30 жовтня на сайті Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України для громадського обговорення оприлюднено проєкт постанови Уряду (далі — проєкт), яким пропонується внести зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 17 жовтня 2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби», а саме поширити регулювання граничних націнок у роздрібному сегменті на всі лікарські засоби. У разі ухвалення цих змін вони набудуть чинності з 1 січня 2025 р. Редакція «Щотижневика АПТЕКА» проаналізувала можливий вплив запропонованої МОЗ регуляції на доступність ліків для українців та дослідила, які методи для цього застосовують у країнах Європейського Союзу (ЄС), а також звернулася за коментарем до Ірини Суворової, директорки ГС «Аптечна професійна асоціація України» (ГС «АПАУ») щодо ставлення до нової ініціативи МОЗ представників однієї з найбільших професійних організацій аптечних закладів України.ЧОМУ САМЕ ЛІКИ?
Однією із причин розробки проєкту ініціативи з регулювання націнок на всі лікарські засоби відповідно до пояснювальної записки, оприлюдненої для громадського обговорення на офіційному сайті МОЗ України, визначено зростання бідності, що зумовлене продовженням руйнування економіки країни та пов’язане зі зниженням рівня зайнятості.
Ухваленням відповідних змін ініціатор пропонує розв’язати це питання шляхом введення критичних обмежень в економічну діяльність аптечного ритейлу з метою запобігання подальшому підвищенню цін на препарати в країні, посилаючись на дослідження та звіт Світового банку щодо соціально-економічного становища в Україні.
«На наше переконання, таке регулювання спрямоване на знищення всього фармацевтичного ритейлу та в жодному разі не сприятиме вирішенню окресленої проблеми. Вважаємо, що наміри МОЗ України щодо зниження вартості лікарських засобів для пацієнтів мають реалізовуватися через попереднє та професійне вивчення кореневих причин порушеної проблематики бідності в країні», — зазначила І. Суворова.
Тенденція зростання цін на всі складові потреби пересічного громадянина зберігається не один рік. Так, за даними Державної служби статистики України, спостерігаємо зростання цін споживчого кошика, зокрема на хліб на 13,3%, масло — 21,2%, фрукти — 16%, овочі — 56,4% (у вересні 2024 р. порівняно із аналогічним місяцем 2023 р.) тощо. Також суттєво підвищилася вартість комунальних послуг: житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива здорожчали на 18,7%, а електроенергія взагалі на 63,6%. Водночас зростання цін на фармацевтичну продукцію, медичні товари та обладнання оцінюється у 12,4%. Поряд із цим у медичній сфері вартість амбулаторних послуг підвищилася на 14,9%.
«Тобто зростання цін на ліки не є ані стрімким, ані випереджаючим порівняно з іншими соціально значущими категоріями і загалом зіставне з рівнем інфляції в країні, що дозволяє на відповідному рівні балансувати та реагувати на запити та потреби пацієнтів як стратегічної складової системи охорони здоров’я України. Наразі цінове регулювання лікарських засобів для аптечних закладів уже визначено законодавством, яким передбачено встановлення диференційованих граничних торговельних (роздрібних) надбавок від 10 до 25% залежно від закупівельної ціни з урахуванням податків», — пояснює І. Суворова.
У чому ж тоді проблема? Чому стільки уваги приділяється саме вартості препаратів, а не цінам на електроенергію чи продукти харчування? Якщо ж сфокусуватися тільки на зоні відповідальності профільного міністерства, то чи не доречніше звернути увагу на вартість амбулаторних послуг, які здорожчали значніше? Тим більше, що внесок валютної складової у формування цін у сфері амбулаторних медичних послуг на перший погляд видається суттєво меншим порівняно з таким у фармацевтичній галузі, де й активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ), і устаткування закуповуються здебільшого за кордоном.
Що ж пропонує МОЗ?
Проєкт постанови КМУ стосується регулювання націнок у роздрібному сегменті, тобто на лікарські засоби, які придбаваються за рахунок пацієнтів. І якщо в чинній редакції постанови КМУ № 955 регулювання націнок у роздрібному сегменті поширюється лише на препарати, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів (далі — Національний перелік), то проєктом змін пропонується встановити граничні постачальницько-збутові надбавки та граничні торговельні (роздрібні) надбавки на весь асортимент препаратів, які зареєстровані в Україні (крім наркотичних, психотропних препаратів, прекурсорів та медичних газів) (таблиця) без відображення обґрунтованих розрахунків рентабельності діяльності аптечного закладу та не враховуючи істотні умови постійних та змінних витрат.
| Закупівельна ціна, грн | Торговельна (роздрібна) надбавка до закупівельної ціни, % | |
| Чинна редакція | Проєкт | |
| До 100 (включно) | 25 | 25 |
| Більше ніж 100 до 500 (включно) | 20 | 13 |
| Більше ніж 500 до 1000 (включно) | 15 | 7,5 |
| Більше ніж 1000 | 10 | 3,5 |
«Такі витрати, до прикладу, на оренду приміщення та комунальні послуги, придбання та користування альтернативними джерелами живлення, податки і збори, фонд оплати праці, комісії прайсагрегаторів та банківські послуги, витрати на управління та програмне забезпечення підтримки електронної системи охорони здоров’я (медичних інформаційних систем (МІС), E-Health тощо) становлять у кожної аптеки від 25%.
Крім того, самі лише банківські послуги еквайрингу* при безготівкових розрахунках можуть «з’їдати» орієнтовно 1,6% від націнки, а при використанні мінітерміналу miniPOS — 2,75% від обігу. Навіть якщо повернутися у «кам’яний вік» і не приймати онлайн-оплату, то послуги з інкасації також не з дешевих. Крім того, більше 20% усіх споживачів користуються послугами прайсагрегаторів для пошуку ліків за вигідною ціною та їх резервування, у цьому випадку аптечний заклад також сплачує орієнтовно 2,4% (з податком на додану вартість (ПДВ)) від вартості препарату. І все це в умовах логістичних, безпекових та енергетичних проблем, пов’язаних із воєнними діями, які й без того утримують аптечний сектор на межі виживання, особливо в прифронтових містах та селах.
При цьому, прагнучи тотально обмежити націнки аптечних закладів, держава не сприяє регулюванню вартості витрат, які аптеки несуть для забезпечення своєї діяльності (до прикладу надання пільгового кредитування та пільгових розцінок на витратні матеріали).
Отже, МОЗ України пропонує встановити державне регулювання над кінцевою ланкою в обігу лікарських засобів — аптечним ритейлом — а саме обмежити аптеки у формуванні націнок на весь асортимент лікарських засобів — як рецептурних, так і безрецептурних, не враховуючи, що питомою складовою ринкової ціни кожного препарату є вартість лікарського засобу, яка встановлюється виробником та імпортером», — підкреслила І. Суворова.
Значне та необґрунтоване зниження рівня націнки торкнеться понад 50% усього ринку в натуральному вираженні та понад 80% — у грошовому еквіваленті (рис. 1). Загалом же регулювання націнок розшириться з ліків, що входять до Національного переліку, підвищившись на 75% ринку в грошовому вираженні. Наразі регулювання націнок на препарати, що входять до Національного переліку, охоплює 25% ринку лікарських засобів у грошовому вираженні.
Варто відмітити, що аптечний заклад не є прямим ціноутворювачем вартості препаратів, оскільки ціна ліків напряму залежить від першочергової вартості закупівлі у виробника та подальших складових націнок дистриб’юторських послуг, в результаті яких і формується кінцевий цінник на препарати аптечним закладом, враховуючи вже регульовані відсотки націнки на ліки (зокрема ті, що підлягають реімбурсації та/або входять до Національного переліку).
Ключове питання в цьому випадку, чи зможе аптека ефективно працювати та забезпечувати доступність усіх необхідних ліків для пацієнтів при запропонованому обмеженому рівні націнки та сприяти підтримці ініціатив МОЗ України, КМУ, Президента України щодо доступності ліків для населення (Указ Президента України № 483/2024), зокрема для паліативної допомоги, вакцинації в аптеках, реалізації потреб роботи мобільних аптечних пунктів для прифронтових територій, відновлення діяльності з екстемпоральної рецептури тощо.
Першочергово вбачається ризик щодо зникнення з полиць аптек життєво необхідних дороговартісних препаратів, придбання яких буде можливе лише за умови їх передзамовлення споживачем, що в результаті призведе до відсутності доступу до необхідного медикаментозного лікування у пацієнтів та підвищення соціальної напруженості.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
«На переконання учасників ГС «АПАУ», такий підхід є дискредитаційним та спрямований на знищення аптечного ритейлу і фармації в цілому, а також суперечить економічній практиці європейського розвитку з огляду на те, що в країнах Європи регулювання націнок застосовується лише до тих препаратів, де платником виступає держава», — прокоментувала І. Суворова.
Аналіз європейського досвіду регулювання роздрібних націнок на лікарські засоби свідчить про те, що у 28 з 30 європейських країн (досліджувані країни: 27 держав — членів ЄС, Велика Британія, Норвегія та Швейцарія) аптечна націнка регулюється для препаратів, вартість яких підлягає відшкодуванню (Vogler S. et al., 2015).
Польща. Регулювання націнок застосовується лише для відшкодовуваних державою ліків для амбулаторного лікування. Оптова націнка встановлена на рівні 5%, а роздрібна націнка розраховується відповідно до детальної формули, зазначеної в Акті про відшкодування. Роздрібна націнка є регресивною залежно від оптової ціни.
Угорщина. Регулювання націнок застосовується лише для рецептурних ліків, вартість яких відшкодовується державою. Для безрецептурних препаратів регулювання не застосовується. Для відшкодовуваних ліків застосовуються регресивні націнки в розмірі 8, 6,5, 5 та 4,4% залежно від ціни виробника. Роздрібна націнка також регресивна — 27, 23, 20 та 18% залежно від оптової ціни.
Франція. Застосовується регресивна націнка + фіксована плата за упаковку відпущеного препарату щодо лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню державою.
Німеччина. Ціноутворення регулюється щодо препаратів, які відпускаються лише за рецептом, а також безрецептурні лікарські засоби, які підлягають відшкодуванню. Фіксована плата та лінійна націнка щодо препаратів, що відпускаються лише за рецептом, та регресивна націнка за безрецептурні лікарські засоби, які підлягають відшкодуванню.
Італія. Законодавчо встановлена лінійна націнка (різні ставки для оригінальних ліків і генериків) для лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню.
Велика Британія. Застосовується поєднання фіксованої плати та націнок щодо препаратів, вартість яких підлягає відшкодуванню.
ВИСНОВКИ
«Зауважу, що український роздрібний фармринок є висококонкурентним сегментом, що створює умови для конкуренції за споживача здебільшого за рахунок оптимізації цінової політики та асортименту товарів. Так, висока конкуренція змушує аптечні заклади фокусуватися на кожному пацієнті, пропонуючи вигідну ціну та надаючи якісну фармацевтичну послугу», — нагадала І. Суворова. Унаслідок цього аптечна націнка знижується з 23 до 14% за останні 10 років, тобто роздрібний фармринок достатньо саморегулюється в умовах високої конкуренції, що підтверджується аналітичними відомостями компанії «Proxima Research».
Як свідчить аналіз, запропоновані проєктом зміни можуть суттєво вплинути на роздрібний фармринок. Враховуючи, що в Україні операційний дохід аптек формується виключно з роздрібної націнки, тож її тотальне обмеження може призвести до ускладнень економічної діяльності усіх аптечних закладів по країні та закриття аптек через нерентабельність.
Враховуючи вищенаведене, І. Суворова виділила серед найкритичніших ризиків з боку бізнесу наступне:
- виникнення дефіциту препаратів з причин зменшення асортименту товару в аптечних закладах, зокрема зарубіжних, враховуючи ліки для паліативної допомоги пацієнтам, і тих, що потребують дотримання відповідного температурного режиму чи особливих умов зберігання (вакцини тощо);
- зниження фінансової можливості для оплати праці працівникам та проведення відповідного навчання фахівців;
- суттєве зменшення надходжень до бюджету України податків і зборів через суттєве зниження прибутковості аптечного ритейлу;
- закриття аптечних закладів, особливо у прифронтових регіонах, маленьких містах та селах, що знизить доступність необхідних препаратів для населення;
- розвиток «тіньового ринку» інтернет-продажу значної кількості лікарських засобів неконтрольованої / невідповідної якості для споживачів;
- зниження інвестиційної привабливості українського фармацевтичного бізнесу.
Від цього насамперед постраждають українські пацієнти, адже вони будуть позбавлені права вибору препаратів або зовсім будуть обмежені в праві лікування.
«Натомість європейський досвід демонструє, що в більшості країн регулювання націнок застосовується лише для тих ліків, де платником є держава. В Україні ж пропонують регулювати увесь оптовий та роздрібний ринок, а сам підхід до цієї регуляції є антиєвроінтеграційним. При цьому регулювання не торкається всього ланцюга формування вартості лікарських засобів», — наголосила І. Суворова.
Варто також зауважити, що ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначає, що державні регульовані ціни мають бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов’язково має бути включений розмір їх інвестиційної складової частини.
Ст. 15 цього ж закону встановлюються гарантії, що надаються суб’єктам господарювання під час державного регулювання цін. Так, Уряд, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між таким розміром за рахунок коштів відповідних бюджетів.
За підсумками 9 міс 2024 р. участь держави у забезпеченні населення лікарськими засобами становить близько 12% (рис. 2). Тобто майже 88% оплати вартості ліків лягає на плечі пацієнтів. Вважаємо, що підвищення економічної доступності лікарських засобів для споживачів можливе за рахунок розширення участі держави в забезпеченні населення препаратами, зокрема розширення програми реімбурсації «Доступні ліки» та нозологій Національного переліку, а також шляхом врегулювання виробниками / імпортерами цінової політики на взаємовигідних засадах. Ці кроки можуть потенційно сприяти зниженню цін на лікарські засоби в Україні в контексті всього роздрібного сегмента ринку препаратів.
Підбиваючи підсумки, І. Суворова підкреслила: «Таким чином, ГС «АПАУ», враховуючи можливі ризики, категорично заперечує щодо прийняття вищезгаданої ініціативи введення граничних націнок на всі лікарські засоби, оскільки пропозиція зроблена без ідентифікації джерел проблем високої вартості ліків та без прогнозу катастрофічних наслідків для пацієнтів».
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
*Тарифи еквайрингу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 4.11.2024 р.
Коментарі