниві вищої професійної освіти.

Тетяна Лутаєва,
Володимир Фесенко

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті