Нові підходи до лікування гельмінтозів та протозойних інфекцій у дітей

Біля стенду фармацевтичної компанії «Мілі Хелскере Лтд.», зліва направо: кандидат медичних наук Ігор Горішний, продакт-менеджер Аеліта Рева, профеор Ірина Єршова, продакт-менеджер Андрій Кузьма

На сьогодні паразитарні захворювання залишаються одними з найпоширеніших у світі. 89% усіх паразитарних захворювань припадає на долю гельмінтозів. За даними ВООЗ майже у третини з 50 млн людей, які щороку помирають в світі, причиною смерті є інфекційні та паразитарні захворювання. У людини зареєстровано паразитування понад 250 видів гельмінтів, 30 з яких поширені на території України. Найбільш поширені на території нашої держави ентеробіоз, аскаридоз, трематодози, трихоцефальоз та гіменолепідоз. За даними паразитологічного моніторингу, протягом життя практично кожна людина в нашій країні переносить паразитарне захворювання, причому — діти найчастіше. Щорічний показник захворюваності на гельмінтози в Україні складає 1333 випадки на 100 тис. населення. Контрольні обстеження, проведені обласними СЕС та Українським Центром санітарно-епідеміологічного нагляду, свідчать про те, що поширеність цієї патології серед населення України й надалі зростатиме. Як зазначила у своїй доповіді «Гельмінтози у дітей та принципи коригуючої терапії» професор Луганського державного медичного університету Ірина Єршова, існує декілька основних причин, що дають пояснення високому рівню захворюваності на гельмінтози населення України. Це насамперед недооцінка державними органами охорони здоров’я впливу цих захворювань на здоров’я населення, відсутність адекватної профілактики, забруднення навколишнього середовища яйцями гельмінтів унаслідок скидання стічних вод, збільшення кількості домашніх тварин, які утримуються в міських квартирах, міграція населення, дуже низька інформативність стандартних лабораторних методик виявлення гельмінтів тощо. Своєчасне виявлення та лікування гельмінтозів утруднене через їх неспецифічну лінічну симптоматику. Клінічні прояви гельмінтозів включають загальну слабкість, шкірні алергічні прояви, порушення сну, головний біль, психоемоційну лабільність, біль у животі та диспепсичні явища, зниження рівня гемоглобіну в крові. Усі ці симптоми можна трактувати як ознаки інших захворювань, і пацієнти часом роками лікують наслідки, а не справжню причину своїх страждань.

Гельмінтози є причиною затримки психічного та фізичного розвитку дітей, зниження працездатності дорослого населення. Ці захворювання спричинюють хронічну інтоксикацію та алергізацію організму, імунні дисфункції, ураження органів дихання і травного тракту, стають причиною виникнення міалгії та лімфаденопатії, розвитку залізодефіцитної анемії. Окрім загальної, паразитування гельмінтів чинить і механічну дію, спричинюючи інколи такі небезпечні ускладнення, як закупорення жовчних проток і проток підшлункової залози, абсцеси печінки та підшлункової залози, кишкова непрохідність, апендицит, перфорація кишечнику, перитоніт.

Отже, питання профілактики та ефективного лікування — основи боротьби з більшістю гельмінтозів, надзвичайно актуальні. На сучасному етапі розроблено чіткі принципи лікування глистних інвазій. По-перше, вибір антигельмінтного препарату потрібно проводити з урахуванням виду гельмінта. По-друге, терапія гельмінтозів має бути комплексною, тобто спрямованою не тільки на знищення гельмінтів, а й на ліквідацію наслідків їх життєдіяльності: алергізації, анемії, дискінезії жовчовивідних шляхів тощо. Обов’язковою вимогою до лікування є контроль його ефективності з використанням паразитологічних методів.

На сьогодні налічується понад 10 антигельмінтних препаратів для фармакотерапії гельмінтозів. Під час вибору конкретного препарату потрібно враховувати такі його характеристики, як специфічна активність, ефективність та переносимість. Одним із перспективних препаратів нового покоління для лікування гельмінтозів є альбендазол. На фармацевтичному ринку України він представлений препаратом ВОРМІЛ виробництва фармацевтичної компанії «Мілі Хелскере Лтд.» (Великобританія). Порівняно з іншими препаратами альбендазол характеризується низкою переваг, зокрема високою ефективністю, низькою токсичністю, а головне, надзвичайно широким спектром дії — він виявляє активність практично при всіх гельмінтозах (нематодозах, цестодозах, трематодозах), а також при лямбліозі. ВОРМІЛ випускається у двох лікарських формах: жувальні таблетки (1 таблетка містить 400 мг альбендазолу) та суспензія (5 мл суспензії містять 200 мг альбендазолу). Такі форми випуску препарату дуже зручні для застосування у дітей молодшого віку. Крім того, для лікування більшості гельмінтозів достатньо 3–5-денного прийому ВОРМІЛУ і зникає необхідність проведення повторних курсів.

ВОРМІЛ має подвійний механізм дії, який вирізняє його з-поміж інших антигельмінтних препаратів і забезпечує надзвичайно високу ефективність. По-перше, альбендазол пригнічує синтез білка тубуліна, тим самим порушуючи структуру клітин паразита. По-друге, під дією альбендазолу відбувається порушення засвоєння глюкози і утворення АТФ. Усі ці структурні та біохімічні порушення призводять до загибелі паразита.

У своїй доповіді І. Єршова докладно розповіла про результати дослідження, мета якого полягала у вивченні клінічної та імунобіохімічної ефективності ВОРМІЛУ. У дослідження було включено 150 дітей віком від 2 до 15 років, у яких були виявлені аскариди (у 116), гострики (у 27), аскариди та гострики одночасно (у 7). 63% обстежених складали діти молодшого дошкільного віку (від 2 до 3 років), які мають найбільші епідеміологічні передумови для розвитку нематодозів. Результати лікування оцінювали за такими критеріями: ефективність антигельмінтної терапії, швидкість зникнення клінічних проявів, переносимість лікування, вплив на імунологічні показники і процеси пероксидації та антиоксидантного захисту. Дітям віком від 2 до 6 років ВОРМІЛ призначали в дозі 5 мг/кг, старшим 6 років — по 1 таблетці (400 мг) або по 10 мл суспензії один раз на добу після їди протягом 3 діб.

Що стосується клінічної характеристики хворих, то в більшості з них (75,3%) були виявлені дисфункція травного тракту, алергічні прояви (71,3%), порушення сну (54%) й апетиту (44%), анальна екскоріація (36%). Під час порівняння імунологічних показників дітей з нематодозами з аналогічними показниками здорових дітей виявлено значні відмінності.

Під час проведення конгресу педіатрів України «Актуальні проблеми та напрями розвитку педіатрії на сучасному етапі»

Після проведеного лікування у більшості хворих спостерігалася швидка регресія клінічної симптоматики. Так, у 36 — суттєво зменшилися або зовсім зникли алергічні прояви, у 39 — нормалізувалася діяльність травного тракту, у 41 — одразу зник біль у животі. Після проведеного лікування у 142 дітей скарг зовсім не було, у 3 — деякі симптоми ще зберігалися, у 5 — після виписки зі стаціонару відбулося реінфікування домашніми тваринами. Відсутності ефекту терапії не спостерігалося: у всіх дітей після проведеного лікування гельмінтів не виявляли. Уже через 3 доби після лікування ВОРМІЛОМ помічено тенденцію до нормалізації імунологічних показників. Характеризуючи результати дослідження, І. Єршова зробила висновок про те, що ВОРМІЛ — високоефективний та безпечний антигельмінтний засіб широкого спектра дії, який, окрім безпосередньо протигельмінтної дії, також покращує імунологічні показники.

Не менш важливою проблемою сучасної педіатрії є протозойні хвороби, зокрема, лямбліоз — захворювання, що досі залишається предметом дискусій науковців. Існують різні точки зору на роль лямблій в організмі людини: одні вчені розглядають їх як зовсім нешкідливі або умовно-патогенні мікроорганізми, інші — як шкідливі збудники хвороб. Вирішення цього питання має важливе практичне значення для формування лікарської тактики стосовно лямбліозу. Саме ці проблеми були висвітлені у доповіді «Особливості клініки та лікування хронічних уражень гепатобіліарної системи лямбліозної етіології у дітей», з якою виступив Ігор Горішний від колективу авторів під керівництвом чл.-кор. АМН України, д-ра мед. наук, проф. Івана Сміяна (Тернопільська державна медична академія). Він зазначив, що показники поширеності лямбліозу в різних регіонах світу різні і залежать від харчування, водопостачання, санітарно-гігієнічних навичок населення. За даними ВООЗ, ураженість лямбліями серед дитячого населення у 6–8 разів вища порівняно з дорослими і становить 60–80%, а у дітей, які відвідують дитячі заклади, цей показник сягає майже 100%. Показники поширеності лямбліозу у дітей дають підстави говорити про умовно-патогенну роль лямблій, які за певних умов здатні спричиняти захворювання. Так, зміна фізико-хімічного складу жовчі, зниження її бактерицидності створюють сприятливі умови для життєдіяльності лямблій. Проникаючи в жовчний міхур і жовчні протоки, лямблії посилюють прояви дискінезії, створюють умови для розвитку бактеріальної інфекції та виникнення запального процесу.

У своїй доповіді І. Горішний розповів про результати порівняльної оцінки клінічної картини у 3056 дітей з хронічними захворюваннями печінки і жовчних шляхів, яка проводилася залежно від етіології захворювання (бактеріальної та лямбліозної, а також спричиненого наслідками перенесеного гострого вірусного гепатиту). Було виявлено, що клінічні прояви порушень з боку жовчовивідних шляхів включають симптоми хронічної ендогенної інтоксикації (слабкість, втомлюваність, головний біль, порушення сну, зниження апетиту), диспепсичний синдром (нудота, періодичне блювання, гіркота в роті), больовий синдром (періодичний біль у правому підребер’ї, в епігастральній ділянці). Слід зазначити, що при лямбліозній етіології ураження жовчовивідних шляхів інтенсивність больового синдрому була більш вираженою, а диспепсичні прояви зустрічалися частіше, ніж за іншого генезу захворювання. Лабораторну діагностику лямбліозу проводили шляхом виділення найпростіших з випорожнень і дуоденального вмісту. Таким чином, результати цього дослідження підтвердили роль лямблій у патогенезі хронічних захворювань гепатобіліарної системи у дітей, а також необхідність лікування цієї недуги. Сьогодні основною проблемою в лікуванні лямбліозу є збільшення кількості форм, резистентних до вже існуючих антипаразитарних засобів, зокрема, метронідазолу, тинідазолу та фуразолідону. Виникнення стійких форм лямбліозу пояснюється формуванням асоціацій лямблій з деякими видами грибів, бактерій та гельмінтів. У зв’язку із цим, а також з недостатньою клінічною ефективністю, наявністю побічних ефектів та необхідністю тривалого прийому антипротозойних препаратів триває пошук та розроблення нових лікарських засобів, які були б позбавлені цих недоліків. Одним із таких препаратів, який нещодавно з’явився на фармацевтичному ринку України, є МЕРАТИН (орнідазол) виробництва фармацевтичної компанії «Мілі Хелскере Лтд.» (Великобританія). Механізм його дії пов’язаний з порушенням структури ДНК чутливих до нього мікроорганізмів. Орнідазол активний відносно Giardia lamblia, Trichomonas vaginalis, Entamoeba hystolytica, деяких анаеробних бактерій (Bacteroides, Clostridium spp. та Fusobacterium spp.), тобто чинить як протипротозойну, так і протимікробну дію. Орнідазол добре всмоктується у травному тракті, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 3 год після прийому. Біодоступність препарату — близько 90%. На відміну від інших препаратів своєї групи орнідазол можна застосовувати у хворих з печінковою недостатністю і без корекції дози. На цей час клінічну апробацію препарату МЕРАТИН у 30 хворих з підтвердженим діагнозом лямбліозу проводять на базі гастроентерологічного відділення Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні. Залежно від вибору протилямбліозного засобу хворих розділено на 2 групи по 30 у кожній. Дітям 1-ї групи призначають МЕРАТИН, 2-ї — традиційні протилямбліозні препарати (фуразолідон, тинідазол). Дітям з масою тіла до 35 кг МЕРАТИН призначають у дозі 30 мг/кг на добу, понад 35 кг — 1,5 г/добу (3 таблетки на прийом) одноразово ввечірі після їди протягом 2 діб. Оцінку ефективності антипротозойної терапії проводять на основі аналізу результатів дослідження випорожнень на цисти лямблій у динаміці до і після проведеного лікування. Як підкреслив І. Горішний, під час дослідження особливу увагу приділяють появі та характеру побічних реакцій. На сьогодні обстежено 15 дітей, але вже зараз можна відзначити дуже високу ефективність і добру переносимість МЕРАТИНУ у дітей. Препарат зручний у застосуванні, курс лікування короткий — 1–2 дні.

Отже, такі високоефективні, якісні та доступні лікарські засоби, як ВОРМІЛ та МЕРАТИН, по праву можуть вважатися препаратами вибору для адекватного лікування пацієнтів з гельмінтозами та протозойними захворюваннями.

Олена Барсукова
Фото Євгена Чорного

На правах реклами