«Ліки і отрути — суть одна й та сама, усе залежить від дози»
Парацельс

Криза опіоїдів. Необхідність убезпечення ланцюгів постачання
Схвалені препарати вважаються відносно безпечними у певних ефективних дозах, але у разі застосування більш високих доз стають небезпечними. Деякі фармацевтичні сполуки є об’єктом зловживання або використання в якості хімічної зброї. Прикладом такої речовини є, зокрема, фентаніл. Його винайдено більше 50 років тому (у 1964 р.) видатним бельгійським вченим та хіміком Полом Янссеном. У 1968 р. отримано перший дозвіл на застосування фентанілу в США.
Нині препарат застосовується не тільки в медицині. Варто звернути увагу на подвійне* (або навіть потрійне) використання фентанілу та його похідних:
Медицина: фентаніл — потужний опіоїдний анельгетик, який чинить короткочасну знеболювальну та седативну дію, застосовується в анестезіології.
Торгівля наркотичними засобами: довготривале застосування та зловживання спричиняє наркотичну залежність, наркотичний засіб отримують в результаті синтезу чистих хімікатів з препаратів, що відпускаються за рецептом, або виготовляють у підпільних нарколабораторіях.
Хімічна зброя: похідні фентанілу можуть використовуватися у складі хімічного газу.
США наразі переживає опіоїдну кризу. В останні роки смертність внаслідок передозування синтетичними опіоїдами підвищилася в рази. Значне розповсюдження синтетичних опіатів може спричиняти ряд факторів, зокрема поширення спрощених і нових методів синтезу та електронної комерції. Проблема може бути пов’язана з пропозицією: рішення постачальників, а не попит користувачів, можуть стимулювати перехід на фентаніл з інших наркотиків (наприклад героїну).
Звичайно, фентаніл — не єдиний препарат, яким можуть зловживати (або використовувати в якості зброї). Зокрема, актуальними проблемами є немедичне використання трамадолу (у Західній, Центральній та Північній Африці), а також швидка поява нових психоактивних речовин з опіоїдними властивостями.
Види незаконної діяльності
До видів незаконної діяльності належать незаконне виробництво, контрабанда іншим сторонам для їх незаконної діяльності, купівля/продаж на відкритих або слаборегульованих ринках, тероризм з боку недержавних суб’єктів, програми зі створення хімічної та біологічної зброї.
Міжнародний контроль за наркотичними речовинами
Міжнародне законодавство у сфері контролю за наркотичними речовинами включає 3 основні конвенції Організації Об’єднаних Націй (ООН): Єдина конвенція про наркотичні засоби (Single Convention on Narcotic Drugs), 1961 р.; Конвенція про психотропні речовини (Convention on Psychotropic Substances), 1971 р.; Конвенція про боротьбу з незаконним обігом наркотичних препаратів та психотропних речовин (United Nations Convention against Illicit Traffic in Narcotic Drugs and Psychotropic Substances), 1988 р.
Під міжнародний контроль підпадають, зокрема, опіум, морфін, героїн, кодеїн, гідрокодон, дезоморфін, оксикодон, метадон, петидин, пентазодін, фентаніл та ін.
Хімічна зброя та міжнародне право
У 1992 р. ухвалено Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення. Контроль за її виконанням покладено на Організацію із заборони хімічної зброї (Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons). Очікується, що у листопаді цього року держави — учасниці Конвенції розглядатимуть рішення стосовно визнання того, що застосування правоохоронними органами аерозольних хімікатів не відповідає цілям, не забороненим Конвенцією.
Безпека в ланцюгах постачання
Безпека ланцюга постачання — це забезпечення контролю за хімічними речовинами і матеріалами, які знаходяться на конкретному промисловому підприємстві чи надходять на/з нього, з метою запобігання нецільовому або неналежному використанню.
Впроваджувати, самостійно оцінювати, розробляти та аналізувати практики із забезпечення хімічної безпеки дозволяють моделі зрілості.
Модель зрілості життєвого циклу хімічних речовин та безпеки ланцюга постачання, розроблена PNNL, фокусується на хімічній безпеці протягом усього життєвого циклу продукції. Модель включає 10 сфер:
- управління ризиками — виявлення загроз, вразливих місць та наслідків і використання принципів управління ризиками;
- контроль та відстеження запасів — розробка та впровадження методу контролю та відстеження фізичних та цифрових активів;
- управління доступом — обмеження фізичного доступу до об’єктів, інформації та продукції із доступом лише для уповноваженого персоналу;
- кібернетична, фізична та кадрова безпека — невід’ємна частина захисту активів і продукції протягом усього життєвого циклу;
- перевірка постачальників — перевірка репутації постачальників, обмеження фізичного та цифрового доступу до систем та даних компанії;
- управління транспортною безпекою — гарантування належної безпеки та захисту від несанкціонованого доступу під час транспортування;
- реагування на інциденти безпеки та відновлення — заходи щодо забезпечення безпеки необхідно ідентифікувати, оцінювати та реагувати на них відповідним чином;
- управління персоналом — забезпечення навчання співробітників з питань безпеки та захисту залежно від їх посади, необхідне для запобігання саботажу, крадіжці або витоку матеріалів, крадіжці даних та зловмисних дій з боку інсайдерів;
- управління програмою безпеки ланцюга постачання — розробка політики безпеки життєвого циклу хімічних речовин та ланцюга постачання, чітке визначення та виконання відповідних ролей та обов’язків;
- принцип «знай свого клієнта» — важливо знати клієнтів протягом тривалого часу або перевіряти нових партнерів (репутацію, вид діяльності, легальність).
Ознаки ризикованої діяльності: «червоні прапорці» для виробників, постачальників та дистриб’юторів
Ознаками підозрілої діяльності у сфері платежів є готовність заплатити готівкою за дороге замовлення, готовність платити набагато більше, ніж ринкова вартість.
Приводом для занепокоєння мають бути ситуації: коли кінцевий вантажоодержувач не має очевидного зв’язку з покупцем; якщо замовлення відправляється обхідним або економічно нелогічним маршрутом; замовлення розміщується від фірм або фізичних осіб з іншої країни, відмінної від країни зазначеного кінцевого користувача; надана інформація про кінцеве використання несумісна зі звичайною метою, для якої розроблено продукт.
Насторожувати має також неправильне позначення ліцензії, невідповідна документація, маркування, відсутність у клієнта досвіду у сфері підприємницької діяльності, нечітка або відсутня інформація про кінцевого користувача/кінцеве використання.
Підозрілими є спеціальні позначки на упаковці, які не відповідають опису товару, невідповідність розміру або маси опису товару.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим