Практичні сторони типізації комерційних договорів

Відгук на статтю Віталія Пашкова «Необхідність розроблення та впровадження підзаконного акта «Про зміст та порядок укладення договору (контракту) про оплатну реалізацію лікарських засобів» («Щотижневик АПТЕКА», № 29 (400) від 4 серпня 2003 р.).

Сучасна фармацевтична галузь народного господарства країни являє собою високодинамічний, доволі складний і багатовекторний комплекс правових взаємовідносин.

Правове поле української фармації включає значну кількість законодавчих, підзаконних та нормативних актів, розроблення та впровадження яких, особливо останніми роками, зумовлювалося здебільшого політичними міркуваннями, а саме з метою інтеграції до ЄС.

Правовою ж базою для врегулювання відносин між Україною та ЄС стала Угода про партнерство і співпрацю — РСА, метою якої й було приведення українського законодавства у відповідність із правовим полем об’єднаної Європи, а також впровадження вимог Загальної угоди про торгівлю і тарифи (GATT) та Світової організації торгівлі (СОТ).

Таким чином, правовий доробок вітчизняних законодавців постійно доповнюється досвідом європейських колег. Така, так би мовити, «зарегульованість» цього виду діяльності на практиці продемонструвала свої як сильні, так і слабкі сторони. З одного боку, чітка визначеність на законодавчому рівні більшості понять та умов провадження діяльності забезпечує їх недвозначне трактування і дає можливість як суб’єктам господарювання, так і контролюючим органам безпомилково визначати відповідність умов провадження господарської діяльності встановленим нормативам. З іншого ж боку, інтенсивність обігу лікарських засобів значно обмежує час, відведений на укладання договорів. До того ж, за відсутності відповідної юридичної підготовки та практичного досвіду годі й сподіватися, що суб’єкт господарювання у змозі врахувати всі суттєві умови договору і не допустити хибних трактувань. Тому можна цілком погодитися з автором статті про назрілу необхідність уніфікації договірних правовідносин між суб’єктами фармацевтичного ринку.

Однак, на наш погляд, проект Положення про зміст та порядок укладання договору (контракту) про оплатну реалізацію лікарських засобів містить суттєві недоліки, а саме:

1. У Положенні необхідно врахувати вимоги податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями:

1.1. Так, згідно з пп. 11.2.3 резиденти, які сплачують податок на прибуток за ставкою, нижчою встановленої ст. 10 зазначеного Закону, або сплачують цей податок у складі єдиного податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно із законом, зобов’язані при укладанні договору з платником податку за його вимогою зазначати свій статус платника чи неплатника податку на прибуток на загальних підставах. Адже валові витрати за операціями з такими особами виникають тільки за датою оприбуткування товарів. Якщо ж така особа не зазначає у договорі свого статусу або якщо такі товари (послуги) надаються без укладання письмових угод, то з метою визначення дати збільшення валових витрат вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. З цього можна зробити висновок, що за будь-яким договором, в якому не зазначено статус продавця як платника податку на прибуток, валові витрати покупця будуть визначатися не за загальним правилом «першої події», а саме за фактом оприбуткування товару (послуг), виключаючи можливість зарахування до валових витрат попередньої оплати.

1.2. Слід врахувати й вимоги щодо граничного терміну оплати, оскільки згідно з пп. 12.1.5 того ж Закону платник податку — покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса за настанням першої з подій: — або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення заборгованості, передбаченого договором, чи визнаною претензією; — або 30-й календарний день від дня прийняття судом рішення про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

2. Пропонованим проектом Положення не можуть регулюватися «…загальні умови зайняття діяльністю у сфері реалізації лікарських засобів…» (п. 2), адже це питання вже врегульовано цілою низкою законодавчих та підзаконних актів, що, зокрема, зафіксовано пп. 1.1 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами», затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров’я України від 12 січня 2001 р. № 3/8, а зазначену частину доречно було б виключити.

3. Автор наводить доволі широке, на наш погляд, та дещо суперечливе визначення поняття «реалізація лікарських засобів», яке, на думку автора, повинно включати, між іншим, «будь-які операції, пов’язані із закупівлею і зберіганням лікарських засобів…». Та навіть саме поняття «реалізація» дещо однобоке, адже передбачає розгляд господарської операції головним чином з точки зору лише однієї із сторін договору — продавця. Покупець залишається поза увагою, оскільки для нього це операція «придбання». Так, наприклад, у Правилах роздрібної реалізації лікарських засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 р. № 447, роздрібна реалізація лікарських засобів визначається як «…діяльність юридичних та фізичних осіб з медикаментозного забезпечення населення і лікувально-профілактичних закладів шляхом закупівлі та продажу через аптечну мережу лікарських засобів…». Тому доречно було б або ж розмежувати визначення понять, або використовувати більш узагальнюючі поняття, наприклад «обіг» чи «торговельна діяльність».

4. Пункт 4 проекту за змістом практично констатує ст. 19 Закону України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР.

5. Не зовсім зрозуміла мета фіксації в договорі подальшого використання покупцем отриманих лікарських засобів (п.10.1). З одного боку, це може бути комерційною таємницею, з іншого — навіть зазначення мети придбання не накладає на покупця жодних зобов’язань і мета може бути зміненою залежно від конкретних умов господарювання.

6. Виходячи із власного досвіду, зазначимо, що, зважаючи на стрімку зміну ринкових умов господарювання, при укладанні договорів, особливо на довготривале співробітництво, практично неможливо передбачити у специфікації всі умови, перераховані в частині другій пп. 10.1. Проте, розуміючи необхідність визначення «…повного найменування лікарського засобу, виробника, реєстраційного номера, терміну реєстрації, дати виготовлення, терміну придатності, кількості… та ціни», доречно було б формувати специфікації у вигляді додатків до договору окремо на кожну партію товару, про що й слід зазначити в пп. 11.1. Однак навряд чи необхідно зазначати в специфікації строки поставки товару, адже це можна розглядати як одну із суттєвих умов договору. На нашу думку, термін поставки потребує висвітлення в основному тексті договору.

7. Базисні умови поставки товару (п.12), враховуючи взятий Україною курс на інтеграцію з Європейською спільнотою, необхідно, на нашу думку, максимально гармонізувати із загальноприйнятими Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів — ІНКОТЕРМС, що дозволить значно розширити змістовно-сутнісне наповнення договору. Крім того, зі змісту п. 1 Указу Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.94 р. № 567/94 випливає, що при укладанні суб’єктами підприємницької діяльності договорів, предметом яких є товари, необхідно застосовувати правила «ІНКОТЕРМС» навіть у договорах між резидентами України.

8. Велике значення в забезпеченні якості лікарських засобів мають умови їх транспортування, в чому ми цілком можемо погодитися з автором (пп. 12.2), але не можна не звернути увагу на значну трудомісткість, яка, зрозуміло, уповільнюватиме обіг лікарських засобів. Щоб запобігти цьому, варто розробити бланк типового акта. З іншого боку, в разі виявлення невідповідності умов транспортування вимогам аналітично-нормативної документації необхідно передбачити конкретні дії сторін у кожному випадку.

9. В умовах подальшого розвитку ринкових механізмів розділ 16 варто доповнити порядком розрахунків між сторонами та передбачити всі можливі види розрахунків, терміни і форми оплати, обсяги можливих знижок та пільг у разі скорочення термінів сплати за отримані лікарські засоби тощо.

Григорій Вишар,
директор обласного
комунального виробничого
оптово-роздрібного підприємства «Полтавський обласний аптечний склад»

В’ячеслав Білизний,
заступник директора
з економічних питань обласного комунального виробничого
оптово-роздрібного підприємства «Полтавський обласний аптечний склад»

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи