Мораторій на рекламу нашкодить у першу чергу пацієнту — фармспільнота

29 вересня відбувся перший день ІІ Ukrainian Pharma & Digital Forum (UPDF), який розпочався з проведення круглого столу «Four Drugs». У рамках цього заходу обговорювався Указ Президента України від 18.08.2021 р., яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, що серед іншого передбачає створення Урядом механізму запровадження мораторію на рек­ламування лікарських засобів, медичних виробів у теле-, радіопередачах, засобах масової інформації до 1 січня 2024 р. (далі — Рішення РНБО). Також учасники круглого столу обговорювали ініціативу щодо дозволу digital-реклами рецептурних препаратів (далі — Rx-препарати).

Організатором заходу виступила ТОВ «Маркетингова агенція громадського здоров’я», HR-партнером — ТОВ «Фарма персонал», головним інформаційним партнером — «Щотижневик АПТЕКА», спеціальним інформаційним партнером — освітньо-інформаційна онлайн-платформа «Accemedin» та інформаційні партнери — ЮФ «ОМП» і видання thePharmaMedia. У заході взяли участь представники бізнесу, державних органів, профільних асоціацій та громадських організацій. Модераторами круглого столу виступили Сергій Сошинський, CEO Аccemedin; Максим Лазебник, виконавчий директор Всеукраїнської рек­ламної коаліції; Сергій Орлик, експерт фармацевтичного ринку; Гульнара Поготова, маркетинг-директор компанії «Дельта Медікел».

МОРАТОРІЙ НА РЕКЛАМУ

Сергій Сошинський звернув увагу, що україн­ська влада періодично ініціює обмеження чи заборону рекламування лікарських засобів та медичних виробів, починаючи з 1996 р.

Максим Лазебник зауважив, що в першу чергу від введення мораторію на рекламу постраждає державний бюджет через зменшення надходжень у вигляді податків та пацієнт — через його низьку поінформованість про характеристики ліків. Тому, на його думку, мораторій пропонується ввести не для здійснення кроків для забезпечення громадського здоров’я, а з урахуванням чиїхось лобістських інтересів. Хоча телевізійні канали висловлюють сумніви щодо того, чи Уряд взагалі запровадить мораторій. Адже такі дії призведуть до зникнення чи серйозних змін у телемовленні, оскільки 30% бюджету телеканалів складається з коштів, отриманих за рекламування лікарських засобів.

Олександр Гороховський, CEO Dentsu Aegis Network Ukraine, зазначив, що бюджет засобів масової інформації (ЗМІ) від реклами фармацевтичних товарів складається не тільки з лікарських засобів, але й з дієтичних добавок. І на даний момент поки точно невідомо, чи вводитимуть обмеження на рекламування дієтичних добавок. Якщо обмежень не буде, то в ситуаціях, де це можливо, заборона реклами ліків підштовхне деяких виробників до перереєстрації своєї продукції під дієтичні добавки і вони продовжуватимуть рекламувати свою продукцію. Стосовно можливого мораторію на рекламування ліків О. Гороховський відмітив, що, на його думку, у бізнесу, який реалізує дозволений до продажу товар, повинна бути можливість просувати свої товари і бренди.

Світлана Шинкаренко, головний виконавчий директор MullenLowe Adventa, зазначила, що РНБО аргументує необхідність запровадження мораторію на лікарські засоби через самолікування населення. Однак, на її думку, причина цього полягає не стільки в кількості реклами, скільки пов’язана з медичною грамотністю пацієнтів, і заборона реклами навряд чи її підвищить.

Також в разі заборони реклами на телебаченні споживачі будуть мати менший доступ до інформації про ліки. Виробники несуть відповідальність за достовірність рекламної інформації про свої препарати. У разі ж скорочення такої інформації пацієнти скоріше за все будуть використовувати більше неперевіреної інформації, за достовірність якої ніхто не буде нести відповідальності, що навряд чи зможе принести користь здоров’ю пацієнтів.

Крім цього, спікер зазначила, що конкуренція завжди йшла на користь споживачеві, а реклама є одним із інструментів такої конкуренції. Тому, на її погляд, від заборони реклами лікарських засобів програють не тільки медіахолдинги, але і пацієнти.

Олексій Погорєлов, президент Української асоціації медіабізнесу, зауважив, що україн­ська влада систематично ініціює запровадження заборони реклами лікарських засобів, оскільки вважає громадян малоосвіченими, і яким потрібна допомога, аби така малоосвіченість не нашкодила їх здоров’ю. Водночас доповідач, як й інші ЗМІ, не погоджується з такою логікою можновладців. Бо ця логіка вступає у протиріччя з роллю незалежних медіа в суспільстві. Так, виконуючи свою соціальну місію, медіа, отримуючи доходи з різних джерел, включно з рекламою, допомагають людям вести здоровий спосіб життя, дізнаватися про можливості відповідального самолікування та про новітні ліки, відрізняти підробку від якісних препаратів.

Окрім того, на думку доповідача, обмежуючи фінансування ЗМІ, українська влада зменшує їх незалежність від олігархічного впливу. Тому, на його переконання, заборона реклами ліків є необдуманим рішенням, яке протирічить курсу країни в напрямку незалежності медіа.

Володимир Ігнатов, виконавчий директор AIPM Ukraine, звернув увагу, що ще в 1980 р. на конференції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) була прийнята концепція відповідального самолікування. Дана концепція важлива з точки зору того, що жодна система охорони здоров’я у світі не в змозі забезпечити потреби пацієнта в щоденному корегуванні його життєвих станів та функціональних розладів. Тому концепція відповідального самолікування передбачає, що за наявності певних відомих пацієнту симптомів, наприклад, діарея, головний біль, печія і т.д., він може протягом 72 год з моменту появи цих симптомів лікуватися самостійно. Для цього і була створена спеціальна група препаратів — безрецептурні лікарські засоби, які пацієнт може самостійно собі призначити, купити та застосовувати. І є велика кількість регламентацій, як потрапляють ліки до цієї категорії препаратів. У першу чергу, це добре перевірений ефект, велике терапевтичне вікно (тобто неможливість отруїтися препаратами в разі неправильного вибору дозування), спеціальне пакування та достовірність клінічної ефективності.

Через це безрецептурні ліки існують на всіх фармацевтичних ринках світу і в цивілізованих країнах вони доступні до рекламування. Зокрема, в США та Європейському Союзі (ЄС) відсутні обмеження на рекламування ОТС-препаратів. У свій час в Азербайджані майже на 2 роки заборонили рекламування ліків, але в результаті це рішення було скасовано. Оскільки продаж безрецептурних ліків знизився, а ціни як на цю групу препаратів, так і на всі товари «аптечного кошика» досить різко збільшилися. Тому, з економічної точки зору, заборона рекламування ліків може негативно вплинути не лише на ЗМІ, але й на учасників фармацевтичного ринку та пацієнтів.

Також В. Ігнатов додав, що рішенням РНБО пропонується ввести мораторій на рекламування не лише безрецептурних лікарських засобів, але й медичні вироби, до яких, наприклад, належать і презервативи. При цьому реклама презервативів є частиною обов’язків України в рамках співробітництва з міжнародними програмами по боротьбі з ВІЛ/СНІД. Тому незрозуміло, кому може нашкодити реклама презервативів і кому вигідно її заборонити. Адже це призведе до непорозумінь з боку міжнародних партнерів, які допомагають Україні боротися з епідемією ВІЛ/СНІД.

Окрім цього, в Україні 82% вартості всіх лікарських засобів на ринку оплачуються пацієнтом. Проте держава пропонує рівнятися на європейські ринки, на яких 80% вартості ліків оплачується не з кишені пацієнта — за рахунок держави, страхових компаній і т.д. Фактично, українським пацієнтам держава пропонує й надалі купувати ліки, але при цьому не мати достатньої інформації про них.

Адже коли лікар виписує пацієнту ліки за міжнародною непатентованою назвою (МНН), то далі пацієнт опиняється без жодної інформації для того, щоб поінформовано зробити свій вибір між різними брендами та купити препарат. Тому це все віддається на поталу фармацевтичним працівникам чи певному бренду, який у минулому запам’ятався пацієнту.

У зв’язку з цим концепція відповідального самолікування є абсолютно необхідною для будь-якої системи охорони здоров’я, особливо в ситуації пандемій, коли медичні працівники недоступні або доступ до яких ускладнений. Адже на сьогодні потрапити на прийом до сімейного лікаря можна мінімум через тиждень і залишати пацієнта без інформації про лікарські засоби — не зовсім правильне рішення.

Водночас, на думку доповідача, слід точково боротися з самолікуванням рецептурними препаратами, коли пацієнти самостійно призначають собі рецептурні ліки. У таких випадках їх має захистити рецептурний відпуск лікарських засобів, і для цього Рішенням РНБО також передбачено необхідність забезпечення контролю за дотриманням правил рецептурного відпуску лікарських засобів.

Віталій Гордієнко, голова представництва компанії «Еббві Біофармасьютікалз Україна», голова Асоціації виробників інноваційних ліків (АПРаД), додав, що заборона реклами негативно вплине на всіх учасників процесу. Найважливіше, що перш за все постраждає пацієнт, адже реклама, якщо вона складена етично, містить необхідну первинну інформацію про лікарський засіб. При цьому, за його словами, ще ніколи в історії штучні заборони будь-чого не сприяли нормальному здоровому бізнес-клімату, рівню конкуренції й етичному веденню бізнесу.

Володимир Бортницький, заступник керівника служби з питань соціальної та гуманітарної безпеки Апарату РНБО, зауважив, що, на думку Апарату РНБО, велика частка безрецептурних ліків, які споживаються українцями внаслідок реклами, призводить до безвідповідального самолікування та до випадків смерті, яким можна було запобігти. Тому вони вважають, що це формує загрозу національній безпеці. Зокрема, він повідомив, що, за даними ВООЗ, починаючи з 2012 р. смертність від неправильного та неконтрольованого прийому ліків посідає 7-ме місце у світі. При цьому у 2018 р. МОЗ України зазначало, що на 5-му місці серед найпоширеніших причин передчасної смертності знаходиться самолікування.

Проведений у 2020 р. аналіз Апарату РНБО засвідчив, що левова частка причин смертності за симптомами, ознаками та відхиленнями від норми, які виявлені при клінічних та лабораторних дослідженнях, що не класифіковані в інших рубриках причин смертності в Украї­ні, становить 3,26% (19,6 тис. випадків смерті). Це 6-та за значимістю позиція серед основ­них причин смерті.

За його словами, у 2021 р. частка споживання безрецептурних лікарських засобів становить 55% від обсягу фармацевтичного ринку в натуральному і близько 36% у грошовому вираженні. У той же час якщо порівняти концентрацію чи частку безрецептурних лікарських засобів на ринках інших країнах, то, наприклад, в Австрії вона становить 18,5%, в Швеції — 13,4%, Туреччині — 12%, Словенії — 11%, Японії — 7,24%, Іспанії — 7,33%, Німеччині — 7,99%, Італії — 8,64%. Це офіційні дані статистики Організації економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)).

Відповідно, оцінюючи частку безрецептурних препаратів на українському ринку у 36% у грошах і в 55% у натуральному вираженні, Апарат РНБО вважає цей показник великим. Крім того, порівнюючи топ основних причин смерті в Україні і топ основних класів спожитих препаратів, можна побачити, що українці переважно не лікують ті захворювання, від яких помирають, а застосовують препарати, які активно рекламуються.

Про це, зокрема, свідчать дані за підсумками 2020 р. про споживання засобів:

  • що впливають на систему травлення та метаболізм із часткою майже 19%;
  • що діють на нервову систему — 13%;
  • що впливають на серцево-судинну систему — 13,7% і т.д.

Окрім цього, через пандемію спостерігається неконтрольоване споживання антибіотиків, що формує додаткову загрозу для національної безпеки — антибіотикорезистентність.

Також Апарат РНБО пропонує розпочати процес врегулювання проблемних питань реклами ліків через те, що вона здійснюється безконтрольно. На думку відомства, ця проблема має декілька складових:

1) відсутність компетенції медіа щодо оцінки медичного змісту реклами ліків. Зокрема, вона має містити інформацію з інструкції для медичного застосування лікарського засобу. Однак часто інформаційний зміст виходить за рамки зазначеної інструкції або взагалі їй не відповідає;

2) рекламодавці, внаслідок відсутності в медіа та більшості населення України належних медичних, фармацевтичних знань щодо профілактики, діагностування і лікування хвороб, переслідуючи, зокрема, свої комерційні інтереси, зловживають змістом рекламних повідомлень. Наприклад, перебільшуючи рекламні властивості препарату, акцентуючи увагу на швидкості дії препарату, простоті його застосування і т.д., не зазначаючи побічні ефекти вживання препарату, протипоказання або наслідки взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Інший контекст недобросовісності рекламодавців (фармацевтичних компаній) полягає в застосуванні практики прогалин чинного законодавства, зокрема, щодо допуску на ринок дієтичних добавок, які містять активний фармацевтичний інгредієнт. Тобто по суті є лікарськими засобами, але їх обіг і застосування взагалі не контролюється;

3) концентрація реклами лікарських засобів в інформаційному просторі призводить до формування хибних уявлень пацієнта під впливом формування довіри до інформаційного змісту рекламних повідомлень, які демонструють різні хворобливі стани та швидкий вихід із них за допомогою застосування рекламованого лікарського засобу. Це нав’язує думку про те, що пацієнт може самостійно визначити свій діагноз за окремими симптомами стану здоров’я, самостійно призначати медикаментозний курс лікування, а також про недоцільність консультування з лікарем. Адже візит до лікаря часто супроводжується різними незручностями, пов’язаними з втратою часу, коштів, зокрема на транспорт. Водночас рекламований лікарський засіб пропонує швидкий та ефективний результат.

Наслідком цього, з точки зору Апарату РНБО, є:

  • лікування симптомів, а не захворювання;
  • прихований розвиток різних патологічних станів та виникнення нових хвороб з більш тяжкими наслідками.

Ці наслідки призводять до погіршення патологічних станів пацієнтів, зростання в подальшому навантаження на систему охорони здоров’я і підвищення показників смертності населення внаслідок несвоєчасного діагностування та лікування небезпечних хвороб, їх профілактики, що мають здійснюватися під конт­ролем лікаря.

Також доповідач повідомив, що тільки у 2020 р. від неконтрольованого застосування лікарських засобів померли близько 20 тис. осіб.

В. Бортницький наголосив, що Рішення РНБО передбачає доручення Уряду забезпечити до 1 грудня 2021 р. розроблення та затвердження Стратегічного плану розвитку системи охорони здоров’я населення на період до 2030 р. Одним із пунктів цього плану є вжиття заходів щодо мінімізації шкідливого впливу самолікування на здоров’я. Ключова ідея полягає у скорішому запровадженні європейських підходів етичної промоції лікарських засобів у медіапросторі. Однак Рішення РНБО не передбачає однозначного введення мораторію на рекламу ліків.

Він додав, що на зустрічі з представниками найбільших медіахолдингів України та секретаря РНБО, що відбулася 10 вересня, зазначені питання обговорювалися. У результаті зустрічі досягнуто домовленості про створення робочої групи, яка б напрацювала засади етичного просування і промоції лікарських засобів у медіапросторі України. Наразі ця робоча група формується.

Сергій Орлик зауважив, що високий відсоток самолікування українських пацієнтів пов’язаний з низьким відсотком участі держави в процесі забезпечення їх лікарськими засобами. Тому коли держава збільшить свою присутність, і не лише фінансово, але й інформаційно, тоді з’являться можливості для зменшення частки самолікування і пов’язаних з ним негативних наслідків.

Микола Орлов, керуючий партнер ЮФ «ОМП», адвокат, наголосив, що чинна ситуація з рекламою та самолікуванням відображає проблеми, які існують як з боку держави, так і медіа. Наприклад, у західних країнах є великий відсоток саморегулювання будь-якої сфери, зокрема й медійної. Таке саморегулювання фактично працює як самостійна цензура. Проте, на думку доповідача, таке саморегулювання в Україні не діє.

При цьому він відмітив, що вже є державні органи, повноваження яких дозволяють відслідковувати порушення у сфері реклами і накладати на порушників санкції. Окрім цього, наприклад, Антимонопольний комітет України (АМКУ) може видавати рекомендації в цій сфері, тим самим уточнюючи, за що саме він накладатиме штраф. Однак в Україні продовжує накопичуватися проблематика у сфері реклами, і замість того, щоб її вирішувати, держава пропонує взагалі її заборонити.

На думку М. Орлова, якщо держава обирає заборону замість регулювання, тим самим вона визнає свою інституційну неспроможність. Тому РНБО повинно було почати з процесу обговорення з громадськістю питання врегулювання реклами лікарських засобів, а не навпаки, приймати рішення про необхідність її заборони, а потім почати обговорювати можливість регулювання реклами.

У зв’язку з цим наразі є непорозуміння з боку бізнесу та держави, і для того, аби вирішити його, сторони повинні вести діалог, і якщо його провести сумлінно, то вирішення ситуації влаштує обидві сторони.

Гульнара Поготова зауважила, що тези про неконтрольованість реклами ліків не відповідають дійсності. Оскільки узгодження цієї реклами з юристами та медіа — це трудомісткий та довготривалий процес.

Вона додала, що наразі йде активний процес вакцинальної кампанії, держава забезпечила наявність великої кількості доз вакцин різних компаній, і щеплення проводиться безкоштовно. Проте наразі повністю вакциновано лише близько 12% населення. Громадяни не розуміють, навіщо потрібна вакцинація. Теж саме відбувається із самолікуванням. На її думку, в разі заборони рекламування ліків громадяни взагалі перестануть лікуватися. При цьому ціни на лікарські засоби не знизяться, але в той же час через заборону реклами буде звільнена велика кількість осіб, які нею займалися, та український ринок втратить певну кількість безрецептурних препаратів, оскільки іноземні виробники не заходитимуть на ринок. Такі дії лише нашкодять українському споживачу.

В. Бортницький зауважив, що РНБО підняло питання реклами, аби пацієнти почали звертатися до лікаря й отримувати адекватне лікування, а не лікуватися за допомогою телебачення.

В. Гордієнко звернув увагу, що ВООЗ називає причиною смертності не самолікування, а неправильне застосування ліків. Зокрема, це й передозування рецептурних препаратів, виписаних лікарем. Також якщо мова йде про стимулювання пацієнта відвідувати лікаря, то заборона реклами безрецептурних ліків не буде основним стимулюючим моментом, що доводить світова практика. Адже основним мотивом для цього у світі стало медичне страхування. В Україні від держави страхувальником виступає Національна служба здоров’я України. Пацієнт йде до лікаря, щоб у першу чергу отримати кваліфіковану медичну допомогу, яку оплачує страхувальник, у тому числі й медикаментозне забезпечення.

В Україні ж з бюджету на систему охорони здоров’я на забезпечення ліками витрачається близько 18%, а 82% всіх придбаних лікарських засобів продовжують оплачувати пацієнти самостійно.

Він додав, що незважаючи на збільшення фінансування системи охорони здоров’я, порівняно з іншими галузями у відсотковому співвідношенні, воно все одно не відповідає вимогам законодавства щодо забезпечення фінансування її на рівні 5% ВВП. А Програма медичних гарантій передбачає лише необхідність забезпечення ліками з Національного переліку основ­них лікарських засобів, який на сьогодні далекий від сучасних методів лікування. При цьому якщо врахувати складність потрапляння до сімейного лікаря через пандемію, то все це разом не стимулюватиме пацієнтів звертатися до лікаря. Тому слід розуміти причини того, чому саме пацієнти не звертаються до лікаря, і чи дійсно заборона реклами стимулюватиме їх до цього.

Анатолій Пасічник, маркетинг-директор компанії «Біонорика», погодився з тезою, що держава наразі фінансує малий відсоток рецептурних ліків для пацієнтів, і через це безрецептурні ліки займають таку значну частку в товарообігу.

Він відмітив, що останнім часом у рекомендаціях західних країн часто можна побачити чіткі положення для самолікування пацієнтів. Тобто фактично рекомендації, які є в ЄС та США, дають можливість пацієнтам обирати ліки для самолікування при нетяжких захворюваннях. Тому наразі, якщо забрати таку можливість у пацієнта і в разі загострення пандемії, коли потрапити на прийом до сімейного лікаря стане проблематичніше, він повинен мати доступ до інформації про ліки з різних джерел.

Також він погодився, що для розробки реклами лікарського засобу потрібно пройти велику кількість перевірок як з юридичного боку, так і при погодженні її з розповсюджувачами реклами.

Віктор Сердюк, голова Всеукраїнської ради захисту і безпеки пацієнтів, відмітив, що більшість учасників круглого столу наголошували на тому, як бути відповідальному самолікуванню без реклами. Проте, на його думку, у своєму виступі В. Бортницький відповів на це питання, зазначивши, що неможливе відповідальне самолікування при безвідповідальному інформуванні.

Тому, на переконання В. Сердюка, інформування про ліки повинно бути відповідальним, незважаючи на те, подане воно через рек­ламу чи інші джерела. Ці два аспекти повин­ні гармонічно існувати один з одним, і якщо представники медіа та фармкомпаній підкреслюють, що реклама погоджується з юристами, то В. Бортницький зазначав, що в цьому процесі не беруть участі лікарі. Доповідач нагадав, що у 2013 р. було розформовано етичний комітет МОЗ, який аналізував рекламу ліків на предмет етичності поданої в ній інформації, але новий так і не був створений.

Також він зазначив, що в США рекламуються різні препарати, але в той же час значна частина цієї реклами звертає увагу на побічні ефекти і необхідність отримання детальної інформації в різних контакт-центрах чи «гарячих лініях». Тим самим стимулюють пацієнта дізнаватися більше інформації про препарат. Відтак державі потрібно стимулювати рекламодавців інформувати про побічні ефекти ліків та фінансувати заходи контролю за дотриманням норм реклами.

Крім того, через залучення сімейних лікарів до процесу вакцинації від COVID-19 постає питання необхідності забезпечення відповідального самолікування. Для цього в Україні є велика кількість фармацевтичних працівників, які повинні пройти процедуру сертифікації, і профільними Асоціаціями розроблені відповідні інформаційно-навчальні продукти з фармацевтичної опіки. Адже навчений фармацевт, який прикріплений до лікаря, може надавати консультації, і НСЗУ повинна йому це оплачувати.

На переконання доповідача, потрібно забезпечити в Україні відповідальне інформування про лікарські засоби, за яким має наглядати етичний комітет, а не лише юристи чи медіа.

У свою чергу, В. Ігнатов звернув увагу, що АМКУ періодично публікує на своєму сайті інформацію про розпочаті справи та накладені штрафи за порушення вимог до реклами.

На це В. Бортницький зазначив, що АМКУ уповноважений вирішувати проблеми з лікарськими засобами лише в контексті захисту від недобросовісної конкуренції, а не оцінки змісту рекламної інформації.

Стосовно тези про чітке застосування ліків згідно з інструкцією, він вважає, що особа, яка читає інструкції, недостатньо володіє медичними та фармацевтичними знаннями для об’єктивного інтерпретування її змісту. Тому консультація з лікарем повинна бути обов’язковою.

ПРОМОЦІЯ RX-ПРЕПАРАТІВ

С. Сошинський повідомив, що останні роки деякі представники медіа, фармацевтичні бізнес-асоціації вказували на інтернет як на джерело інформації, яке не контролюється державою. Проте зважаючи на роботу Кіберполіції України та контроль з боку АМКУ, варто розглянути варіант ініціювання питання дозволу реклами Rх-препаратів у мережі Інтернет. Адже, як вже зазначалося, в США реклама рецептурних препаратів активно проводиться, але купити препарат без рецепта неможливо. Тобто якщо буде реклама рецептурних ліків в інтернеті, то, з одного боку, не буде самолікування, а з іншого — пацієнти стануть більш інформованими.

Також фармацевтичні компанії зможуть розвивати Rх-препарати, розповідаючи, які негативні наслідки для здоров’я вони долають з їх допомогою. Тому С. Сошинський запропонував виступити з ініціативою щодо внесення змін до законодавства, запровадивши пілотний проєкт з 1 січня 2022 до 1 січня 2024 р. щодо дозволу на рекламу рецептурних препаратів в інтернеті. Потім, проаналізувавши дані за 2 роки, перевірити, як це рішення вплинуло на ринок та пацієнтів.

В. Ігнатов натомість зауважив, що американська модель реклами Rx-препаратів проста. Там пацієнт не напряму, але через приватне страхування оплачує в тому числі й лікарські засоби. І перед державою постає питання, наскільки пацієнт розуміє, за що він платить, як обирає цей препарат, за який він буде платити і т.д. Тому йому дають певний обсяг інформації, щоб він міг свідомо обрати необхідні ліки.

Водночас в ЄС все оплачується за рахунок страхування, яке в основному спонсорується державними бюджетами країн — членів ЄС. Через це для європейського пацієнта, на відміну від американського, інформація про рецептурні ліки практично не потрібна. Адже там вибором конкретного виробника, препарату займаються високоспеціалізовані фахівці.

Проте наразі пропонується на український ринок, в якому за все платить пацієнт, а не держава чи страхова компанія, поширити європейське регулювання. Така модель не діятиме в Україні. Адже коли пацієнт отримав від лікаря рецепт за МНН і приходить в аптеку, то сумлінний фармацевт пропонує йому на вибір декілька торгових назв. І перед пацієнтом постає питання, як йому здійснити усвідомлений вибір препарату?

С. Сошинський погодився, що наразі замість пацієнтів такий вибір роблять фармацевтичні працівники. Хоча українські пацієнти платять так само, як і американські, але не мають доступу до інформації. Тому якщо пацієнт сам оплачує ліки, то він повинен отримати про них інформацію.

В. Ігнатов додав, що залишається незрозумілим, чому держава не сприяє інформаційному забезпеченню процесу лікування. Оскільки ця проблема породжує інші, зокрема, яка доказова база генеричного препарату, який пропонується фармацевтом, чи проводилося його дослідження на біоеквівалентність, який рівень доказовості застосування цієї групи препаратів при встановленому пацієнту діагнозі і т.д. Також вказана ситуація викликає питання наявності в Україні стандартів лікування чи адаптованих міжнародних стандартів лікування, в яких зазначено, які групи препаратів використовуються при встановленому пацієнту діагнозі. Однак цієї інформації немає у відкритому доступі, і держава не сприяє інформуванню пацієнтів.

На це В. Бортницький зауважив, що, на його думку, в контексті реформування системи охорони здоров’я спочатку потрібно було відштовхуватися від об’єктивних показників, пов’язаних зі смертністю. В Україні близько 80% всіх випадків смерті спричинено серцево-судинними та онкологічними захворюваннями. На його переконання, перед тим, як починати реформування системи охорони здоров’я, потрібно було сконцентрувати весь ресурс системи не на питаннях її фінансування, а на питаннях, пов’язаних із забезпеченням системи попередження смертності населення від вищезазначених захворювань. А це якраз питання, пов’язані з протоколами лікування, медикаментозним забезпеченням.

Таким чином, локалізувавши найбільш проблемні ділянки, можна було б вибудовувати подальші просування з точки зору реформування системи. Проте на сьогодні спостерігається саме реформа фінансування охорони здоров’я, яка знаходиться в компетенції МОЗ, а не Апарату РНБО.

В. Ігнатов звернув увагу, що в Рішенні РНБО передбачено не лише заборону рекламування лікарських засобів та посилення конт­ролю за рецептурним відпуском препаратів, там вказано і про необхідність реформування системи в цілому, посилення контролю за дотриманням клінічних протоколів і т.д.

Хоча, на думку доповідача, доцільніше було б, якби рішення РНБО складалося з двох пунктів: 1) зобов’язати МОЗ написати стандарти лікування і зробити їх доступними для всіх; 2) сконцентрувати ресурси на кількох основних нозологіях, від яких помирає найбільша кількість громадян України.

Підсумовуючи результати круглого столу, С. Сошинський відмітив, що наразі всі учасники переконалися в тому, що Апарат РНБО готовий до дискусії. Найближчим часом буде створена робоча група, яка розроблятиме етичні засади промоції лікарських засобів у засобах масової інформації.

Також він запропонував учасникам круглого столу підписати Маніфест (у формі звернення) до влади, який у подальшому буде надіслано МОЗ, Уряду, Офісу Президента Украї­ни, Парламенту та іншим органам влади.

Євген Прохоренко

МАНІФЕСТ

учасників круглого столу «FOUR DRUGS»

драфт версія

Беручи участь у круглому столі FOUR DRUGS, всі ми, громадянки й громадяни, а також представники бізнесу, що репрезентуємо голос громадянських та бізнес-спільнот на заходах «Українського Фарма Діджитал Форуму», солідаризуємося довкола нижчевикладених вимог на адресу обраного нами керівництва країни:

1. Не допускати дискримінації (щодо заборони/обмеження права громадян України на інформацію, рекламу/промоцію) стосовно тих чи інших товарів/послуг, споживання яких має відбуватися усвідомлено (конкретно: лікарських засобів та виробів медичного призначення (ВМП)).

2. Надати новий поштовх реформуванню правоохоронної системи, зокрема поліції, прокуратури та судової системи, — для забезпечення здатності розслідувати злочини, мотивовані порушеннями діючого законодавства, щодо обігу лікарських засобів (та активних домішок) та рекламного законодавства.

3. Знайти зважене законодавче рішення для того, щоби поставити перепону мові ворожнечі та унеможливити в публічному просторі заклики до дискримінації на адресу будь-яких галузей, соціальних груп чи осіб, які офіційно, легально та без порушень законодавчих, етичних норм та принципів співпрацюють з охороною здоров’я в розрізі маркетингу, продажу та реклами лікарських засобів.

4. Активізувати зусилля всіх органів влади на шляху до повного офіційного визнання в Україні в найближчій перспективі дозволу (через можливу зміну законодавства) на рек­ламування в діджиталі (в інтернеті) рецептурних препаратів.

5. Підвищити в системі охорони здоров’я увагу до добробуту лікарської спільноти, її психічного (емоційного) стану та її здоров’я, розширити стабільне державне й муніципальне фінансування безперервного професійного розвитку лікарів (у тому числі з використанням медіа та ЗМІ) задля підвищення якості надання медичних послуг.

6. Розширити можливості для медіа, які зареєстровані у встановленому порядку, рекламувати рецептурні препарати в інтернеті та інформувати про такі товари населення України з врахуванням міжнародних норм, рекомендацій бізнес-асоціацій та галузевих обмежень, враховуючи потребу в додатковому безперервному медичному навчанні пересічних громадян.

7. Врахувати у сфері нормативного регулювання та на рівні практичного застосування, щоб в українських навчальних закладах учням, в тому числі коштом державного та місцевих бюджетів, надавали більше інформації (використовуючи медіа, включаючи регіональні ЗМІ) щодо наслідків безвідповідального самолікування та невиконання (заміни) призначень лікарів.

Закликаємо парламентські та позапарламентські політичні партії, різноманітні соціально-політичні сили, громадські організації, лідерок і лідерів громадської думки підтримати вимоги учасників круглого столу FOUR DRUGS, активно просувати кожен із пунктів Маніфесту та злагоджено працювати разом зі спільнотами бізнесу, медіа та реклами, щоби ми спільно могли констатувати прогрес України на шляху до незалежності медіа та громадянської рівності перед законодавством всіх економічних гілок українського суспільства.

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті